Лекція 2.1. Облік необоротних активів.

Лекція 2.1. Облік необоротних активів.

 

 

Загальні засади обліку необоротних активів.

Поняття оцінки.

Документування операцій з обліку основних засобів.

Облікова реєстрація руху основних засобів.

Облік основних засобів.

Облік інших необоротних активів.

Облік переоцінки (індексації) необоротних активів.

Облік витрат, пов'язаних з ремонтом основних засобів.

 

Загальні засади обліку необоротних активів.

 

 

Для забезпечення діяльності бюджетних установ та високоякіс­ного надання послуг вони повинні бути забезпечені засобами праці — необоротними активами.

В бюджетних установах основні засоби не створюють матеріальні блага, а тому не є засобами виробництва і використовуються як осно­вні засоби невиробничого призначення.

Необоротні активи — це сукупність матеріально-речових і не­матеріальних цінностей та об’єктів, які належать установі, забезпечують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.

Термін корисної експлуатації встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо нормативні документи від­сутні) самостійно бюджетною установою при придбанні об’єкта. При встановленні терміну корисної експлуатації необхідно враховувати очікуване використання активу, очікуваний фізичний знос, а також інформацію приведену в паспорті чи довідкових даних.

Відповідно до Інструкції № 30 у складі необоротних активів об­ліковуються:

Земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі і силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, біблі­отечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти та спеціальне пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові не­титульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали дов­готривалого використання з науковою метою, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єкти промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні ак­тивів довготривалого використання. Класифікація необоротних ак­тивів представлена на рис. 5.

Класифікація необоротних активів бюджетних установ відріз­няється від класифікації необоротних активів госпрозрахункових підприємств. В якості важливої класифікаційної ознаки виступають такі як, джерела придбання, функціональне призначен­ня активів, право власності, матеріальна форма та інші. Всі ці ознаки мають вплив на організацію обліку.

 

Рис. 1. Класифікація необоротних активів бюджетних установ

 

За матеріально-речовою формою розрізняють:

- матеріальні необоротні активи;

- нематеріальні активи.

Матеріальні активи мають речову форму та обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби» та 11 «Інші необоротні матеріальні активи. До матеріальних відносяться активи, що не мають матеріальної форми: авторські права, права користування майном, при­родними ресурсами, тощо. Для їх обліку виділений окремий рахунок 12 «Нематеріальні активи», де вони обліковуються за субрахунками, а в її межах ще і за підгрупами.

За ступенем використання вирізняють діючі та недіючі.

Діючі активи — це такі, що використовуються в діяльності уста­нови. Окремі активи можуть бути на складі в запасі, або ж не екс­плуатуватись у зв’язку з модернізацією, капітальним ремонтом тощо. Такі об’єкти є недіючими. Методика обліку активів, як діючих так і не діючих не відрізняється.

Витрати по придбанню необоротних активів відображаються за кодами:

3 110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового корис­тування»;

Капітальне будівництво»;

Капітальний ремонт»;

Поняття оцінки.

 

Необоротні активи у бухгалтерському обліку та звітності відо­бражаються за такою вартістю:

· Первісна;

· Балансова (залишкова);

· Відновна.

Первісна вартість необоротних активів — це вартість, що історич­но склалась, тобто, собівартість за фактичними витратами на їх при­дбання, спорудження та виготовлення.

Балансова (залишкова) вартість необоротних активів — це пер­вісна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу. Визнача­ється розрахунково.

Відновлювальна вартість необоротних активів — це первісна вар­тість, змінена після переоцінки.

Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводиться у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чин­ного законодавства України, а також при добудівлі, дообладнанні, ре­конструкції, частковій ліквідації відповідних об’єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних активів.

Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необо­ротних активів проводиться згідно з коефіцієнтом індексації, який визначається за формулою, передбаченою Податковим кодексом України. У формулі застосовується індекс інфляції року, який щорічно визначається Дер­жавним комітетом статистики України. Індексація первісної (віднов­лювальної) вартості груп необоротних активів може проводитися за самостійним рішенням керівника установи.

Лекція 2.1. Облік необоротних активів.