Серед способів моделювання управлінських рішень найпоширенішими є такі:

• Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на складові навко­лишнього середовища (конкурентів, партнерів, споживачів тощо).

• Теорія черг. Визначає оптимальну кількість каналів обслуговування відповідно до потреби в них (модель «оп­тимального обслуговування»).

• Моделювання управління запасами (логістика). Визначає роз­міщення замовлень, готової продукції на складі.

• Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності різних варіантів наявності потреб у них.  Такі моделі найпопулярніші в менеджменті.

• Імітаційне моделювання. Прогноз розвитку ситуації.

• Економічний аналіз (метод оцінювання витрат та економічних вигод). Ґрунтується на з'ясуванні економічних умов, за яких підприємство стає вигідним. Основ­ною умовою є ситуація, за якої загальний дохід зрівню­ється з підсумковими витратами.

• Балансові методи. Базуються на побудові балансів витрат, прибутків, бюджетів тощо.

• Платіжна матриця. Статистичний метод, за до­помогою якого з кількох варіантів рішення вибирають найоптимальніше. При цьому платежі (грошові винаго­роди, доходи тощо) подають у формі таблиці.

• Дерево рішень. Схематичне відображення послідовних рішень у ме­неджменті з урахуванням фінансових результатів, ймо­вірності отримання їх позитивного значення, можливос­ті порівняння альтернатив.

Ме­тоди «платіжна матриця» та «дерево рішень» спираються на поняття очікуваного ефекту, однак на відміну від методу «платіжна матриця», який охоплює лише один цикл розрахунків, метод «дерево рішень» передбачає можливість обчислення цілої низки таких циклів. Ця особливість дозволяє ефективно використовувати метод у ситуаціях, коли результати одного рішення впливають на подальші рішення, тобто для прийняття послідовних рішень. Враховуючи тісну взаємозалеж­ність подій та явищ в діяльності організацій, сфера застосування методу «дерево рішень» видається достатньо широкою.

• Прогнозування. Реалізується через моделювання майбутніх управлінських ситуацій. Відіграє дуже важ­ливу роль в економіці.

Прогнозування — різновид планування, за якого використовуєть­ся накопичений досвід та припущення з метою передбачення май­бутнього.

На практиці найчастіше використовують такі прогнози:

— економічні — стосуються рівня цін, курсу валют, рівня податків та ін.;

— соціальні — прогнозують зміну споживчого коши­ка, мінімальної заробітної плати, рівня безробіття;

— політичні — передбачають розташування політич­них сил у державі;

— розвитку конкуренції — пов'язані із передбачен­ням ринкової ситуації та перерозподілу часток ринку;

— розвитку науково-технічного прогресу — стосують­ся прогнозування впроваджень інновацій;

— розвитку технології — стосуються передбачень якіс­них змін у структурі технологій;

— розвитку суспільства — прогнозують кількісні та якісні зміни щодо розвитку певних націй, народів, сус­пільства;

— розвитку сфер виробництва (промисловості, сіль­ського господарства тощо).

Виділяють кілька груп методів прогнозування.

1. Неформальні методи прогнозування:

— на основі словесної (вербальної) інформації, отриманої каналами радіо, телебачення, розмов, телефонограм тощо;

— на основі письмової інформації, отриманої з газет, журналів, бюлетенів, звітів тощо;

— за результатами промислового шпіонажу.

2. Формальні методи прогнозування. Кількісні методи:

—   аналіз минулих рядів — ґрунтується на припу­щенні, що минуле може повторитися у майбутньому і що існують певні тенденції до цього;

—   причинно-наслідкове (кореляційне) моделювання - використовують для прогнозування ситуацій, що зале­жать більше ніж від однієї змінної величини.

Якісні методи:

• думка журі — полягає в поєднанні та синтезу­ванні думок експертів — членів журі (ради, комісії тощо);

• думка збутовиків — ґрунтується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових агентів;

• думка споживачів — на основі результатів опиту­вання клієнтів;

• думка експертів — ґрунтується на процедурах, реалізуючи які група експертів доходить певної згоди.

Методи прогнозування поділяються на кількісні та якісні:

Кількісні методи:

а)    аналіз минулих досягнень. Грунтується на переконанні, що минулі
ситуації нерідко повторюються;

б)   причинно-наслідкове (казуальне) моделювання для ситуацій з багатьма
змінними величинами. В статистиці цей спосіб отримав назву кореляції.

Якісні методи:

а)    думка журі — поєднання та усереднення думок експертів;

б)   наслідки опитування осіб, які професійно займаються збутом — перед­
бачення попиту торговими агентами;

в)   передбачення запитів споживачів за результатами опитування клієнтів;

г)    метод експертних оцінок.