Ны вíрять в Ісýса
Ны вíрять в Ісýса
37. І хоч Вин гэ′тылько чýдэй пы′рыд йíмы зробы′в, алэ′ воны′ ны ввíрувалы в Ёгó,
38 бо спрáвдытысь слóвовы прорóка Ісáійі, якы′й сказáв: «Гóсподы! Хто повíрыв почýтому од нас? І комý ны одкры′вся мýскул Госпóдній?» (Ісаія, 53, 1).
39. З-за тогó ны моглы′ увíруваты, бо, як знов сказáв Ісáія:
40 «Нарóд гэ′той заслыпы′в гóчы свойí і закамыны′в сэ′рцэ своé, шо ны бáчять гочы′ма і ны почýють сэ′рцэм, і ны попрóсять, шоб я йіх сцылы′в» (Ісаія, 6, 9—10).
41. Гэ′тэ сказáв Ісáія, як бáчыв слáву Ёгó і говоры′в про Ёгó.
42. Алэ′ ж і з начя′льнікув (стáршых) мнóго хто увíрував в Ёгó; алэ′ з-за фарысéюв ны прызнавáлы Ёгó, шоб йіх ны одлучы′лы од хрáма.
43. Бо полюбы′лы воны′ бильш слáву людськýю, ныж слáву Бóжу.
Зáповыдь Бóжа – гэ′то вíчнэ жы′тте
44. А Ісýс ё′мкым гóлосом сказáв: «Хто вíруе в Мынэ′, то ны в Мынэ′ вíруе, а в Тогó, Хто послáв Мынэ′.
45. І той, хто бáчыть Мынэ′, той бáчыть Тогó, Хто послáв Мынэ′.
46. Я выднó прынíс в світ, бо кáжон, хто вíруе в Мынэ′, ны оставáвся в поночóты.
47. І як хто почýе Мойí словá і ны повíрыть, Я ны суджý ёгó; бо Я прышóв ны суды′ты світ, алэ′ вы′ратоваты світ.
48. Той, хто одкыдáйіцьця од Мынэ′ і ны прыймáе слыв Мойíх, мáе собí суддю′: слóво, якóе Я казáв, вонó бýдэ суды′ты ёгó в остáтній дэнь.
49. Бо Я говоры′в ны од сыбэ′; алэ′ Бáтько, якы′й послáв Мынэ′, Вин дав Мынí зáповыдь, шо сказáты і шо говоры′ты.
50. І Я знáю, шо зáповыдь Ёгó -- гэ′то вíчнэ жы′тте. То от, шо Я говорý, то говорý тóе, шо сказáв Мынí Бáтько».
|