Оформлення звіту з ндр, курсового або дипломного проекту

Всі прожекти зело справні бути повинні, щоб казну зряшно не розоряти й Батьківщині збитку не чинити! А хто стане прожекти аби як ляпати – позбавлю чину й батогом бити велю!

Петро I

 

Основною та в більшості випадків обов'язковою формою узагальнення результатів НДР є звіт, у якому виконавці роботи викладають вичерпні відомості про її зміст. Матеріали звіту повинні бути опрацьовані й систематизовані згідно з метою дослідження. Не слід вміщувати до нього інформацію, що не має прямого відношення до теми і завдань дослідження.

Загальними вимогами до звіту є:

- чіткість побудови;

- логічна послідовність викладення матеріалу;

- переконливість обґрунтування;

- стислість і точність формулювань, що унеможливлюють суб'єктивне та неоднозначного тлумачення;

- конкретність викладення результатів роботи;

- доказовість висновків та обґрунтованість рекомендацій.

Згідно з ДСТУ 3008-95 "Документація в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення", звіт про НДР повинен містити:

- титульний аркуш;

- список виконавців;

- реферат (анотацію);

- зміст;

- перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів;

- вступ (характеризує актуальність, ступінь вивченості та сучасний стан питання, його наукове і практичне значення, містить постановку мети та задач дослідження);

- огляд стану питання;

- основну частину (отримані результати і їх аналіз);

- висновки та рекомендації;

- перелік посилань;

- додатки.

Титульний аркуш є першою сторінкою звітів і слугує повним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для пошуку та опрацювання документа.Заповнюється титульний аркуш за стандартною формою:

· індекс УДК;

· № держреєстрації;

· інвентарний № звіту;

· назва Міністерства, університету, його адреса, номери телефону та факсу;

· посада, П.І.Б. особи, що затверджує роботу;

· дата затвердження;

· вид і тема документу;

· шифр держреєстрації теми;

· посада та П.І.Б. наукових керівників університету та НДР;

· дати завершення оформлення документа та затвердження його науково-технічною Радою університету.

Список виконавців вміщують безпосередньо за титульним аркушем. У ньому зазвичай наводять імена або перші літери імен і прізвища авторів, їхні посади, вчені ступені, вчені звання із зазначенням частини звіту, підготовленої конкретним автором.

Якщо звіт виконано одним автором, відомості про нього подають на титульному аркуші.

У рефераті наводяться відомості про роботу, її обсяг у сторінках, кількість ілюстрацій і джерел у переліку посилань; крім цього, наприкінці подають перелік ключових слів. Максимальний обсяг реферату - 1 сторінка формату А4 (для анотації – 0,5 стор.). Реферат повинен стисло відбивати основний зміст НДР і давати читачеві достатнє уявлення про доцільність вивчення всього звіту для отримання інформації, яка його цікавить. Загальна послідовність реферату має бути такою:

- об'єкт дослідження або розробки;

- мета роботи;

- методи дослідження та апаратура;

- отримані результати та їхня новизна;

- галузь застосування;

- ключові слова (не більше 15);

- умови отримання звіту.

Перелік умовних позначень має містити всі прийняті в звіті малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни. Незалежно від переліку після першого згадування цих елементів у тексті звіту наводять їх розшифровку.

У вступі стисло викладають:

- актуальність роботи;

- оцінку сучасного стану проблеми, відзначаючи недоліки відомих способів, технологій або обладнання, що використовуються для її розв’язання;

- мету і задачі роботи;

- її наукову новизну та практичну цінність.

Далі переходять до викладення суті звіту — відомостей про предмет (об'єкт) дослідження або розробки, які є необхідними і достатніми для розкриття суті роботи та її результатів. Зокрема, наводять опис: теорії, методів дослідження; характеристик або властивостей створеного об'єкта; будови та принципів його дії, тощо. Викладаючи суть звіту, особливу увагу приділяють науковій новизні та практичній цінності роботи, а також питанням продуктивності, матеріало- та енергоємності, структурній та конструктивній простоті, надійності, безпеці (в тому числі й екологічній), ремонтопридатності, розроблюваних технології і (або) обладнання, якісним показникам продукції, що випускається з їх допомогою. Якщо у звіті необхідно навести повні докази (наприклад, математичні — у звітах, що не мають безпосереднього відношення до предмета математики) або подробиці дослідження, їх вміщують у додатках. Суть звіту викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на підрозділи, пункти і підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію.

Якщо у звіті необхідно навести інформацію про нові аспекти роботи, інтерпретацію або коментар до результатів і факторів, на підставі яких зроблені висновки і рекомендації, вводиться окремий розділ або підрозділи, що можуть мати дискусійний характер. Дискусійні підрозділи можуть також вводитися у розділ, в якому описуються результати роботи.

Завершують основну частину висновки, в яких наводять оцінку отриманих результатів роботи або її окремих етапів (негативних також) з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленого завдання, а також зазначенням переваг, забезпечуваних при впровадженні результатів НДР. Вказують можливі галузі використання роботи; народногосподарську та наукову значимість роботи.

На основі отриманих висновків можуть наводитися рекомендації щодо ефективного використання результатів дослідження. Крім цього, в рекомендаціях, як правило, подається характеристика подальших робіт, які вважають необхідними для розвитку запропонованого у НДР напрямку. Рекомендації повинні мати конкретний характер і бути повністю підтверджені звітною роботою.

Перелік посилань містить бібліографічні описи в порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті. Порядкові номери описів у переліку є номерами посилань в тексті. Бібліографічні описи у переліку повинні відповідати чинним стандартам з бібліотечної та видавничої справи.

У додатках вміщують матеріал, який:

- є необхідним для повноти звіту, але вміщення його до основної частини може змінити впорядковане та логічне уявлення про роботу;

- не може бути розміщений в основній частині звіту через великий обсяг;

- може бути не цікавим і не обов’язковим для розгляду для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців цієї галузі.

У додатках також можуть міститися:

- додаткові ілюстрації або таблиці;

- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, проміжні математичні докази, формули, розрахунки; роздруківки розв’язання на комп’ютері рівнянь математичної моделі; протоколи випробувань; висновок метрологічної експертизи; копія технічного завдання, програми робіт, договору чи іншого документа, що замінює технічне завдання; інструкції, методики, тексти комп'ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та інше);

- додатковий перелік джерел, на які були посилання тільки в одному або декількох попередніх додатках;

- опис нової апаратури і приладів, які використовувалися під час проведення експерименту, вимірів та випробувань.

При оформленні звіту потрібно дотримуватися основних вимог до наукових публікацій. Він наводиться на одній стороні аркушів формату А4 без рамок і штампів. З лівої сторони залишаються поля для підшивки - 25 мм; з правої - 20 мм. Текст набирається в редакторі Microsoft Word шрифтом Times New Roman Cyr або Arial Cyr, кегль 12-14, при одинарному міжрядковому інтервалі.

У роботі повинна бути використана єдина система літерних позначень. Не допускається довільне скорочення слів. Всі роботи рекомендується виконувати з дотриманням позначень, прийнятих міжнародною системою одиниць SI.

Таблиці, схеми, креслення, фотографії й інші ілюстративні матеріали повинні бути озаглавлені й пронумеровані.

Всі сторінки нумеруються арабськими цифрами в правому верхньому кутку. Титульний аркуш вважається першою сторінкою, але не нумерується. Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки в тексті роботи; скорочення їх або дача в іншому формулюванні є не допустимими. Нумеруються всі рисунки та таблиці; вони вставляються в текст у відповідних місцях після першого посилання, на одній з ним сторінці або на наступній сторінці. Обов’язкові також посилання на використану літературу.

Звіт підписується всіма авторами навчально-дослідницької роботи, й після перевірки та затвердження його науковими керівниками, рекомендується до представлення на науково-технічній Раді університету.

На резензування представляється закінчена й оформлена робота. Рецензія на неї повинна відбивати:

1.) доцільність обраної теми й актуальність поставлених у ній задач;

2.) характеристику кожного розділу звіту з погляду проявленої виконавцем ерудиції, оригінальності, глибини й старанності розробки теоретичних, методичних й експериментальних питань;

3.) висновок про практичну й наукову цінність роботи, про можливості її практичного використання й доцільності подальшого продовження й розвитку;

4.) оцінку роботи в цілому з висновком про доцільність її публікації в науковому журналі (при досить високій самостійності й творчій ініціативі виконавців).

Графіки й таблиці НДР виконуються на комп'ютері за допомогою відповідного програмного забезпечення (електронних таблиць Excel, графічних редакторів Word, CorelDraw, PhotoShop, Компас та інших).

Кількість ілюстрацій має бути достатньою для пояснення тексту, але ні в якому разі не надмірною (все добре в міру). Потрібний баланс між обсягом тексту та графіки.

Ілюстрації можуть бути розподілені як по тексту, так і наведені наприкінці його у вигляді додатків. Всі ілюстрації нумерують арабськими цифрами, наприклад: Рисунок 1, Рисунок 2, Рисунок 3 і т.д. У випадку великого обсягу роботи її ділять на розділи та підрозділи, тоді нумерація рисунків здійснюється в межах відповідних розділів: Рисунок 1.1, Рисунок 1.2, …, Рисунок 2.1, Рисунок 2.2 і т.д. Посилання на ілюстрації дають за типом: (рисунок 1.3). Посилання на раніше згадані ілюстрації дають зі скороченим словом "дивися" (наприклад, див. рисунок 1.3). Ілюстрації повинні мати назву, що відповідає їх змісту.

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Якщо таблиця в тексті одна, то їй не привласнюють номер і слово "Таблиця" не пишуть, а в тексті при посиланні на неї слово "Таблиця" пишеться повністю. При наявності в тексті декількох таблиць, вони нумеруються арабськими цифрами й над правим верхнім кутом кожної таблиці поміщають напис "Таблиця...", а при посиланні на неї в тексті пишуть скорочено "......табл. 2".

Широко розповсюджений текстовий процесор Word містить у собі майстер таблиць, що надзвичайно полегшує їх побудову - достатньо вибрати придатну конфігурацію з наявного багатого набору макетів.

Заголовки граф таблиці починають із прописних букв, а підзаголовки - з рядкових, якщо вони утворюють одне речення із заголовком. Заголовки наводять в однині. Діагональний розподіл головки таблиці не допускається.

При переносі таблиці на інший аркуш головку таблиці повторюють і над нею вказують слово "Продовження". Якщо в тексті є кілька таблиць із продовженням, то пишуть "Продовження табл. ". Тематичний заголовок поміщають тільки над першою частиною таблиці. При переносі таблиць на першому аркуші вказують №№ граф, які переносять на всі наступні продовження.

Взагалі замість таблиці, де це можливо краще застосовувати діаграми, що відрізняються кращою наочністю та інформативністю.

В цілому під час оформлення власної роботи потрібно проявляти максимум творчої ініціативи – вона буди належно оцінена.

Формування теорії НДР

Факти - повітря вченого, але якщо в голові немає ідей, то не побачиш і фактів.

  І. П. Павлов

Наука будується з фактів, як будинок із цегли, але скупчення фактів так само не є наукою, як купа цегли - будинком.

                А. Пуанкаре

"Факт сам по собі мало значить - важлива його інтерпретація".

 Д. І. Менделєєв

"Теорія - полководець, а факти - її солдати".

      Леонардо да Вінчі

Сучасний учений, у якій би галузі науки він не працював, може бути названий конструктором теорій. Історично сформована традиційна послідовність створення розвиненої наукової теорії має такий вигляд:

1.). Збирається емпіричний матеріал, описуються явища, що належать до області вивчення даної науки.

2.). Зібраний матеріал упорядковують (класифікують або систематизують).

3.). Порівнюють відомі класифікації й вибирають із всіх можливих найбільш природну, що задовольняє певному "природному" порядку. Звичайно ця класифікація приходить до історичного вигляду, - її положення й об'єкти впорядковуються в часі.

4.). Установлюють зв'язки між окремими фактами і явищами щодо їх проходження одного за одним. Ці зв'язки відображують відносини проходження й причинності, і дозволяють прогнозувати одні факти й явища виходячи з інших.

5.). Вводять символьну мову опису об'єктів і подій в області, якою займається дана наука. Формулюють вихідні постулати (аксіоми). Вводять правила отримання висновків. Завершують створення математичної теорії.

6.). Розглядають межі застосування створеної теорії. Установлюють можливість розширення теорії на суміжні області за рахунок відмови від деяких постулатів й обмежень за допомогою введення нових (менш жорстких). здійснюють узагальнення теорії для великого числа окремих об'єктів.

Послідовність перерахованих дій може мінятися залежно від обставин, але названі стадії формування вже пройдені всіма розвиненими теоріями, що дозволяє говорити про загальну закономірність.

При необхідності на підставі відомих класифікацій можна розробити власну класифікацію під свою теорію. Автору також не слід боятись інтерпретувати та видозмінювати отриману, в тому числі й відому інформацію, оскільки наука не є чимось застиглим і раз та назавжди не змінним, а постійно розвивається і доповнюється.

В 20-му столітті з'явилася нова область наукових завдань з проектування великих і складних систем, які являють собою сукупність значної кількості технічних засобів, що виконують свої функції при узгодженій роботі великого числа (до сотень тисяч) компонентів. Проектування таких систем, як система зенітної оборони, система життєзабезпечення космічного корабля, вимагає нового теоретичного інструмента, відомого як системний аналіз або загальна теорія систем. Як визначити цю нову наукову область? Якщо традиційні теорії були теоріями про закономірності існуючих об'єктів, то нова наукова область є областю знань про закономірності створення теорій.

Проектувальники систем у своїй роботі використають все багатство математики для створення формальних (називаних "математичними" або "логічними") теорій, але часто їх поле діяльності лежить в істотно нематематичній області. Це область метаматематики. Вона включає часто в себе й інші нематематичні науки, наприклад, біологію. При проектуванні нової великої системи використовуються не тільки нові матеріали й машини, але розробляються десятки нових теорій, нові математичні методи, покликані обслуговувати ці теорії. Із цієї причини проектувальник великих систем змушений вирішувати проблему такого типу: "Скільки і які теорії необхідно розробити, щоб потрібну велику систему можна було спроектувати?".

Властивості великих систем виявились дуже близькими до властивостей об'єктів, які традиційно становили предмет вивчення біологів. Великі системи мають цілий ряд властивостей, що вважалися характерними для живих організмів: вони народжуються й вмирають, вони мають інтенсивний обмін речовин з навколишнім середовищем, на зміну їм приходять більше досконалі системи, що успадковують властивості своїх попередників. У системотехніці діє також і правило лікаря: втручання дoпycтиме тільки тоді, коли воно необхідно.

Іноді, щоб підкреслити об'єктивність теорії, говорять так: якщо взяти опис даної теорії, то кожна людина, що його застосує, одержить той же висновок, що і творець теорії. Іноді, щоб підкреслити конструктивність теорії, говорять, що положення теорії піддаються експериментальній перевірці.

Планування НДР

Суть планування як евристичного феномена полягає в тому, що людина, виконуючи завдання, звичайно розбиває його на ряд підзавдань, а далі будує робочий процес як ієрархічну послідовність їх розв’язання.

Планування у творчій діяльності має величезне значення, оскільки завдяки йому людині вдається остаточно усвідомити мету дослідження й раціонально побудувати процес її досягнення.

Кожному талановитому та амбітному науковцю рано чи пізно доведеться керувати більшим або меншим колективом. У зв’язку із цим, йому необхідно мати певне уявлення про основи планування.

Слово ПЛАН досить часто зустрічається в нашому житті, але чітке визначення цього поняття інколи представляє певні труднощі.

Ми будемо використовувати вказаний термін у випадку наявності двох переліків:

1. Переліку всіх робіт, виконання яких потрібне для досягнення мети (з оцінкою їх тривалості);

2. Переліку зв'язків між всіма роботами, що установлюють послідовність їх виконання із зазначенням календарних термінів завершення кожної роботи.

Кожен керівник може перевірити стан справ у своїх підлеглих самим елементарним чином - попросити представити два наведених вище переліки.

У своїй повсякденній роботі керівник, відповідальний за розробку теми в цілому або окремих її частин, повинен бути впевнений у тому, що:

· у його плані немає робіт, які не потрібні для досягнення цілей організації за даною темою (зайвих робіт);

· у плані не упущені роботи, які необхідні для досягнення кінцевої мети розробки;

· у загальному обсязі робіт за темою виділені ті з них, затримка у виконанні яких призведе до зриву наміченого строку завершення всього комплексу робіт.

Сучасні вимоги до оперативного керування не допускають безсистемності у підготовці такої інформації. Системна підготовка інформації із всіх виконуваних робіт і тем вивільняє увагу й час керівника для розв’язання основних наукових і технічних проблем.

Планування комплексних цільових програм повинно здійснюватись шляхом установлення трьох категоріальних пар: "суб'єкт - об'єкт", "простір - час" й "якість - кількість". Наприклад, для визначення суб'єкту ми порушуємо питання: "Хто відповідає за досягнення даної мети?". Об'єкт - це те, що представляє із себе дана мета. Категоріальна пара "простір - час" передбачає пошук відповідей на питання: "Де" й "Коли" це повинне бути зроблене? Категоріальна пара "якість - кількість" вимагає відповіді на питання: "Який» конкретно результат має бути отриманий? і "Скільки" ресурсів потрібно на виконання даної роботи? Ці питання й наводять у заголовку таблиці контрольних точок або подій, що являє собою уніфіковану форму табличного подання планів (табл. 1.1).

 

При плануванні робіт з будь-якого поставленого завдання керівникові необхідно виходити з наступних даних:

1) у який строк завдання може бути виконано;

2) скільки і які фахівці будуть зайняті при його виконанні;

3) скільки і які ресурси потрібні для виконання даного завдання;

4) у який строк завдання повинно бути виконане;

5) якщо буде потреба форсувати виконання окремого завдання або розробки - коли воно може бути завершено при залученні додаткових співробітників;

6) які саме співробітники можуть бути залучені до форсованої теми без істотного збитку для інших робіт;

7) коли будуть завершені теми, з яких знята частина виконавців.

 

Таблиця 1.1

Уніфікований план (таблиця контрольних точок)

 

Категорії	Запитання	Повинне бути	Фактично
суб'єкт	хто
об'єкт	що
простір	де
час	коли
якість	який
кількість	скільки

 

Під час повсякденного або періодичного контролю активності та ефективності роботи кожного співробітника організації керівникові потрібно виходити з наступних даних:

1) яку саме роботу виконує даний співробітник у даний момент часу;

2) коли і з яким результатом він повинен завершити виконувану ним роботу;

3) скільки і які саме роботи виконав даний співробітник (досвід і продуктивність його роботи).

Наявність системного керівництва дисциплінує колектив, привчаючи кожного виконавця правильно формулювати мету своєї роботи; розуміти її місце в загальній програмі, стежити за своєчасним закінченням кожного етапу робіт; зменшує час виконання роботи без збільшення витрат та втрати якості.

Технологія наукової роботи