Ісýс мы′е нóгы Свойíм учынікáм
Глава 13
Тáйна вычэ′ра.
1. Пы′рыд свя′том Пáскыю Ісýс, вíдаючы, шо прышлá Ёгó порá пырыйты′ з гэ′того свíта до Бáтька, полюбы′вшы свойíх, жывýшчых на гэ′тому свíты, до остáнку (до конця′) полюбы′в йіх.
2. І пры вычэ′ры, як дыя′вол вжэ вложы′в в сэ′рцэ Іýды Сы′монового Іскарыё′та продáты Ёгó,
3. Ісýс, знáючы тóе, шо Бáтько всэ оддáв в Ёгó рýкы, і шо Вин од Бóга прышóв і до Бóга одхóдыть,
4. встав з-за столá, скы′нув с Сыбэ′ вэ′рхню одэ′жу і, взя′вшы ручныкá, пудпаразáвся.
5. Пóсля налы′в воды′ в умывáльныцю і почя′в мы′ты нóгы учынікáм Свойíм і вытырáты ручныкóм, якы′м був пудпаря′заный.
6. Пудхóдыть до Сы′мона Пытрá, і той кáжэ Ёмý: «Гóсподы! Чы ж Тобí мы′ты мойí нóгы?»
7. Ісýс ёмý сказáв в одкáз: «Шо Я роблю′, зáрэ ты ны знáйіш, а бýдыш знáты (повíдайіш) пóсля».
8. Пытрó кáжэ Ёмý: «Ны мы′тымыш мойíх ныг повíк». Ісýс откáзував ёмý: «Як ны вмыю тыбэ′, -- то ты ны мáтымыш дóлі зо Мнóю».
9. Сы′мон Пытрó кáжэ Ёмý: «Гóсподы! Ны онó нóгы, алэ′ й рýкы, й гóлову».
10. Ісýс кáжэ ёмý: «Обмы′тому трэ′ба онó нóгы помы′ты, бо вин ввэсь чы′стый; і вытэ′ чы′сты, алэ′ чы′сты ны всі».
11. Бо Вин знав, хто продáсьць Ёгó, то й сказáв: «Ны всі вытэ′ чы′сты».
12. А як помы′в йім нóгы і знов зложы′в на Сыбэ′ одэ′жу, то, сíвшы за стыл, сказáв йім: «Чы знáйітэ, шо Я вам зробы′в?
13. Вытэ′ зовэ′тэ Мынэ′ Учíтілем і Гóсподом, і прáвыльно кáжытэ, бо Я такы′й і е.
14. То, як Я, Госпóдь і Учíтель, помы′в вам нóгы, то трэ′ба, шоб і вытэ′ мы′лы нóгы оды′н одномý.
15. Бо Я так зробы′в, шоб вытэ′ на Мынэ′ дывы′лысь, і шоб робы′лы гэ′так, як Я вам зробы′в.
16. Напрáвду, напрáвду кажý вам: чыля′днык ны би′льшый за господаря′ свогó і посланэ′ць ны би′льшый за тогó, хто ёгó послáв.
17. Як знáйітэ гэ′тэ, то вытэ′ шчаслы′вы, як гэ′тэ рóбытэ.
|