Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
ТЕМА: «Термінальні стани. Серцево-легенева та церебральна реанімація».Стр 1 из 5Следующая ⇒
ЛЕКЦІЯ №2 ТЕМА: «Термінальні стани. Серцево-легенева та церебральна реанімація».
Серцево-легенева церебральна реанімація (СЛЦР) є основним методом інтенсивної терапії хворих під час раптового зупинення кровообігу і дихання — розвитку стану клінічної смерті. СЛЦР — це комплекс заходів, спрямованих на підтримку і відновлення життєво важливих функцій (передусім функцій ЦНС, кровообігу, дихання) за допомогою спеціальних методів оживлення, насамперед непрямого масажу серця і ШВЛ. Незважаючи на те, що проведення СЛЦР належить до компетенції лікаря, медична сестра ВАІТ має досконало володіти прийомами оживлення, адже перед нею у будь-який момент може постати потреба у проведенні реанімаційних заходів ще до приходу лікаря. Реанімація – комплекс заходів, спрямованих на відновлення втрачених чи різко порушених життєво важливих функцій організму у хворих, котрі перебувають у стані клінічної смерті.
Клінічна смерть - перехідний етап між життям смертю, оборотний етап умирання, який ще не є смертю, але вже не може бути названий життям.
При відносно повільному умиранні клінічної смерті передує предагонія і агонія. Предагонія – стан, під час якого свідомість зберігається, але плутана. Артеріальний тиск падає до нуля, пульс різко прискорений, стає нитковидним, дихання поверхневе, утруднене, шкірні покриви бліді Термінальна пауза – передує агонії, характеризується падінням АТ до 0 мм рт ст, дихання повністю припиняється. Агонія (від грец.а g оніа – боротьба) –стан, при якому свідомість відсутня, але в деяких випадках може відновитись на короткий проміжок часу, АТ може незначно підвищуватись до 15-20 мм рт ст, пульс не визначається, очні рефлекси (роговічний, реакція зіниць на світло) відсутні, дихання глибоке, рідке, з участю допоміжної мускулатури, відкритим ротом, агональне. Клінічна смерть, предагонія, агонія, термінальна пауза – термінальні стани. КЛІНІЧНА СМЕРТЬ Смерть не є одномоментним актом. Розрізняють три послідовних етапи, що розвиваються після припинення діяльності серця: I — клінічна смерть — оборотні зміни в життєво важливих органах і II — соціальна смерть — оборотні зміни у тканинах і органах на фоні
III — біологічна (справжня) смерть — необоротні зміни в усіх тканинах і органах. Тривалість клінічної смерті, коли потрібно проводити СЛЦР, у звичайних умовах становить 3—5 хв. У разі охолодження організму цей період дещо збільшується. Клінічна смерть — це перехідний стан від життя до смерті, який ще не є смертю, проте вже не може бути названий життям (В. А. Нєговський, 1964). Якщо в цей час провести заходи відновлення дихання і кровообігу, тобто доставити до тканин кисень, то оживлення організму можливе. За клінічними спостереженнями було встановлено, що навіть після тривалого припинення кровообігу діяльність серця можна відновити. Якщо це вдається зробити протягом 4—5 хв після припинення кровообігу, хворий може повністю одужати. У осіб похилого віку, виснажених, хронічно хворих цей період ще коротший. Найбільш ефективною є реанімація у випадках інфаркту міокарда, утоплення, електротравми, інших травм. Унаслідок припинення кровообігу і дихання порушується метаболізм у клітинах, особливо нервових. Внаслідок відсутності кисню у клітинах порушується аеробний обмін речовин, він починає здійснюватися за допомогою анаеробного механізму (гліколізу), який забезпечує короткочасну мінімальну життєдіяльність клітин. Запаси глікогену в мозку вичерпуються, різко знижується вміст глюкози, АТФ, креатиніну фосфату. Зменшується активність натрієво-калієвого насоса. Одночасно активізуються деякі ферменти (лізосомні протеази), які сприяють аутолізу і розвитку морфологічних змін у нервових клітинах, що визначають неможливість відновлення їх функцій. Необоротні зміни виникають насамперед у клітинах кори великого мозку (декортикація). Пізніше гинуть клітини інших відділів головного мозку (децеребрація). При декортикації свідомість, мова, слух та інші ознаки умовнорефлекторної діяльності втрачені, але зберігаються серцева діяльність, дихання, безумовнорефлекторні функції. Останні найчастіше підвищені, що виявляється підвищенням тонусу м'язів, розвитком стовбурових судом, гіпер-рефлексією (гіперреактивна кома).
У разі децеребрації розвивається тяжкий розлад життєво важливих функцій (внаслідок паралічу дихального і судиннорухового центрів самостійне дихання неможливе, розвивається артеріальна гіпотензія). Виникають атонія, арефлексія (гіпореактивна кома), пригнічення вегетативних функцій, спонтанна гіпотермія (параліч центру терморегуляції). Очевидні ознаки біологічної смерті виникають не відразу. Це помутніння і висихання рогівки, симптом кошачого ока (внаслідок здавлення очного яблука з боків зіниця звужується і має вигляд вертикальної щілини). До пізніших абсолютних ознак біологічної смерті належать трупне задубіння і трупні плями — синюваті плями в найнижчих ділянках тіла, що виникають внаслідок пасивного стікання крові. Раптове зупинення серця може виникнути внаслідок гальмування пазухо-передсердного вузла, внаслідок різкої переваги тонусу блукаючого нерва, наприклад, під час безпосереднього подразнення серця і маніпуляцій на інших органах, які іннервуються блукаючим нервом. Попередні ознаки припинення кровообігу. Припиненню кровообігу значно легше запобігти, ніж відновлювати його. Медична сестра має знати попередні ознаки припинення кровообігу, які інколи можна помітити ще до моменту його виникнення: 1. АТ<60ммрт. ст.; 2. різке зменшення частоти пульсу (<40 за 1 хв); 3. значна тахікардія (>140 за 1 хв); 4. швидке зниження амплітуди шлуночкових комплексів (QRS) на ЕКГ. Види припинення кровообігу: 1) асистолія (повне припинення механічної та електричної діяльності серця); 2) фібриляція шлуночків (некоординовані скорочення окремих м'язових волокон); 3) «неефективне серце» (функція серця різко ослаблена, внаслідок чого не забезпечується життєдіяльність організму); на ЕКГ шлуночкові комплекси QRS збережені (частіше вони деформовані, з низькою амплітудою). Ознаки клінічної смерті: 1. відсутність пульсу на магістральних (сонній або стегновій) артеріях; 2. зупинка дихання; 3. розширення зіниць; 4. відсутність свідомості; 5. дуже блідий або ціанотичний відтінок шкіри. 1. Відсутність пульсу на магістральних артеріях — одна з найпевні-ших ознак клінічної смерті. Щоб визначити розташування сонної артерії, 4 пальці руки розташовують уздовж бічної поверхні шиї, в борозні між трахеєю і груднинно-ключично-соскоподібним м'язом. Стегнова артерія пальпується в паховій складці. Досліджувати пульс на променевій артерії не слід, оскільки його відсутність ще не свідчить про зупинення кровообігу (під час спазму артерії пульс може не відчуватись навіть за діяльності серця). Крім того, особа, що надає допомогу, може сприйняти пульсацію власних артерій пальців як пульсацію променевої артерії хворого. 2. Про зупинку дихання свідчить відсутність екскурсій грудної клітки (визначається візуально). 3. Розширення зіниць. Під час припинення кровообігу і дихання зіниці розширюються через 25—60 с і стають неприродно широкими. Це — сигнал катастрофи. 4. Відсутність свідомості. Знепритомнення настає майже відразу (че
Кількість стискань грудної клітки має бути 100 за 1 хв. Дітям віком до 10—12 років закритий масаж серця можна проводити пальцями обох рук, новонародженим і грудним дітям — двома пальцями (мал.) з частотою 120 натискань за 1 хв. СЛЦР на першому етапі можуть проводити один реаніматор (мал. а) (після кожних 2—3 вдувань виконує 10—15 натискань на грудну клітку) і двоє (мал. 51,5): один виконує ШВЛ, а другий — закритий масаж серця (після 1 вдування 5 натискань на груднину). Правильність виконання масажу контролює реаніматор, який проводить ШВЛ (визначає наявність пульсових поштовхів на сонній артерії, синхронних з натисканнями на груднину). Ефективність цієї стадії СЛЦ Р підтверджується наявністю таких ознак: -звужуються зіниці; -синхронно з натисканням на груднину на сонній артерії пальпується пульсова хвиля; -відновлюється тонус повік (закривається очна щілина); виникають спонтанні рухи гортані; -відновлюється нормальний колір шкіри і слизових оболонок. Щоб перевірити, чи не з'явився пульс на магістральних артеріях, через кожні 2 хв реанімацію на кілька секунд припиняють. Мал. Методика проведення непрямого масажу серця у пацієнтів різного віку: а — у дорослого; б — у дітей віком до 12 років; в — у немовляти
а б Мал.
Масаж серця і ШВЛ треба продовжувати до відновлення діяльності серця і кровообігу на такому рівні, який дає можливість підтримувати життєдіяльність кори великого мозку. Проведення ШВЛ і зовнішнього масажу серця: а — один реаніматор; б — двоє реаніматорів Якщо, незважаючи на правильне проведення реанімації протягом 30— 40 хв, ознаки клінічної смерті зберігаються, а спеціалізовану бригаду швидкої допомоги викликати неможливо (в умовах віддаленої місцевості, експедиції тощо), продовжувати СЛЦР недоцільно. Слід зазначити, що далеко не в усіх випадках навіть досвідчений фахівець може з достатнім ступенем вірогідності засвідчити безнадійність стану потерпілого, а в разі найменших сумнівів щодо цього потрібно надавати повноцінну реанімаційну допомогу. СЛЦР не проводять лише за наявності ознак біологічної смерті! Ч. ст. 148-165, Т. ст..98-119 Самостійна робота №2 Реферат: «Профілактика та лікування постреанімаційної хвороби. Вирішення дійсних і супутніх проблем пацієнта. Етико – деонтологічні аспекти, пов’язані з діагнозом «смерть мозку»»
ЛЕКЦІЯ №2 ТЕМА: «Термінальні стани. Серцево-легенева та церебральна реанімація».
Серцево-легенева церебральна реанімація (СЛЦР) є основним методом інтенсивної терапії хворих під час раптового зупинення кровообігу і дихання — розвитку стану клінічної смерті. СЛЦР — це комплекс заходів, спрямованих на підтримку і відновлення життєво важливих функцій (передусім функцій ЦНС, кровообігу, дихання) за допомогою спеціальних методів оживлення, насамперед непрямого масажу серця і ШВЛ. Незважаючи на те, що проведення СЛЦР належить до компетенції лікаря, медична сестра ВАІТ має досконало володіти прийомами оживлення, адже перед нею у будь-який момент може постати потреба у проведенні реанімаційних заходів ще до приходу лікаря. Реанімація – комплекс заходів, спрямованих на відновлення втрачених чи різко порушених життєво важливих функцій організму у хворих, котрі перебувають у стані клінічної смерті.
Клінічна смерть - перехідний етап між життям смертю, оборотний етап умирання, який ще не є смертю, але вже не може бути названий життям.
При відносно повільному умиранні клінічної смерті передує предагонія і агонія. Предагонія – стан, під час якого свідомість зберігається, але плутана. Артеріальний тиск падає до нуля, пульс різко прискорений, стає нитковидним, дихання поверхневе, утруднене, шкірні покриви бліді Термінальна пауза – передує агонії, характеризується падінням АТ до 0 мм рт ст, дихання повністю припиняється. Агонія (від грец.а g оніа – боротьба) –стан, при якому свідомість відсутня, але в деяких випадках може відновитись на короткий проміжок часу, АТ може незначно підвищуватись до 15-20 мм рт ст, пульс не визначається, очні рефлекси (роговічний, реакція зіниць на світло) відсутні, дихання глибоке, рідке, з участю допоміжної мускулатури, відкритим ротом, агональне.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 86; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.181.52 (0.023 с.) |