Тема 9. Грошові системи, закони їх обігу. Інфляція

 

Розвиток товарного виробництва і грошей впродовж майже 6 тисяч років поступово зумовив у ХVІ-ХVII ст. формування грошових систем в розвинутих на той час країнах світу. У свою чергу, грошові системи пройшли у своєму розвитку два етапи, пов'язані з виконанням благородними металами функцій грошей і поступовою втратою цих функцій (процес демонетизації золота) та їх виконання кредитно-паперовими грошима. Відповідно до цього розрізняють повноцінні гроші (золото і срібло), неповноцінні (білонні) монети з міді, нікелю та інших металів, паперові гроші — білети державної скарбниці та кредитні гроші. Залежно від двох етапів еволюції грошової системи розмежовують два її типи: 1) металевого та грошового обігу і 2) паперово-кредитного грошового обігу, а в межах першого типу — біметалеві й монометалеві форми грошей з подальшою градацією на певні різновиди.

Паперові гроші — це грошові знаки (знаки вартості) або символи повноцінних грошей, які наділені примусовим курсом і випускаються для витрат держави. Стабільність грошової системи за умов функціонування цих грошей певною мірою залежить від суб'єктивних факторів: якості друкування паперових грошей (наявних у них систем захисту), визначення державою умов їх випуску, довірою населення до цих знаків як до повноцінних грошей. У процесі обігу гроші набувають представницької вартості, тобто представляють певну кількість товарів і послуг, які можна придбати. Кредитні гроші — це знаки (символи) вартості, що виникають і функціонують на основі кредитних відносин. Вони є більш розвинутою (або завершеною) формою знака вартості, менш відірваною від потреб обігу.

Основні види кредитних грошей — вексель, банкнота і чек. Векселі бувають простими і переказними, комерційними та фінансовими. Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зазначенням певних зобов'язань і використовується у внутрішній торгівлі. Переказний вексель (тратта) виписується кредитором як наказ боржникові сплатити у певний термін йому чи вказаній ним третій особі зазначену суму грошей. Використовується у внутрішній і зовнішній торгівлі. Комерційні векселі з'являються на основі реальної торгової операції продажу товарів у кредит. Тому такий вексель є знаком реальної вартості. Фінансові векселі не пов'язані з реальними торговими операціями і випускаються для залучення в оборот додаткових грошових коштів через одержання позики в банках. Найбільшу питому вагу в грошовій масі розвинутих країн світу мають чеки (майже 75%). Чек — це письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату певній особі зазначеної у ньому суми грошей. Кредитні гроші загалом краще, ніж золото, забезпечують на сучасному етапі економічні зв'язки між виробниками, не гальмують процес реалізації товарів, а отже, і привласнення прибутків. Щоб виконати роль загального еквівалента, вони набувають об'єктивної значущості за допомогою примусового курсу держави, забезпечуються державним кредитом. Так, поряд з комерційними векселями широко використовуються векселі державної скарбниці, облігації державних позик для забезпечення випуску банкнот.

Сучасні гроші мають кредитно-паперову природу, що зумовлює їх внутрішню суперечність: кредитний компонент визначає якісний бік грошей, є провідним, а паперовий породжує нестабільність грошового обігу, знецінення грошей. Тому сучасна грошова система базується на кредитно-паперових грошах (не пов'язаних із золотом), державній монополії на випуск грошей (цим займаються національні банки країни), активному державному регулюванні грошового обігу, широкому розвитку безготівкового обігу, скорочення готівки.

Відповідно до різних форм грошей та виконуваних ними функцій розрізняють певні типи законів грошового обігу. Сучасна система грошового обігу регулюється законом, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між сумами цін товарів і послуг, їх реалізацією в кредит, швидкістю оборотів грошової одиниці та іншими чинниками:

 , де

— сума товарних цін; К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — сума платежів за борговими зобов'язаннями, ВВ — сума взаємопогашуваних безготівкових платежів; Шо — середня швидкість обертів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).

Порушення законів грошового обігу, розбалансування грошової системи породжує інфляцію. Інфляція — це знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, що перебувають в обігу, суми товарних цін, яка виявляється у їх зростанні! Це означає, що не всяке зростання цін є інфляцією. Основні причини інфляції: штучне підвищення цін підприємствами-монополістами, крах золотого стандарту, надмірне зростання державного дефіциту і державного боргу, диспропорції в економіці, циклічний характер економічного розвитку, необґрунтована економічна політика держави тощо. Розрізняють причини інфляції з боку товарів (у цьому разі існує інфляція пропозиції) і з боку грошей (інфляція попиту). У першому випадку причини інфляції формуються в самому процесі суспільного виробництва (наприклад, диспропорції між групою "А" і групою "Б" у промисловості, монополізація виробництва тощо). У другому — це насамперед надлишкова емісія грошової маси, яка призводить до перевищення попитом існуючої пропозиції товарів та послуг.

Інфляція зменшує реальні доходи населення, передусім людей похилого віку, студентів, осіб з фіксованими доходами; посилює диспропорції в економіці, скорочення інвестицій, гальмує науково-технічний прогрес, сприяє перерозподілу національного багатства на користь багатих верств населення, дезорганізовує господарські зв'язки, призводить до кризи фінансів тощо.