Охарактеризуйте соціально-економічні та політичні передумови виникнення соціальної роботи як професії.

Історія та теорія соціальної роботи

(доц. Ташкінова О.А.)

Які суспільно-економічні фактори на Україні сприяли розвитку соціальної допомоги в к. 19- поч. 20 ст. Охарактеризуйте процес становлення системи державної соціальної політики

Проаналізуйте діяльність благодійних товариств і громадських організацій в Україні в к. 19- поч. 20 ст.

Наукові дослідження соціальних проблем та їх роль у розробці питань соціальної допомоги в Україні в к. 19- поч. 20 ст.

Виділіть і охарактеризуйте групи та рівні соціальних об'єктів і суб'єктів соціальної роботи.

Об'єкт і суб'єкт соціальної роботи є її основними структурними елементами. Під об'єктом розуміють усіх, хто потребує допомоги незалежно від її характеру та специфіки. Усі, хто надає таку допомо­гу, належать до суб'єктів соціальної роботи. Отже, соціальна робо­та — це своєрідна взаємодія об'єкта і суб'єкта, результатом якої є допомога людям у розв'язанні їхніх життєвих проблем.

Зауважимо, що така взаємодія, яку ще можна визначити як об'єктно-суб'єктні відносини, не є незмінною. Адже об'єкт сприймає соціальну допомогу, фігуруючи певною мірою як суб'єкт соціальної роботи. У цьому разі соціальна робота набирає суб'єкт-суб'єктного характеру. Саме посилення суб'єктивної ролі людей, яким надається соціальна допомога, вважається прогресивною тенденцією розвитку соціальної роботи у світі. б'єкти соціальної роботи на три основні категорії: соціально незахищені групи, маргінальні групи і люди з відхиленнями у поведінці. Більш узагальнену класифі­кацію здійснено за критерієм масштабності об'єкта. У цьому розумін­ні об'єктами соціальної роботи є індивіди, сім'ї, групи і спільноти, які перебувають у скрутній життєвій ситуації. Скрутною зазвичай нази­вають ситуацію, що порушує нормальне соціальне функціонування чи ефективну соціалізацію зазначених об'єктів або загрожує їм.

Основним суб'єктом соціальної роботи, центральною дійовою особою будь-якої системи соціальної роботи є соціальний праців­ник. Саме він, безпосередньо контактуючи і взаємодіючи з клієн­тами, надає їм допомогу, підтримує їхні зусилля щодо виходу із скрутної життєвої ситуації (її поліпшення).

За критерієм організаційних рівнів діяльності соціальних інститу­цій соціальної роботи розрізняють п'ять рівнів:

• перший — розробка політики й планування, окреслення меж
служб (Верховна Рада і місцеві ради, Адміністрація Президента,
Кабінет Міністрів);

• другий — забезпечення всебічності та широкого територіального
охоплення механізмів для організації та формування служб (мі­
ністерства й відомства);

• третій — створення системи, управління цією системою,
розв'язання певного кола проблем (Державний центр зайнятості
населення, Державний центр соціальних служб для молоді);

• четвертий — розв'язання проблеми як окремої ситуації (з клієнта­
ми працюють професіонали: правники, лікарі, соціальні праців­
ники у відповідних установах і службах);      

• п'ятий — розв'язання проблеми як вимоги (інформаційні, кон­
сультативні служби, відділи, які визначають суть проблеми і нап­
равляють клієнтів до відповідних спеціалістів).

Історія та теорія соціальної роботи

(доц. Ташкінова О.А.)

Охарактеризуйте соціально-економічні та політичні передумови виникнення соціальної роботи як професії.

Професії, як відомо, являють собою такі типи занять, які орієнтовані на потреби певних верств населення й покликані вирішувати важливі соціальні проблеми з опорою на комплекс спеціалізованих знань. У літературі виникнення соціальної роботи як професії звичайно датують кінцем XIX початком XX століть. Саме в цей період у ряді індустріально розвинених країн з'являються групи фахівців, які починають професійно займатися соціальною роботою, створюють навчальні заклади, навчають соціальних працівників. Великобританія й США були тими країнами, де соціальна робота раніше всього оформилася як особливий вид діяльності, і де вона потім була поставлена на професійну основу. Що ж обумовило потребу в підготовці соціальних працівників професіоналів і розвиток соціальної роботи як наукової й навчальної дисципліни? Основними причинами, на думку дослідників, були наступні:     
1. руйнування єдиного співтовариства, пов'язаного із загальними принципами й нормами існування;
2. урбанізація й індустріалізація;
3. збільшення й соціальні зв'язки й відносин людини. Стрімкість індустріального розвитку в країнах Європи й США, урбанізація, що збільшила в суспільстві частку маргінальних верств населення, слабко адаптованих до життя в місті, розривши традиційних соціальних зв'язків у відносинах між людьми, між людиною й суспільством привели до появи таких соціальних проблем, які неможливо було вирішувати методами, випробуваними в традиційному суспільстві. В умовах різкого загострення суспільних відносин серед найбільш освічених людей формувалося переконання, що суспільство боляче і його треба лікувати, опираючись на методику добродійності й милосердя. Однак, багато хто, кого турбувало тяжке становище широких мас, були переконані, що зміни в суспільстві це природний процес. Ці люди вважали, що якщо занедужала людина її треба лікувати, але щоб вона прийняла як належне існуючу дійсність, примирилася із проблемами суспільства. Тобто, у рамках соціальної роботи стали паралельно розвиватися два напрямки, що протистоять один одному в розумінні соціальних проблем. Цей процес, як указують автори, був характерний як для США, так і для ряду країн Європи, особливо для Великобританії, Нідерландів, Німеччини. Характерним було й те, що розвиток соціальної роботи на обох континентах стимулювало один одного. Особливо бурхливо процес становлення соціальної роботи як професійної діяльності проходив у США. Перетворення міських поселень у міста й ріст кількості приїжджих, злочинців і невдах викликали значне збільшення числа богаділень і в'язниць, у яких умови утримання були просто жахаючі. Гостро встало питання про опіку над бідними, розумово неповноцінними й засудженими. Ці категорії потрапили під захист органів штатів, а потім Рад добродійності штатів. У суспільному секторі з'явилися добровольчі організації й агентства по догляду за дітьми. Ради добродійності й перетворення штатів виникли в 60і р. 19 століття. Вони мали різну структуру й обов'язки, але їхнім основним завданням було надання консультаційної допомоги законодавцям в області керування різними установами. У Ради входили відомі філантропи, добровольці, утворені люди того часу, і їхня діяльність не оплачувалася. В 1865 році члени Рад з різних штатів об'єдналися в Американську Асоціацію соціальних наук. Однак незабаром стало ясно, що різні групи людей, займаючись одною справою наданням допомоги людям, розділяють різні погляди й переслідують різні інтереси. Багато хто вважали, що вирішувати практичні соціальні проблеми необхідно на основі наукових знань про людину. Практичні працівники, займаючись доглядом за немічними людьми й здійснюючи контроль допомоги бідним, були зацікавлені, у першу чергу, у розробці простих методик, які можна було б застосовувати на практиці. Зіткнення інтересів придбало різку форму. В 1874 році практичні працівники вийшли з Асоціації й організували своє власне об'єднання Національну конференцію добродійності й перетворення (у деяких джерелах вона згадується як Національна конференція добродійності й виправних дій). Створення Національної конференції добродійності й перетворення, на думку відомого американського соціолога Зимбаліста, з'явилося початком професійної соціальної роботи («Основні питання й напрямки в дослідженні соціального добробуту», 1977).Саме із цього часу, пише вчений, початки розвиватися організована соціальна робота. Початковий етап процесу її розвитку в американській літературі характеризується як етап переходу від перших невпевнених кроків до формалізованих методів.