Сутність організаційного проектування

Організаційне проектування — це процес знаходження відповідності між ключовими елемента­ми організації (структура, люди, завдання, системи рішень та заохочень, а також неформальна організація і культура) та її стратегією, яке приводить до успіху.

Цілі організаційного проектування:

– створення нової системи;

– часткове удосконалення  наявної організаційної системи;

– радикальне перетворення наявної організаційної системи.

Організаційна система є сукупністю двох частин:

1) механізму внутрішнього функціонування, який включає елементи, необхідні для процесу управлінської та виробничої діяльності (функціональні й організаційні структури, положення про відділи і служби, посадові інструкції, виробниче устаткування, комп'ютерну та організаційну техніку, офісні меблі, мережі зв'язку і систему документообігу);

2) механізму відносин із зовнішнім середовищем, який містить елементи, необхідні для формування сприятливого ділового поля зовнішніх відносин організації (законодавчі акти, домовленості, контракти, угоди).

Розрізянють два підходи до проектування організації: бю­рократичний (механістичний) та біхевіористичний (органіч­ний).

Бюрократична (механістична) модель. За нею структура організації спирається на систему формальної влади. Виокрем­люють такі риси бюрократичної організації: наявність чіткого розподілу рівнів та посад, призначення на які має відбуватися на основі експертного висновку; основою організації є логічна схема розвитку, яка забезпечує єдність у виконанні завдань; організація має усталену ієрархію посад; менеджери дотриму­ються певної дистанції щодо підлеглих; прийняття на роботу та кар'єра в організації спираються на фахову підготовку. З та­кими характеристиками організація може діяти ефективно в умовах, коли використовується рутинна технологія (низька невизначеність того, коли, де і як виконувати роботу) та є не­складне і нединамічне зовнішнє оточення.

Біхевіористична (органічна, поведінкова) модель. Ця мо­дель з'явилася в контексті функціонування школи міжлюд-ських відносин. Вона ґрунтується на розвитку груп в організа­ції та процесів людських взаємовідносин. Процес визначення цілей є децентралізованим та полягає в груповій відповідаль­ності. Процес комунікації передбачає вільний рух інформації в організації. Процес прийняття рішень відбувається на всіх щаблях організації через групове обговорення.

Органічний підхід до проектування організації характери­зується слабким або помірним використанням формальних правил і процедур, децентралізацією, гнучкістю структури влади та невеликою кількістю рівнів ієрархії. Цей підхід де­монструє свою ефективність в умовах, коли використовується нерутинна технологія (висока невизначеність того, коли, де і як виконувати роботу) і є складне та динамічне зовнішнє ото­чення.

Органічний підхід дає змогу організації краще взаємодіяти з новим оточенням, швидше адаптуватися до змін. Якщо ме­ханістичний підхід орієнтує організацію на високі структуро-вані ролі, то опис роботи за органічного підходу може склада­тися всього з однієї фрази: "Робіть те, що ви вважаєте за необ­хідне для виконання роботи". За органічного підходу через відсутність ясних оцінок та стандартів працівником більше рухає самомотивація та внутрішня винагорода, аніж чітко розроблена система формального контролю.

Організаційна структура управління підприємством – це впорядкована сукупність організаційного управління діяльністю підприємства, взаємозв’язків між підрозділами підприємства.

Основні елементи ОСУ:

1. Функції управління.

2. Ланки управління.

3. Рівні управління.

4. Взаємовідносини та взаємозв’язки між органами управління та їх підрозділами.

Ланка управління – це орган управління або окремий керівник, який наділяється певними функціями управління та правами для їх реалізації, визначених в степені відповідності за виконання цих функцій.

Рівень управління – сукупність ланок управління на 1 рівні його ієрархії.