Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 5. Результати суспільного виробництва і його ефективність
Найбільш узагальнюючим показником діяльності людей в усіх сферах і галузях народного господарства є сукупний суспільний продукт, а формами його вияву — валовий суспільний продукт, національний дохід, валовий національний продукт. У валовому суспільному продукті у сфері матеріального (а частково і нематеріального) виробництва (наприклад, при підрахунку сумарної продукції транспортних і торговельних організацій) має місце повторний рахунок. Це зумовлено тим, що комплектуючі вироби і матеріали (сировина, напівфабрикати тощо), які виготовляє одне підприємство, використовуються іншим і входять у вартість, скажімо, прядива, тканин, плаття. Якщо з сукупного (валового) суспільного продукту вирахувати повторні рахунки, то отримаємо кінцевий суспільний продукт. Він є частиною валового суспільного продукту (ВСП) з вирахуванням із сукупного суспільного продукту (ССП) сукупного річного обороту предметів праці. Якщо з кінцевого суспільного продукту вирахувати ті засоби праці, що витрачаються на відшкодування їх значної частини (або фонд заміщення), то матимемо чистий продукт або національний дохід. У структурі сукупного суспільного продукту з погляду біологічного способу виробництва виділяють натурально-речову, галузеву, територіальну структури. За своєю натурально-речовою структурою сукупний суспільний продукт поділяється на засоби виробництва і предмети споживання. Якщо підходити до його оцінки з погляду функціональної ролі окремих складових елементів, фактичною використання, то розрізняють фонд заміщення, фонд споживання і фонд нагромадження. Важливою специфічною частиною ССП є сукупність матеріальних і нематеріальних послуг, які створює значна частина зайнятих у сфері послуг — торгівлі, комунального господарства й побутового обслуговування, освіти, охорони здоров'я, мистецтва, кіно тощо. За капіталістичного способу виробництва засоби виробництва є капіталом (крім народних, кооперативних підприємств), а предмети споживання — доходом. Показник валового національного доходу обчислюють, з одного боку, як суму доходів підприємств, організацій і населення (заробітної плати, від індивідуальної трудової діяльності тощо) в матеріальному й нематеріальному виробництві, з іншого боку — як потік товарів, усіх витрат, здійснених населенням у сфері кінцевого споживання (на харчування, одяг, взуття, предмети господарського вжитку, отримання різноманітних послуг). Одержані показники при правильному застосуванні двох методів збігаються, тому в розвинутих країнах світу їх використовують при складанні балансу (вони відповідно отримали назву активи і пасиви). Показник національного багатства узагальнює і масштаби нагромадженого багатства працею багатьох поколінь, рівня освіти, виробничого досвіду людей, майстерності й творчого обдарування населення. Ці види нематеріального багатства — інтелект нації На його основі формується здатність народу засвоювати нові знання та інформацію й використовувати їх для розвитку науки, культури, мистецтва, для створення і впровадження нової техніки тощо. Для вимірювання ефективності використання матеріальних (в т.ч. природних), людських і фінансових ресурсів застосовують різноманітні показники, попередньо з'ясувавши сутність різних видів ефективності. Найважливішими з них є соціальна та економічна ефективність. Перша означає відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства (вимірюється встановленням частки товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період), друга — досягнення найкращих результатів за мінімальних витрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність — це конкретна форма вияву закону економії робочого часу Узагальнюючим показником такої ефективності є норма прибутку, яка вимірюється відношенням маси прибутку до сукупних витрат на засоби виробництва і робочу силу. Цим же показником на мікрорівні (рівні окремого підприємства) вимірюється прибутковість підприємницької діяльності окремого капіталіста. Економічна ефективність також вимірюється такими показниками, як продуктивність праці, фондомісткість продукції, фондовіддача і матеріаловіддача, енергомісткість продукції, ефективність капітальних вкладень, нової техніки. Найважливішим узагальнюючим показником ефективності (або результативності) суспільного виробництва, яка в сукупності характеризує ефективність використання живої і уречевленої праці, а також ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів, є відношення створеного за певний період часу національного доходу (або в більш загальному плані — результату) до витрат суспільної праці (або до витрат).
Для порівняння оцінки ефективності суспільного виробництва в різних країнах найкращим показником є виробництво національного доходу або валового національного продукту на душу населення. При зростанні ефективності суспільного виробництва важливо, щоб поліпшувалася якість продукції, а вироблені товари і послуги задовольняли платоспроможний попит споживачів. Якщо ця вимога виконуватиметься з року в рік, то ефективність суспільного виробництва перетвориться на ефективність суспільного відтворення. Трьома основними більш конкретними показниками вимірювання ефективності окремих сторін суспільного виробництва, зокрема ефективного використання живої праці, засобів праці і предметів праці, є відповідно показники продуктивності праці, фондовіддачі і матеріаловіддачі. В кожному з них має місце зіставлення одержаного результату (продукту) з окремими факторами виробництва — особистими у першому випадку і речовими у другому. Водночас кожний із цих показників доповнюється оберненими критеріями визначення ефективності відповідних сторін суспільного виробництва. Такими оберненими показниками є відповідно трудомісткість, фондомісткість і матеріаломісткість виготовленої продукції. Вони показують, скільки праці, засобів праці і матеріалів витрачається на виготовлення одиниці продукції.
Розділ 2
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 30; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.142.96.146 (0.006 с.) |