Загальні характеристики і особливості слабоструктурованих проблем, для яких в основному призначені СППР.

15.Загальні характеристики і особливості слабоструктурованих проблем, для яких в основному призначені СППР.

Третій клас класифікації Саймона складають слабоструктуровані (змішані) проблеми, що мають як кількісні, так і якісні елементи, причому маловідомі і невизначені акценти проблеми мають тенденцію домінувати. Для таких за­дач характерна відсутність методів розв'язання на основі безпосе­редніх перетворень даних. Постановка задач вимагає прийняття рішень в умовах неповної ін-ції. До слабоструктурованих задач можна віднести задачі розподілу капіталовкладень, вибору проектів прове­дення наукових досліджень і розробок, складання плану виготовлення виборів широкого споживання та ін.

До типових слабоструктурованих проблем відносяться проблеми» дляяких характерні такі особливості:

рішення» що приймаються, відносяться до майбутнього;

має місце широкий діапазон альтернатив;

ріш-ня залежить від неповноти поточних технологічних досяг­нень;

запропоновані рішення вимагають вкладання великих ресурсів і пов'язані з елементами ризику;

неповністю визначені вимоги стос-но вартості і часу ріш-ня про­блеми;

проблема складна через необхідність комбінувати різні ресурси для її розв'язання.

Найважливіша особливість слабоструктурованих проблем полягає в тому, що концептуальна модель їх може бути створена тільки на основі додаткової ін-ції, яку поставляє особа, що бере участь у вирішенні проблеми. Тому такі моделі не можуть бути об'єктивними, неупередженими.

 

16.Класифікація працівників організаційного управління.

Виділяють 3 групи: керівники (головні адміністратори, директори розпорядники), спеціалісти, техніч. робітники (обслуг-чий персонал).          

Керівники, як правило, вирішують задачі другого класу (неструк­туровані) і в меншій мірі — третього (слабоструктуровані). Творчий елемент діяльності в керівників максимальний, а рутинна робота по­винна бути зведена до розумного мінімуму. Ці працівники несуть найбільшу відповідальність за прийняття рішень і є одним із основних споживачів агрегованих (узагальнених) інформаційних ресурсів в ор­ганізації. Основна форма діяльності керівника — ділове спілкування.   

Другу групу працівників установ і організацій складають спеціалісти (начальники функціональних служб, головні спеціалісти та ін.), які вирішують в основному задачі третього класу — слабоструктуровані. Ефективність функціонування установи визначається в багатьох випадках продуктивністю діяльності спеціалістів, особливо в питаннях створення нового інформаційного ресурсу. Творчий аспект в роботі спеціалістів досить високий і залежить від конкретного змісту поточ­них задач. Спеціалісти забезпечують практично всю інформаційну підготовку для прийняття рішень. Враховуючи специфіку вирішуваних спеціалістами задач, підтримка їхньої діяльності за до­помогою комп'ютерних інформаційних систем повинна бути досить серйозною.      

Технічні робітники, які утворюють третю групу працівників ор­ганізаційного управління, виконують всю рутинну роботу, що відноситься до задач першого класу. В цю групу входять молодші спеціалісти — касири, коректори, експедитори тощо, робота яких ре­гламентована, але вимагає розуміння оброблюваної ін-ції. В той же час до групи відноситься й інша категорія працівників, котрі во­лодіють чисто виробничими навичками (машиністки, телефоністки. секретарі і т. ін.), але специфіка їх роботи не потребує повного ро­зуміння оброблюваної ін-ції. Комп'ютерна підтримка діяльності технічного персоналу не вимагає складної методологічної бази і ре­алізується в рамках звичайних інформаційних систем. Що стосується керівників і спеціалістів, то тут важливо визначити характер і особ­ливості підготовки і прийняття рішень у залежності від рівня ор­ганізаційного управління з тим, щоб створити дійові програмні засоби СППР.