За належністю виділяють власні та орендовані необоротні активи.

До власних активів належать, ті що отримані установою з різних джерел відповідно до законодавства та зараховані на баланс устано­ви. При їх надходженні кожному окремому об’єкту присвоюється ін­вентарний номер та відкривається інвентарна карта обліку основних засобів.

П ри недостатності окремих видів необоротних активів, устано­ва має право орендувати їх на підставі договору оренди. При цьому власні необоротні активи та придбані за угодою фінансової оренди обліковуються в балансі на відповідних рахунках, а отримані в опера­ційну оренду — позабалансом. Об’єкти операційної оренди не є влас­ністю установи і обліковуються на забалансовому рахунку 01 «Орен­довані необоротні активи».

За джерелами придбання в обліку виокремлюються необоротні активи придбані за кошти загального та спеціального фонду.

Джерела придбання необоротних активів є визначальною харак­теристикою при відображення в обліку необоротних активів. Адже, одночасно з оприбуткуванням необоротних активів в обліку здійсню­ється другий запис по відображенню фактичних видатків та створен­ню фондів в необоротних активах.

Потребує детальнішої уваги виділення економічно однорідних груп необоротних активів всередині субрахунків, які називають підгрупами.

Ця класифікація використовується для організації аналітичного обліку та для встановлення норм зношення об’єктів

Основними завданнями обліку необоротних активів є:

1 — своєчасне і повне документальне оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів;

2 — контроль за збереженням та ефективним використанням кожного об’єкта;

3 — нарахування зносу відповідно до чинних норм і правил;

4 — повне відображення витрат на ремонт і модернізацію;

5 — достовірна оцінка їх в звітності;

6 — точне визначення результатів ліквідації необоротних активів;

7 — отримання інформації та забезпечення нею користувачів для визначення розрахунково-аналітичних показників установи.

Необоротні активи надходять в установу з різних джерел: при­дбання за кошти, що передбачено кошторисом, безоплатні отримання тощо.

Витрати по придбанню необоротних активів відображаються за кодами:

3 110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового корис­тування»;

Капітальне будівництво»;

Капітальний ремонт»;

Реконструкція та реставрація».

Відповідно до Закону «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ, майно, що обліковується на балансі бюджетних установ, належить їм на правах оперативного управління, для виконання нею своїх функ­цій. Це означає, що розпоряджатись майном установа не має само­стійного права. Тому всі операції з вибуття основних засобів дуже жорстко регулюються законодавством.

 

 

Поняття оцінки.

 

Необоротні активи у бухгалтерському обліку та звітності відо­бражаються за такою вартістю:

· Первісна;

· Балансова (залишкова);

· Відновна.

Первісна вартість необоротних активів — це вартість, що історич­но склалась, тобто, собівартість за фактичними витратами на їх при­дбання, спорудження та виготовлення.

Балансова (залишкова) вартість необоротних активів — це пер­вісна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу. Визнача­ється розрахунково.

Відновлювальна вартість необоротних активів — це первісна вар­тість, змінена після переоцінки.

Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводиться у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чин­ного законодавства України, а також при добудівлі, дообладнанні, ре­конструкції, частковій ліквідації відповідних об’єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних активів.

Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необо­ротних активів проводиться згідно з коефіцієнтом індексації, який визначається за формулою, передбаченою Податковим кодексом України. У формулі застосовується індекс інфляції року, який щорічно визначається Дер­жавним комітетом статистики України. Індексація первісної (віднов­лювальної) вартості груп необоротних активів може проводитися за самостійним рішенням керівника установи.