Внутрішня мережа (Internal Network)

Проміжний адаптер (Bridged)

Внутрішня мережа (Internal Network)

Лише головний адаптер (Host Only)

З'єднання типу "Не підключений" також є налаштуванням мережі, але служить тільки для однієї мети - визначення можливих неполадок. У цьому режимі VirtualBox повідомляє гостьовій ОС, що мережева карта присутня, але з'єднання з нею немає.

А тепер детальніше розглянемо можливості кожної моделі підлючення.

Трансляція мережевих адрес (NAT) (рис. 1.4.)

Протокол NAT дозволяє гостьовій ОС виходити в Інтернет, використовуючи при цьому приватний IP, який не доступний з боку зовнішньої мережі або ж для всіх машин локальної фізичної мережі. Така мережева настройка дозволяє відвідувати web-сторінки, викачувати файли, переглядати електронну пошту. І все це, використовуючи гостьову операційну систему. Однак ззовні неможливо безпосередньо з'єднатися з такою системою, якщо вона використовує NAT.

Рис. 4. – Режим «NAT»

Принцип трансляції мережевих адрес полягає в наступному. Коли гостьова ОС відправляє пакети на конкретну адресу віддаленої машини в мережі, сервіс NAT, що працює під VirtualBox, перехоплює ці пакети, витягує з них сегменти, що містять в собі адресу пункту відправки (IP-адресу гостьової операційної системи) і виробляє їх заміну на IP- адреса машини-хоста. Потім заново упаковує їх і відправляє за вказаною адресою.

Наприклад, у вашій домашній локальній мережі хост і інші фізичні мережеві пристрої мають адреси в діапазоні, що починається з 192.168.0.х/24. У VirtualBox адаптери, що працюють по протоколу NAT, мають IP-адреси в діапазоні, що починається з 10.0.2.1 й закінчується 10.0.2.24. Такий діапазон називається під-мережею. Як правило, цей діапазон не використовується для присвоєння адрес пристроям в основній мережі, тому така система недоступна ззовні, з боку хоста. Гостьова ОС може виконувати оновлення програмного забезпечення і web-серфінг, але залишається невидимою для інших "учасників".

У керівництві VirtualBox цей момент описаний більш докладно:

"У режимі NAT гостьовому мережному інтерфейсу присвоюється за замовчуванням IPv4 адресу з діапазону 10.0.х.0/24, де х позначає конкретну адресу NAT-інтерфейсу, що визначається за формулою +2. Таким чином, х буде дорівнює 2, якщо є тільки один активний NAT-інтерфейс. В цьому випадку, гостьова операційна система отримує IP-адресу 10.0.2.15, мережевому шлюзу призначається адреса 10.0.2.2, серверу імен (DNS) призначається адреса 10.0.2.3. " (Oracle Corporation, 2012, Глава 9).

Протокол NAT корисний у тому випадку, коли немає різниці в тому, які IP-адреси будуть використовувати гостьові ОС на віртуальній машині, оскільки всі вони будуть унікальними. Однак, якщо буде потрібно налаштувати перенаправлення мережевого трафіку, або ж розширити функціональність гостьової ОС, розгорнувши на ній web-сервер (наприклад), то необхідні додаткові настройки. У режимі NAT також недоступні такі можливості, як надання загального доступу до папок і файлів.