Лекція 2. Поселення та житло українського народу

 

План:

1. Традиційні типи та форми сільських поселень українців.

2. Особливості традиційного українського житла.

3. Селянський двір та господарські споруди

 

1. Найдавнішим та найпоширенішими типом українських поселень є село, яке було відоме ще з часів Київської Русі. Села виникали в процесі господарського освоєння під землеробство певної території групою людей і складалися з дворищ-ланів. Залежно від умов виникнення села могли мати різні назви: кут, кінець, оседок, селище, дворище, земля, хутір.

Село об’єднувало мешканців у сільську громаду, за якою закріплювалася певна територія, податки, обов'язки. Українське село як певна цілісна система складалося з ряду елементів: сельбища, центру, культових споруд, виробничо-побутових та культурно-освітніх об'єктів і установ.

Сельбище охоплювало територію, на якій розташовувалося власне поселення – селянські двори, головна сільська дорога (вулиця), об'єкти інфраструктури. Центром традиційно вважалася територія поблизу церкви або приміщення громадського управління. До виробничо-побутових об'єктів належали кузня, млин, корчма, крамниця, громадська комора. До культурно-освітніх – церковно-парафіяльні та державні початкові школи, а також громадські організації.

До традиційних типів сільських поселень українців належить хутір. Здебільшого це малодвірне, переважно однодвірне, поселення.

Для поселень українців найбільш характерними є безсистемна, рядова, кругова, ланцюгова, вулична та комбінована форми. Виділяють також чотири основні типи забудови: розсіяна, гніздова, скупчена, комбінована.

2. Загальнопоширеним типом житла на території України спорудою є хата. Хата найчастіше являла собою білену зовні і всередині будівлю під солом’яним дахом. Цей загальний тип української хати є найбільш визначальною етнографічною ознакою українського народу. Від нього відрізняються хати північної частини і Карпатських гір. Там вони дерев’яні, мають відкриті стіни.

Характерною рисою народного житла була простота плану хати. Українська хата здійснила багатовікову еволюцію від одноподільних (однокамерних) до дво-, три- та багатоподільних (багатокамерних) жител, характерними для яких були: яскраво виражене зонування, локальна специфіка, різноманітність планування.

В Україні застосовували два типи конструкції стін: зрубний (в українському Поліссі та Карпатах) і каркасний (у лісостеповій смузі).

Найпоширенішою конструкцією даху в Україні була чотирисхила на кроквах, які кріпилися на верхньому вінці зрубу або на поздовжніх брусах («платвах»), покладених на верху стін.

Важливим елементом традиційного українського житла є його інтер’єр. Традиційними елементами внутрішнього планування українського житла є вариста піч, покуть, стіл, лава, скриня, мисник.

Традиційна українська хата мала, як правило, не менше трьох вікон, глиняну долівку. Стеля підтримувалася поздовжніми або поперечними балками – сволоками.

3. Селянський двір включає в себе житло, господарські будівлі та прилеглий до них невеликий виробничий майданчик. Разом з садом та городом такий двір утворював садибу.

В Україні відомі три типи забудови дворів: вільний, зімкнутий та замкнений.

Щодо розміщення хати відносно вулиці український двір був представлений трьома варіантами: віддаленим, наближеним та безпосереднім.

Найважливішими спорудами в садибі були клуня та хлів. Важливою спорудою в господарстві українців була комора. Вона призначалася для зберігання запасів зерна, господарського інвентарю та речей вжитку. У кожному господарстві були повітки. Усі будівлі двору об’єднувались в один ансамбль за допомогою огорож.

 

Література:

1. Грушевський М. Як жив український народ. Коротка історія України – К, 1991.

2. Духовна спадщина Черкаського краю: Хрестоматія з історії культури Черкащини. – Черкаси: Сіяч, 1997.

3. Історія західних і південних слов’ян (з давніх часів до ХХ ст). Курс лекцій: Навч. посібник для студ. історичн. спец. вищих навч. закл. / За ред. В.І. Ярового. – К, 2001.

4. Історія України: у 2 т. Т. 2. Від середини XVIII століття до 1923 року./ Н. Полонська - Василенко. – 3-тє вид. – К.: «Либідь», 1995.

5. Історія української культури / За загал. Ред. І. Крип’якевича. – К.: «Либідь», 1994.

6. Історія української культури. В 4 зшитках / Під ред. І. Крип’якевича. – К: АТ „Обереги”, 1993

7. Кафарський В. Нація і держава. Культура. Ідеологія. Духовність. – Івано-Франківськ: Плай, 1999.

8. Культура та побут населення України: Навч.посібник / В.І. Наулко, Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко та ін. – 2 – е вид., доп. та перероб. – К.: «Либідь», 1993.

9. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К.: АТ „Обереги”, 1992.

10. Наш рідний край. Хрестоматія з історії Черкащини. – К.: Молодь, 1993.

11. Наш рідний край. Хрестоматія з історії Черкащини. Ч. 2 – К.: Молодь, 1995.

12. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К.: Абрис, 1991. – 272 с.

13. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства. Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2001.

14. Словник символів / Укл. Потапенко О.І., Дмитренко М.К., Потапенко Г.І. та ін. – К., 1997.

15. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. – 2-е вид. / А.П. Пономарьов, Л.Ф. Артюх, Т.В. Косміна та ін. К.: «Либідь», 1994.