Моральна та правове обґрунтування вимушеного насильства у юридичній діяльності.

 

Професійна діяльність працівників деяких органів і підрозділів внутрішніх справ часто пов’язана з необхідністю застосування правомірних силових заходів примусу. Затримання озброєних та інших небезпечних злочинців, силове подолання протидії законним вимогам правоохоронців під час припинення ними порушень громадського порядку та інші ситуації оперативно-службової діяльності потребують від працівників органів внутрішніх справ впевненого застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Але недостатня підготовленість до діяльності в екстремальних умовах призводить іноді до трагічних наслідків.

Діяльність юридичних органів все ще пов'язана з насильством, але фізична сила, спеціальні засоби, зброя, які застосовуються проти злочинців, є меншим злом порівняно з діяльністю злочинців. Вимушене юридичне насильство, як зазначає А. Сничов, захищає особу й суспільство від злочинних посягань. Це контрнасильство, дозвіл на яке дає юристам суспільство. Воно має моральне і правове обґрунтування. Тому юридичне насильство, зумовлене відповідними законами, є принциповим і законним. Важливо, щоб у мінімальному й максимальному насильстві домінували духовні, моральні й правові норми, щоб фізичне чи психологічне насильство не здійснювалося всупереч духовним чи юридичним законам у тій частині, де воно не має здійснюватися взагалі: домагання показань шляхом фізичного чи психологічного тиску, погроз, утримання затриманих осіб у камерах попереднього слідства понад норму тощо. Юрист повинен володіти філософією й етикою ненасильства, переконувати правопорушника розумними аргументами, власною культурою.

У сучасних умовах держава спрямовує свою діяльність на побудову громадянського суспільства, за якого людські цінності є найголовнішими, а їх охорона набуває першочергового значення.

Одним з органів, діяльність якого спрямовано на захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, є міліція як державний озброєний орган виконавчої влади. У процесі реалізації покладених на неї завдань міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством України.

Правовою основою застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї є Закон України "Про міліцію", Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні, Положення про порядок застосування вогнепальної зброї, Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, Положення про порядок придбання, видачі, обліку, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів індивідуального захисту працівниками судів і правоохоронних органів, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві, та інші нормативно-правові акти.

Для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків, працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою.

Під заходами фізичного впливу слід розуміти дії співробітника міліції, що виявляються в застосуванні мускульної сили та механічного впливу на будь-який орган, частину тіла або весь організм правопорушника без допомоги спеціальних засобів і вогнепальної зброї, щоб припинити правопорушення, затримати порушника та відвести небезпеку, що загрожує життю й здоров'ю громадян.

До прийомів рукопашного бою слід віднести кидки, удари, захвати, прийоми звільнення від них, прийоми обшуку та конвоювання, блоки, відходи з лінії атаки й т. ін.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначають з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника. Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлює Кабінет Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України й Генеральної прокуратури України; їх має бути опубліковано в засобах масової інформації.

Вогнепальну зброю працівники міліції мають право застосовувати як крайній захід, зокрема, її застосовують для:

- захисту громадян від нападу, що загрожує їхньому життю й здоров'ю, а також визволення заручників;

- відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їхньому життю або здоров'ю загрожує небезпека;

- відбиття нападу на об'єкти, які охороняють, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

- затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого злочину та яка намагається втекти;

- затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю й здоров'ю працівника міліції;

- зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.

Проте, слід зауважити, що заборонено застосовувати й використовувати вогнепальну зброю за значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

 

Аналізуючи нормативно-правові акти, які регулюють питання застосування силових засобів, можна виділити такі загальні принципи застосування силових заходів:

· верховенства права - означає, що при припиненні пра­вопорушень людина, її права та свободи визнаються найвищими соціальними цінностями та визначають зміст і спрямованість правоохоронної діяльності ДПтСУ;

· законності застосування сили - полягає в тому, що діяльність посадових осіб ДПтСУ із застосування заходів адміністративного припинення спеціального призначення повинна проводитися у повній відповідності з вимогами чинного законодавства і не виходити за його межі, зміст і мету. Законність застосування вогнепальної зброї, бойової техніки, службових собак, спеціальних засобів та фізичної сили - це стан суспільного життя, який характеризується неухильним дотриманням і виконанням законів суб’єктами застосування сили. Сила застосовується тільки компетентними військово­службовцями та працівниками ДПтСУ. Право застосування силових заходів має особовий склад ДПтСУ, який залучається до оперативно-службової діяльності, та тільки під час виконання завдань з охоро­ни державного кордону. Застосування здійснюється в суворій відповідності з порядком, встановленим чинним законодавством, з дотриманням передбачених ним процесуальних дій;

· поваги і дотримання прав, свобод лю­дини та громадянина - цей принцип був проголошений ще 1863 р. в «Інструкції польо­вим військам США», яку розробив Френсіс Лібер. У ст. 15 Кодексу Лібера зазначено: «Люди, що піднімають зброю одне проти одного в ході війни між державами, не перестають бути при цьому носіями моральних цінностей, відповідальними одне перед одним і перед Богом». З розвитком правового регулювання застосуван­ня різних видів сили у війні та правоохоронній діяльності такі ж положення все частіше ставали істотними. «Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню…», – зазначено у ст. 28 Конституції України. Якщо застосування силових заходів супроводжується ви­щеописаними діяннями, то згідно з кримінальним законом вони кваліфікуються як тяжкий злочин. Діяльність ДПСУ по застосуванню вогнепальної зброї, бойової техніки, службових собак, спеціальних засобів і фізичної сили здійс­нюється на основі дотримання прав і свобод людини та громадянина. Органи, військово­службовці та працівники ДПтСУ зобов’язані поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення. Неправомірне обмеження прав і сво­бод людини в ході застосування силових заходів неприпустиме і тягне за собою відповідальність згідно із законом;

· гласності - полягає у відкритому доступі широкого кола громадськості до інформації стосовно підстав, фактів та наслідків застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і фізичної сили особовим складом ДПтСУ;

· гуманізму - проголошує, що застосування заходів адмі­ністративного припинення спеціального призначення забезпечує, на­самперед, безпеку людини і суспільства, а припинення правопорушень не має на меті заподіяння фізичних страждань чи приниження людської гідності осіб, які вчинили правопорушення. Серед усіх мож­ливих і придатних засобів застосування сили, по можливості, обира­ються ті, що завдають найменшої шкоди особам, тваринам та предме­там, проти яких вона спрямовується, а також їх оточенню. Велике значення принципу гуманізму приділяють норми міжнародного права. Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами щодо підтримання правопо­рядку забороняють застосовувати зброю, крім виняткових випадків; використання тих видів зброї, які служать джерелом невиправдано­го ризику, завдають важкі поранення;

· справедливості - встановлює, що силові заходи, які застосовуються до особи, котра чинить правопорушення, повинні відповідати характеру й суспільній небезпеці вчинюваного діяння, обставинам його вчинення та характеристикам особи порушника. Він виражає загальносоціальну сутність права, прагнення до пошу­ку компромісу між особою, до якої застосовується сила, і суб’єктом її застосування. Справедливість вимагає відповідності між діями особи та застосованими до неї заходами примусу. Дот­римання принципу справедливості означає, що, по-перше, не можна застосовувати заходи адміністративного припинення до осіб, які чинять «малозначні» правопорушення (які не є підставою для за­стосування сили); по-друге, силові заходи застосовуються лише до осіб, які чинять правопорушення; по-третє, застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і фізичної сили повинно бути пропорційним до розміру скоєного правопорушення. Порушення принципу справедливості означає незаконність за­стосування силових заходів;

· пріоритету договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів ціллю якого є збереження найбільшої цінності суспільства - життя і здоров’я людини. По можливості, при розв’язанні різних конфліктів припи­нення правопорушень повинно проводитися мирно, без застосуван­ня сили, навіть коли на це є законні підстави. У Законі України «Про міліцію» передбачено, що сила застосовується «у разі неможливості уникнути застосування», і «якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов’язків» (ст.ст. 12,13). Правоохоронець має використати кожну можливість домо­витись з правопорушниками припинити суспільно небезпечні діяння, звільнити заручників без силового протистояння;

· пріоритету за­хисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про боротьбу з терориз­мом» ДПтСУ здійснює боротьбу з тероризмом. У ході антитерористичної діяльності ДПтСУ при застосуванні силових заходів, необхідно враховувати принцип пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності. Крім дотримання прав людини самого правопорушника необхідно захищати життя і права осіб, на яких посягають дії зловмис­ника. Під час припинення злочинів, жертвами яких можуть бути люди, першочерговим є захист саме їх життя і здоров’я. У момент кожного вибору застосування сили до терориста необхідно переслідувати мету пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпе­ку внаслідок терористичної діяльності.

Застосування сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю громадян чи працівників міліції.

Попередження, може бути зроблене голосом, а при значній відстані або звернені до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано на рідній мові осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватись, та українською і російською мовами не менше як два рази з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю:

- до жінок з явними ознаками вагітності,

- осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності,

- малолітніх,

крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров`ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов`язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров`ю правопорушників та інших громадян. Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Органам міліції забороняється використовувати фізичний та психологічний вплив для забезпечення проведення контролюючими органами планових та позапланових перевірок суб’єктів господарської діяльності, у тому числі шляхом демонстрації зброї, спеціальних засобів, погроз їх застосування.

Висновок. Дотримання загальних принципів застосовування вогнепальної зброї, бойової техніки, службових собак, спеціальних засобів і фізичної сили ДПтСУ забезпечить діяльність служби у рамках законності і застереже від переходу тієї межі, за якою реакція на пра­вопорушення стає новим правопорушенням. Тобто застосування заходів адміністративного припинення спеціального призначення ДПтСУ повинно неодмінно відповідати основним засадам, основоположним, вихідним ідеям і установленням, які сконцентровані у принципах їх застосування. Також застосування силових заходів повинно здійснюватись відповідно до спеціальних принципів, притаманних тільки цьому виду діяльності.

План семінарського заняття

1. Загальна характеристика духовної культури юриста.

2. Принципи та функції духовної культури юриста.

3. Особливості, принципи та функції моральної культури юриста.

4. Особливості, принципи та функції естетичної культури.

5. Особливості, принципи та функції службового етикету.

6. Моральні проблеми юридичної діяльності. Етика ненасильства та юридичного милосердя.

7. Моральне та правове обґрунтування вимушеного насильства у юридичній діяльності.

 

Теми рефератів:

1. Фактори, які визначають модель сучасного юриста.

2. Основні засади професійної етики юриста.

3. Форми прояву естетичної культури юриста.

4. Традиції і ритуали в юридичній практиці.

5. Мовна культура та службовий етикет юриста.

6. Психологічні чинники у діяльності юриста.