В людських сердець незаймані глибини

В людських сердець незаймані глибини

Своїм він серцем глибоко проник,

Співець краси, природи і людини,

Душі людської дивний чарівник.

Писав поет Іван Гончаренко про О. Довженка.

IV. Аналіз кіноповісті «Зачарована Десна».

1. Історія створення кіноповісті.

2 квітня 1942 р. у Воронежі Довженко зробив запис: «У мене був дід, схожий на Бога. І коли я молився Богу, я бачив на покуті ніби портрет діда, а сам дід лежав на печі і кашляв.Він був високий, з сірими очима і тонким орлиним носом. У нього був високий лоб і хвилясте волосся, а борода біла. Був він добрий і щирий. Він безумно любив гарну бесіду і гарне слово. Мати вважала його за чорнокниж­ника і ховала його Псалтир. Потім вона почала його палити по листочку в печі». Пізніше ці рядки майже без змін увійдуть до «Зачарованої Десни». Отже, можемо вважати, що робота над повістю почалася, хоча конкрет­но про це сказано Довженком у запису від 5 квітня 1942 р.: «А вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі у маленькій кімнатоньці сміявся і плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного і дорогого бу­ло в моєму житті, що ніколи-ніколи вже не повернеться!» А в запису від 14 квітня 1942 р. вже з'являється і назва кіноповісті: «Учора знову писав «Зачаровану Десну»... Робота над повістю тривала, звичайно, з перервами понад шість років. У листі до матері й сестри від 9 листопада 1946 р. Довженко знову згадує про те, що пише повість «...про діда, батька, матір і про все наше сосницьке життя, ще коли я був маленьким, мамо, у Вас і щасливим». Сповнений творчих планів, О.Довженко раптово помирає 25 листопада 1956 року. Йому йшов шістдесят третій рік... Уже після його смерті виходить вибране О. П. Довженка, що дознімається дружиною Ю. Солнцевою «Зачарована Десна» .

Отже, у 1955 році роботу над кіноповістю було завершено.        2015 рік – ювілей кіноповісті «Зачарована Десна».

Відомо, як греки надзвичайно ревно ставилися до своєї легендарної історії, але після смерті О. Довженка вони шанобливо назвали його Гомером          ХХ століття.