Основні проблеми забезпечення ефективності складування.

Загальна проблема забезпечення ефективносты складських процесів може бути розкладена на декілька окремих проблем, успішне розв’язання яких може гарантувати ефективне функціонування складського господарства:

1. Вибір між власним складом або складом загального користування – питання володіння складом є однією з основних проблем, що виникають перед підприємством у процесі забезпечення складською площею. При цьому можливі два варіанти: придбати склад у власність або використовувати склади загального користування. Головними перевагами власного складу можна вважати:

- високий ступінь контролю над операціями, що дає абсолютні повноваження щодо прийняття усіх господарських рішень;

- забезпечення інтеграції складських операцій з іншими елементами внутрішнього логістичного процесу підприємства;

- полегшення комунікацій;

- нематеріальні переваги, пов’язані з іміджем підприємства, оскільки власні склади справляють враження більшої надійності та довгострокової стабільності підприємства;

- можливість більшого контролю за продукцією.

В умовах стабільно високого обороту на добре відомому ринку з постійним збутом наявність власного складу вважається більш доцільною.

Головними перевагами складів загального користування можна вважати:

- гнучкість, що дозволяє враховувати мінливий попит, зокрема, сезонний;

- доступ до кваліфікації й досвіду, яких підприємство не має;

- використання найсучаснішого устаткування та останніх методів проведення складських операцій;

- відсутність необхідності у великих інвестиціях у розвиток складського господарства;

- полегшення доступу до більш широкого географічного регіону;

- використання економії на масштабах для зниження витрат на складування;

- зниження витрат на транспортування об’єднанням вантажів з вантажами ін6ших підприємств;

- гарантія високої якості та ефективного обслуговування.

2. Кількість складів та розміщення складської мережі – територіальне розміщення складів та їхня кількість визначаються потужністю матеріальних потоків та їхньою раціональною організацією, попитом на ринку збуту й концентрацією на ньому споживачів, відносним розташуванням постачальників та покупців, особливостями комунікацій тощо. Проте, в першу чергу, питання про збільшення кількості складів пов’язане з зміною витрат. При збільшенні кількості складів у логістичній системі транспортні витрати та упущена вигода вцід продажів зменшуються, але водночас відбувається збільшення вартості запасів та витрат на зберігання.

3. Розмір та місце розташування складу – ця проблема вирішується достатньо просто у випадку використання підприємством складу загального користування, тому що зі зміною інтересів підприємства розташування складу й необхідна складська площа можуть бути легко змінені. Складнішою ця проблема стає відносно власного складу підприємства. При визначенні складських потужностей необхідно враховувати вимоги до умов та стороків зберігання конкретної продукції. Точність у розрахунках складського простору багато в чому залежить від правильного прогнозу попиту на продукцію даного складу та визначення н6еобхідних запасів. При виборі місця розташування складу з числа конкурентоздатних варіантів оптимальним вважається той, що забезпечує мінімум логістичних витрат.

4. Вибір системи складування – ґрунтується на виборі раціональної з усіх технічно можливих систем. Процес вибору та оптимізації припускає виявлення пов’язаних між собою факторів, систематизованих у кілька основних підсистем: складована вантажна одиниця; вид складування; устаткування по обслуговуванню складу; система комплектації; управління переміщенням вантажу; обробка інформації; конструктивні особливості будівель та споруд.

Вибір раціональної системи складування повинен здійснюватися у такому порядку:

1) визначається місце складу у логістичному ланцюзі та його функції;

2) вибирається загальна спрямованість технічної оснащеності складської системи (механізована, автоматизована, автоматична);

3) визначається завдання, на яке спрямована розробка системи складування;

4) вибираються елементи кожної складської підсистеми;

5) створюються комбінації обраних елементів усіх підсистем;

6) здійснюється попередній вибір конкурентоспроможних варіантів з усіх можливих;

7) проводиться техніко-економічна оцінка кожного конкурентоспроможного варіанту;

8) здійснюється альтернативний вибір раціонального варіанту.