Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Склад та класифікація витрат підприємств; ⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 24Следующая ⇒   Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії "витрати виробництва". Процес виробництва не можливо здійснити без певного кола витрат. Такі витрати зв’язані як із виробництвом так із процесами реалізації продукції. Собівартість продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. Витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох його власних джерел: Собівартість Прибуток. Тому питання про склад витрат, які входять до собівартості, є питанням про їхнє розмежування між зазначеним джерелами відшкодування. Через собівартість мають відшкодовуватися витати на предмети праці, засобів праці, витрати на заробітну плату. Класифікація витрат, у практиці управління собівартістю: 1). За місцем виконання - витрати виробництва цеха - витрати виробництва дільниці - витрати виробництва служби - витрати виробництва іншого підрозділу 2). За видами продукції, робіт, послуг - витрати на вироби - витрати на типові представники виробів - витрати на групи однорідних виробів - витрати на одноразові замовлення - витрати на валову, товарну, реалізовану продукцію 3). За видами витрат (за економічним змістом) - витрати за економічним елементами - витрати за статтями калькуляції 4). За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат - умовно-змінні - умовно-постійні 5). За часовими періодами - поточні - одноразові 6). За відношенням до процесу виробництва і реалізації: - виробничі - невиробничі   З 01.04.2011 р. набирає чинності Розділ III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, який передбачає дещо інше визначення прибутку до оподаткування. Зокрема, це стосується складу витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування. Почнемо з того, що в далекому минулому залишається поняття «валові витрати». В Податковому кодексі воно замінене на «витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування». Прослідковуються спроби авторів Податкового кодексу максимально наблизити класифікацію витрат бухгалтерського і податкового обліку, все-таки структура витрат, що подана в Податковому кодексі досить заплутана і дещо відрізняється від правил бухгалтерського обліку в частині формування собівартості продукції. До вступу в дію Розділу ІІІ Податкового кодексу валові витрати відображалися за правилом першої події (пп. 11.2.1 ст. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»). Відповідно до норм Податкового кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконання робіт, надання послуг (п.138.4); інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснюються, з урахуванням окремих особливостей (п.138.5). Тобто діє принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. Порівняння порядку визнання витрат в бухгалтерському і податковому обліку я відобразила в таблиці 4. 1. Таблиця 4.1 Порівняння порядку визнання витрат в бухгалтерському і податковому обліку №п/п Стаття	Бухгалтерський облік (П(С)БО 16)		Податковий облік (ПКУ)
Визнання витрат	Списання витрат
1.	Собівартість реалізованих товарів		Визнаються витратами певного періоду водночас із визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені	В момент отримання доходу від реалізацій такої продукції	Визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконання робіт, надання послуг
2.	Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг):
	А)	Виробнича собівартість
		- Прямі матеріальні витрати
		- Прямі витрати на оплату праці
		- Інші прямі витрати
		- Загальновиробничі витрати			Інші витрати(п.138.5, 138.10 –138.12,ст.140, ст.141 ПКУ) Визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснюються
	Б)	Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати	Відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені	Включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення
3.	Адміністративні витрати			В тому звітному періоді в якому вони були здійснені
4.	Витрати за збут
5.	Інші операційні витрати
6.	Фінансові витрати
7.	Інші витрати звичайної діяльності

До складу собівартості, відповідно до Податкового кодексу, включаються всі витрати, які прямо пов’язані із виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, тоді як в бухгалтерському обліку, відповідно до П(С)БО 16, у виробничу собівартість включаються змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати. Відповідно до нових правил податкового обліку всі загальновиробничі витрати будуть обліковуватись у складі «інших витрат». Також, згідно з П(С)БО 16, до складу собівартості входять і витрати від втрати браку, що складаються із повністю забракованої по технологічним причинам продукції, а в податковому обліку фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції. Норми цих втрат/витрат встановлюються Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ). Якщо КМУ не встановлено норм таких втрат, платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення відповідних норм КМУ.

Схематично, класифікацію витрат, що подана в Податковому кодексі (ст.138) можна зобразити наступним чином (рис. 4.2):

Рис.4.2. Класифікацію витрат, що подана в Податковому кодексі

Всі витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрати операційної діяльності та інших витрат. Кожен із зазначених видів витрат має свою розгалужену структуру.

Витрат операційної діяльності (пп. 138.1.1 ПКУ) складаються із собівартості та витрат банківських установ. Відповідно до Податкового кодексу с обівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в Податковому кодексі - це витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до П(С)БО, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу ІІІ Податкового кодексу.

Собівартість, в свою чергу складається із:

· Собівартості придбаних та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу) та інші витрати, які беруться, зокрема, для визначення;

· Браку (втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції)

· Собівартостівиготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг)

Друга частина витрат - інші витрати (п.138.5, 138.10 –138.12,ст.140, ст.141 Податкового кодексу). Інші витрати включають загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності, витрати минулих періодів/років, інші витрати.

На відміну від бухгалтерського обліку загальновиробничі витрати в податковому обліку взнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснюються.

Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності відображаються в податковому обліку відображаються так як і в бухгалтерському обліку, згідно з П(С)БО 16, але з урахуванням особливостей витрат подвійного призначення, витрат пов’язаних з нерезидентами, офшорами та витратами, що не включаються до складу витрат.

Перелік витрат, які не включаються до витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування доповнився (п.п.139.1 Податкового кодексу). Не включаються у склад витрат суми авансів, та витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок. Винятком є витрат, понесені у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації.

Документальним підтвердженням витрат є первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фінансова звітність та інші документи, що пов’язані з нарахування і виплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Прямі матеріальні витрати – це вартість сировини та основних матеріалів, куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби. Допоміжні матеріали та інші матеріали які можуть бути віднесені до витрати конкретного об’єкту.

Прямі видатки на оплату праці – це заробітна плата та інші виплати робітникам зайнятих у виробництві продукції і які можуть бути віднесені до певного об’єкту.

Інші прямі видатки – це всі інші виробничі витрати, а саме: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація.

Загально виробничі витрати – витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами дільницями, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування, витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів і дільниць); амортизація основних засобів загально виробничого призначення цехів та дільниць; амортизація нематеріальних активів загально виробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, оренду основних засобів, та інших необоротних активів загально виробничого призначення; виплати на вдосконалення технології організації виробництва; видатки на опалення, освітлення, інші утримання виробничих приміщень; витрати на охорону праці, техніку безпеки, охорону навколишнього середовища.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) за зміни обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються щодо кожного об’єкта витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) за нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхню фактичну величину.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

· адміністративні витрати,

· витрати на збут;

· інші операційні витрати.

До адміністративних витрат належать такі загальногосподарські витрати, які спрямовані на обслуговування та управління підприємством. Витрати на збут охоплюють витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти, собівартість реалізованих виробничих запасів, сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів, втрати від операційної курсової різниці, втрати від знецінен­ня запасів, визнані штрафи, пеня, неустойка тощо. Деталізація операційних витрат дозволяє провести аналіз ефективності використання коштів, отримати інформацію про фактичні елементи статей витрат і, базуючись на цьому, приймати правильні, обґрунтовані управлінські рішення.

 

 

Планування прибутку підприємств

 

В ринковій економіці підприємства самостійно планують свою діяльність виходячи з розроблених ними господарських і соціальних задач з врахуванням помиту і пропозиції на тов і послуги. На підприємствах виробничої сфери використовується три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції:

1. метод прямого розрахунку;

2. метод розрахунку прибутку на підставі показника витрат на 1 гривню продукції;

3. економічний (аналітичний) метод.

При використанні методу прямого розрахунку прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляється і реалізується. Для розрахунку необхідні такі дані: перелік і кількість продукції відповідної номенклатури, що планується до виробництва і реалізації; собівартість одиниці продукції; ціна одиниці продукції.

Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.

Приклад 1.

Підприємство планує реалізувати 400 виробів. Собівартість одного виробу 12 грн. Ціна виробу 15 грн.

1 варіант розрахунку. Прибуток від реалізації одного виробу 3 грн. (15 грн. - 12 грн.). Прибуток від реалізації всіх виробів 1200 грн. (400x3 грн.). 2 варіант розрахунку. Обсяг реалізації всіх виробів 6000 грн. (400x15 грн.). Собівартість реалізованих виробів 4800 грн. (400x12 грн.). Прибуток від реалізації виробів 1200 грн. (6000 грн. - 4800 грн.).

 

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів..

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції належить до укрупнених методів розрахунку. Він може застосовуватись на підставі для розрахунку прибутку від випуску і реалізації всієї продукції.

Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередні період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. При використанні цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку та його зміну.

Приклад 2.

Витрати на 1 грн. продукції, що реалізується в звітному періоді, - 82 коп. (розраховується діленням собівартості продукції на обсяг реалізації в оптових цінах). Планується зниження витрат на 1 грн. продукції, що буде реалізована, на 2 коп. Обсяг реалізації продукції в періоді, що планується, в оптових цінах - 1100 тис. грн. 1-й варіант розрахунку. Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої продукції, - 80 коп. (82 коп. - 2 коп.). Собівартість продукції, що її буде реалізовано в плановому періоді, - 880 тис. грн. (1100 тис. грн.x0,80 грн.). Прибуток від реалізації продукції в плановому періоді - 220 тис. грн. (1100 тис. грн. - 880 тис. грн.).

2-й варіант розрахунку. Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої продукції, - 80 коп. (82 коп. - 2 коп.). Прибуток на 1 грн. продукції, що її буде реалізовано в плановому періоді, - 20 коп. (100 коп. - 80 коп.). Прибуток від реалізації продукції в плановому періоді 220 тис. грн. (1100 тис. грн. x 0,20 грн.). За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод відрізняється від двох попередніх методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку а й вплив на неї зміни наступних чинників:

· обсягу виробництва;

· собівартості продукції;

· рівня оптових цін і рентабельності продукції;

· Асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутки за цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівняна продукція –  це продукція яка вироблялась в попередньому періоді. Непорівнянна продукція – це продукція яка не вироблялась на підприємств в попередньому періоді. Розрахунок прибутку за порівняну продукцію здійснюється в такій послідовності:

1. Визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

2. Порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду який передував плановому;

3. Виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівняною продукцією в плановому періоді;

4. Розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді що планується.

Базовий прибуток – це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому.

Прибуток від випуску непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку якщо є відповідні дані, якщо таких даних немає, то прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньоїрентабельності продукції по підприємству.