Етапи та стадії розвитку логістики.

Розвиток логістики та формування логістичних систем має свої етапи та стадії, послідовність яких залежить від стану ринку та ступеню розвитку ринкових відносин в економіці. Етапи розвитку логістики – це рівень теоретичних розробок та принципова реалізація їх на практиці у процесі удосконалення ринкових відносин та впливу НТП. У розвитку логістики розрізняють такі етапи:

1-ий. Поч. 60-х рр. ХХ ст. Для задоволення потреб споживача з мінімальними витратами з одночасним підтриманням на відповідному рівні товарного виробництва виникла необхідність застосовувати багатоваріантні моделі організації матеріально-технічного забезпечення, виробництва, розподілу та збуту. У цей період знадобилася логістика як ефективний засіб у процесі організації та управління господарською діяльністю економічних структур. Особливого загострення набула потреба в управлінні фізичним переміщенням матеріальних ресурсів. На даному етапі активно здійснювалася інтеграція складського та транспортного господарства. Посилювалася координація використання елементів допоміжної інфваструктури. Транспорт та склади, традиційно пов’язані лише окремими операціями (завантаження-розвантаження), починають утворювати тісні взаємозалежні зв’язки. Їх технологічні процеси узгоджуються до дрібниць, що дозволяє виконувати усі роботи за єдиним графіком. При організації перевезень вибір транспортних засобів визначається характеристиками вантажу. У свою чергу, обраний транспорт почав визначати вибір тари та інші параметри для транспортування вантажу.

2-ий. 80-ті рр. ХХ ст. До узгодження процесів транспортування, переробки, складувуання та зберігання матеріальних ресурсів додається планування та оперативне управління матеріальними та інформаційними потоками у основному виробництві. Це сприяло зростанню якості обслуговування покупців за рахунок своєчасності виконання замовлень та покращання використання устаткування. На даному етапі значну роль відіграло нагромадженя досвіду японських промислових підприємств, особливо у галузі автомобілебудування, яке мало тенденцію розвитку, орієнтовану на виробництво автомобілів за індивідуальним замовленням. При цьому необхідно було розробити такий механізм доставки продукції споживачеві, основним критерієм ефективності якого було б дотримання принципів “від дверей до дверей” та “точно у строк”. Для цього необхідно було організувати виробництво таким чином, щоб деталі та вузли на складальний конвеєр подавалися синхронно з виробничим циклом. Партії деталей, що надходять, та партії кінцевої продукції були розраховані таким чином, щоб запланований обсяг товарної продукції випускався з мінімальними витратами.

3-ій. Сучасний етап. Значну роль відіграє інтернаціоналізація економіки. Якщо раніше стратегія організації виробництва орієнтувалася на концентрацію підприємств у визначених територіальних межах, то тепер вони розташовуються в різних країнах. Виробники та торговці розуміють, що продуктивність праці, асортимент та обсяги товарної продукції значною мірою залежать від наукової організації управління матеріальними та інформаційними потоками.

4-ий. До даного етапу наблизилися найбільш економічно розвинуті країни. Його суть полягає у тому, щоб здійснювати наскрізне управління не лише матеріальними та відповідними інформаційними, але й грошовими, енергетичними та іншими потоками в усіх галузях та на всіх рівнях економіки.

Для оцінки застосування логістики на локальному рівні використовують поняття “ стадії логістики ” – це готовність, ступінь залучення логістики для вирішення практичних задач у економічних структурах. На мікрорівні розрізняють такі стадії розвитку логістики:

1. характеризується нерегулярною організацією та добовим плануванням логістики. Господарюючі суб’єкти здійснюють централізацію транспортування матеріальних ресурсів та готової продукції як за внутрішніми, так і за міжфірмовими перевезеннями. (57% досліджуваних фірм).

2. додатково до першої стадії здійснюється централізоване обслуговування споживачів та обробка замовлень. Планування логістичних заходів здійснюється на тижневий період з врахуванням бюджету фірми, триває пошук варіантів зниження витрат фірми.

3. на додаток до двох попередніх стадій фірми здійснюють прогнозування збуту та комплекс маркетингових заходів. Планування – на місяць (18% фірм).

4. характеризується впровадженням інтегрованих маркетингових та логістичних систем, що охоплюють весь процес відтворення: від отримання замовлення до доставки продукції кінцевим споживачам. На фірмах розробляються плани матеріально-технічного забезпечення та збуту на рік та більш тривалі періоди. Здійснюється глибоке вивчення кон’юнктури ринку та природи споживчого попиту. Детальна інформація про споживачів та наявність гнучких виробничо-логістичних систем дозволяє скорочувати час виконання замовлення та інтервали потавок, забезпечити ефективне управління запасами матеріальних ресурсів та готової продукції, підвищити чіткість функціонування усієї господарської системи на локальному рівні.

Логістична концепція щодо управління потоковими процесами дозволяє зменшити обсяги запасів та незавершеного виробництва на 50-80%, потреба у виробничих площах скорочується на 40-70%.