Зовнішня культура правника. Службовий етикет.

 

Зовнішня культура це не окремий, самостійний вид за­гальної (соціальної) культури, а категорія, яка в основному визначається певними видами культур (інтелектуальною, моральною, естетичною, психологічною, особистою тощо).

Зовнішня культура юриста безпосередньо не залежить від його професійних знань, умінь та навичок. Хоча характер професійної діяльності накладе свій відбиток на зовнішню культуру особи. Сьогодні стоїть завдання створити механізм регулювання поведінки юриста у різних сферах його діяль­ності, беручи за основу такі характеристики, як порядність, людяність, працелюбність, тактовність, стриманість, скром­ність та ін. Процес створення національних судових та пра­воохоронних органів вимагає посиленої уваги до утвер­дження в свідомості юристів цих рис, що сприятиме підне­сенню рівня морального змісту професійної діяльності, виробленню поваги до національного права та обов'язку по­всякчасно виступати на його захист і відповідним чином формувати зовнішню культуру.

Основні функції зовнішньої культури юри­ста зводяться до того, що вона виступає як компонент юридичної деонтології, формує службовий етикет юридичної діяльності, є підґрунтям культури професійних дій, слу­гує основою професійно-етичного кодексу.

Як складовий елемент юридичної деонтології, зовнішня культура юриста дає підстави громадянам здійснювати певні судження про судові та правоохоронні органи, їхню профе­сійну підготовку, компетенцію тощо. За зовнішньою культу­рою юриста визначають його особистість. Це первинне вра­ження про юриста, воно формує наступну думку про нього, здебільшого не стільки як фахівця чи професіонала, а як лю­дини. Зовнішня культура начебто наштовхує, виробляє віхи, за якими потрібно формувати важливі аспекти правової, мо­ральної, професійної, інформаційної, фізичної та інших видів культур. Цей процес, звичайно, відбувається сам собою, але свідомість юриста при цьому повинна орієнтуватися на зов­нішній вияв цих компонентів, тобто на зовнішню культуру.

Друга функція зовнішньої культури юриста полягає у створенні підґрунтя такої культури його професійних дій, якої вимагає нинішнє суспільство. Сьогодні юрист своєю поведінкою, професійними діями повинен довести, що він є працівником саме національних судових та правоохоронних органів. Тут особлива роль відводиться як поважанню нових юридичних відзнак, пропаганді форменного одягу, так і співпереживанню за подальшу долю України.

Для юридичної деонтології має значення така функція зо­внішньої культури, як вироблення основ професійно-етич­ного кодексу юриста. На жаль, нині в юридичних органах відсутні нормативні документи, які б регулювали зовнішню культуру працівників. Навіть з прийняттям нових статутів, положень, окремі її елементи ґрунтуватимуться на загально­прийнятих правилах. Назріла потреба у розробці професій­но-етичного кодексу юриста, кодексу юридичної етики.

Основи професійно-етичного кодексу юридичної діяль­ності повинні охоплювати такі три сфери: професійна діяль­ність, спілкування, особисте життя.

Особливістю першої сфери є спрямованість інтересів юриста на виконання головної мети і сенсу життя - слу­жіння людям, піклування про них. Саме це є джерелом натх­нення для власного морального удосконалення. Чим глибша захопленість юридичною діяльністю, державною службою, тим більше сили на боротьбу із правопорушниками та зло­чинцями віддає юрист, тим більшою мірою саме життя на­кладає відбиток на формування його професійної моралі.

Юрист не зможе досягти високого різня професіоналізму без умілої організації власної праці, доцільно тривалого пе­ребування на службі, пошуку раціональних способів компен­сації часу, відновлення фізичної енергії, зняття емоційної напруги тощо. Цьому повинні допомогти правильно органі­зований відпочинок та дозвілля, розумне використання віль­ного часу. Ці фактори створюють ще й реальні можливості для формування особистості, невимушеного згуртування колективу. У такому колективі стихійно складаються пози­тивні позаслужбові стосунки, засновані на спільності ін­тересів, захоплень, симпатій, відбувається процес пізнання співробітників з нового, часто несподіваного боку.

 

Одним із чинників виконання законів є службовий ети­кет юриста. Ефективна діяльність юристів передбачає виховання почуття впевненості та віри у себе. Важливо па­м'ятати, що норми права закладені не тільки в законах та указах, а й у різноманітних правових явищах, пам'ятках, правилах, приписах тощо.

Право віддзеркалюється у юридичному етикеті, який має законодавче закріплення та правове регулювання. Службо­вий етикет покликаний сприяти реалізації сучасних законів. Тобто юридичний етикет є зовнішнім боком професійної діяльності працівників правоохоронних та судових органів, своєрідним доповненням до спеціального правового статусу юриста. З юридичним етикетом пов'язують піднесення рів­ня професійної культури, прогресивний розвиток юридич­них служб, функціонування правової культури, отже, реалі­зацію норм права, правозастосування, правомірну поведінку, активізацію правовідносин.

Службовий етикет у юридичній діяльності призначений для регулювання взаємовідносин суб'єктів права, завдяки чому закріплюються існуючі й створюються нові правові цінності. Юрист як службова особа виробляє для себе власні норми поведінки, його функціональні обов'язки пов'язані з долею людей. Тому важливо підносити рівень культури працівни­ків правоохоронних органів, виробляти сукупність правил поведінки, зорієнтованих на шанобливе ставлення до грома­дян, взаємоповагу у міжособистісному службовому спілку­ванні.

Службовий етикет юриста свідчить про моральну вихо­ваність, загальну культуру, здатність створювати сприятли­вий соціально-психологічний клімат, формувати почуття довіри, що значною мірою підвищує ефективність професій­них дій.

Основу службового етикету юриста становлять певні по­няття та категорії. Вони виконують методологічну функцію у дослідженні проблем юридичної етики. Тому виникає по­треба висвітлити співвідношення понять «етикет» і «служ­бовий етикет».

Поняття «етикет» означає певну форму поведінки, зу­мовлену сукупністю загальноприйнятих правил поведінки стосовно зовнішнього вияву ставлення до людей (форми звертання, вітання, поведінка в громадських місцях, манери, одяг). Взагалі етикет є в основному зовнішнім виявом мора­лі, але за своєю структурою, функціями він порівняно прос­тіший від моралі, повністю їй не підпорядкований.

Поняття «етикет» доцільно сприймати як форму поведін­ки, зокрема її моральний зміст, а «службовий етикет» - як форму зовнішньої реалізації професійних норм. Тобто мо­ральний зміст поведінки не завжди відповідає вимогам фун­кціональних обов'язків, але безпосередньо впливає на якість їх виконання. Службовий етикет — обов'язковий атрибут професійної діяльності. У будь-якому випадкуці поняття є складовими культури. Відтак, культура зумовлює розвиток як етикету, так і служ­бового етикету.

Стосовно службового етикету різних професій зауважи­мо, що існують певні особливості (наприклад, відмінності між службовим етикетом юриста та службовим етикетом інженера). Ці відмінності визначають предмет, принципи, функції та інші чинники.

Службовий етикет юриста можна назвати ще й юридич­ним етикетом. Це ідентичні поняття.

З юридичним етикетом пов'язані такі поняття, як юри­дична позиція, юридичний самоконтроль, юридична захи­щеність, юридична зацікавленість, юридична творчість, юри­дичний комфорт, юридична соціалізація, юридичні вміння, юридичні звички, юридичні потреби, юридична саморегуля­ція, юридична репутація, юридичні традиції, юридичне мис­лення, юридична оцінка, юридичне самоутвердження, юри­дична свобода, юридична свідомість та ін.

Кожна історична доба вкладає власний зміст у ці поняття. Так, відомі зразки службового етикету правників Стародав­нього Риму, зокрема Папініана, Павла, Ульпіана, Модестина та Гая. Історично існував етикет старійшин: жерців, служи­телів культу, бояр, князів, гетьманів, кошових, отаманів. Юридичний етикет українських правників містить історич­ний досвід духовного розвитку народу. Правники цивілізо­ваних держав світу вносять у юридичний етикет певні допо­внення, що сприяє кращому порозумінню юристів світу, по­легшує їхню спільну діяльність.

Безумовно, на юридичний етикет впливають суспільний лад держави, специфіка історичного розвитку, національні традиції та звички.

Ефективне функціонування сучасних правоохоронних та судових органів України ми пов'язуємо з формуванням на­ціонального духу юридичного етикету. Юридична діяльність українських правників підпорядкована існуючим нормам етикету. Наявність національного юридичного етикету вима­гає як застосування норм, так і вироблення певних внутріш­ніх переконань. Службовий етикет українського юриста спонукає використовувати приписи правових звичаїв. Право­ва свідомість змушує юриста діяти так, як вимагає історич­ний досвід права. Тобто службовий етикет формує свідоме сприйняття правового звичаю. У цьому виявляється народ­ний дух службового етикету, основу якого становлять звича­єві юридичні норми, закладені в українському національно­му звичаєвому праві.

Можна зробити висновок про існування певних закономі­рностей, які визначають становлення й розвиток юридичного етикету: залежність змісту службового етикету від соціаль­но-правового й культурного розвитку суспільства, інституту юридичного етикету, духовного досвіду людства.

Службовий етикет є функцією зовнішньої культури юри­ста. Це означає, що юрист повинен виробити власні норми поведінки, дотримуватися встановленої регламентації у різ­них ситуаціях, знаходити способи зберігання професійної таємниці, домагатися виконання своїх правомірних розпоря­джень, удосконалювати власний етикет у кожному окремому випадку та ін. Уміння й рішучість щодо суворого покарання самого себе за допущені промахи в службовій діяльності чи скоєнні проступків - вершина юридичного етикету, один з критеріїв службової діяльності працівника правоохоронних і органів. З погляду деонтології важливо робити правильні висновки з критики чи покарання з метою збереження авторитету.

Зміст службового етикету юриста полягає в тому, що він є правовим інструментарієм, визначає систему взаємних юридичних прав та обов'язків держави й особи, регулює поведінку юриста, функціонує як його внутрішня потреба, утверджуючи в такий спосіб повагу до права й держави. Юридичний етикет є засобом ефективного правового регу­лювання суспільних відносин, інтенсифікації управління процесом правоохоронної діяльності.

Юридичний етикет - складова частина духовної культу­ри правника, система законодавча закріплених, історично та природно встановлених правил поведінки й спілкування у службовій та позаслужбовій діяльності, які відповідають моральним вимогам суспільства і національшй духовності.

Специфіка юридичного службового етикету полягає в тому, що він має не тільки моральне значення, а й правове закріп­лення, регламентується статутами, наказами, інструкціямитаіншими нормативними актами.

Згідно з вимогами службового етикету, симпатії чи анти­патії між юристами не повинні позначатися на службовій діяльності. При виконанні службових обов'язків важливо виявляти взаємоповагу, терпимість, співчуття, розуміння.

Службовий етикет юриста — це традицій­но встановлена у державних, громадсь­ких або приватних організаціях і закріп­лена у нормативних актах форма вико­нання службових обов'язків (з громадя­нами, колегами по службі тощо).

Службовий етикет юриста має різновиди, наприклад, суд­дівський, прокурорський, адвокатський, міліцейський тощо. Окремі види службового етикету регламентуються відповід­ним законодавством - Конституцією, Законами України («Про прокуратуру», «Про адвокатуру», «Про міліцію», «Про державну службу» та ін.), указами Пре­зидента, відомчими наказами, інструкціями, статутами тощо. Зауважимо, що ці види службового етикету тісно пов'язані з дипломатичним, загальноцивільним, а міліцейський етикет - ще й з військовим етикетом. Юридичний етикет має деякі спіль­ні ознаки з іншими видами етикету, зокрема, релігійним, на­ціональним, сімейно-побутовим, а також із професійним етикетом медика, педагога, науковця.

Складові елементи службового етикету юриста доцільно розглядати у двох аспектах: нормативному та атрибутив­ному.

До нормативних компонентів відносимо насамперед по­єднання прав і обов'язків, внутрішню саморегуляцію служ­бових дій, єдність природних, юридичних, моральних та ес­тетичних норм, які віддзеркалюють зовнішній бік правової діяльності. Ця група компонентів юридичного етикету сприяє розви­ткові у юридичному колективі доброзичливості, ввічливості, відвертості, виконавчої дисципліни, справедливості, форму­вання правомірної поведінки, законності, субординації у службовій діяльності.

Атрибутивні компоненти охоплюють систему юридич­них ритуалів, необхідних для виконання професійних обо­в'язків. Сюди можна віднести прийняття обітниці, ритуал судового засідання тощо.

Функціонування юридичного етикету пов'язане з нор­мативними приписами. Наголосимо, що норми службового етикету покликані забезпечувати юридичну захищеність юриста, тобто здійснювати ефективну охорону та за­хист його основних прав. Для цього існують спеціальні ак­ти, які регулюють службовий етикет. Крім них існуютьще ухвали громадських об'єднань, трудових колективів, судові рішення, протести й подання прокуратури тощо. Як і пра­вові норми, норми службового етикету мають диспози­цію, гіпотезу, санкцію. Їхня дієвість залежить від особистої вимогливості юриста й вимогливості керівників до підлег­лих.

Службовий етикет юриста ґрунтується на певних прин­ципах, які відображають найсуттєвіші риси службового етикету.

Принципи службового етикету юриста:

· загальнолюдські:

- єдність прав та обов'язків юриста,

- захист су­б'єктивних прав юриста,

- презумпція не­винуватості,

· спеціаль­ні:

- «дозволено те, що дозволено зако­ном»,

- обґрунтованість юридичних дій,

- доцільність застосування правових норм,

- дотримання службової таємниці,

- дотри­мання встановленої субординації,

- встанов­лення істини тощо.

Принципи юридичного етикету постійно доповнюються новими, більш значущими. У процесі вдосконалення струк­тури правоохоронних органів, утвердження ідей української державності, формування цивілізованого правопорядку слу­жбовий етикет наповнюватиметься новим змістом.

Формування службового етикету передбачає застосуван­ня різноманітних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив на свідомість й поведінку юриста. Такими методами є персональні вимоги до юриста, індивідуальний контроль власних дій, підвищення фахового, наукового, культурного рівня, створення комфор­тної атмосфери, здорового психологічного клімату, занят­тя спортом тощо.

 

Службовому етикетові властиві наступні функції:

1) Управлінська функція - це забезпе­чення консенсусу між учасниками правовідносин, розши­рення сфери правового регулювання, сприяння утвердженню засад правової Української держави та ін.

2) Оцінна функція включає співставлення фактичної служ­бової діяльності юриста з вимогами нормативно-правових актів, що регламентують його юридичну діяльність та мо­ральних норм тощо.

3) Виховна функція - дотримання та гарантуван­ня законності, вибір оптимального варіанту правомірної пове­дінки - виховання поваги до права, удосконалення умінь та навичок правоохоронної діяльності, піднесення рівня справед­ливості у застосуванні заходів юридичного примусу та ін.

4) Пізнавальна функція пов'язана з усвідомленням пріорите­ту прав людини (її інтересів та свобод) як головної цінності суспільства, формуванням українського національного духу права, вибір юристом відповідно до його підготованостітапокликання певного виду юридичної діяльності.

Юридичний етикет функціонує у різноманітних формах внутрішньої організації та зовнішнього вияву правових й моральних норм. Він має внутрішню і зовнішню форми. До першої належить внутрішнє ставлення юриста до норм ети­кету, до зовнішньої - нормативно-правові акти, правила службової поведінки, службовий прецедент.

Висновок: Отже, специфічний характер праці в юридичних органах диктує особливі вимо­ги до зовнішньої культури працівників і морального змісту їхньої професійної діяльності.Це зумовлюється насамперед тим, що юристи виконують важливу соціальну функцію. Треба наповнити діяльність юристів соціально-творчим, глибоким людським змістом, свідомим ставленням до культурних надбань суспільства з тим, щоб сформувати таку зовнішню культуру, яка стала б визначальним компонентом юридичної деонтології.

Службовий етикет юриста необхідний для забез­печення належного державного режиму як способу здійс­нення державної влади. Адже юрист як працівник державної служби є ланкою зв'язку між державними органами і грома­дянами. Його професійні дії, виважені рішення спонукають членів суспільства дотримуватися встановленого правопо­рядку. Високий рівень службового етикету сприяє успішному розв'язанню спільних завдань, які стоять перед юридичними службами. Норми етикету зобов'язують ефективно викону­вати обов'язки, сумлінно ставитися до державної служби, працювати творчо і натхненно.

Службовий етикет удосконалюється завдяки засвоєнню юристами загальнолюдських цінностей, культури та націо­нального духу права, подоланню бюрократизму у юридич­них структурах, який залишився у спадок від тоталітарного режиму.