Економічна природа, призначення і сутність бюджету

Термін «бюджет» походить від нормандського bouqe, bouqtte, що означає «кишеня», «торба». Цим словом англійці, змінивши його на budget, називали його шкіряний мішок, у якому приносили до парламенту різні документи, що стосувалися державних прибутків та видатків. Згодом словом budget стали називати промову канцлера скарбу, яку він виголошував у парламенті.   

Жодна держава при наявності товарно-грошових відносин не може існувати, якщо вона не буде мати не тільки відповідної фінансової бази, вираженої в бюджетному фонді, але й механізму його використання як інструмента державного регулювання економіки, стимулювання виробничих та соціальних процесів. Розвиток будь-якої держави обумовлює необхідність централізації певної частини фінансових ресурсів суспільства у безпосередньому розпорядженні держави. Основною економічною формою утворення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів є бюджет країни.

 

Економічна сутність бюджету полягає в тому, що виникає обє’ктивна необхідність у розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

З розвитком цивілізіції бюджет стає унікальним інструментом здійснення економічної політики. У ньому сконцентровані інтереси держави, підприємств, населення. Об’єктом цих інтересів завжди є валовий внутрішній продукт, власне, напрями і методи його розподілу й перерозподілу та використання.

Економічна природа бюджету виявляється саме в тому, що за його допомогою держава надає суспільству унікальні блага і послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров’я, наука, культура тощо.

Головне призначеннябюджету – регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними утвореннями, верствами населення, грунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики.

Єдиних підходів до трактування бюджету у світовій та вітчизняній фінансовій науці не існує. Його розглядають як економічну категорію, фінансовий план, кошторис, розпис доходів і видатків, централізований фонд грошових коштів, фонд фінансових ресурсів держави, закон тощо. Теоретична невизначеність є причиною практичних негараздів, зокрема у процесі розроблення бюджетного законодавства, бюджетного планування та виконання бюджетів.

Бюджетний кодекс України визначає бюджет як план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування.

Державний бюджет можна розглядати як історичну та як економічну категорію.

Як історична категорія, поява державного бюджету пов’язана з розвитком товарно - грошових відносин. Поглиблення та розвиток товарно-грошового господарства призвели до формування складних відносин: державні доходи і видатки. На їх основі виникла категорія «державний бюджет».

Як економічна категорія державний бюджет виражає грошові відносини, які пов’язані зі створенням та використанням централізованого фонду грошових ресурсів країни з метою задоволення загальнодержавних потреб. Ці відносини складаються між державою, з одного боку, та підприємствами, організаціями та населенням – з іншого.

Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:

- Конституція України;

- Бюджетний кодекс України;

- Закон про Державний бюджет України;

- інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;

- нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті з метою регулювання бюджетних правовідносин;

- нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади прийняті з метою регулювання бюджетних правовідносин;

- рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адмінінстрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті з метою регулювання бюджетних правовідносин.

 

Функції бюджету

Говорячи про необхідність бюджету країни, необхідно звернути увагу на функції, які він виконує. Це передусім розподіл та перерозподіл ВВП і національного доходу України та контроль за формуванням та використанням фондів грошових коштів. Так, сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через його функції:

 - розподільчу;

 - контрольну.

Прояв розподільчоїфункції обумовлений тим, що у відносинах з бюджетом вступають всі учасники суспільного виробництва. Основним об’єктом бюджетного розподілу та перерозподілу є чистий доход, отриманий в суспільстві. Але це не виключає можливості перерозподілу через бюджет і частини вартості необхідного продукту (прибутковий податок з громадян), а інколи і національного багатства. За допомогою розподільчої функції бюджету відбувається концентрація грошових коштів в руках держави та їх подальше використання з метою задоволення суспільних потреб. Розподіл та перерозподіл грошових коштів відбувається між окремими галузями та сферами діяльності, між окремими групами населення. В результаті розподілу та перерозподілу здійснюється формування різних фондів грошових ресурсів - державного та місцевих бюджетів, фондів соціального страхування, фондів зайнятості населення, фондів пенсійного забезпечення. Розподільча функція бюджету також використовується для втручання держави в процес суспільного виробництва – регулювання господарської діяльності підприємств, прискорення темпів економічного зростання, посилення господарської активності підприємців. За допомогою бюджету держава впливає не тільки на перерозподіл національного доходу, але і на його виробництво, накопичення грошових ресурсів, сферу споживання, процеси демонополізації економіки, на процеси роздержавлення.

Контрольна функція полягає в тому, що бюджет об’єктивно – через формування та використання грошових коштів держави – відображає економічні процеси, що відбуваються в структурних ланках економіки. При формуванні державних доходів фінансовий контроль здійснюється за правильністю справляння різних видів податків, мобілізації інших джерел доходів, дотримання пропорцій між ними, визначенням податкової бази, формами пільгового оподаткування, строками надходження доходів. При використанні бюджетних коштів контролюється ефективність їх використання, їх відповідність цільовому призначенню. Фінансовий контроль здійснюється за виробництвом, розподілом та споживанням сукупного суспільного продукту та національного доходу, за пропорціями, які склалися в процесі перерозподілу національного доходу.

Перелічимо органи, які виконують функції контролю:

1. Міністерство фінансів України;

2. Державна фінансова інспекція;

3. Державна податкова адміністрація;

4. Державне казначейство України;

5. Рахункова палата ВР.

Складові частини бюджету

(Стаття 13. Бюджетного кодексу України від 08.07.2011 р.)

1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

2. Складовими частинами загального фонду бюджету є:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;

2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень загального фонду бюджету;

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету за рахунок надходжень загального фонду бюджету);

4) фінансування загального фонду бюджету.

3. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

2) видатки бюджету за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);

4) фінансування спеціального фонду бюджету.

4. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

Перша група. Надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з законодавством.

В складі першої групи виділяються такі підгрупи:       

підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями;

підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності;

підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;

підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації майна.

Друга група. Інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

В складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 - кошти, які отримують бюджетні установи для виконання окремих конкретних доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб, від інших бюджетних установ.

підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

 

1.4. Державний бюджет – основний фінансовий план країни, його зв ’ язок з іншими фінансовими планами

Бюджет як фінансовий план являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої  влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками:

а) масштабами державного сектора економіки;

б) економічною політикою держави (чому віддається перевага — бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню).

Рівень соціальних видатків визначається фінансовою моделлю суспільства.

Доходи бюджету характеризують податкову політику держави.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків «чистого» бюджету (без цільових фондів).

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

· рівновага доходів і видатків;

· перевищення доходів над видатками;

· бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету). За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей).

Державний бюджет являється основним фінансовим планом держави та відіграє провідну роль по відношенню до інших фінансових планів. Він тісно взаємозв'язаний зі всіма фінансовими планами, які створюють єдину фінансову систему: з фінансовими планами державних підприємств і організацій та об'єднуючими їх зведеними галузевими планами міністерств і відомств, з кредитними і касовими планами Національного банку України, з фінансовими планами інших підприємств і зведеними галузевими кошторисами бюджетних установ, з планами економічного і соціального розвитку країни.

За допомогою свого зв'язку з іншими фінансовими планами, Державний бюджет активно впливає на формування цих планів, сприяє виявленню ресурсів, правильному витрачанню грошових коштів, забезпечує взаємозв'язок і узгодження фінансових планів країни. Цей зв'язок може бути двостороннім: платежі до бюджету і асигнування з бюджету, і однобічним: лише платежі до бюджету або лише асигнування з бюджету.