Риторичні навички й уміння оратора

Лекція 2

Мистецтво красномовства

Оратора

1. Особистісний підхід оратора до красномовства

Красномовство – вміння говорити гарно, переконливо, ораторський талант. Щоб вправно говорити, необхідно здобути навики професійного спілкування.

Риторичні навички й уміння оратора

Щоб виступати публічно, оратор повинен оволодіти низкою професійних навиків і набутих умінь. Навик - це уміння робити справу щонайкраще. Якими навиками повинен володіти оратор?

– вміння правильно добирати літературу;

– правильне опрацювання літературних джерел;

– складання плану промови;

– грамотне написання тексту промови;

– уміння триматися впевнено перед аудиторією;

– орієнтація у часі.

 

Якості оратора

Чесність – відверте і правдиве декларування власної позиції.

Освіченість – знання предмета, про який йдеться у промові, потенційна глибина знань.

Скромність – стриманість у поведінці, відсутність хизування собою. Передбачливість – здатність проаналізувати заздалегідь перебіг подій.

Відповідальність – вміння бути послідовним і відстоювати власну думку.

Рішучість – непохитність і воля у провадженні своїх ідей.

 

Вимоги до професійного оратора:

1) зосереджений розум;

2) здоровий глузд, сприйняття речей такими, як вони є (уміння слухати і правильно оцінювати співрозмовника - основа діалогічного мовлення);

3) цілковитий самоконтроль, вміння відповісти на непередбачені запитання;

4) урівноважений характер, готовність уважно вислухати співрозмовника;

5) відвертість у стосунках, ввічливість у спілкуванні, невимушена манера говорити.

 

 

Мовленнєвий процес реалізовується в умовах:

– розвитку суспільства і суспільних відносин;

– формування і розвитку особистості;

– обміну емоціями;

– навчання, передавання вмінь і навичок;

– обміну інформацією;

– обміну діяльністю;

– формування ставлення до себе, до інших людей і до суспільства загалом.

 

Мовленнєва взаємодія вивчається різними гуманітарними дисциплінами: риторикою, філософією, соціологією, педагогікою, соціальною психологією, психологією особистості, соціолінгвістикою. Через мовлення студенти збагачують знання, досвід, опрацьовують наукову, життєву, навчальну інформацію. Взаємодіючи вони досягають домовленості про спільну працю і відпочинок; встановлюють єдність ідей, настроїв, поглядів; досягають спільності думок, переживань; проявляються манери, звичаї, стиль поведінки.

 У професійному мовленні студент реалізовує суспільні функції, задовольняє природні потреби особистості.   

 

Успіх ораторської діяльності визначається вмінням оратора правильно спілкуватися з аудиторією. Пізнати навики красномовства є можливим для кожного. Для цього необхідна тривала, цілеспрямована, систематична робота над собою і самоосвіта.

 

Маніфест ритора

1. Цицероном може стати кожен. Подібно до Цицерона ритор розуміє, що красномовство складається з багатьох знань і старань, тому працює натхненно і прагне до знання.

2. Ритор – передусім гідна людина, яка досягає мовного успіху чесно і відверто.

3. Ритор налаштовується на бадьоре й енергійне спілкування і знаходить потрібний для емоційної дії зміст.

4. Ніщо не відрізняє так людину від інших створінь, як сила розуму і дар слова.

5. Риторика – це наука, що потребує підготовки, ерудиції, досвіду та тренування.

6. Будь-яку промову, яку ритор вимовляє публічно, він попередньо готує, продумує.

7. Ритор прагне говорити спокійно й упевнено, достатньо голосно та виразно, володіючи собою і аудиторією. Якщо ритор програє, то програє гідно.

8. Виголошуючи промову, він пам’ятає, що звертається до людей, а не до папірця, на якому написаний текст його виступу.

9. Ритор говорить тільки те, що думає. При цьому він завжди думає, що говорить.

10. Ритор вживає лише літературні слова та вирази, прагне до багатства слів і виразів.

11. Він виголошує промову фразами, які пов’язані між собою. Кожна фраза є чіткою і зрозумілою.

12. Пауза – великий прояв майстерності. Пауза виділяє найбільш значущі слова та формулювання.

13. Ритор прагне інтонувати свою мову – і робить це природно.

14. Ритор контролює реакцію аудиторії, фіксує зацікавлених і байдужих.

15. На репліки із залу ритор реагує відповідно до обставин.

16. Ритор не говорить зайвого.

17. Завершує промову ритор оптимістично. Дякує усім за увагу.

 

Стислість та емоційність.

 

Правила вербального контакту ритора (Ґісберт Бройніг)

Короткі речення (8-15 слів) формулюють закінчені думки.

Виразність голосу є аргументом переконання.

Паузи психологічно підсилюють увагу, заспокоюють, виокремлюють сказане.

Словниковий запас ритора підсилює вплив промови. Рекомендується частіше використовувати у мовленні дієслова, а не іменники.Дієслова додають вислову наочність, формують чітку картину.

Вступ

Завдання:

викликати інтерес слухачів до теми,

     встановити контакт з аудиторією,

     підготувати слухачів до сприйняття промови.

Основна частина

Завдання:

повідомити інформацію,

обґрунтувати власну позицію,

переконати аудиторію,

спонукати слухачів до конкретних дій.

Висновок

Завдання:

підсумувати сказане,

посилити інтерес до промови,

виокремити значення сказаного,

закликати до безпосередніх дій.

Методи, які найчастіше використовують оратори на закінчення промови:

1. Звертання.

2. Повторення основних проблем.

3. Особисті наміри.

4. Вказівка на перспективи.

5. Цитата.

6. Висновок (узагальнення сказаного).

Самоаналіз. Самоперевірка (питання для самоперевірки у разі перегляду відео).

Доцільно дати відповіді на такі запитання:

Чи дотримувався я теми?

Чи висвітлив окреслені пункти?

Чи був створений візуальний контакт (чи охопив поглядом усіх слухачів)?

Чи лунав голос зацікавлено?

Чи був я щирим?

Чи логічно-послідовним був виклад думок?

Чи було виокремлено основну частину?

Чи було досягнуто мети промови?

Чи були жести вільними і доречними?

Чи не вживалися у виступі зайві слова, які послаблювали значення доказів?

Чи була промова зрозумілою для слухачів?

Чи не проголошувалася промова у надто швидкому темпі, який змушував слухачів напружуватися?

Чи виправдано використовувалася наочна допомога?

Чи виявляється у виступі відповідний імідж?

 

Ознаки аудиторії

• ІНДИВІДУАЛЬНО-ОСОБИСТІСНІ ОЗНАКИ АУДИТОРІЇ

- (від фр. individual – особистий) – особливості будови внутрішнього світу слухачів, що включають: спосіб мислення, особливості характеру, тип темпераменту, ступінь розвитку основних функцій – інтелектуальної, емоційної, рухової. Індивідуально-особистісні ознаки вивчаються в процесі безпосереднього спілкування з аудиторією.

• СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ОЗНАКИ АУДИТОРІЇ.  До цієї групи належать такі ознаки, як стать, вік, національність, освіта, професія, склад сім'ї. Вивчення соціально-демографічних ознак аудиторії є першим етапом роботи над створенням психологічного портрета аудиторії.

Види слухання

1. Глухе мовчання (відсутність реакції).

2. Підтакування (“ага”, “так-так”, кивання).

3. “Відлуння-реакція” – повторення останнього слова співбесідника.

4. “Дзеркало”- повторення останньої фрази співрозмовника.

5. Спонука (“Ну і… що далі?”).

6. Конкретизуючі запитання (“Що ти мав на увазі?”).

7. Навідні запитання (Що? Де? Коли? Навіщо?).

8. Оцінки, поради.

9. Продовження (коли слухач втручається у промову, підказує слова).

10. Емоції.

11. Логічні висновки з промов співбесідника.

12. Некоректна реакція (“Нісенітниця це все”).

13. Розпитування (ставиться питання за питанням).

14. Зневага до партнера (ігнорування співрозмовника, нехтування його увагою).

Ускладнює слухання

Фізичний дискомфорт. Спека, холод, втома чи головний біль погіршують здатність слухати і приділяти увагу співрозмовнику.

Телефонні дзвінки, інші зовнішні подразники можуть відволікати.

Думки про інші зустрічі, невідкладні справи і термінові повідомлення.

Надмірна заклопотаність собою і власними проблемами ускладнює процес спілкування.

Персоналізація. Припущення, що співрозмовник говорить про вас, хоча це не так, обмежує ваше сприйняття.

Ставлення до співрозмовника. Симпатія чи ворожість до співрозмовника можуть зіпсувати слухання.

Вибіркове слухання. Сприйняття лише частини того, що говорить співрозмовник.

Довкілля чи пейзаж.

Погана акустика.

Обмеженість у часі, відчуття, що регламент вичерпано.

Надмірна заклопотаність роботою, необхідність робити кілька речей водночас.

Колір стін у приміщенні (червоний – дратує, темно-сірий – пригнічує).

Слухаючи ефективно, ви впливаєте на ситуацію і на її результат. Таке уміння дає змогу зрозуміти, що саме було сприйнято неправильно, і вчасно зупинитися, щоб щось зۥясувати.

 

Питання для обговорення

Особистісні якості, що сприяють ефективному спілкуванню.

Комунікативні уміння, необхідні сучасному фахівцеві фізичної культури.

Література

1. Абрамович С. Д., Чікарькова М. Ю. Риторика. – Львів, 2001.

2. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К., 1970.

3. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

4. Бутенко Н. Ю. Комунікативні процеси у навчанні: Підручн. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 384 с.

5. Вандишев В. М. Риторика: екскурс в історію вчень і понять: Навч.посібн. – К: Кондор, 2006. – 264 с.

6. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. – Л.: Лениздат, 1992.

7. Коваленко С. М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 184 с.

8. Колотілова Н. А. Риторика: Навч. посібн. – К.: Центр учб. літератури, 2007. – 232 с.

9. Навчальний посібник з курсів «Онови риторики» і «Професійна риторика» / Укл. І. Гузенко. – Львів: ЛДУФК, 2006. – 76 с.

10. Онуфрієнко Г. С. Риторика: Навч. посібн. – К.: Центр учб. літератури, 2008. – 592 с.

11. Олійник О. Б. Основи ораторської майстерності: Навч.посібн. – К.: Кондор, 2010. – 181 с.

12. Олійник О. Б. Риторика: Навч.посібн. – К.: Кондор, 2009. – 170 с.

13. Олійник О. Б. Сучасна ділова риторика: Навч.посібн. – К.: Кондор, 2010. – 166 с.

14. Програми з курсів «Основи риторики» та «Професійна риторика» / Укл. І. Гузенко. – Львів: ЛДУФК, 2006. – 148 с.

15. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001.

16. Риторика: Загальна та судова. – К., 2002.

17. Сагач Г. М. Риторика. – К., 2000.

18. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1986.

 

 

Лекція 2

Мистецтво красномовства

Оратора

1. Особистісний підхід оратора до красномовства

Красномовство – вміння говорити гарно, переконливо, ораторський талант. Щоб вправно говорити, необхідно здобути навики професійного спілкування.

Риторичні навички й уміння оратора

Щоб виступати публічно, оратор повинен оволодіти низкою професійних навиків і набутих умінь. Навик - це уміння робити справу щонайкраще. Якими навиками повинен володіти оратор?

– вміння правильно добирати літературу;

– правильне опрацювання літературних джерел;

– складання плану промови;

– грамотне написання тексту промови;

– уміння триматися впевнено перед аудиторією;

– орієнтація у часі.

 

Якості оратора

Чесність – відверте і правдиве декларування власної позиції.

Освіченість – знання предмета, про який йдеться у промові, потенційна глибина знань.

Скромність – стриманість у поведінці, відсутність хизування собою. Передбачливість – здатність проаналізувати заздалегідь перебіг подій.

Відповідальність – вміння бути послідовним і відстоювати власну думку.

Рішучість – непохитність і воля у провадженні своїх ідей.

 

Вимоги до професійного оратора:

1) зосереджений розум;

2) здоровий глузд, сприйняття речей такими, як вони є (уміння слухати і правильно оцінювати співрозмовника - основа діалогічного мовлення);

3) цілковитий самоконтроль, вміння відповісти на непередбачені запитання;

4) урівноважений характер, готовність уважно вислухати співрозмовника;

5) відвертість у стосунках, ввічливість у спілкуванні, невимушена манера говорити.

 

 

Мовленнєвий процес реалізовується в умовах:

– розвитку суспільства і суспільних відносин;

– формування і розвитку особистості;

– обміну емоціями;

– навчання, передавання вмінь і навичок;

– обміну інформацією;

– обміну діяльністю;

– формування ставлення до себе, до інших людей і до суспільства загалом.

 

Мовленнєва взаємодія вивчається різними гуманітарними дисциплінами: риторикою, філософією, соціологією, педагогікою, соціальною психологією, психологією особистості, соціолінгвістикою. Через мовлення студенти збагачують знання, досвід, опрацьовують наукову, життєву, навчальну інформацію. Взаємодіючи вони досягають домовленості про спільну працю і відпочинок; встановлюють єдність ідей, настроїв, поглядів; досягають спільності думок, переживань; проявляються манери, звичаї, стиль поведінки.

 У професійному мовленні студент реалізовує суспільні функції, задовольняє природні потреби особистості.   

 

Успіх ораторської діяльності визначається вмінням оратора правильно спілкуватися з аудиторією. Пізнати навики красномовства є можливим для кожного. Для цього необхідна тривала, цілеспрямована, систематична робота над собою і самоосвіта.

 

Маніфест ритора

1. Цицероном може стати кожен. Подібно до Цицерона ритор розуміє, що красномовство складається з багатьох знань і старань, тому працює натхненно і прагне до знання.

2. Ритор – передусім гідна людина, яка досягає мовного успіху чесно і відверто.

3. Ритор налаштовується на бадьоре й енергійне спілкування і знаходить потрібний для емоційної дії зміст.

4. Ніщо не відрізняє так людину від інших створінь, як сила розуму і дар слова.

5. Риторика – це наука, що потребує підготовки, ерудиції, досвіду та тренування.

6. Будь-яку промову, яку ритор вимовляє публічно, він попередньо готує, продумує.

7. Ритор прагне говорити спокійно й упевнено, достатньо голосно та виразно, володіючи собою і аудиторією. Якщо ритор програє, то програє гідно.

8. Виголошуючи промову, він пам’ятає, що звертається до людей, а не до папірця, на якому написаний текст його виступу.

9. Ритор говорить тільки те, що думає. При цьому він завжди думає, що говорить.

10. Ритор вживає лише літературні слова та вирази, прагне до багатства слів і виразів.

11. Він виголошує промову фразами, які пов’язані між собою. Кожна фраза є чіткою і зрозумілою.

12. Пауза – великий прояв майстерності. Пауза виділяє найбільш значущі слова та формулювання.

13. Ритор прагне інтонувати свою мову – і робить це природно.

14. Ритор контролює реакцію аудиторії, фіксує зацікавлених і байдужих.

15. На репліки із залу ритор реагує відповідно до обставин.

16. Ритор не говорить зайвого.

17. Завершує промову ритор оптимістично. Дякує усім за увагу.