Суть, види та показники світової торгівлі.

У світовому господарстві все більше розвивається така специфічна форма міжнародних відносин, як світова (всесвітня) торгівля. На частку торгівлі припадає приблизно 80 % всього обсягу міжнародних економічних відносин.

 

Світова (всесвітня) торгівля — це торгівля, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів. її ще можна трактувати як відносини країн з метою вивезення (експорту) та ввезення (Імпорту) товарів та послуг.

 

У фіксований митною статистикою обсяг експорту товарів залежно від їх походження і призначення входять:

 

1. Вивезення товарів, виготовлених (вироблених і перероблених)

У даній країні.

 

2. Вивезення вітчизняних товарів, особливо сировини і напівфаб­

рикатів, для перероблення за кордоном під митним контролем з

наступним поверненням.

 

3. Реекспорт — вивезення товарів, раніше завезених з-за кордо­

ну, включаючи товари, які продані на міжнародних аукціонах, то­

варних біржах тощо.

 

4. Тимчасове вивезення за кордон вітчизняних товарів (на

виставки, ярмарки тощо) з наступним їх поверненням, а також ви­

везення тимчасово завезених зарубіжних товарів (на аукціони, вис­

 тавки, ярмарки тощо).

 

 

 

Ъ. Постачання в рамках транснаціональних корпорацій (ТНК), а також вивезення продукції в порядку прямих виробничих зв'язків. У обсяг імпорту входить:

 

1. Ввезення з-за кордону товарів для реалізації на ринку.

 

2. Реімпорт — зворотне ввезення з-за кордону вітчизняних това­

рів, раніше вивезених туди.

 

3. Імпорт товарів (сировини, напівфабрикатів, вузлів, деталей) для

перероблення у даній країні й вивезення за кордон.

 

4. Тимчасово завезені (на міжнародні виставки, аукціони, ярмар­

ки) товари.

 

5. Імпортне постачання продукції в рамках ТНК.

 

До товарів, крім матеріальної продукції, або "видимих" благ, нале-' жать призначені для продажу продукти інтелектуальної праці — патенти, ліцензії, ноу-хау, фірмові знаки та інші види експортних документів.

 

До міжнародної торгівлі послугами належать транспортні послуги, фрахт, міжнародний туризм, банківські, біржові та посередницькі послуги, страхові операції, рекламні заходи, ярмарки, обмін в галузі культури, інформації та Інші "невидимі" блага.

 

В ролі продавців і покупців виступають держави, державні та недержавні організації, окремі особи, приватні, акціонерні та кооперативні підприємства й фірми.

 

Будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньому ринку необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру — систему, яка може забезпечити просування товарів та послуг від виробника до споживача в іншій країні. У цій системі основними є матеріально-технічна база (склади, які обладнані необхідним устаткуванням) та спеціалізовані організації для післяпродажного технічного обслуговування. Країна, яка не має зовнішньоекономічної інфраструктури, змушена багато витрачати для забезпечення доступу до зовнішньоекономічної інфраструктури інший держав (для оплати транспортування, страхових та банківських послуг, послуг торгових домів чи компаній тощо).

 

Грошові розрахунки із зовнішньоторговельних операцій та кредитування зовнішньої торгівлі здійснюються переважно банківськими установами (не обов'язково спеціалізованими).

 

Страхуванням вантажів займаються спеціальні заклади страхового бізнесу.

 

Стан зовнішньої торгівлі характеризується низкою показників, -серед яких основними? її обсяг, динаміка експорту та Імпорту, товарна та географічна структура.

 

Обсяг світової торгівлі визначається в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники переважно розраховуються у національній валюті й переводяться у долари США для їх порівняння. Країни з високим рівнем інфляції розраховують експорт та імпорт одразу в доларах США. Для вартісної оцінки експорту більшість країн використовує базу цін ФОБ (FOB — Free on Board ("вільний на борту судна")), за якою продавець зобов'язаний достави­ти товар у порт відвантаження і завантажити його на борт судна. Для оцінки імпорту найчастіше використовується база цін СІФ (Clf1 — Cost, Insurance and Freight ("вартість, страхування і фрахт")); при цьому продавець за свій рахунок фрахтує судно, вантажить товар і страхує його від ризиків.

 

За таких умов вартість світового експорту завжди менша від вартості світового імпорту на розмір витрат для перевезення і страхування вантажів.

 

Фізичний обсяг світової торгівлі оцінюється у вагових одиницях (тоннах, кілограмах, фунтах) або у специфічних одиницях вимірювання (барелях, бушелях, мішках).

 

Зміна обсягів торгівлі характеризується динамікою зовнішньоторговельного товарообороту. Зовнішньоторговельний товарооборот країни — це сума її експорту та імпорту. Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного періоду (року, кварталу тощо) становить сальдо торгового балансу. Воно є активним (позитивним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, і пасивним (від'ємним), коли ситуація протилежна. Покривають негативне сальдо торгового балансу золотом або конвертованою валютою.

 

Якщо вимірювання ведеться у натуральних одиницях, динаміка зовнішньоторговельного товарообороту виражається в індексах фізичного обсягу експорту та імпорту. ЦІ індекси відображають тенденції в зміні обсягів реальних мас товарів.

 

На вартісні показники впливають ціни. Тому вартість, наприклад, експорту може зменшитись, навіть якщо збільшуються фізичні обсяги проданих товарів, коли ціни на них знизились. І навпаки, збільшення вартісних показників зовнішньоторговельного товаро­обігу може відображати не фізичне збільшення торгівлі, а зростання товарних цін.

 

Географічна структура міжнародної торгівлі — це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, виділеними за територіальною або організаційною ознаками. Наприклад, Азія, Африка, Європа, Америка — за територіальною ознакою; краї­ни?С, країни НАФТА, країни МЕРКОСУР тощо — за організаційною ознакою.

 

Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує товарне наповнення експорту та імпорту (сільськогосподарські продукти, продукти видобувної промисловості, промислові товари тощо).

 

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:

 

а) експортна квота;

 

б) імпортна квота;

 

в) структура експорту;

 

г) структура імпорту;

 

д) порівняльне відношення частки країни у світовому вироб­

ництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі.

 

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі — це питома вага експортованих галуззю товарів І послуг в їх загальному обсязі.

 

Імпортна квота — це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індика-тором відкритості економіки у першому наближенні. Комплекснішим показником відкритості вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговельного обороту до ВВП/ВНП.

 

Структура експорту — це відношення або питома вага експортованих товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціа­лізації.

 

Структура імпорту характеризує склад І відношення обсягів сировини і готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.

 

Показник порівняльного відношення частки країни в світовому виробництві ВВП/ВНП та її частка в світовій торгівлі характеризують відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та рівень розвитку галузі. Так, якщо частка країни у світовому виробництві певного виду товару становить 5 %, а частка у світовій торгівлі цим видом товару 1 %, то це свідчить про невідповідність якості цього виду товару світовим вимогам, а отже, і про низький рівень розвитку галузі загалом.