Договори щодо виробництва цукру, м’ясо-молочних та інших харчових продуктів.

Провідне місце в системі господарських договорів в агропромисловому комплексі займають договори на виробництво цукру, м’ясо-молочних та інших харчових продуктів. Сторонами в цих договорах виступають виробники сільськогосподарської продукції і сировини – агрофірми, товариства, фермерські господарства, виробничі сільськогосподарські кооперативи, і підприємства, на яких переробляється сільськогосподарська сировина і виготовляються продукти харчування. В першу чергу – це цукрокомбінати, цукрозаводи, м’ясокомбінати, молокозаводи або молококомбінати.

Правове забезпечення функціонування зазначених господарчо-підприємницьких відносин здійснюється нормами чинного законодавства, статутів господарюючих суб’єктів, між якими укладається договір, а також нормами цивільного законодавства. Основне місце в правовому регулюванню договірних відносин між товаровиробником і переробним підприємством належить все-таки договору.

ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів» вимагає від цукропереробних заводів, м’ясокомбінатів, молокозаводів, овочеконсервних, виробничих та інших підприємств додержання законодавства про якість та безпеку харчових продуктів.

Відносини щодо виробництва цукру регулюються ЗУ «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» та Наказом Міністерства аграрної політики Про затвердження Типових умов господарських договорів між цукровими заводами, бурякосіючими господарствами та іншими суб’єктами бурякоцукрового комплексу незалежно від форм власності щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру квоти «А».

Предметом договору по вирощуванню цукрових буряків, їх збирання і переробку є співробітництво між сільськогосподарськими підприємствами як товаровиробниками і переробними підприємствами – цукрозаводами, цукрокомбінатами. Завод як друга сторона приймає сировину, переробляє її і виробляє належну продукцію.

Метою договору є досягнення сторонами оптимально можливої прибутковості від цього виробництва. Договір укладається терміном на один рік. Договором визначаються права і обов’язки сторін, порядок, строки і форми розрахунків, відповідальність сторін за порушення умов договору.

Договірні відносини у сфері виробництва молокопродуктів регулюються Законом України «Про молоко та молочні продукти», Наказом Міністерства аграрної політики Про затвердження примірного договору на закупівлю молока для дитячого харчування.

Предметом договору щодо виробництва молока і молочної продукції є види молокосировини, що її виробляє товаровиробник. Молокозаводи в цьому договорі наділені правомочностями покупця молокосировини (молоко незбиране, молоко знежирене, вершки, тощо). В договорі визначається порядок постачання сировини на завод (як правило, за графіком, погодженим між сторонами). Молокосировина повинна відповідати відповідним вимогам стандартів, мати відповідний сертифікат якості.

На покупця покладаються обов’язки вчасно прийняти сировину за узгодженим графіком, визначити кількість і якість у відповідності до вимог стандартів, забезпечити розвантаження, миття та дезинфекцію молоко цистерн, та виконати інші дії, передбачені договором. Результати приймання сировини оформляються спеціальним актом.

В договорі визначається ціна на молочну сировину, яка формується в залежності від якості, кількості та періодичності постачання. Покупець зобов’язаний своєчасно оплачувати за сировину за погодженими цінами. Згідно взаємної домовленості, ціни на сировину можуть змінюватися залежно від сезону, умов ринку, якості і кількості сировини. У випадку, коли сировина перевозиться транспортом товаровиробника, покупець відшкодовує витрати на автотранспорт відповідно до калькуляції, але не вище зазначених розцінок.

В системі аграрно-договірних зобов’язань сільськогосподарських товаровиробників визначне місце належить договорам з м’ясокомбінатами. Частково дані відносини регулюються Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України».

Згідно з договором товаровиробник (господарство) доставляє на м’ясокомбінат відповідну партію худоби, птиці або готового м’яса, які повинні відповідати за якістю діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним вимогам для забійних тварин. Ціни на цю продукцію визначаються за домовленістю між сторонами в кожному конкретному випадку. М’ясокомбінат розраховується за прийняту худобу згідно з її вагою та якістю м’яса, одержаного після забою, не пізніше 10 днів після переробки і оформлення приймально-здавальних документів.

За порушення умов договору сторони несуть певну відповідальність, яка визначена самим договором. Так, за невиконання зобов’язання по прийманню худоби, передбаченого договором, заготівельник сплачує господарству неустойку в розмірі вартості неприйнятої продукції за цінами, визначеними в договорі. В свою чергу господарство за невиконання своїх зобов’язань щодо постачання продукції, сплачує м’ясокомбінату неустойку в розмірі вартості недопоставленої продукції, за цінами, обумовленими в договорі.

У зв’язку з фінансовими труднощами та економічної нестабільності сільськогосподарські підприємства реалізовують вироблену ними продукцію тваринництва шляхом її обміну на пальне і мастильні матеріали, запасні частини до с/г машин, та інші послуги.

В окремих випадках певні обставини змушують сільськогосподарських товаровиробників у своїх економічних відносинах застосовувати договір міни (так званий бартер). Ці відносини за своєю юридичною суттю є цивільно-правовими і регулюються нормами Цивільного кодексу України. До взаємовідносин, що складаються внаслідок міни майна застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше сторони не визначили в самому договорі.