Час як фактор у фінансових розрахунках

3.2 Оцінка вартості грошей у часі.

 

3.1. Час як фактор у фінансових розрахунках

 

У практичних фінансових операціях суми грошей поза залежністю від їх призначення або походження так чи інакше, але обов’язково, пов’язуються з конкретними моментами або періодами часу. Для цього в контрактах фіксуються відповідні строки, дати, періодичність виплат.

Фактор часу, особливо у довгострокових операціях, грає не меншу, а іноді навіть більшу роль, ніж розміри грошових сум. Необхідність урахування часового фактора витікає з сутності фінансування, кредитування й інвестування та виражається в принципі нерівноцінності грошей, які відносяться до різних моментів часу (time-value of money), або в іншому формулюванні – принципі зміни цінності грошей у часі.

Нерівноцінність двох однакових за абсолютною величиною різночасових сум пов’язана передусім з тим, що наявні сьогодні гроші можуть бути інвестовані і принести дохід у майбутньому.

Очевидним наслідком принципу зміни цінності грошей у часі є неправомірність сумування грошових величин, що відносяться до різних моментів часу, особливо при прийнятті рішень фінансового порядку. Неправомірне також і безпосереднє порівняння різночасових грошових величин. Їх порівняння припустиме тільки при приведенні таких сум до одного моменту часу. Не менш важливим в інвестиційному менеджменті є принцип фінансової еквівалентності. Під останнім розуміють рівність фінансових зобов’язань сторін, що беруть участь в операції. Принцип еквівалентності дозволяє змінювати умови контрактів без порушення прийнятих зобов’язань. Згідно до нього можна змінювати рівень відсоткових ставок, їх вид, терміни виконання зобов’язань, розподіл платежів у часі, не порушуючи взаємної відповідальності.

Вказані вище принципи не можуть бути реалізовані без того чи іншого способу нарощення відсотків або дисконтування із застосуванням певного виду відсоткової ставки.

 

3.2. Оцінка вартості грошей у часі.

 

Майбутня вартість грошей – сума інвестованих зараз грошових коштів, в яку вони перетворяться через певний період часу з врахуванням визначеної процентної ставки.

При розрахунку суми простого відсотка в процесі нарощування вартості використовується наступна формула: 

 

FV = PV (1 + r * n),

 

де PV – сума інвестованих коштів;        

r – процентна ставка, коефіцієнт;        

n – кількість років. 

 

У довгострокових інвестиційних та фінансово-кредитних операціях, якщо відсотки не сплачуються одразу після їх нарахування, а додаються до суми боргу, використовується метод складних відсотків.

При використанні цього методу база нарахування складних відсотків не залишається постійною — вона збільшується з кожним відрізком часу і процес нагромадження відбувається з прискоренням.

При розрахунку майбутньої вартості вкладу за умов складного відсотку:

 

,

 

Якщо нарахування здійснюються m раз на рік, тоді:

 

Теперішня вартість грошей – сума майбутніх грошових коштів, приведена з врахуванням певної ставки відсотка до їх вартості на теперішній момент часу. Визначення теперішньої вартості грошей пов'язане з процесом дисконтування, який полягає в поетапному вилученні з їх майбутньої суми відповідної суми процентних платежів.

При розрахунку теперішньої вартості грошових коштів в процесі дисконтування (простий відсоток) застосовується формула:: 

 

 

 

Приклад 1. Визначити майбутню вартість за умов простого відсотку за рік, якщо сума вкладу = 1000 грн., r_кв = 20%.

Відповідь: FV = 1 800 грн..

в процесі дисконтування, якщо FV= 1 000 грн., r_кв = 20%, за рік складатиме PV=555 грн.         

 

 

Приклад 2. Проведемо оцінку вартості грошей в умовах складного відсотку. Майбутня вартість вкладу в 1 000 грн., r_кв = 20%,  n = 1 складатиме FV = 1074 грн.

 

 

Теперішня вартість коштів в процесі дискування, якщо FV = 1 000 грн., r_кв = 20%, n = 1 складатиме PV = 518 грн.

 

 

 

 

У фінансових розрахунках і в аналізі використовується поняття ефективна ставка відсотків, яка відображає реальний відносний дохід, який отримують у цілому за рік. Наприклад, щоб залучити вкладників, банк може застосувати номінальну відсоткову ставку, визначену на базі річної норми, але капіталізовану в більш короткі інтервали часу. Як наслідок отримуємо більш високу річну відсоткову ставку, яка називається ефективною відсотковою ставкою.

Ефективна процентна ставка: 

 

 

 

де m – кількість нарахувань. 

 

При укладенні інвестиційних угод часто передбачаються потоки грошових коштів, які надходять або відпливають в однакових розмірах через однакові інтервали часу. Надходження або платежі одного розміру, які здійснюються через однакові інтервали часу протягом визначеного періоду, називаються ануїтетами, або рентою.

Рентні платежі можуть здійснюватись або в кінці, або на початку кожного періоду.

    Якщо платежі проводяться на початку кожного періоду, нарахування здійснюється методом пренумерандо.

Майбутня вартість ануїтету в умовах пренумерандо визначається за формулою:

 

 

Майбутня вартість ануїтету в умовах постнумерандо визначається за формулою:

 

 

         

     Відповідно, теперішня вартість ануїтету в умовах постнумерандо:  

 

 

Теперішня вартість ануїтету в умовах пренумерандо:  

 

 

 

Литература:

1. Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. – К.: Абсолют-В, Эльга, 1999. – 266 с.

2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2006. – 552 с.

 

 

      Тема 4. Форми реальних інвестицій, процес управління реальними інвестиціями

     4.1. Форми здійснення реальних інвестицій підприємства.

     4.2. Зміст процесу управління реальними інвестиціями.

 

4.1. Форми здійснення реальних інвестицій підприємства

 

Реальні інвестиції здійснюються у різноманітних формах, основні з яких:

1. Придбання цілісних майнових комплексів – інвестиційна операція крупних підприємств, що забезпечує галузеву, товарну або регіональну диверсифікацію їх діяльності. Така форма інвестування вимагає великих обсягів інвестування коштів. Ця форма інвестицій призводить до зростання сукупної вартості активів, дає певні переваги перед конкурентами за рахунок взаємного доповнення технологій та номенклатури продукції, що випускається, за рахунок появи можливостей зниження рівня затрат шляхом економії на великих оптових закупках сировини та матеріалів за рахунок використання мережі збуту тощо.

2. Нове будівництво – інвестиційна операція, пов'язана з будівництвом нового об'єкту із закладеним технологічним циклом за індивідуальним проектом на спеціально відведених територіях. До нового будівництва відноситься зведення підприємств, споруд на нових будівничих майданчиках згідно із затвердженими проектами.

3. Перепрофілювання – інвестиційна операція, що забезпечує повну зміну технологій виробничого процесу для випуску нової продукції. Технічне переозброєння діючого підприємства включає виконання у відповідності до плану технічного розвитку підприємства комплексу заходів по підвищенню технічного рівня окремих ділянок виробництва, агрегатів, установок шляхом впровадження нової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним, а також інші організаційні та технічні заходи, що покращують показники роботи підприємства.

4. Реконструкція – інвестиційна операція, пов'язана з перетворенням всього виробничого процесу на основі сучасних науково-технологічних досягнень. Реконструкцію здійснюють згідно комплексного плану, з метою  збільшення його виробничого потенціалу, підвищення якості продукції, що випускається, впровадження ресурсозберігаючих технологій. Під реконструкцією діючого підприємства розуміється здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання виробництва без будівництва нових та розширення діючих цехів основного виробничого призначення. Реконструкція може супроводжуватися будівництвом нових і розширенням діючих об’єктів допоміжного та обслуговуючого призначення, заміною морально застарілого та фізично зношеного обладнання, механізацією та автоматизацією виробництва, усуненням диспропорцій в технологічних ланках і допоміжних службах. Крім того, до реконструкції діючого підприємства, відноситься будівництво нових цехів та об’єктів тієї ж потужності або потужності, яка відповідає обсягу випуску кінцевої продукції підприємства, замість ліквідованих цехів та об’єктів того ж призначення, подальша експлуатація яких визнана недоцільною.

5. Модернізація – інвестиційна операція, пов'язана з вдосконаленням  активної частини виробничих фондів, приведенням їх в стан відповідний сучасному рівню здійснення технологічних процесів шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів та устаткування.

6. Оновлення – заміна або доповнення наявного парку устаткування окремим новим виглядом, що не міняє загальні схеми технологічного процесу.

7. Необхідно виділити новий напрям довгострокових вкладень підприємств придбання нематеріальних активів: патенти, ліцензії, торгові марки, товарні знаки, інші права по використанню виробничої інформації, права на користування землею або природними ресурсами, програмними продуктами, права на інтелектуальну власність тощо.

Інвестування в нематеріальні активи – інвестиційна операція, направлена на використання підприємством нових наукових і технологічних знань в цілях досягнення комерційного успіху. Інвестування в нематеріальні активи здійснюється в двох формах:

- придбання готової науково-технічної продукції і інших прав (придбання патентів на наукові відкриття і промислові відкриття, промислові зразки, придбання ліцензій на франчайзинг);

- розробка нової науково-технічної продукції, як в рамках самого підприємства, так за замовленнями відповідним інжиніринговим підприємствам.

8. Інвестування в приріст запасів матеріальних оборотних активів. Будь-яке розширення виробничого потенціалу визначає можливість випуску додаткового об'єму продукції. Дана можливість може бути реалізована лише при відповідному розширенні об'єму використання матеріальних оборотних активів (матеріали, запаси сировини, напівфабрикати, МБП тощо).

 Вибір конкретної форми реального інвестування залежить від багатьох факторів: завдань галузевої, товарної та регіональної диверсифікації діяльності підприємства; можливостей впровадження нових технологій; наявності власних інвестиційних ресурсів і/або можливості використання позикових або залучених ресурсів.

          

 

4.2. Зміст процесу управління реальними інвестиціями

Управління реальними інвестиціями підприємства – система принципів і методів підготовки, оцінки і реалізації найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів, направлена на забезпечення досягнень його інвестиційних цілей.

Етапи управління реальними інвестиціями підприємства:

1. Аналіз стану реального інвестування в попередньому періоді. В процесі аналізу оцінюється рівень інвестиційної активності підприємства, вивчається динаміка загального об'єму інвестування капіталу, розглядається міра реалізації окремих інвестиційних проектів і програм, визначається рівень завершеності початих раніше інвестиційних проектів і уточнюється об'єм інвестиційних ресурсів для повного їх завершення.

2. Визначення загального об'єму реального інвестування в майбутньому періоді, тобто планований об'єм приросту основних засобів, нематеріальних і оборотних активів.

3. Визначення форм реального інвестування.

4. Розробка інвестиційних проектів. Всі форми крупно об'ємних реальних інвестицій розглядаються як реальні інвестиційні проекти. Підготовка таких проектів вимагає розробки бізнес-плану. Для невеликих інвестиційних проектів допускаються короткі варіанти бізнес-планів.

5. Оцінка ефективності окремих інвестиційних проектів з врахуванням ризиків. Розроблені на попередньому етапі проекти піддаються детальному аналізу і оцінки з позиції їх ефективності по критерію забезпечення зростання ринкової вартості підприємства, паралельно ідентифікуючи і оцінюючи ризики.

За останній час одержали розповсюдження декілька програмних продуктів, які використовуються для оцінки інвестиційно-інноваційних проектів.

Це пакети COMPAR (Computer Model for Feasibility Analysis and Reporting) i PROPSPIN (Project Profile Screening and Pre-appraisal Information System), які створені комітетом ООН з промислового розвитку ЮНІДО, а також російські програми “Альтинвест” і “Project Expert”.

Пакет COMPAR відноситься до розряду “закритих” пакетів, тобто в ньому закладений жорсткий алгоритм, який не може бути змінений користувачем. Це гарантує надійність одержуваних результатів, відсутність похибок методичного характеру, допущених від некваліфікаційного змінювання алгоритму.

До основних недоліків COMPAR відносять неможливість обліку специфіки макроекономічного оточування проектів, які реалізуються в нашій державі. Зокрема, податкової системи, принципів обчислювання витрат, які відносяться на собівартість продукції, неможливість виконання розрахунку в поточних цінах, обмежені можливості обліку фактора невизначеності, чутливість, обмеження кроку розрахунку річним інтервалом, висока агрегованість при вводі вихідних (початкових) даних (один вид устаткування, один вид некапітальних витрат тощо).

Пакет COMPAR дозволяє оцінювати самостійні інвестиційні проекти, водночас ефективність вкладень у діюче виробництво з його допомогою зробити неможливо.

Пакет РROРSPIN звільнений від багатьох недоліків COMPAR. Він, зокрема, дозволяє використовувати різну тривалість кроків розрахунку (від місяця до року), зручний для проведення аналізу чутливості. Однак цей пакет використовує спрощений алгоритм і розглядається як засіб для попередньої експертизи проекту з метою виявлення тих варіантів, які придатні для подальшого розгляду. Крім того, програма не дозволяє проводити розрахунки в поточних цінах і, основне, не враховує особливості нашого економічного законодавства.

Не зважаючи на всі свої недоліки, системи COMPAR i PROРSPIN є єдиними, які використовуються в Україні і пройшли міжнародну сертифікацію. За останній час вони були придбані низкою українських банків і інвестиційних фондів, які розробляють проекти інвестування в Україні для спільних підприємств.

Пакет програм “Project Expert”, як і інші комп’ютерні програми даного профілю використовує у своїй основі динамічну імітаційну модель грошових потоків. Система є закрита, що не дозволяє кваліфікованими користувачами імітувати надто складні і різноманітні сценарії реалізації проекту. До позитивного в цьому пакеті можна віднести можливість якісного аналізу проекту. Під час якісного аналізу експерту пропонується оцінити можливості проекту за сорока позиціями, серед яких реальність концепції, реальний потенціал, аналіз конкурентів, системи побуту, екологічної безпеки та інше. Крім того, пакет дозволяє провести якісний аналіз ризику на основі експертного методу визначення ризику. Розробниками передбачено, що ризикова премія не повинна враховуватися в нормі дисконту, вплив несприятливих факторів повинен оцінюватися з використанням аналізу чутливості. Сильною стороною пакету є можливість сіткового планування – складення графіку реалізації проекту. Спірним, на нашу думку, виявляється наведення всіх результатів в доларовому еквіваленті (за цим принципом розраховується чистий дисконтний дохід, внутрішня норма дохідності і інші показники ефективності). Це досить ускладнює, наприклад, кредитоспроможність проектів, які фінансуються за рахунок гривневих і змішаних кредитів. Як і всі перераховані вище на сьогоднішній день прикладні програми (ПП) “Project Expert” не дозволяє здійснювати оцінку ефективності інвестування в діюче виробництво.

Програмний продукт “Альт-інвест” надає користувачу великі можливості для адаптації системи до умов реалізації проекту, а також до введення додаткових показників. Але робота пакету може порушуватися в некваліфікованому використанні, при цьому алгоритм зовсім не захищений від помилкових дій. “Альт-інвест” дозволяє виконувати всі розрахунки як постійних, так і в поточних цінах.

Загальну блок-схему управління комп'ютерними програмами економічної оцінки ефективності інвестицій представлено на рис.6.

 

 

Рис. 6. Блок-схема управління комп'ютерними програмами економічної оцінки ефективності інвестицій

 

Можна зауважити, що аналіз ефективності реалізованих проектів спрямований на поліпшення майбутніх інвестиційних управлінських рішень. У випадку здійснення оцінки ефективності інвестицій в реконструкцію і переозброєння діючих підприємств за грошовими потоками дозволить більш оперативно і точно визначати витрати і доходи, пов’язані з реалізацією інвестиційних проектів.

6. Формування програми реальних інвестицій підприємства.       

На основі оцінки окремих інвестиційних проектів проводиться їх ранжирування по рівню їх прибутковості, риски і ліквідності. У інвестиційну програму підприємства включають інвестиційні проекти, що забезпечують найбільші темпи його розвитку в стратегічному періоді.

7. Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів і інвестиційної програми. Цей етап управління реальними інвестиціями реалізується в рамках організовуваного на підприємстві інвестиційного контролінгу.   

 

Література:

 

 

 

Тема 5. Розробка і оцінка інвестиційних проектів

 

5.1. Сутність та класифікація інвестиційних проектів.

5.2. Структуризація інвестиційних проектів. Основні розділи інвестиційного проекту.

5.3. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів.

 

5.1. Сутність та класифікація інвестиційних проектів

    Інвестиційним проектом є документально оформлений прояв інвестиційної ініціативи господарського суб'єкта, що передбачає вкладення капіталу в об'єкт реального інвестування, направленої на реалізацію детермінованої в часі певної інвестиційної мети і здобуття планованих конкретних результатів.

Розробленні в розрізі окремих форм реального інвестування інвестиційні проекти (ІП) класифікуються за ознаками:

1. Функціональна спрямованість.

За ознакою функціональної спрямованості ІП класифікується на:

- проекти реновацій (направлені на заміну основних засобів та нематеріальних активів, здійснюються, як правило, за рахунок коштів амортизаційного фонду підприємства;

- проекти розвитку (характеризують розширене відтворення господарської діяльності підприємства, забезпечують зростання в кожному новому циклі господарського розвитку);

- проекти санації (розробляються в рамках антикризового розвитку підприємства, направлені на реконструкцію майна або окремих видів діяльності).

2. Строк реалізації.

За ознакою строку реалізації ІП класифікується на::

- короткострокові ІП (пов'язані з такими формами інвестування, як оновлення окремих видів устаткування, інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів тощо);

- середньострокові ІП (1 – 3 роки, а саме: модернізація парку устаткування, реконструкція, придбання цілісних майнових комплексів);

- довгострокові ІП (більше 3 років, а саме: нове будівництво, перепрофілювання підприємства, що супроводжується повною реконструкцією).

3. Цілі інвестування.

За ознакою цілі інвестування ІП класифікується на:  

- ІП що забезпечують приріст обсягу випуску продукції, пов’язані з реалізацією таких форм інвестування як нове будівництво, реконструкція, розширення парка обладнання, забезпечення приросту запасів матеріальних оборотних активів;

- проекти, які забезпечують розширення (оновлення) асортименту або номенклатури продукції, пов’язані з реалізацією таких форм інвестування як придбання цілісних майнових комплексів, нове будівництво, реконструкція, перепрофілювання;

- ІП якості продукції, що забезпечують підвищення якості продукції та ІП що забезпечують зниження собівартості продукції,  пов’язані з реалізацією таких форм інвестування як модернізація та реконструкція підприємства;

- ІП що забезпечують вирішення соціальних, економічних і інших завдань.

4. Обсяг необхідних інвестиційних ресурсів.

В залежності від обсягів інвестиційних ресурсів ІП класифікується на:

- невеликі ІП (обсяг ресурсів для реалізації не перевищує 100 000$);

- середні ІП (100 000$ – 1 000 000$);

- крупні ІП (понад 1 000 000$).       

Критерії розділення по обсягам залежить від галузевої приналежності підприємства.

5. Джерела фінансування.

В залежності від джерел фінансування ІП класифікується на:

- проекти, що фінансуються за рахунок власних джерел;

- проекти, що фінансуються за рахунок залучених  коштів (акції, внески до статутного фонду);

- проекти, що фінансуються за рахунок позикових коштів (кредити банків); 

- комбіновані проекти – інвестиційні проекти зі змішаною формою фінансування (джерела фінансування власні та залучені або (та) позичені кошти). Комбіновані проекти є найбільш поширеною формою фінансування інвестиційного проекту.

 

 

5.2. Структуризація інвестиційних проектів. Основні розділи інвестиційного проекту.

 

Обґрунтування ІП передбачає їх структуризацію. Найбільш актуальною є структуризація за окремими стадіями (фазами) життя проекту, або за функціональною спрямованістю його розділів.

1. За окремими стадіями (фазами) життя проекту розрізняють (рис.7):

- виробничу стадію, в процесі якої розробляються варіанти альтернативних інвестиційних рішень, проводиться їх оцінка і приймається до реалізації конкретний варіант проекту;

- стадію інвестування, в процесі якої здійснюється реалізація прийнятого інвестиційного рішення;

- постінвестиційну стадію, в процесі якою забезпечується контроль над досягненням передбачених параметрів інвестиційних рішень.

Рис. 7. Етапи реального інвестування

2. Функціональній спрямованості структура проекту (рис. 8) включає наступні основні розділи:

I. Резюме. Коротка характеристика проекту, де містяться виводи по основних аспектах розробки проекту. Ознайомившись з розділом інвестор робить висновок про відповідність проекту періодам реалізації та строкам повернення капіталу та прибутковості.

II. Основна ідея проекту, де характеризується його ініціатор проекту. Даному розділі вказують найбільш важливі параметри проекту, які є визначальними для його реалізації; 

III. Аналіз ринку, концепція маркетингу. В розділі викладаються результати маркетингових досліджень, обґрунтовується концепція маркетингу, розробляється проект бюджету маркетингових досліджень;

IV. Сировина та матеріали. Розділ містить класифікацію використаних видів сировини і матеріалів, обсяг потреб в них, програму постачання і, пов'язані з цим, витрати);

V. Проектування і технологія. Розділ містить виробничу програму та характеристику виробничих потужностей підприємства, перелік необхідних машин та обладнання, вимоги до їх технічного обслуговування тощо.

VI. Місцезнаходження проекту, будівничий майданчик та зовнішнє оточення. В розділі розглядається місцезнаходження проекту, стан виробничої і комерційної інфраструктури регіону, витрати з освоєння будівельної ділянки тощо.

VIІ.Організація управління. В розділі приводиться схема і система управління підприємством в рамках виконання інвестиційного проекту, обґрунтована організаційна структура по сферах діяльності і центрах відповідальності

VIІІ. Трудові ресурси. Розділ містить вимоги до категорій і функцій персоналу.

IX. Планування реалізації проекту (обґрунтування окремих стадій здійснення проекту, приводиться графік реалізації, розроблений бюджет реалізації. Складається фінансовий план і оцінка ефективності інвестицій (фінансовий прогноз і основні види фінансових планів, сукупний обсяг інвестиційних витрат, методи і результати оцінки ефективності інвестицій,  оцінка інвестиційних ризиків).

 

 

Рис. 8. Основні складові інвестиційного проекту за функціональною спрямованістю

 

Кількість складових інвестиційного проекту може варіюватися в залежності від обсягу інвестиційних вкладень та форм реалізації реального інвестування.

 

 

5.3. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів

 

Ефективність інвестиційних проектів оцінюється на підставі наступних принципів:

1. Оцінка повернення інвестиційного капіталу базується на визначенні показника чистого грошового потоку – суми алгебраїчних вхідних (позитивних) і вихідних (негативних) потоків.

Типові вхідні грошові потоки:

- додатковий об'єм продажів і збільшення ціни товару;

- зменшення валових витрат (зниження собівартості товару);

- залишкове значення вартості устаткування в кінці останнього року інвестиційного проекту (оскільки устаткування може бути продане або використане для іншого проекту);

- вивільнення оборотних коштів в кінці останнього року інвестиційного проекту (закриття рахунків дебіторів, продаж залишків товарно-матеріальних запасів, продаж акцій і облігацій інших підприємств).

     Типові вихідні грошові потоки:

- початкові інвестиції в перший (-і) рік(-и) інвестиційного проекту;

- збільшення потреб в оборотних коштах перший(-і) рік(-и) інвестиційного проекту (збільшення рахунків дебіторів для залучення клієнтів, придбання сировини і комплектуючих для початку виробництва);

- ремонт і технічне обслуговування устаткування;

- додаткові невиробничі витрати.

2. Вибір дисконтної ставки для реалізації інвестиційних проектів.

3. Приведення до теперішньої вартості вхідні та вихідних грошових потоків. 

 

Основні показники за якими оцінюється ефективність реальних інвестиційних проектів:

 

1) Чистий дисконтований дохід, чиста приведена вартість (ЧДД  або NPV);

2) Індекс прибутковості (ІП або PI);

3) Період окупності  (ПО або РР);

4) Внутрішня норма (ставка) доходності (IRR).

 

1) Розрахунок чистого дисконтованого доходу за умов одноразових інвестиціях розраховується за формулою:

 

 

Рn – сума чистого грошового потоку по окремих інтервалах загального періоду експлуатації ІП; 

INV – сума одноразових інвестованих витрат на реалізацію ІП;

r – дисконтна ставка;

n – кількість інтервалів загалом розрахунковому періоді.

Чистий дисконтований доход в умовах коли інвестування здійснюється в декілька етапів розраховується за формулою:

 

 

 

За умов NPV > 0 – проект приймається, якщо NPV <= - проект відхиляється

NPV = 0 – доходи покрили інвестиції.

Процедура методу:

Крок 1. Визначається сучасне значення кожного грошового потоку, вхідного і вихідного.

Крок 2. Підсумовуються всі дисконтовані значення елементів грошових потоків, і визначається критерій (NPV).

Крок 3. Приймається рішення:

- для окремого проекту: якщо NPV >0, то проект приймається;

- для декількох альтернативних проектів: приймається той проект, який має більше значення NPV, якщо воно позитивне.

 

2) Індекс або коефіцієнт прибутковості при одноразових інвестиціях визначається за формулою:

.

 

Якщо інвестиції здійснюються у декілька етапів індекс доходності визначається за формулою:

 

 

За умов PI > - проект приймається, Pi<= - проект відхиляється.

 

3) Період окупності може бути двох видів: недисконтований (не враховує вплив часу грошові потоки) та дисконтований.

Період окупності (PP), що не дисконтується розраховується за формулою:

 

 

де (Р 1.. n): t  – середньорічна сума чистого грошового потоку

 

Дисконтований  період окупності розраховується за формулою:

 

 

Істотним недоліком методу періоду окупності є те, що він враховує лише грошові потоки, які укладаються в період окупності. Все подальші потоки не беруться до уваги в розрахунковій схемі.

 

4) Внутрішня норма прибутковості (IRR) – ставка дисконтування, при якій забезпечується рівність між інвестиційними витратами і очікуваними грошовими потоками, тобто IRR = r, при NPV = 0. Показник внутрішньої норми доходності (IRR) розраховується за формулою:

 

 

де r 1 r 2 – ставки дисконту, підібраний таким чином, щоб в інтервалі (r 1  … r 2) NPV міняло значення з “+” на “–“.

Якщо показник внутрішньої норми доходності вище необхідної норми прибутковості (IRR>r) по проекту, то проект приймається. Якщо IRR < r – проект відхиляється.

     Чим вище показник внутрішньої норми прибутковості, тем вище ефективність проекту.

Тема 6. Форми фінансових інвестицій. Політика управління ними. 

 

6.1. Форми здійснення фінансових інвестицій підприємства

6.2. Етапи формування політики управління фінансовими інвестиціями підприємства 

 

6.1. Форми здійснення фінансових інвестицій підприємства

 

Функціональна спрямованість операційної діяльності підприємств, що не є інституціональними інвесторами, визначає в якості пріоритетної форми здійснення реальних інвестицій. Однак на окремих етапах розвитку підприємства виправдане здійснення й фінансових інвестицій. Така спрямованість інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, сформованих до початку здійснення реального інвестування за відібраними інвестиційними проектами; у випадках. Коли кон’юнктура фінансового ринку дозволяє одержати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, аніж операційна діяльність на «затухаючих» товарних ринках; за наявності тимчасово вільних грошових активів, пов’язаних із сезонною діяльністю підприємства; у випадках наміченого «захоплення» інших підприємств у переддень галузевої, товарної або регіональної диверсифікації своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди (або придбання відчутного пакета їх акцій) та в низці інших випадків.

Тому фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов’язаних із диверсифікацією операційної діяльності підприємства.

Здійснення фінансових інвестицій характеризується низкою особливостей, основними з яких є:

1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки.

2. Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування.

3. У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції формують інвестиційні потреби другого рівня (другої черги).

4. Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом.

5. Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіка в основному в двох цілях: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів та їх проти інфляційного захисту.

6. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою «доходність-ризик».

7. Фінансові інвестиції надають підприємству достатньо широкий діапазон вибору інструментів інвестування й за шкалою «доходність-ліквідність».

8. Процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким.

9. Висока схильність до коливань кон’юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування.

Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних основних формах, зведено до табл. 2.

Таблиця 2