Знос та амортизація основних засобів та інших необоротних активів

 

В процесі експлуатації основні фонди зношуються. В результаті цього відбувається втрата споживчої вартості та частини вартості основних фондів. Розрізняють два види зносу:

1) Фізичний знос – це матеріальний знос окремих елементів основних фондів, втрата техніко-експлуатаційних якостей внаслідок їх використання або впливу сил природи. Іншим словами, фізичний знос – це поступова втрата основними фондами споживчої вартості в процесі їх експлуатації. Розрізняють:

а) повний фізичний знос – основні фонди ліквідуються або замінюються новими шляхом капітального будівництва;

б) частковий фізичний знос – формою його усунення є здійснення капітального ремонту основних фондів.

Розміри фізичного зносу залежать від: якості основних фондів, особливостей технологічного процесу, якості їх обслуговування, кваліфікації робітників тощо.

2) Моральний знос(техніко-економічне старіння) - це процес знецінення їх вартості до настання їх повного фізичного відпрацювання внаслідок впровадження нових, більш прогресивних та економічно ефективних машин та обладнання. Він виникає внаслідок двох причин:

а)внаслідок здешевлення їх відтворення з причин підвищення продуктивності суспільної праці в фондовиробничих галузях, що виробляють елементи основних фондів – моральний знос першого роду;

б) внаслідокзниження їх економічної ефективностіу порівняні з новими, технічно більш досконалими основними фондами – моральний знос другого роду.

       З процесом зносу основних фондів тісно пов’язане таке поняття як амортизація основних фондів.

В якості вартості, що амортизується може виступати первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Первісна вартість  - це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених, витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Строк корисного використання – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено очікуваний обсяг продукції. Підприємство самостійно визначає строк корисної експлуатації кожного об’єкту основних засобів.

Тобто, амортизація представляє собою процес перенесення вартості основних фондів та нематеріальних активів на створюваний продукт. Перенесена вартість включається у витрати на випуск товарної продукції в межах норм амортизаційних відрахувань. Накопичення коштів у вигляді амортизаційних відрахувань здійснюється за рахунок надходжень виручки від реалізації готової продукції. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних фондів, методів та норм амортизації.

Балансова вартість групи основних фондів підприємства на по­чаток розрахункового року (БВ) обчислюється за формулою:

БВоф = БВо+ Вноф + Вкр + Врек – Вв - АВо,                                  (7.1)

де БВо — балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;
Вноф -— витрати на придбання нових основних фондів;
Вкр—вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;
Врек — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і мо­дернізацію устаткування;
Вв — вартість виведених з експлуатації основних фондів протя­гом року, що передував звітному;
АВо — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Підприємства всіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію балансової вартості груп основних засобів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = (Іі-10%):100%,                                           (7.2)

де Кі - коефіцієнт індексації балансової вартості основних засобів на початок звітного року;
Іі - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація основних засобів не провадиться.

ПКУ дає таке тлумачення амортизації - систематичний розподіл вартості ОЗ, інших необоротних та НА, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (п. 14.1.3).

Амортизація нараховується помісячно (сума амортизації за розрахунковий квартал відповідає добутку місячної суми амортизаційних відрахувань на три місяці) та пооб'єктно.

При визначенні строку корисного використання засобу слід враховувати наступні моменти:

• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• фізичний та моральний знос, що передбачається;
• правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори (п. 145.1.3 ПКУ).

Нарахування амортизації призупиняється на періоди виводу об'єкта з експлуатації – це може бути реконструкція, модернізація, добудова, дообладнання, консервація або інші причини. При цьому необхідні підтвердні документи, що засвідчують факт виведення цих об'єктів з експлуатації (п. 146.2 ПКУ).

Закінчується нараховуватися амортизація лише тоді, коли залишкова вартість засобу дорівнює його ліквідаційній вартості (умовно ліквідаційна вартість = 0) (п. 145.1.4 ПКУ).

Метод амортизації на підприємстві визначається наказом про облікову політику і може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації (п. 145.1.9 ПКУ).

Розглянемо об'єкти відповідно до ПКУ, що підлягають і не підлягають амортизації (табл. 7.3).

Необхідно відмітити, в разі придбання ОЗ або НА у фізичних осіб – платників єдиного податку, то в податковому обліку витрати, понесені на їх придбання, НЕ амортизу ються і НЕ включаються до витрат (п. 139.1.12 ПКУ).

Амортизація по НА нараховується за будь-яким з методів, викладених у пп. 145.1.5 ПКУ. Облік вартості, яка амортизується, таких активів ведеться за кожним з об'єктів, що входить до складу окремої групи (п. 145.1.1 ПКУ).

На сьогоднішній день немає податкового методу нарахування амортизації і відповідно до ПКУ в податковому обліку методи нарахування амортизації повністю відповідають бухгалтерським методам, що перелічені в п. 26 П(С)БО 7 "Основні засоби".

ПКУ визначає такі методи нарахування амортизації ОЗ (табл. 7.4).

 

Таблиця 7.3

Об’єкти, які підлягають та не підлягають амортизації

Амортизації підлягають (п. 144.1 ПКУ)	Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період такі витрати платника податку (п. 144.2 ПКУ)	Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування (п. 144.3 ПКУ)
1. Витрати на придбання ОЗ, НА та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності. 2. Витрати на самостійне виготовлення ОЗ вирощування довгострокових біологічних активів для використання в госпдіяльності, в т.ч. витрати на оплату зарплати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких ОЗ. 3. Витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення ОЗ, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ, що підлягають амортизації, на початок звітного року. 4. Витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме: іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі. 5. Капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (ОЗ, НА) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень пп. 137.2.1 ПКУ. 6. Сума переоцінки вартості ОЗ, проведеної відповідно до п. 146.21 ПКУ. 7. Вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.	1. Витрати на утримання ОЗ, що знаходяться на консервації. 2. Витрати на ліквідацію ОЗ. 3. Витрати на придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тис. грн. театрально-видовищними підприємствами - платниками податку. 4. Витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.	1. Витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів. 2. Витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування. 3. Витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів. 4. Вартість гудвілу. 5. Витрати на придбання (самостійне виготовлення) та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОЗ. (невиробничі ОЗ - необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку).

 

Таблиця 7.4