Основні методи аналізу звітності

Основними методами аналізу звітності є наступні:

§ читання звітності;

§ горизонтальний аналіз;

§ вертикальний аналіз;

§ трендовий аналіз;

§ порівняльний аналіз;

§ розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Читання звітності – це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. Шляхом читання звітності визначають майновий стан підприємства, коротко- і довгострокові інвестиції, джерела фінансування власного капіталу, оцінюються зв’язки між постачальниками і покупцями, виручка від діяльності та прибуток звітного року.

Горизонтальний аналіз – дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності у порівнянні з попереднім роком, півріччям чи кварталом.

На відміну від горизонтального аналізу, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина приймається за 100 % і обчислюється питома вага кожної її складової. Такими цілими частинами може бути валюта балансу (актив, пасив), обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Для визначення змін у господарській політиці підприємства більш, ніж за два послідовних роки, застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального аналізу.

Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100 %. Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається той рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники.

Порівняльний аналіз передбачає співставлення окремих показників підприємства з показниками інших аналогічних підприємств або з середньогалузевими значеннями.

Більш точно оцінити фінансову звітність підприємства допомагають різні фінансові коефіцієнти, які базуються на розрахунку окремих співвідношень показників і використовується для дослідження взаємозв’язку між компонентами фінансової звітності.

В залежності від конкретних цілей та завдань можна виконати фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної методики немає, тому аналітики використовують різноманітні набори показників.

Аналіз фінансового стану підприємства

Методом коефіцієнтів

Можна відмітити такі особливості цього аналізу:

§ цінність значень коефіцієнтів залежить від достовірності і повноти інформації, що представлена у фінансовій звітності;

§ реальна корисність використаних коефіцієнтів визначається конкретними завданнями, які стоять перед аналітиком;

§ оцінка результатів діяльності підприємства проводиться на основі даних пройдених періодів.

Однак, система фінансових коефіцієнтів – не чарівна куля, у якій можна побачити все, що було і буде. Коефіцієнти допомагають правильно оцінити ситуацію, ставити запитання, але рідко дають на них відповіді.

Фінансові коефіцієнти можна умовно поділити на чотири групи (рис. 13.14):

§ коефіцієнти прибутковості;

§ коефіцієнти оборотності активів;

§ коефіцієнти структури капіталу;

§ коефіцієнти ліквідності.

 

 

Рис. 13.14. Групи коефіцієнтів, що використовуються для фінансового аналізу

 

Основні співвідношення показників фінансової звітності характеризує таке рівняння:

 

(13.16)

 

Вартість підприємства після оплати всієї заборгованості називається чистою вартістю.

Чистий робочий капітал(чисті оборотні засоби) можна визначити за формулою (13.17).

(13.17)

Чистий робочий капітал – це ті засоби, які підприємство використовує для поточної оперативної діяльності (придбання запасів, оплати рахунків тощо) і які фінансуються за рахунок довгострокових зобов’язань і власного капіталу.

Чистий робочий капітал в необхідних випадках повинен бути спрямований в грошові засоби, що визначає необхідність управління його складом і структурою.

Структура оборотних (обігових) засобів (дебіторська заборгованість, запаси і ін.) залежить від специфіки діяльності підприємства.

В будь-якому випадку підприємству необхідно знати раціональну величину оборотних (обігових) засобів, що забезпечують його нормальне функціонування.

Коефіцієнти прибутковості –дають можливість оцінити доходність підприємства за певний період часу (табл. 13.21).

Таблиця 13.21

Коефіцієнти прибутковості