Світові війни і криза індустріального суспільства (перш. Пол. ХХ ст. )

У результаті суспільного розвитку поглиблювалися і загострювалися суперечності всередині європейських країн та між ними. Конфлікт двох угруповань держав, що змагалися викликав першу світову війну, яка була вираженням глибокої суспільної кризи європейської індустріальної цивілізації. В кінці XIX ст. могутній ривок у розвитку зробила Німецька імперія, яка за обсягами промислового виробництва піднялася з четвертого на друге місце в світі. Франція, навпаки, була відтіснена – з другого місця на четверте. Частка Великобританії у світовій індустріальної продукції скоротилася з третини до сьомої частини. На початку 80-х рр. її перегнали США, на початку ХХ ст. – Німеччина. Посилення економічного потенціалу Німецької імперії сприяло тому, що вона стала претендувати на встановлення своєї гегемонії в Європі, на розширення своїх колоній за рахунок Великобританії та Франції. Одночасно вона посилила натиск на Схід, погрожуючи інтересам Росії.

Наростання суперечностей між провідними європейськими державами призвело до створення протистоять один одному двох військово-політичних блоків: “Троїстого союзу” у складі Німеччини, Австро-Угорщини та Італії і Антанти у складі Великобританії, Франції та Росії. В 1914 між цими блоками розгорнулася Перша світова війна. Війна загострила внутрішні протиріччя в усіх воюючих країнах, особливо, в Росії і країнах австро-німецького блоку. У ході революції 1917 Росія вийшла з війни. На боці Антанти вступили у війну США, направили свої війська в Європу. У 1917 р., незважаючи на репресії, в усіх країнах почастішали і набули значного розмаху страйку, учасники яких вимагали поліпшень умов праці, відновлення та розширення свобод, а також припинення війни. Все частіше спалахували бунти голодуючих городян. Масового характеру набув антивоєнний рух. Проти війни стали протестувати багато військовослужбовців: вони відмовлялися коритися командирам, браталися з солдатами супротивника. Активізувалися революційні групи, які закликали повалити уряд, покінчити з капіталізмом і домогтися миру шляхом соціалістичної революції.

У боях 1918 р. німецькі війська в кінцевому рахунку зазнали тяжкої поразки і уряд Німеччини звернувся до США з пропозицією про перемир'я. Але ще до підписання перемир'я в Німеччині почалася революція. Кайзер втік, і країна була проголошена республікою. Після поразки австро-угорських військ капітулювала імперія Габсбургів, в якій теж почалася революція. У результаті революцій з карти світу зникли Німецька та Австро-Угорська імперії.

Закінченням війни стало підписання Версальського договору в 1919 р. За умовами цього договору Західна Німеччина на 15 років була окупована союзними військами. Німеччина втратила всі свої колонії, їй дозволялося мати тільки стотисячну армію, що комплектувалася на основі найму, вона не могла мати підводних човнів, військової і морської авіації. Німеччина зобов'язувалася сплачувати репарації. Версальський мир був неміцним і суперечливим. Він породив німецький реваншизм під гаслом: “Порвем версальські кайдани!”.

Після першої світової війни був зроблений ряд кроків для стабілізації міжнародної обстановки. В 1919 р. була заснована Ліга Націй - міжнародна організація, покликана підтримувати мир і припиняти агресію в самому її зародку. Але як показав подальший розвиток подій, Ліга Націй не виконала покладених на неї завдань. 

Для першої світової війни були характерні нечувані раніше масштаби. У ній взяло участь 38 країн, під рушницю було поставлено більше 70 млн. чол., а загальні втрати країн, що воювали склали приблизно 10 млн. убитих і 20 млн. поранених. Війна принесла незліченні лиха народним масам. У результаті війни економіка багатьох європейських країн перебувала в кризі. Ця криза сприяла загострення внутрішньополітичної ситуації в Німеччині, Італії та Іспанії, що призвело до виникнення в цих країнах фашистських партій, які захопили владу в 1920-30 рр.. У результаті в Німеччині, Італії та Іспанії сформувалися правототалітарні політичні режими. 

Після закінчення економічної кризи промисловість у західноєвропейських країнах поступово відновила довоєнний рівень виробництва, а потім перевершила його. Німеччина в роки стабілізації зуміла відновити і навіть збільшити свою потужність. До кінця періоду стабілізації по ряду найважливіших галузей виробництва вона знову зайняла друге місце в капіталістичному світі. Помітно знизилася в світовому промисловому виробництві питома вага Англії. Посилення нерівномірності розвитку капіталістичних країн неминуче вело до зростання суперечностей між ними. Вже до кінця періоду стабілізації стали множитися ознаки, що свідчили про те, що проведений в результаті першої світової війни переділ світу не відповідає новому співвідношенню сил. Зростання економічної могутності США і Японії, зниження питомої ваги англійської економіки, швидке відновлення економічного і військового потенціалу Німеччини - все це загострювало боротьбу за ринки збуту, джерела сировини, сфери застосування капіталу.

У 1929 р. в США стався біржовий крах, який сповістив наступ світової економічної кризи (1929-1933 рр.). Він увійшов в історію під назвою “Велика депресія”. Промислове виробництво в капіталістичних країнах скоротилося більш ніж на одну третину, була паралізована половина виробничої потужності промисловості, обсяги світової торгівлі скоротилися в три рази. Разом з підривом світових торговельних зв'язків прийшли в глибокий розлад фінанси, валюти 56 держав знецінилися. До початку 1932 р. в капіталістичних країнах налічувалося понад 26 млн. безробітних. Використовуючи безробіття, роботодавці неухильно знижували заробітну плату робітників. Небувалих розмірів досягли розорення і зубожіння мільйонних мас дрібних і середніх селян. Різко погіршилося становище міської дрібної буржуазії та інтелігенції.

У цій надзвичайно важкій ситуації влада деяких країн зуміла знайти вихід, вдавшись до нової соціальної політики. У США в рамках “нового курсу” президента Рузвельта був проведений комплекс реформ: організована допомога нужденним; мільйони безробітних отримали можливість взяти участь у громадських роботах, які субсидують державою; був прийнятий закон про соціальне забезпечення, який передбачав страхування безробітних, запровадження пенсій, державну допомогу вдовам, сиротам, інвалідам; уряд отримував право встановлювати мінімальну погодинну ставку заробітної плати і максимальну тривалість робочого тижня; з метою більш справедливого розподілу національного доходу були підвищені податки на спадщину, надприбуток і т.д. Курс реформ був успішно здійснений і в Скандинавії, перш за все в Швеції. Реформи рузвельтівського «нового курсу» і реформи соціал-демократів у Швеції зіграли значну роль у подоланні економічної кризи. Однак вони мали і набагато більш важливе довгострокове значення, бо завдяки їм почали розроблятися механізми створення держави загального благоденства - демократичної держави, що виражає інтереси суспільства в цілому і пом'якшує надмірне соціальну нерівність.

Менш вдалими виявилися спроби оздоровлення суспільства в інших європейських країнах. У результаті виступів трудящих тут посилилася радикалізація суспільства, до межі загострилися соціальні та політичні протиріччя. У Німеччині в середині 1932 р. вони досягли кульмінаційної точки. На тлі економічної кризи широку пропаганду розгорнула націонал-соціалістська (фашистська) партія Гітлера. Заявляючи, що всі лиха трудящих мас Німеччини викликані Версальської системою, фашисти обіцяли негайно після приходу до влади ліквідувати Версальський договір, обмеження, що стосуються озброєнь, повернути Німеччині території, втрачені в результаті першої світової війни, і заволодіти іншими територіями, необхідними для “німецької раси” як “життєвого простору”. У 1932 р. відбулися вибори до рейхстагу. Фашистська партія отримала більшість місць. В 1933 у Німеччині встановилася фашистська диктатура, Німеччина вийшла з Ліги націй, покинула конференцію по роззброєнню, вимагала скасування всіх статей Версальського договору.

У 1936 р. в результаті громадянської війни в Іспанії був встановлений фашистський режим генерала Франко. 

У 1938 р. німецька армія увійшла до Австрії, яка перетворилася на одну з провінцій фашистського рейху. Англія, Франція і США офіційно визнали захоплення Австрії.

У 1938 р. уряду Німеччини, Англії, Франції та Італії уклали договір про поділ Чехословаччини (Мюнхенський договір), запропонований гітлерівцями. У результаті в 1939 р. вся Чехословаччина була окупована німецькими військами, що відкрило Гітлеру дорогу для експансії в країни Східної і Південно-Східної Європи.

1 вересня 1939 нападом Німеччини на Польщу розпочалася Друга світова війна. Англія і Франція, відповідно до договірних зобов'язань перед Польщею, оголосили Німеччині війну. Однак Польща не отримала допомогу від своїх західних союзників і була захоплена. Враховуючи уроки першої світової війни, коли Німеччина була знекровлена військовими діями на два фронти, Гітлер призупинив експансію на Схід і захопив Західну Європу. У 1940 р. німці захопили Данію і Норвегію, Голландію, Бельгію, Францію. Таким чином, майже вся континентальна Європа перейшла під контроль гітлерівської Німеччини та її союзників.

У 1941 Німеччина напала на СРСР, уряди Великої Британії та США заявили про свою підтримку СРСР у війні проти Німеччини. В 1942 р. 26 держав, які назвали себе Об'єднаними Націями, підписали декларацію, в якій брали на себе зобов'язання використовувати всі свої воєнні та економічні ресурси у війні проти фашистського блоку. Найбільшим вагою в антигітлерівській коаліції володіли СРСР, США і Велика Британія – “Велика трійка”. Відповідно до рішення Тегеранської конференції (1943 р.) лідерів “Великої трійки” в 1944 була здійснена висадка англо-американських військ у Північній Франції, тобто відбулося відкриття другого фронту. У травні 1945 р. капітулювала Німеччина, у вересні - Японія. У листопаді 1945 у Нюрнберзі розпочався судовий процес у справі головних військових злочинців, в ході якого фашизм був засуджений як злочин перед людством.

Друга світова війна за своїми масштабами і руйнівними наслідками набагато перевершила першу. У другу світову війну виявилося втягнута 61 держава, в яких проживало до 80% населення планети. Військові дії охопили гігантські області Євразії, Північної Африки та Океанії. В армії було призвано приблизно 110 млн. чол. Загинуло близько 65 млн. чол. Половину з яких склали жертви серед цивільного населення, що страждало від масованих обстрілів, бомбардувань з повітря і каральних акцій. Матеріальний збиток визначався величезним числом - 3300 млрд. дол

Таким чином, Друга світова війна стала виявом кризи індустріального суспільства, яскравим показом безперспективності руху суспільства виключно шляхом промислового розвитку й накопичення великого капіталу на його основі.