Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Трагізм Маяковського як митця і людини полягає втому, що він, присвятивши всю свою творчість ідеї комунізму, зрештою, став його жертвою.
Основні твори: лірика і поеми; п'єси "Клоп" (1928) і "Баня" (1929). Володимир Маяковський народився 19 липня 1893 року в селі Багдаді, поблизу Кутаїсі (Грузія), у сім'ї збіднілого дворянина — лісника. З 1902 року майбутній поет навчався у кутаїській гімназії, а згодом продовжив навчання у Москві, куди після смерті батька переїхала уся сім'я. Проте незабаром Маяковського за політичну агітацію виключають зі школи, а за зв'язки з більшовиками його кілька разів брали під варту. Починаючи з 1911 року, майбутній поет відвідував лекції у Московському художньому училищі. Початок творчості. Футуризм. Зацікавившись поезією, Маяковський пристав до кубофутуристів, які заперечували мистецтво попередніх епох. Перший вірш — "Ніч" — дев'ятнадцятилітній поет надрукував у футуристичному альманасі "Ляпас суспільному смаку" (1912). У ранніх віршах Маяковського, що змальовують сучасне місто, чітко простежується пристрасний протест проти старого способу життя. У своїх перших поетичних збірках — "Хмарина в штанах" (1915), "Флейта-хребет" — поет поєднує сповідальність із соціальними звинуваченнями, користуючись при цьому "рубаним" віршем, усіченими реченнями і оригінальною авторською пунктуацією. У 1915 році Маяковський відбував військову повинність (як кресляр) і протягом наступних чотирьох років жив у Петербурзі. Після повернення до Москви поет зі всією творчою пристрастю і темпераментом віддався революційній агітації у "Вікнах сатири РОСТА". Окрім поетичної діяльності, він займався малюванням так званих "вікон РОСТА", створив близько 500 плакатів, які виставлялись у вітринах, щоб наочно роз'яснювати масам політику партії і уряду. 1923. Організація ЛІФу. У період роботи в РОСТА Маяковський написав поему "150 000 000" (1919-1920), позначену намаганням. створити новий героїчний епос. Ще раніше ці пошуки втілились у першій радянській п'єсі "Містерія-буф" (1918), у якій своєрідною мовою поетичних алегорій говорилося про всесвітньо-історичне значення більшовицької революції. Намагання зблизити, мистецтво із сучасністю, поставити його на службу революції стало поетичним кредо Маяковського. У 1923 році поет став ініціатором видання журналу "ЛІФ" і його редактором. За задумом Маяковського, "ЛІФ" ("Журнал лівого фронту мистецтв") повинен був "зібрати в єдиний кулак ліві сили" країни і налагодити зв'язки з однодумцями за кордоном. У першому номері журналу була надрукована поема Маяковського "Про це", де основна увага автора зосереджена на змалюванні драматизму конфліктів переломної епохи. Поет вирішує важке завдання — як поєднати духовний світ окремої людини, її особисту драму з долею світу, з драматичними колізіями епохи. Через рік Маяковський написав поему "Володимир Ілліч Ленін", у якій "обожнив" вождя партії.
Починаючи з 1922 року, Маяковський дев'ять разів перетинав кордони своєї країни, шість разів побував в Німеччині і Франції. У 1925 році поет здійснив поїздку в Америку. Багаті подорожні враження дозволили йому створити йому низку поетичних творів та книжку нарисів "Моє відкриття Америки». Драма поета. Відверта зрада комуністичною верхівкою революційних ідеалів і сваволя бюрократії змусили Маяковського наприкінці 20-х років зайняти іншу позицію. У своїх останніх сатиричних п'єсах "Клоп" (1928) і "Баня" (1929) він відверто говорив про те, що розвиток нового суспільства пішов хибним шляхом. Преса охарактеризувала ці твори як підривні і вказала Маяковському на відсутність у них "партійної лінії". Незважаючи на те, що поет демонстративно вступив до антифутуристичного союзу комуністичних письменників — РАПП (друзі навіть вважали його зрадником), партійні функціонери продовжували цькувати Маяковського. Поет почував себе дедалі ізольованішим, п'єси його знімали з постановок, а влада відмовляла у видачі закордонних віз. До всіх цих негараздів додалось і невдале кохання. Важка депресія призвела до трагедії — і поет застрелився. Тільки у 1935 році, коли Й. Сталін назвав його "найкращим і найталановитішим поетом нашої радянської епохи", творчістю Маяковського почали цікавитись. Попри це, його п'єси залишались забороненими до смерті Сталіна (1953). Про поезію В. Маяковського Твори Маяковського, незалежно від того, до лірики, епосу чи драма тургії вони належать, вирізняються винятковою своєрідністю, позна чені печаттю яскравої, неповторної індивідуальності. Дивовижна та лановитість, органічний зв'язок з епохою визначили місце Маяковського як одного з найбільших російських поетів XX століття.
Перший його вірш, що з'явився друком, був написаний наприкінці 1912 року. За період з 1912-го по 1917-й рік молодий поет створив цілий ряд талановитих творів, що висунули його в перші ряди російсь ких поетів. Образ поета у ранніх його творах протиставлений досить поширеному у тодішній літературі типу письменника-естета. Уже в цей ''футуристичний " період, по-своєму продовжуючи традицію класичної російської літератури, Маяковський говорив про велику відпові дальність поета перед людьми, про його пророчу місію. У творчості раннього Маяковського панує пафос заперечення тепе рішнього, в ім 'я майбутнього, коли "люди прийдуть, найсправжнісінькі люди". Для поетичної думки молодого поета характерний незвичай ний масштаб. Його протест у поемах "Війна і мир", "Людина" має "всесвітній" характер. У цій всеосяжності своєрідно поєднався, з одного боку, небувалий розмах історичних подій (світова війна) і, з іншого, схильність поета до соціально-філософських узагальнень. Місце дії у названих поемах— весь світ. Образи, картини вирізняються синтетичністю, масштабністю, мають схильність до трагічного чи сатиричного гротеску. Жовтневою революцією починається новий період в поетичному розвитку Маяковського: різко змінюється ідейно-емоційний зміст, загальна тональність його творчості. Поетичне, художнє освоєння нової дійсності, нових ідей і тем, прагнення віддати свій талант утвердженню революції— такий магістральний напрям його новаторських шукань, починаючи з "оди революції". Перша пожовтнева п 'єса Мая ковського ("Містерія-буфф") і перша поема ("150 000 000")— про народ, який віднині став осереддям усіх дум і надій поета. Маяковському була глибоко чужа пасивна, фаталістична позиція, він вимагав від письменника активного втручання ужиття, чіткого визначення своїх суспільних поглядів ірозуміння мети. Підкреслюючи нерозривний зв'язок своєї творчості з політикою, він водночас вважав "тенденцій ний реалізм " мистецтвом широкого охоплення життєвих явищ, великих ідейних узагальнень, сміливих творчих пошуків. Це повністю стосується і лірики, зокрема знаменитих його поем "Люблю " і "Про це ". "Інтимна " та "громадянська " лірика для Маяковського не дві непримиренні крайно щі, а два способи вираження єдиного ставлення до світу. Саме тому поет не уявляє щастя кохання, цього найінтимнішого з почуттів, без активної боротьби проти суспільних умов, не гідних людини. Він виво дить тему кохання з "квартирного маленького світу" у великий світ бо ротьби. В останні роки свого життя Маяковський створив ряд творів сатиричного характеру. Досить назвати хоча б вірші "Боягуз ", "Пом падур", "Плюшкін", п'єси "Клоп" і "Баня". Сатира Маяковського ви різняється майстерністю типізації, багатством епічних та ліричних прийомів загострення образів, вражає своєю тематичною різноманіт ністю. Вона завжди гостроконфліктна, уній завжди відбувається боротьба, та й сама вона- акт боротьби. У цьому й полягає непере хідна цінність Маяковського як поета.
(За О. Метченко). ПОСЛУХАЙТЕ! Послухайте! Та раз запалюються зорі — значить — цього потребує людина? Значить — хтось ще хоче, щоб вони сіяли? Значить — хтось ще називає оці плювочки перлинами? І, надсаджуючись, в південного пилу завалах, вдирається до Бога, боїться, що зволікав, плаче, цілує йому жилаву руку, просить — щоб неодмінно була зоря! — Клянеться — не перенесе оцю беззоряну муку! А потім ходить стривожений, та спокійний назовні. І комусь говорить: "Таж тепер тобі нічого? Не страшно? Так?!" Послухайте! Та раз запалюються зорі — значить — цього потребує людина? Значить — дуже це необхідно, щоби кожен вечір над дахами загоралась хоч одна зоря? Переклад з російської М. Борецького. А ВИ ЗМОГЛИ Б? Я вмить закреслив карту буднів, хлюпнувши фарбами зі склянок. Відкрив я в холодці на блюді вилицюватість океану. З рибин на вивісках строкатих читав я губ нових порив. А ви ноктюрн змогли б заграти на флейті заржавілих ринв? Переклад з російської П. Воронька.
ЛІЛІЧКО! (Замість листа) Дим тютюновий повітря виїв. Кімната — Крученихівського1 пекла уривок. Згадай-но — за цим вікном уперше руки твої, нестямний, пестив. Сьогодні сидиш от, серце в залізі. День іще — виженеш, висваривши, мабуть. У тьмяній прихожій ніяк не влізе зламана дрожем рука в рукав. Вибіжу, тіло у вулицю кину я. Дикий, знетямлюсь, відчаєм посічений. Не треба цього, моя люба, хороша, попрощаємось зараз. Все одно — кохання моє жорном важким висить на тобі, куди б не втікала. Дозволь же востаннє криком виревти образи болючі та гіркі мої жалі. Як віл від праці знеможеться, він піде, розляжеться в холодних водах. Крім кохання твого, для мене немає моря, а в кохання твого й плачем не вимолиш відпочинку Захоче спокою втомлений слон — величний, ляже в пісок розжарений. Крім кохання твого, для мене немає сонця, а я й не знаю, де і з ким ти. Якби так поета змучила, він кохану на гроші і славу б виміняв, а для мене жоден дзвін не на радість, крім дзвону твого любого імені. І з вікна не викинусь, й отрути не вип'ю, і курок не зможу біля скроні натиснути. Наді мною, крім твого погляду, лезо жодного ножа не владне. Завтра забудеш, що коронував тебе, що душу квітучу коханням випік, і суєтних днів звихрена метушня
розшарпає сторінки моїх збірок... Чи ж слів моїх листя сухе зупинитися змусить, жадібно дихаючи? Дозволь хоча б останньою ніжністю вистелити твої затихаючі кроки. Переклад з російської І. В. Запитання і завдання. 1. У чому, на вашу думку, полягає трагедія Маяковського як митця і як людини? 2. Які новаторські відкриття зробив Маяковський у царині поезії? 3. Проаналізуйте з точки зору футуристичних пошуків поета вірші "Послухайте., та "А ви змогли б?" 4. Яким постає у вашій уяві ліричний герой поезії "Лілечко! (Замість листа)"? Якою є основна тональність твору? 5. Напишіть твір на одну із тем: "Своєрідність лірики Маяковського", "Ліричний герой раннього Маяковського", "Трагічні ноти в поезії Маяковського", "Мій Маяковський".
Поет В опозиції "Я вже старий, незабаром, Можливо, помру, і не Можна до безконечності відкладати вільного вираження справжніх своїх думок". Б. Пастернак Борис ПАСТЕРНАК 1890-1960 Видатний російський поет, прозаїк і перекладач. Поетичний стиль Пастернака ґрунтується на здобутках модерністської літератури початку XX століття і пов'язаний з естетикою імпресіонізму. Рання поезія Пастернака складна за формою, гранично метафоризо вана. Згодом поет позбувся надмірної суб'єктивності своїх обра зів та асоціацій. Надалі залишаючись філософськи глибокою і напруженою, його поезія набувала дедалі більшої прозорості і класичної ясності. Видатним явищем російської прози став ро ман Пастернака "Доктор Живаго". Борис Пастернак — лауреат Нобелівської премії в царині літе ратури. Основні твори: поетичні збірки "Понад бар'єрами" (1916), "Сестра моя — життя" (1917), "На ранніх поїздах" (1943), "Земний простір" (1947); роман "Доктор Живаго" (1955). Борис Пастернак народився 10 лютого 1890 року у Москві в сім'ї академіка живопису і відомої піаністки. Під впливом матері юнак, ще навчаючись у гімназії, вступив до Московської консерваторії, де упродовж шести років займався композицією. Після закінчення гімназії із золотою медаллю (1908) продовжує навчання на філософському відділенні історико-філологічного факультету Московського університету (1908—1913). Влітку 1912 р. Пастернак вивчав філософію Марбурзькому університеті (Німеччина), відвідав Італію (Флоренція і Венеція). 1914. Поетичний дебют. У 1913 році, повернувшись на батьківщину, поет вступив до літературної групи "Центрифуга", учасники якої сповідували один із напрямів футуризму. Наступного року побачила світ поетична збірка Пастернака "Близнюк у хмарах", а у 1916 році — друга, "Понад бар'єрами". Вже у перших творах поета виявився його власний неповторний стиль, зі своєрідною побудовою фраз і сміливими метафорами. Атмосфера революційних змін набула художнього втілення у книжці віршів "Сестра моя — життя", а також в "Темах та варіаціях" (1923). У центрі поетичного космосу Пастернака — заповітні думки і почуття, кохання і природа, а також проблеми мистецтва.
Починаючи з середини 20-х років, поет створює невеликі історичні поеми — "Дев'ятсот п'ятий рік", "Лейтенант Шмідт", "Спекторський". У 1931 році побачила світ автобіографічна повість "Охоронна грамота", у якій Пастернак виклав свою позицію у ставленні до мистецтва, природи і життя. 1930-ті роки. Конфлікт. Своєю концепцією поезії як осібної реальності Пастернак суперечив панівній ідеології, дратуючи тодішніх функціонерів від літератури. Конфлікт між владою і поетом посилився також через те, що він відмовився писати будь-що на пропагандистське замовлення. Відтак поета поволі оточила стіна ізоляції. Навіть незважаючи на те, що у 1934 році його обрали до складу правління Спілки радянських письменників, вже з 1936 року Пастернак не міг опублікувати жодного вірша. Досконало знаючи декілька європейських мов, поет у ці нелегкі для нього часи займався перекладами. Зрештою, саме це врятувало Пастернака від репресій, позаяк його переклади творів грузинських поетів сподобались самому Сталіну. 1955: "Доктор Живаго". Під час Другої світової війни, коли культурна політика радянського уряду була не такою жорстокою, Пастернак зміг опублікувати дві поетичні збірки — "На ранніх поїздах" (1943) і "Земний простір" (1945), у яких помітне його прагнення до простоти класичної традиції в ліриці. У 1953 році побачив світ "Фауст" Гете у перекладі Пастернака. Через рік йому вдалося надрукувати — під загальною назвою "Зоря" — десять поезій з роману "Доктор Живаго", над яким він працював з 1945 року. У 1955 році письменник закінчив цей твір, дія в якому розгортається на тлі революції, громадянської війни, зародження сталінізму. У центрі книги, яку сам Пастернак називав своїм найрішучішим і найважливішим творінням, — історія лікаря Юрія Живаго, головною цінністю для якого є духовна незалежність. Роман пронизаний непохитною вірою Живаго в краще майбутнє і надією на свободу. Останні роки. Після заборони владою публікації роману в СРСР, "Доктор Живаго" вийшов друком у 1957 році в Італії. Услід за цим почалася нова хвиля цькування Пастернака: видавництво припинило підготовку до друку книги його вибраних віршів; поета викликали у ЦК КПРС, вимагаючи зупинити публікацію роману в Італії. Пастернак був змушений відмовитися від Нобелівської премії, присудженої йому у 1958 році "за значні досягнення у сучасній ліричній поезії, а також за продовження традицій великого російського епічного роману". Його виключили зі Спілки письменників, і останні роки життя поета минули на дачі в Передєлкіно під Москвою. Помер Б. Пастернак ЗО травня 1960 року від раку легенів. Поезія Б. Пастернака Борис Пастернак зробив неоціненний внесок в російську поезію "ра дянської" епохи і світову поезію 20 століття. Висока майстерність і неповторна тональність віршів висунули Пастернака на одне з пер ших місць у могутньому поетичному русі 1910—1920-х років та забез печили йому очевидну репутацію у поезії наступних десятиліть. Ранній Пастернак прагнув до "матеріальної виразності" в межах "об'єктивного" тематизму, і це передусім позначилося на структурі образу. Відношення поетичного слова до світу речей розкривається в молодого Пастернака через матеріальні властивості слова— пред метну відчутність, звучання і т. д. Вірш розвиває ліричну ситуацію чи змальовує природу, а в результаті народжується думка, здійснюється відкриття в масштабі найширшої проблеми. Зі світом речей у Пасте рнака родинні стосунки. Чому не експресіоністичний принцип ранньо го Маяковського, що призводив до фантастичної деформації речей. У Пастернака речі несуть певне "почуття ", але це почуття, так би мовити, добровільне. Мимовільність висловлювання, миттєві образи-спалахи прийшли до нього і стали поетичною якістю з набуттям ціл ковитої розкутості, свободи і майстерності. "Дитячість" Пастер нака— ознака його творчої самобутності і зрілості, набутої у книзі "Сестра моя — життя ". Уже в цей час народився і склався єдиний у своєму роді образ поезії, який можна звести до ідеї теоретичного плану (мистецтво є органом сприйняття) і який водночас відкриває глибокі і стихійні життєві основи, на яких ідея виростала і усвідомлювала себе. Поет майже не писав віршів, які можна конкретно і впевнено на звати пейзажними. Надзвичайно проникливий лірик, Пастернак разом із тим мав у своєму світорозумінні певні епічні риси. Вони є складниками його ліричного "я", так чи інакше зорієнтованого на загально людську норму. Це можна побачити утворах, що увійшли до книжки "Теми і варіації". Ця збірка— "незібрана", різноспрямована книга. Бурі експресивних почуттів і ворожба над деталями, романтичні узагальнення, містка точність психологічних характеристик — картина тут складається з розмахом, з багатьма центрами і фігурами, що відтво рюють новий драматизм розуміння життя. У сюжетно позначених темах важливу роль відіграє елемент оповідності, портретності. Цю тенденцію продовжують вірші 20-х років, зібрані у збірках "Понад бар'єрами " та "Друге народження ". В останній з названих збірок гостро постає перед поетом необхідність вибору між навмисне ускладненими і доступними засобами поетичної мови. Вітчизняна війна відкрила у Пастернакові "соціального" поета. Наприкінці життя він дедалі частіше виступав з ліричними віршами, глибокими і прозорими, переробив ранні твори, прагнучи звільнити їх від "туманної незрозумілості", і долаючи таким чином певну дисгар монійність. Пастернак посів у російській і європейській поезії місце значного та оригінального лірика, його ритми, образи і метафори справили вплив на творчість багатьох поетів. (За Л. Єршовою; *** Цей лютий! Час для сліз і віршів, Що не стихають ні на мить, Коли гримить, гуркоче хвища Й весною чорною горить. Прольотку взяти. За шість гривень, Крізь благовіст, крізь схлип коліс — І чимскоріш — туди, де злива Гучніша від чорнил і сліз. Де раптом, як звуглілі груші, З дерев десятки чорних птиць Зірвуться долу і обрушать Суху печаль на дно зіниць. А там земля іще чорніша, І вітер криками пропах, І чим раптовіш, тим точніше Вірші складаються в сльозах.
ЗИМОВА НІЧ Мело, мело по всій землі, Мело, сніжило. Свіча горіла на столі, Свіча горіла. Злітався сніг і вирував Перед шибками, Так влітку на вогонь мошва Летить роями. Ліпила віхола на склі Кружки і стріли. Свіча горіла на столі, Свіча горіла. І протяг тіні хилитав, І мимоволі Схрестились руки і уста, Схрестились долі. І черевички з ніг самі Упали м'яко. І віск із нічника слізьми На плаття капав. Все поглинала на землі Хуртеча біла. Свіча горіла на столі, Свіча горіла. На свічку дихала імла, Й спокуси сила Хрестоподібно підняла, Як ангел, крила. І доки хуга по землі Мела, сніжила, Свіча горіла на столі, Свіча горіла. Переклад з російської Л. Талалая. У всьому хочу я дійти Самої суті. У праці, в пошуках мети, В сердечній смуті. До сутності минулих днів, До їх причини, Дійти б до коренів мені, До серцевини. Подій і доль нетлінну нить В руках тримати, І жити, й думати, й любить, І світ пізнати. Якби сподобитись зумів До написання Бодай восьми простих рядків Про суть кохання, Я розповів би про гріхи, Про шал погоні, Свавільство випадків лихих, Уста й долоні. Відкрив би я закон жаги, її начало, Імен завчивши дорогих Ініціали. Я б вірші планував, як сад Ясновельможний. Леліли б липи там у лад Медвяним дрожем. І пахли б м'ятою слова У вірші тому, І сіножаті, і трава, І гуркіт грому. Отак Шопен колись заклав Уроче чудо Фільварків, цвинтарів, отав В свої етюди. Досягнутого торжества І гра, і мука — Бринить гаряча тятива Тугого лука. Переспів з російської Г. Безкоровайного та Б. Щавурського
ВИЗНАЧЕННЯ ПОЕЗІЇ Це — загуслий заливистий свист, Це — при березі лускіт льодинок, Це — умерзлий у темряву лист, Це — кількох солов'їв поєдинок. Це — солодкий притихлий горох, Це — усесвіту сльози в лопатках, Це — з пюпітрів і флейт — Фігаро Круто валиться градом на грядку. Все, що ночі важливо знайти У купальницькім плесі бездоннім, І зорю до садка донести На тремтячій вологій долоні. Духота — наче дошка плеската. Жар небесний — не вичаха. Цим зіркам до лиця б реготати, Але всесвіт — містина глуха. Переклад з російської А. Кичинського. Запитання і завдання. 1. Визначте найхарактерніші риси поетичного стилю Пастернака, порівнявши його ранню та пізню творчість. 2. Проаналізуйте особливості змалювання пейзажу у вірші "Цей лютий! Час для сліз і віршів...". Якими художніми засобами та прийомами послуговується поет? 3. Спираючись на текст поезій "Цей лютий! Час для сліз і віршів..." і "У всьому хочу я дійти...", охарактеризуйте пастернаківське трактування процесу творчості. 4. З'ясуйте ідейно-художнє навантаження образів-символів у вірші "Зимова ніч". 5. Чим, на вашу думку, пояснюється особлива мелодійність поезії "Зимова ніч"? 6. Яку роль у композиції вірша "Визначення поезії" відіграє художній прийом "тез"? Чим зумовлюється двоплановість (земний і космічний плани) цих тез? 7. Які естетичні та літературно-художні пріоритети висловлені у вірші
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 97; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.143.219 (0.139 с.) |