Принципи психокорекційної роботи

Основними принципами психокорекційної роботи є наступні:

1. Принцип єдності діагностики і корекції.

2. Принцип нормативності розвитку.

3. Принцип корекції «зверху вниз».

4. Принцип корекції «знизу вверх».

5. Принцип системності розвитку психічної діяльності.

6. Діяльнісний принцип корекції.

1. Принцип єдності діагностики і корекції відображає цілісність процесу надання психологічної допомоги як особливого виду практичної діяльності психолога. Детально розглянутий в працях Д.Б. Ельконіна, І.В.Дубровіної і ін., цей принцип є наріжним для всієї корекційної роботи, оскільки ефективність корекційної роботи на 90% залежить від комплексності, ретельності і глибини попередньої діагностичної роботи.

Названий принцип реалізується у двох аспектах.

По-перше, початку здійснення корекційної роботи обов'язково повинен передувати етап прицільного комплексного діагностичного обстеження, на його підставі складається первинний висновок і формулюються мета і задачі коректувально-розвиваючої роботи. Ефективна корекційна робота може бути побудована лише на основі попереднього ретельного психологічного обстеження. В той же час «найточніші, глибші діагностичні дані безглузді, якщо вони не супроводжуються продуманою системою психолого-педагогічних коректувальних заходів» (Д.Б. Ельконін, 1989).

По-друге, реалізація коректувально-розвиваючої діяльності психолога вимагає постійного контролю динаміки змін психологічних особливостей особи, поведінки, діяльності, динаміки емоційних станів клієнта, його відчуттів і переживань у процесі корекційної роботи. Такий контроль дозволяє внести необхідні корективи в задачі самої програми, вчасно змінити і доповнити методи і засоби психологічної дії на клієнта. Таким чином, контроль динаміки ходу ефективності корекції, у свою чергу, вимагає здійснення діагностичних процедур, що пронизують весь процес корекційної роботи і надають психологу необхідну інформацію і зворотний зв'язок.

2. Принцип нормативності розвитку. Нормативність розвитку слід розуміти як послідовність таких, що змінюють одна одну вікових стадій онтогенетичного розвитку.

Поняття «психологічний вік» було введене Л.С. Виготськім. Це «той новий тип структури особистості, її діяльності, ті психічні і соціальні зміни, які в найголовнішому і основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, її внутрішнє і зовнішнє життя, весь хід розвитку в даний період» (Л. С. Виготський,1984, с. 248).-

Таким чином, при оцінці відповідності рівня розвитку людини віковій нормі і формулюванні цілей корекції необхідно враховувати наступні характеристики:

1) Особливості соціальної ситуації розвитку (наприклад, зміна типу освітньої або виховної установи, роботи, сімейного стану, сфери спілкування дитини чи дорослого, включаючи однолітків, дорослих, сімейне та інше соціальне оточення тощо).

2) Рівень сформованості психологічних новоутворень на даному етапі вікового розвитку.

3) Рівень розвитку провідної діяльності людини, її оптимізація.

Окрім поняття «вікова норма» психологу доводиться зустрічатися з поняттям «індивідуальна норма», яка дозволяє намітити в межах вікової норми розвитку програму оптимізації розвитку для кожного конкретного клієнта з урахуванням його індивідуальності і самостійного шляху розвитку.

3. Принцип корекції «зверху вниз». Даний принцип, висунутий Л.С.Виготським, розкриває спрямованість корекційної роботи. У центрі уваги психолога стоїть завтрашній день розвитку, а основним змістом кориктувальної діяльності є створення «зони найближчого розвитку» для клієнта (у Л. С. Виготського такими клієнтами виступали діти). Виготський ввів поняття «зони найближчого розвитку». За Виготським, у разі, якщо завдання є простішими ніж це допускає зона найближчого розвитку, то напрацювання новоутворень не відбуватиметься, проте, якщо завдання є складнішими ніж допускає зона найближчого розвитку, то замість бажаних новоутворень буде фомуватися невпевненість у власних силах та комплекс меншовартості. Корекція за принципом «зверху вниз» носить випереджаючий характер і будується як психологічна діяльність, націлена на своєчасне формування психологічних новоутворень, які співпадають із зоною найближчого розвитку конкретного клієнта.

4. Принцип корекції «знизу вверх». При реалізації цього принципу як основний зміст корекційної роботи розглядаються вправляння і тренування вже існуючих психологічних здібностей. Цей принцип реалізується в основному прихильниками поведінкового підходу. У їх розумінні корекція поведінки повинна будуватися як підкріплення (позитивне або негативне) вже існуючих шаблонів поведінки з метою закріплення соціально-бажаної поведінки і гальмування не бажаної поведінки.

Таким чином, головною задачею корекції «знизу вверх»стає викликання будь-якими способами заданої моделі по ведінки і її негайне підкріплення. У центрі корекції — наявний рівень психічного розвитку, що розуміється як процес ускладнення, модифікації поведінки, комбінації реакцій з вже наявного поведінкового репертуару.

5. Принцип системності розвитку психологічної діяльності. Цей принцип задає необхідність врахування в корекційній роботі профілактичних і розвиваючих задач. Системність цих задач відображає взаємозв’язанність різних сторін особи і гетерохронність (тобто нерівномірність) їх розвитку. Через системність будови психіки, свідомості і діяльності особи всі аспекти її розвитку взаємозв'язані і взаємообумовлені. При визначенні цілей і задач коректувально-розвиваючої діяльності не можна обмежуватися лише актуальними на сьогоднішній день проблемами, а необхідно виходити з найближчого прогнозу розвитку. Вчасно вжиті превентивні заходи дозволяють уникнути різного роду відхилень в розвитку, а тим самим необхідності розгортання в цілому системи спеціальних корекційних заходів.

Реалізація принципу системності розвитку в корекційній роботі забезпечує спрямованість на усунення причин і джерел відхилення в психічному розвитку. Успіх такого шляху корекції базується на результатах діагностичного обстеження, підсумком якого стає представлення системи причинно-наслідкових зв'язків і ієрархії відносин між симптомами і їх причинами.

При визначенні стратегії корекційної роботи принцип системності розвитку виявляється тісно пов'язаним з принципом корекції «зверху вниз»: системність аналізу актуального рівня розвитку, досягнутого дитиною до моменту обстеження, здійснюється з погляду центральної лінії розвитку, ієрархії форм психічної діяльності, що склалася на кожному віковому етапі, що визначає зону найближчого розвитку і перспективи.

6. Діяльнісний принцип корекції. Даний принцип визначає сам предмет доповнень коректувальних зусиль, вибір засобів і способів досягнення мети, тактику проведення корекційної роботи, шляхи і способи реалізації поставлених цілей.

Суть його полягає у тому, що генеральним способом коректувально-розвиваючої дії є організація активної діяльності клієнта, в ході реалізації якої створюються умови для орієнтування у важких, конфліктних ситуаціях, організовується необхідна основа для позитивних зрушень в розвитку особи. Корекційна дія завжди здійснюється в контексті тієї або іншої діяльності, яка є засобом, що орієнтує активність.

Згідно даного принципу основним напрямом корекційної роботи є цілеспрямоване формування узагальнених способів орієнтування клієнта в різних сферах наочної діяльності, міжособових взаємодій, врешті решт в соціальній ситуації розвитку. Сама корекційна робота будується не як просте тренування навичок і умінь, а як цілісна осмислена діяльність, що природно і органічно вписується в систему повсякденних життєвих відносин клієнта.

Особливо широко в коректувальній роботі з дітьми використовується поняття «провідна діяльність». У дошкільному і молодшому шкільному віці такою провідною діяльністю є гра в різних її різновидах, в підлітковому віці — спілкування і різного роду спільна взаємодія.

Діяльнісний принцип корекції: по-перше, визначає сам предмет спрямування коректувальних зусиль, а по-друге, задає способи корекційної роботи через організацію відповідних видів діяльності шляхом формування узагальнених способів орієнтування.

Психокорекційна ситуація

Не дивлячись на відмінність в теоріях, цілях, процедурах і формах корекційної роботи, психологічна дія зводиться до того, що одна людина намагається допомогти іншій.

Корекційна ситуація включає 5 основних елементів:

I. Людина, яка страждає і шукає полегшення своєї проблеми. Людина, яка має цілий ряд проблем різного роду і потребує психологічної допомоги, в психокорекції, — це клієнт.

2. Людина, яка допомагає і завдяки навчанню або досвіду сприймається як здатна надавати допомогу, — це психолог, педагог, соціальний працівник.

3. Теорія, яка використовується для пояснення проблем клієнта. Психологічна теорія включає психодинаміку, принципи навчання і інші психічні фактори.

4. Набір процедур (техніки, методів), використовуваних для вирішення проблем клієнта. Ці процедури безпосередньо пов'язані з теорією.

5. Спеціальні соціальні стосунки між клієнтом і психологом, які допомагають полегшити проблеми клієнта.

Психолог повинен прагнути до створення такої атмосфери, яка дозволяє клієнту з оптимізмом дивитися на вирішення своїх проблем. Таке спеціальне ставлення є чинником, характерним для всіх форм дії.

 

Запитання для самопідготовки по темі №1:

1. Функції психокорекції.

2. Види психокорекції.

3. Специфічні риси психокорекції.

4. Принципи психокорекції та основні складові психокорекції.

5. Синдром вигорання та способи його запобігання.

 

Висновки до лекції

Отже: Існує три компоненти готовності практичного психолога до проведення психокорекційного впливу: теоретична підготовка, оволодіння на власному досвіді під керівництвом сертифікованого в певній галузі фахівця техніками і методиками та особистісна готовність, опрацьованість більшості своїх особистих проблем і усвідомлення власних обмежень. Важливою складовою є адекватна центрація та глибинне органічне засвоєння етичних норм.

При проведенні психокорекційних заходів необхідно складати психокорекційну програму. Існують принципи та вимоги побудови психокорекційних програм. Програма повинна містити діагностичний, настановчий, корекційний блоки та блок оцінки ефективності. Існують вимоги до корекційних програм і принципи їх побудови. Існують також складові будь-якої психокорекції, котрі називаються психологічною ситуацією і загальні принципи психокорекції.

 

Доцент кафедри теорії