Виробничо-технологічні уклади.

Науково-технічний прогрес, згідно з сучасним уявленням, представляє собою низку виробничо-технологічних укладів, що, змінюючи один одного, забезпечують динамічний розвиток продуктивних сил суспільства. Між собою ці уклади відрізняються складом провідних галузей, видами домінуючих енергоносіїв, конструкційних матеріалів, оброблювального обладнання, засобів транспорту, зв’язку та ін. Натомість трансформування частин технологічних структур відбувається синхронно, і якщо хоч один з компонентів цих структур відстає від інших, то гальмується рух всього виробничо-технологічного укладу.

Перший виробничо-технологічний уклад був пов’язаний з початком активного освоєння ресурсів планети, для якого визріли всі необхідні передумови. Так, було винайдено парову машину, а пізніше електродвигуни, що спонукало бурхливий розвиток транспорту та електроенергетики. Поступово стало розвиватися машинобудування, яке забезпечувало механізацію основних технологічних процесів, в яких споживалось багато сталі, прокату та інших громіздких засобів промислового виробництва. найважливішим енергоносієм стало вугілля, поклади якого активно розвідувались і освоювались, а найважливішим транспортом – залізниця. До географічних наслідків першого укладу належать: початок активного освоєння поверхні планети в транспортному відношенні, поглиблення та розширення оціночних робіт щодо використання корисних копалин, нагромадження об’єктів інфраструктури, передусім транспортної, і як результат – повсюдний розвиток концентрації виробництва, тобто укрупнення його форм.

Другий виробничо-технологічний уклад почав закладатись десь в першій чверті ХХ ст., коли на тлі загальної концентрації виробництва все більшу роль почали відігравати хімічна промисловість, автобудування та різні комунікації. Але доти, доки не були перебудовані основні виробництва, всюди діяли старі технології, і нові галузі розвивались дуже повільно. Закономірним результатом цього стала велика депресія 20-30-х рр. ХХ ст., під час якої було здійснене накопичення первинного капіталу для розвитку нового укладу. Надалі було здійснено значні модифікації в сировинній та паливно-енергетичній базі. Так, значно зросла частка нових конструкційних матеріалів, таких як якісні сталі, пластмаси та синтетичні смоли, гума тощо. Розгалуження виробництва, яке відбулося, спричинило збільшення попиту на якісні предмети споживання, завдяки чому відбувся останній об’єктивний поділ праці, а саме – виробнича і невиробнича сфери. Цей поділ мав наслідки також в системі освіти. Так, якщо за часів першого укладу найвище цінилась інженерно-технічна освіта, то протягом другого укладу піднявся рейтинг гуманітарної освіти. Головним наслідком другого виробничо-технологічного укладу є повсюдне поглиблення спеціалізації виробництва та його кооперування, а також початок диференціації країн світу за рівнем їхнього технологічного розвитку. Стосовно освоєння географічного простору продовжувалось розширення інфраструктури, яке доповнилось вже автомобільним транспортом та автошляхами. На заміну вугіллю прийшла нафта, похідні продукти якої використовувались у двигунах внутрішнього згоряння.

Третій виробничо-технологічний уклад став запроваджуватись в середині 70-х рр. ХХ ст., коли почалося виробництво мікропроцесорної техніки, електроніки та робототехніки. На зміну вугіллю, нафті та газу поступово прийшла атомна енергія, яка виявилася більш ефективною, але в той же час більше небезпечною. Все це дозволило різко збільшити комплексну автоматизацію виробничих процесів, поглибити їхню спеціалізацію, знизити собівартість виробництва з відповідним зменшення його матеріало- та енергомісткості. Головним географічним наслідком третього виробничо-технологічного укладу стало розширення і поглиблення урбанізації.

Четвертий виробничо-технологічний уклад. З точки зору вчених-футурологів, сьогодні здійснюється перехід до четвертого або постіндустріального укладу, найближче до якого сьогодні знаходяться Японія та США. Він буде пов’язаний з впровадженням у виробництво біотехнологій, нейрокомп’ютерів, новітніх засобів інформаційного забезпечення зв’язку. Географічним наслідком цього укладу можна прогнозувати перехід від двовимірного до три- та n-вимірного освоєння географічного простору.