Співвідношення релігійних, філософських та наукових поглядів.

 

Світогляд людини за свою природою антропоцентричний. Про це свідчить той факт, що людина є центральною фігурою в міфології і релігіях багатьох народів. Вона є основним об'єктом вивчення й у сучасній науці. Скільки існують люди, стільки вони запитують себе: "Звідки ми?", "Яке наше місце у світі?" Різні народи в різні часи давали свої відповіді на це питання.

Племена з примітивною культурою охоче вибирали собі в предки різних тварин. Віра в тварину або рослину, яку давні люди вважали предком роду, з якою зв'язували своє існування і добробут називають тотемізм. Наприклад: делавари вважали своїм пращуром орла, айні та папуаси  - собаку, древні датчани та шведи - ведмедя, осаги - равлика. З далекої давнини бере початок ідея про походження людини від мавпи. Наприклад, такі ультрадарвіністичні, як ми могли б сказати тепер, переконання існували в малайців і тибетців. Південні араби, древні мексиканці й африканці берега Лоанго, навпроти, вважали мавп здичавілими людьми, на яких розсердилися боги.

Люди "виникали" по-різному. В одних народів вони з'являлися самі по собі, в інших їх створювали боги. З розвитком цивілізацій роль богів зростала. Свого апогею вона досягла в трьох світових релігіях - буддизмі, християнстві й ісламі. Боги робили людину з глини і з подиху, з очерету й єдиною думкою...

Існували й інші уявлення про місце людини в системі природи. Епоха античності ознаменувалася початком розвитку філософської думки. Займаючись здебільшого питаннями більш високого порядку, античні філософи були не дуже багатослівні у своїх трактуваннях виникнення людського роду. У їхніх роботах питання антропогенезу часто вирішувався в дусі міфологічної традиції. Але була й інша точка зору - виникнення і розвитку людини як невід'ємної частини живої і неживої природи. Римський поет і філософ Тит Лукрецій Кар (І ст. до н.е.) написав цілу поему, в якій "природне" походження людини описане досить докладно:

 

... Оскільки в полях залишалося ще багато тепла і вологи,

Т о повсюд и, де тільки д ля того були зручні умови,

Виросли певні матки, кор і н н ям до землі прикріпивши сь,

Які розкрилися, коли їхні зародки в зрілу пору

Від мокроти захотіли бігти і мали потребу в д и хан ні...

                         (Лукрец і й Кар "Про природу речей")

 

Починаючи з XVІІІ ст. і до наших днів питання про природу людини залишалося досить популярним у філософів, у працях яких можна знайти чимало досить оригінальних поглядів на цю проблему. Але, як не дивно, філософи менше говорять про виникнення людини, а більше - про її місце, значення і призначення у Всесвіті. Найчастіше філософська думка черпає натхнення з релігії. Структуру ж своїх поглядів вона запозичає в науки.

 

Нарешті, існує і такий феномен людської культури, як наука. Хоча перші висловлення науки з приводу виникнення людини розроблялися з оглядом на релігійні догмати, із завершенням епохи середньовіччя вона стала самостійною. Головною відмінністю науки від релігії і філософії є прагнення обґрунтувати свої висновки, знайти їм підтвердження у фактах. А факти говорили науці про споріднення людей і мавп. Процес розвитку, що призвів до появи сучасної людини, одержав у науці особливу назва - антропогенез.

Антропогенез (від грец. anthropos - людина, genesіs - розвиток) - процес еволюції попередників сучасної людини, палеонтологія людини. Також - наука, що вивчає цей процес.

І релігійні, і філософські, і наукові погляди згодом змінювалися, впливали один на одного і перепліталися. Іноді вкрай складно розібратися, до якої сфери віднести ту або іншу концепцію. Кількість існуючих поглядів на походження людини дуже велика.

"     Причини цього на наш погляд такі:

· великий інтерес до питань походження людини і як наслідок - необхідність обережності у висновках, перетинання з релігійними, філософськими, традиційними і навіть політичними поглядами;

· багато неспеціалістів займаються антропогенезом - їхні точки зору можуть бути більш популярні, ніж суто наукові погляди;

· нестача матеріалів - обмеженість викопних знахідок, їхня фрагментарність, часто - важкодоступність для вивчення;

Однією з причин є й існування великого різноманіття методів вивчення процесу антропогенезу, що часто приводять фахівців до неоднозначних, неоднакових і часто протилежних результатів.