Методичні основи грошової оцінки земель населених пунктів

У країнах з ринковою економікою грошова оцінка земель населених пунктів є обов’язковим елементом механізму регулювання земельних відносин.

В основу грошової оцінки земель населених пунктів покладена капіталізація рентного доходу, що виникає завдяки місцерозташуванню населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштуванню його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інших інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану і функціонального використання земельної ділянки.

Грошова оцінка земель населеного пункту визначається окремо для забудованої території і окремо для сільськогосподарських угідь.

В основу грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту кладеться рентний дохід, який створюється при виробництві зернових культур (на різних грунтах) і визначається за даними економічної оцінки земель та матеріалів бонітування грунтів.

При оцінці земель населених пунктів враховують такі чинники:

- інженерно-будівельні характеристики ділянок;

- розміщення їх у населених пунктах відносно існуючих і можливих транспортних зв’язків з центральними районами, громадськими, торговими і культурними центрами, промисловими зонами;

- близькість до основних інженерних споруд і комунікацій;

- навколишнє середовище;

- характер попереднього використання території.

Грошова оцінка земель населених пунктів здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про плату за землю» від 19 вересня 1996 року встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку від грошової оцінки землі.

Грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до «Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 27 листопада 1995 р., а також змін і доповнень до розділу 3, внесених спільним наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук (УААН) від 15 квітня 1997 р. № 46/131/63/64.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель населених пунктів служать: матеріали інвентаризації земель населеного пункту, проект формування території і встановлення меж сільської ради та населеного пункту, матеріали економічної оцінки земель та бонітування грунтів, земельно-облікові матеріали, генеральний план забудови населеного пункту, статистичні і нормативні дані про витрати на облаштування території населеного пункту.

Процедура розрахунку грошової оцінки земель населеного пункту включає:

- визначення базової вартості 1 кв. м земель населеного пункту;

- виділення земельно-оціночних одиниць –районів;

- встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення коефіцієнта місця розташування земельної ділянки (Км_г);

- розрахунок вартості 1 м² земель економіко-планувальних зон;

- визначення функціональних (К_ф) та локальних (Км_з) чинників у межах економіко-планувальних зон;

- розрахунок вартості 1 м² земель певного функціонального призначення;

- грошову оцінку земель, що використовуються як сільськогосподарські угіддя;

- грошову оцінку окремих земельних ділянок;

- загальну грошову оцінку земель населеного пункту.

Організація робіт з грошової оцінки земель населених пунктів покладається на Державний комітет України по земельних ресурсах. Грошова оцінка земель населених пунктів здійснюється переважно проектними організаціями.

Грошова оцінка земель оформляється звітом, що включає пояснювальну записку та графічні матеріали. Результати грошової оцінки погоджують і затверджують в установленому порядку.