Адаптивна система управління підприємством

    Реакція підприємства на збурення в оточуючому середовищі суттєво залежить від обраної моделі поведінки підприємства. Адаптивною реакцією підприємства вважають зміну стратегічних цілей діяльності або способи їх досягнення. Загалом виділяють три моделі адаптивної поведінки економічної системи:

1. Консервативна модель поведінки підприємства передбачає локальний характер адаптації, тобто реагування та пристосування підприємства (при такій моделі поведінки) здійснюється лише тоді, коли бездіяльність до дуже великих втрат і навіть банкрутства.

2. Активна модель поведінки підприємства. Коли підприємство постійно здійснює розробку моделей адаптивної реакції враховуючи прогнозні дані щодо змін в оточенні середовища та їх можливого впливу на діяльність підприємства.

3. Змішана модель поведінки підприємства. Це коли розробляються лише загальні принципи поведінки підприємства і пристосування до оточуючих умов, адаптація вносить несистемний і поверхневий характер.

Залежно від факторів зовнішнього середовища виділяють три види адаптації підприємства:

1. Адаптація до змін кон’юнктури ринку;

2. Адаптація до змін соціально-культурних та політико-правових умов функціонування;

3. Адаптація до інновацій.

Для ринку характерними є зміни, такі як:

· Поява нових видів продукції і, відповідно, перерозподіл попиту

· Зміни в ціновій політиці

· Посилення конкуренції

· Коливання попиту на існуючі види продукції,залежно від інших факторів

Адаптація підприємства до змін кон’юнктури ринку полягає у:

· пошуку, розробці, та реалізації ефективної маркетингової стратегії,

· проведенні продуктивної цінової політики

· зміні асортиментної політики підприємства

Під адаптацією підприємства до соціально-культурних умов розуміють використання всіх можливостей для формування ринкової системи господарювання, відповідно, розвитку навиків працівників, підвищення кваліфікації працівників, підвищення рівня організації праці, культури праці… створені в відповідних умовах.

При адаптації підприємства до політико-правових умов функціонування здійснюється страхування від політико-правових ризиків, консультування з юристами, політологами, створення систем моніторингу політико-правової сфери.

Адаптація підприємств до нововведень передбачає розробку і впровадження новітніх технологій і техніки при здійсненні виробництва. При такій адаптації потрібно залучати кваліфікованих спеціалістів, здійснювати інвестиційну підтримку. Така адаптація повинна охоплювати всі структурні підрозділи.

Основними показниками, що характеризують адаптацію підприємства є:

· швидкість адаптивної реакції

· якість

· економічність

Під швидкістю розуміють час від моменту початку будь-якого зовнішнього збурення, необхідний для прийняття та реалізації необхідних управлінських рішень щодо зміни внутрішнього середовища підприємства, що дозволить забезпечувати його ефективне функціонування в умовах, які змінюються.

Адаптивна реакція вважається якісною, якщо час від моменту впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства до появи перших відповідних змін в його діяльності є невеликим.

Економічною адаптивною реакцією вважається та, для якої затрати на адаптацію підприємства до змін навколишнього середовища не перевищують втрати в результаті відсутності адаптації.

Адаптивну реакцію підприємства на зміну навколишнього середовища з позиції часу можна поділити на стратегічну і поточну.

Стратегічна адаптивна реакція проявляється у змінах цілей підприємства, способів їх досягнення, що відображається у відповідних планах розвитку.

Тактична адаптивна реакція не потребує значних обсягів інвестицій а також не потребує багато часу для її здійснення.

Поточні і стратегічні інвестиції, які забезпечують підтримку адаптації підприємства є взаємопов’язаними між собою і, тому, ефективність антисипаційної адаптації насамперед залежить від інвестиційних рішень, які реалізуються в ході поточної адаптації.

До адаптації підприємства виставляється ряд вимог:

· системність

· неперервність

· керованість

· сумісність

Системний підхід дозволяє розглядати адаптацію підприємства до збурень зовнішнього середовища у вигляді впорядкованої певним чином системи змін в системі управління, розробка і реалізація яких забезпечує ефективність діяльності підприємства в нових змінених умовах.

Оскільки зовнішнє середовище змінюється неперервно, то, відповідно, процес адаптації також потрібно здійснювати неперервно.

Керованість адаптації пов’язана з необхідністю здійснення постійного контролю за реалізацією всіх функцій управління (планування, облік, контроль, регулювання).

Однією з умов забезпечення керованості адаптації є її антисипаційний характер, тобто постійний моніторинг оточуючого середовища і прогнозування умов функціонування підприємства.

Сумісність адаптивного управління передбачає збалансування всіх змін в процесі адаптації підприємства.

Враховуючи вимоги до адаптації підприємства, система адаптивного управління підприємства повинна базуватися на наступних положеннях:

1) Адекватність системи адаптивного управління реальним процесам управління підприємством.

Математична модель і алгоритм розв’язку задачі планування або регулювання можуть лише наближено відображати властивості і задовольняти цілі реальної економіко-виробничої системи. На практиці система управління економічним об’єктом завжди перебуває в нестаціонарному середовищі, тому вона здатна виробляти ефективні планові рішення та рішення щодо регулювання діяльності. Тільки тоді, коли наділена механізмом адаптації, що полягає в можливості зміни параметрів моделей і структури моделей задача планування і регулювання з врахуванням реалізації управління в майбутньому, що забезпечує пристосування систем до майбутнього розвитку і самого об’єкту і майбутнього розвитку зовнішнього середовища.

 2) Єдність задач планування і регулювання.

Якщо розглядати окремі задачі планування і регулювання, то можлива ситуація коли план, розроблений системою планування навіть при незначних змінах параметра об’єкту може стати або в принципі неможливим для виконання або для його виконання виникне потреба в більших додаткових витратах. Крім того, в свою чергу, керуючі впливи розроблені системою регулювання, не можуть бути оптимальними без врахування керуючих впливів системи планування, які розробляються в майбутньому. Таким чином необхідним є при виробленні управлінських рішень на підприємстві врахування тих дій, які будуть виконуватися вже після прийняття рішення.

3) Формування критеріїв адаптивної системи

При розв’язуванні задач планування в критерій оптимізації потрібно включати втрати, пов’язані з реалізацією розрахункового плану, а при розв’язуванні задачі регулювання – необхідно включати втрати, пов’язані як з поточним регулюванням, так і з реалізацією програмної траєкторії в майбутньому.

4) Оцінювання очікуваного ефекту в результаті функціонування системи

При розрахунку планової траєкторії розвитку економічного об’єкту (системи) відомими методами розраховують потенційний економічний ефект. Проте в результаті впливу на діяльність підприємства різноманітних збурень оточуючого середовища в процесі проходження о плановій траєкторії відбувається зміщення, які відображаються у відповідних втратах. В результаті такі втрати призводять до зниження потенційного ефекту.

Для оцінки можливих втрати підприємства часто використовують методи імітації можливої діяльності підприємства. При цьому імітаційна модель повинна складатися з двох частин: імітаційної моделі об’єкту і реальної системи регулювання. Імітаційна модель об’єкту моделює зміни які є на виході об’єкту і використовуються системою регулювання.

До основних задач розробки системи управління підприємством відносять:

1. Синтез структури системи.

2. Вибір цілі управління адаптивної системи підприємства. (Тут ціль полягає не лише в оптимізації деякого цільового функціоналу, але і включає вимоги стійкості та обмеження на можливі керуючі впливи на заданому часовому інтервалі функціонування економічної системи).

3. Синтез механізму функціонування системи.

Розробка адаптивних систем управління включає наступні етапи:

1) Визначення або уточнення еволюційного співвідношення. Формування еволюційного рівняння включає:

· опис і склад змінних, які описують стан об’єкту,

· визначення і опис збурень, які впливають на об’єкт,

· типи цих збурень,

· елементи об’єкта впливу збурень,

· шляхи проходження збурень, початкові параметри,

· визначення можливості регулювання функціонування об’єкту, тобто визначення множини впливів, їх алгоритму застосування і взаємодії з об’єктом.

· визначення показників ефективності функціонування об’єкту:

2) Формування цілі і критерій ефективності системи управління

3) Розробка і коригування моделі планування

4) Розробка і коригування моделі регулювання

5) Розробка або уточнення моделі зовнішнього середовища

6) Побудова і коригування імітаційної моделі

7) Параметризація

8) Розробка структурного адаптера

9) Розробка зовнішнього адаптера

10) Розробка внутрішнього адаптера

11) Визначення екзогенних змінних адаптивної системи планування і адаптивної системи регулювання

12) Визначення області стійкості