Сутність і задачі інвестиційного менеджменту.

Рис. 1. Класифікація інвестицій підприємства за основними ознаками

Класифікація форм інвестицій дозволяє цілеспрямовано здійснювати управління інвестиційною діяльністю підприємства.

1.3. Інвестиційна діяльність і її суб'єкти

 

Інвестиційна діяльність (далі ІД) – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави по реалізації інвестицій, при цьому об'єктом ІД можуть бути майно (основні і оборотні кошти), цінні папери, інтелектуальні цінності, майнові права. В якості суб'єктів ІД виступають держава, фінансові установи, юридичні, фізичні особи України та іноземних держав. Інвесторів можна класифікувати за наступними основними ознаками (рис. 2).

Рис. 2. Класифікація інвесторів за основними ознаками

 

Державу здійснює інвестування в ті галузі і виробництва, продукція яких має загальнонаціональний характер (оборонна промисловість, магістралі, термінали). Держава, як співвласник підприємства, так само може інвестувати засоби розвитку виробництва. Суб'єктом інвестиційної діяльності в державі з ринковою економікою є його фінансово-кредитна система, до складу якої входять наступні елементи: Центральний Банк і комерційні банки, небанківська (парабанківська) система, до складу якої входять інститути спільного інвестування, страхові компанії, лізингові компанії, кредитні союзи тощо.

У інвестиційній діяльності також приймають участь юридичні особи: підприємства різноманітної форми власності (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю), холдингові компанії, промислово-фінансові групи.

Важливе значення в консультаційному процесі грають інжинірингово-консалтингові та еккаунтингові підприємства, які на договірній основі розробляють документацію для інвесторів.

 

Список літератури:

 

1. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр. – Т.1. – 2001. – 536 с. (Раздел 1, Главы 1-2, с. 13-121)

 

 

Тема 2. Інвестиційний менеджмент. Мета, основні завдання, функції

 

Сутність і задачі інвестиційного менеджменту.

Функції інвестиційного менеджменту

 

Рис. 3. Місце інвестиційного менеджменту в загальній системі управління підприємством

Ефективне управління інвестиційною діяльністю підприємства забезпечується реалізацією низки принципів, основними з яких є:  інтегрованість з загальною системою управління підприємством; комплексний характер формування управлінських рішень; високий динамізм управління; варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень; орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства.

З урахуванням змісту і принципів управління інвестиційною діяльністю формуються його цілі й задачі.

Розглядаючи головну ціль управління інвестиційною діяльністю, слід зазначити, що з розвитком інвестиційної теорії змінювались і підходи економістів до визначення головної мети інвестиційної діяльності. В генезисі цієї проблеми можна виділити три основні підходи.

Класична економічна теорія (А. Сміт, А. Курно) стверджувала, що головною метою інвестиційної та інших видів господарської діяльності підприємства є максимізація прибутку.

Теорія стійкого економічного зростання, розвинута багатьма наступними економістами, головною метою інвестиційної діяльності висуває забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку.

Сучасна економічна теорія в якості головної цілі інвестиційної діяльності підприємства висуває забезпечення максимізація добробуту власників підприємства, яке одержує конкретний вираз у максимізації ринкової вартості підприємства.

В процесі реалізації своєї головної мети управління інвестиційною діяльністю підприємства спрямовано на рішення наступних основних задач:

- забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства;

- забезпечення максимальної доходності (прибутковості) окремих реальних і фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства в цілому при передбаченому рівні інвестиційного ризику;

- забезпечення мінімізації інвестиційного ризику окремих реальних і фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності в цілому при передбаченому рівні їх доходності (прибутковості);

- забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності;

- забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів та оптимальної їх структури у відповідності до прогнозованих обсягів інвестиційної діяльності;

- забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності;

- пошук шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства.

Інвестиційний менеджмент як управлінська система характеризується й наявністю й певних суб’єктів управління. Сучасна практика інвестиційного менеджменту дозволяє виділити три основні групи таких суб’єктів (рис. 4).

 

Рис. 4. Склад основних суб’єктів інвестиційного менеджменту

На сучасному етапі основні завдання інвестиційного менеджменту:  забезпечення високого темпу економічного розвитку підприємства, розширення його об'ємів шляхом галузевої асортиментної і регіональної диверсифікації; максимізація прибутків від інвестиційної діяльності, мінімізація інвестиційного ризику; забезпечення фінансової стабільності і платоспроможності в процесі реалізації інвестиційних програм.

Таблиця 1.

Рис. 5. Багаторівнева функціональна система управління інвестиційною діяльністю підприємства

 

Список літератури:

 

1. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр. – Т.1. – 2001. – 536 с. (Раздел 1, Главы 1-2, с. 13-121)
2. Фабоцци Ф. Управление инвестициями: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2000. – ХХVIII, 932 с. (Глава 1, с. 2-13)
3. Мыльник В.В. Инвестиционный менеджмент. Учебное пособие для вузов. – М.: Деловая книга, Академический проект, 2005. – 272 с.

 

Тема 3. Методичний інструментарій інвестиційного менеджменту 

 

Таблиця 2

Рис.9. Етапи формування політики управління фінансовими інвестиціями підприємства

Розроблена політика управління фінансовими інвестиціями підприємства визначає основні параметри інвестиційної діяльності підприємства в цій сфері та її найважливіші критерії.

 

Рис. 23. Класифікація цінних паперів на фондовому ринку України

За терміном погашення цінні папери групуються таким чином: короткотермінові, середньо термінові, довготермінові, безтермінові. Щодо часу погашення – одні папери підлягають погашенню тільки у визначений термін, а інші – будь-коли. Цінні папери з правом раннього погашення поділяються на ретроспективні (з обмеженням) і не ретроспективні. За складом реквізитів і характером обігу цінні папери поділяються на основні, в яких зафіксовано основне майнове право або вимога, і на допоміжні, які є підтвердженням додаткових прав, умов і вимог.

За способом виплати доходу цінні папери класифікуються так: а) цінні папери з фіксованим платежем, до яких належать облігації та привілейовані акції; б) цінні папери з плаваючою ставкою; в) цінні папери, дохід від яких безпосередньо залежить від розміру чистого прибутку підприємства.

За територією обігу цінних паперів вони поділяються на три групи: регіональні, національні та міжрегіональні. Форми документів є дуже різноманітними: це і окремий сертифікат, і запис у реєстрі, і запис в угоді, і запис в комп’ютері. За видом застави цінні папери класифікуються: а) емісія під нерухоме майно, б) під фондові цінності, в) під майбутні податкові надходження, г) під дохід від проекту. Аналітики фондового ринку постійно відстежують фінансовий стан, оцінюють різноманітні аспекти господарської діяльності і намагаються прогнозувати перспективи розвитку емітентів.

Властивості акцій окремих корпорацій оцінюються за допомогою системи показників (рис. 24.).

Рис. 24. Основні економічні показники біржової торгівлі акціями

7.2. Параметри оцінки інвестиційних якостей акцій

 

1. Характеристика вигляду акцій по мірі захищеності розміру дивідендних виплат.

- привілейовані (преференційні);

- прості  

 

Порівняння переваг і недоліків привілейованих і простих акцій

 

Мотивація вибору акцій інвестором	Прості		Привілейовані
	Переваги	Недоліки	Переваги	Недоліки
1	2	3	4	5
Рівень та стабільність доходу	Можливість здобуття вищих доходів в період ефективної діяльності АТ	Нестабільний рівень доходу і вірогідність здобуття незначних дивідендів	Забезпечення стабільного доходу у вигляді заздалегідь обумовленого розміру дивіденду	В період ефективної діяльності рівень доходу може бути нижче, ніж по простих акціях
1	2	3	4	5
Рівень інвестиційних ризиків	-	- при неефективній діяльності АТ дивіденди не виплачуються; - при банкротстві і ліквідації АТ можна втратити весь інвестиційний капітал	При банкротстві АТ мають переважне право на розділ майна	-
Можливість впливу на підвищення прибутковості і зниження рівня риски	- можливість прямого впливу на господарські процеси АТ шляхом участі в його управлінні - можливість участі в дивідендній політиці	участь в управлінні дрібних власників акцій обмежена	-	відсутність права участі в управлінні АТ

 

2. Оцінка галузі, в якій здійснює свою діяльність емітент.        

 

Передбачає вивчення стадій життєвого циклу галузі і термінів знаходження в цій стадії. 

 

Взаємозв'язок темпів зростання і характеристик галузі

 

народження	зростання	розгортання	зрілість та насиченість	скорочення		розкладання	стадія життєвого циклу
низький	Дуже високий	високий	дорівнює темпам зростання внп	негативний		приблизно = 0	темп росту
мало	декілька		від декількох до великої кількості	мало		мало	число сегментів
Дуже великі	великі	середні	незначні				технологічна зміна продукту
НІОКР1	НІОКР	виробництво	Маркетинг, дістрібьютерство, фінанси		фінанси	маркетинг, фінанси	основна функціональна проблема

 

Показник темпу зростання галузі

 

 

 

Узв - об'єм продажів в галузі, звітний рік

 

3) оцінка основних показників господарської діяльності фінансового стану емітента і характеру звернення акцій на фондовому ринку.   

Оцінка основних показників і фінансового стану емітента залежить від того, чи пропонуються акції вперше або вони тривалий період звертаються на фондовому ринку.         

У першому випадку проводиться оцінка інвестиційної привабливості підприємства з використанням системи показників рентабельності і фінансової стійкості, платоспроможності, оборотності капіталу і активу. При тривалому зверненні на фондовому ринку оцінюються наступні показники:

 

1) прибуток (збиток) на одну акцію (EPS)

 

 

 

Найчастіше існує пряма залежність між прибутком на акцію і курсовою вартістю акції. 

Приклад

Прибуток після оплати податку в перше півріччя – 1 млн. 800 тис. грн., 2-е півріччя – 2 млн. 460 тис. грн. Кількість акцій в обігу – 800 тис. шт. 

2) ціна – дохід Р/Е

 

 

P/E – price / earning per share

 

Доцільно формувати акції недооціненими. Високе значення співвідношення Р/Е означає, що на акції існує підвищений попит і особливо в тих випадках, коли інвестори чекають зростання курсової вартості.

В той же час акції з високим показником Р/Е зазвичай дають своїм власникам низьку прибутковість на базі дивіденду і можуть характеризуватися підвищеним ризиком.

Приклад

На умові попереднього прикладу, розрахувати Р/Е, якщо ціна – 65 грн./шт.

3) дивідендна віддача – Stock yield

 

Зазвичай зростання даного показника свідчить про успішну діяльність емітента і впливає на оцінку ринку акції підприємства. 

Приклад, якщо по акції виплачується дивіденд – 2 грн/акц.  

 

4) покриття дивіденду

 

Показує скільки разів за один і той же період підприємство може виплатити дивіденд без використання прибули минулі років.

 

5) коефіцієнт ліквідності акцій

 

 

Q продажу - загальний об'єм продажів акцій на даних торгах (сума цього показника по всіх торгах за певний період);

Q пропозиції – загальний об'єм запропонованих акцій на даних торгах (сума цього показника по всіх торгах за певний період).

 

Коефіцієнт ліквідності характеризує можливість швидкої ліквідності акцій у разі потреби її реалізації.

Одним із способів надання інформації на розвинених фондових ринках є рейтингова оцінка акцій і облігацій.

 

Рейтингова оцінка простих акцій «S&P»		Рейтингова оцінка простих акцій «Canadian Bond-Rating Service»
Індекс оцінки	Значення індексу	Індекс оцінки	Значення індексу
А +	Найвища якість	Р +	«super» якість
А	Висока якість	Р1	Вища якість
А -	Якість вище середнього	Р2	Дуже добра якість
В +	Середня якість	Р3	Добра якість
В	Нижче середнього	Р4	Середня якість
В -	Низька якість	Р5	Низька якість (для інвестора небезпечно)
С -	Дуже низька якість	-	-

 

Капіталізована вартість акцій визначає ринкову вартість акцій акціонерного товариства:

Віддача акціонерного капіталу показує темп зростання вкладеного акціонерами капіталу:

Балансова вартість однієї акції є бухгалтерським підтвердженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства:

Співвідношення ринкової і балансової вартості акцій – це узагальнюючий показник, що свідчить про успіх (невдачу) корпорації:

Прибуток на акцію – робить можливим оцінку розмірів доходів, що спрямовуються на споживання і нагромадження і припадають на одну акцію:

Дивідендна віддача акції – показує розмір доходу, що спрямовується на поточне споживання акціонерів, у відношення до ринкової вартості акції:

Коефіцієнт “ціна-дохід” – характеризує зв’язок між ринковою вартістю акції і доходом, що вона приносить. Якщо порівнювати цей показник стосовно акцій кількох підприємств, найбільш інвестиційно привабливими будуть акції з найменшим коефіцієнтом:

Коефіцієнт платіжності – свідчить, яка частка прибутку спрямовується на виплату дивідендів:

Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій – дає змогу оцінити забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента, а отже, визначити ступінь захищеності капіталу інвестора:

Коефіцієнт ліквідності акцій – характеризує можливість продажу акцій конкретного емітента:

Коефіцієнт “пропозиції-попиту” свідчить про співвідношення цін пропозиції та попиту на акції:

Коефіцієнт обігу акцій – дає змогу визначити обсяг обігу акцій конкретного емітента і є різновидом показників ліквідності:

Для характеристики якостей облігації використовуються наступні показники: Прямий дохід на облігацію – визначає залежність доходу на облігацію від норми відсотка її ринкової вартості:

Конверсійна премія – характеризує вигоди (збитки) інвестора за конвертації облігацій в акції:

Коефіцієнт конверсії показує кількість акцій, що їх отримано в обмін на конвертовану облігацію:

Розрахункова вартість інвестиційного сертифіката визначається виходячи з доходів від фондових цінностей, в які вкладає кошти інвестиційний фонд, виручки і витрат від операцій інвестиційного фонду на ринку цінних паперів:

Вартість варранта розраховується наступним чином:

Вартість опціону визначається виходячи з оцінки дії таких чинників: дивіденди на акцію, співвідношення поточної ринкової вартості акції з її ціною, визначеною в опціоні, термін дії опціону, безпечна відсоткова ставка, ступінь ризику:

 

7.3. Параметри оцінки інвестиційних якостей облігації 

 

1. Вигляд облігації по характеру емітентів, терміну погашення і формам виплат доходу:

- по видах емітентів:

• облігації внутрішньої державної позики (у ряді країн з розвиненою ринковою економікою вони служать еталоном інвестицій без риски)

• облігації місцевих позик

• облігації підприємств

- по терміну погашення:

• короткострокові (1 – 3 роки, менш ризикові)

• середньострокові (3 – 7 років)

• довгострокові (7 – 20 років, самі ризикові)              

- за формою виплати:

• процентні (купонні)

• безпроцентні (цільові)

 

2. Оцінка фінансової стійкості і платоспроможності підприємства-емітента. Основне завдання: визначення міри фінансової стійкості емітента і її прогноз на період погашення облігацій.

3. Оцінка умови і емісія облігації. Йдеться про меті і умові емісії, періодичність і розмір відсотка.

4. Оцінка характеру звернення облігацій на фондовому ринку. Облігації як інвестиційні активи характеризуються прибутковістю до погашення (Yield to maturity - YTM)        

- розрахунок прибутковості дисконтних облігацій

 

 

 

N – номінал облігації;

Pr – ціна облігації на ринку;

T – кількість днів в році;

t – термін до погашення облігації.

 

Приклад

Термін звернення облігацій – 90 днів, номінал – 100 д.ед., облігації розміщені по курсу 93,5. 

 

- розрахунок прибутковості до погашення для процентних облігацій

 

 

Q – дохід або виплати по облігації (Bond interust)

Приклад

Номінал – 100 грн., щорічні виплати – 20% і ринкова ціна облігації – 95, термін погашення – 2 роки. 

 

7.4. Моделі оцінки реальної вартості фінансових інструментів інвестування

 

Моделі реальної вартості акцій:

 

- модель розрахунку акції з постійними дивідендами:

 

Div – величина постійного дивіденду;

r – необхідна норма прибутковості, яка відображає рівень риски інвестицій в дані акції. 

Приклад 

Постійні дивіденди – 16 грн./акцію. Необхідна ставка доходу – 12%.

 

- акції з дивідендами, зростаючими постійними темпами:

 

 

g – темп зростання дивіденду. 

 

Приклад 

 

Темп проросту дивіденду – 3%. 

 

- модель оцінки вартості простої акції, використовуваній в перебігу заздалегідь визначеного часу:

 

 

N – число періодів;    

Pn – очікувана курсова вартість акції в кінці періоду реалізації; 

 

Приклад

Придбана акція, намічена до використання в течії 4 років. 1 рік – сума дивідендів – 100$, 2 – 4 рр. – 20$. Норма прибутковості акції – 16%. Очікувана курсова вартість – 500$. 

 

- оцінка вартості простих акцій, які використовуються протягом невизначеного тривалого періоду часу:

 

 

Приклад

Придбана інвестором акція, намічена ним до використання протягом тривалого періоду, і на найближчих 5 років інвестором складений прогноз дивідендів: 1 рік – 100$, в подальшому періоді дивіденд зростає на 20$. Норма поточної прибутковості – 14%. 

 

- базисна модель вартості облігації:

 

 

Приклад

Ринкова ціна облігації – 90$, випущена строком на 3 роки до погашення 2 роки. Номінал – 100$, виплати один раз в рік, ставка – 30% до номіналу, з врахуванням риски вкладень, норма прибутку приймається у розмірі 35%.

 

Рис. 1. Класифікація інвестицій підприємства за основними ознаками

Класифікація форм інвестицій дозволяє цілеспрямовано здійснювати управління інвестиційною діяльністю підприємства.

1.3. Інвестиційна діяльність і її суб'єкти

 

Інвестиційна діяльність (далі ІД) – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави по реалізації інвестицій, при цьому об'єктом ІД можуть бути майно (основні і оборотні кошти), цінні папери, інтелектуальні цінності, майнові права. В якості суб'єктів ІД виступають держава, фінансові установи, юридичні, фізичні особи України та іноземних держав. Інвесторів можна класифікувати за наступними основними ознаками (рис. 2).

Рис. 2. Класифікація інвесторів за основними ознаками

 

Державу здійснює інвестування в ті галузі і виробництва, продукція яких має загальнонаціональний характер (оборонна промисловість, магістралі, термінали). Держава, як співвласник підприємства, так само може інвестувати засоби розвитку виробництва. Суб'єктом інвестиційної діяльності в державі з ринковою економікою є його фінансово-кредитна система, до складу якої входять наступні елементи: Центральний Банк і комерційні банки, небанківська (парабанківська) система, до складу якої входять інститути спільного інвестування, страхові компанії, лізингові компанії, кредитні союзи тощо.

У інвестиційній діяльності також приймають участь юридичні особи: підприємства різноманітної форми власності (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю), холдингові компанії, промислово-фінансові групи.

Важливе значення в консультаційному процесі грають інжинірингово-консалтингові та еккаунтингові підприємства, які на договірній основі розробляють документацію для інвесторів.

 

Список літератури:

 

1. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр. – Т.1. – 2001. – 536 с. (Раздел 1, Главы 1-2, с. 13-121)

 

 

Тема 2. Інвестиційний менеджмент. Мета, основні завдання, функції

 

Сутність і задачі інвестиційного менеджменту.