Світове господарство та структура міжнародної економіки

Є рух товарів, послуг, є рух факторів виробництва, які як виявилося можуть бути мобільними. Таким чином категорія світового господарства торкається вже не тільки сфери обігу, а й а сфери виробництва.

Світове господарство (СГ, world economy) – це сукупність національних економік країн світу, поєднаних між собою мобільними факторами виробництва.

Характерними рисами сучасного світового господарства є:

· розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, перш за все у формах ввезення - вивезення капіталу, робочої сили і технології;

· ріст на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, перш за все у рамках ТНК;

· економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основі;

· виникнення економіки відкритого типу у рамках багатьох держав і міждержавних об’єднань.

Регулювання світового господарства здійснюється заходами національної та міждержавної економічної політики. У рамках світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою і орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

Міжнародна (світова) економіка (ME, international economy) має трактування у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні МЕ - це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Більш вузьке її трактування: МЕ - це частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії господарських суб’єктів різної державної належності у сфері міжнародного обміну товарами та послугами, руху факторів виробництва та фінансування і формування міжнародної економічної політики.

Міжнародна макроекономіка (international macroeconomics) – частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.

Міжнародна мікроекономіка (international microeconomics) - частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності міжкраїнного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва, а також їх ринкові характеристики (попит, пропозицію, ціну тощо).

 

Контрольні запитання

1. Дайте визначення товару в міжнародній економіці. У чому полягає двоїстість товару?

2. Які основні відмінності між торговими і неторговими товарами?

3. Сформулюйте поняття фактора виробництва. Які фактори виробництва Вам відомі?

4. Що розуміється під міжнародним поділом праці? До якого типу поділу праці він відноситься?

5. Поясніть, як Ви розумієте міжнародний поділ таких факторів виробництва, як земля, капітал, технологія, праця.

6. Дайте визначення світовому ринку. Які його характерні риси?

7. Дайте визначення світової торгівлі, експорту, імпорту, торгового сальдо, торгового обігу.

8. Що таке світове господарство? Які його характерні риси?

9. Які типи факторів виробництва Вам відомі? Які з них характеризуються високою мобільністю, а які низькою?

10.Дайте визначення міжнародної економіки. Які із ознак притаманні також світовому ринку та світовому господарству, а які лише їй?

11.Яка структура світової економіки? Назвіть конкретні форми міжнародних економічних відносин. В чому відмінність між міжнародною макро- і міжнародною мікроекономікою?

12.Які причини існування міжнародного бізнесу?

13.Які переваги мають фірми, що беруть участь у міжнародному бізнесі?

14.Чи можуть транснаціональні корпорації впливати на політичне середовище окремих країн і в яких випадках це відбувається?

 

Тема 2. Функціональні зв’язки у міжнародній економіці

Структура економіки

Будь-яка національна, а також міжнародна економіка розділяється на чотири сектори:

1. Реальний сектор (real sector) – називається також приватним нефінансовим сектором і включає домашні господарства і недержавні нефінансові підприємства. Цей сектор забезпечує виробництво і пропозицію товарів країни на її внутрішній і світовий ринок. Він же висуває попит на товари з метою як особистого, так і виробничого споживання.

2. Бюджетний сектор (fiscal sector) – називається також урядовим державним, або фіскальним, сектором, звужено представлений державним бюджетом, служить, перед усім, для перерозподілу доходів. Витрати державного бюджету є складовою частиною агрегованого попиту.

3. Грошовий сектор (monetary sector) – називається також фінансовим, або банківським, сектором, представлений грошовими потоками, які проходять через центральний і комерційні банки.

4. Зовнішній сектор (external sector) – включає операції з зарубіжними країнами кожного з секторів і відображається в платіжному балансі.

В ідеалі баланс між угодами з передачі власності на матеріальні активи і фінансовими угодами по оплаті цих активів мав би дорівнювати нулю.

Якщо доходи одного з секторів перевищують його витрати, то маємо позитивний баланс і як наслідок заощадження. Якщо, навпаки, - то баланс негативний, який приводить до втрати заощаджень. У такому випадку автоматично включаються інші сектори національної економіки. Якщо сумарні доходи всіх секторів менші від сумарних затрат, країна змушена вдаватися до зовнішніх запозичень або іноземного інвестування.

Зовнішній сектор економіки є дзеркалом внутрішньоекономічних тенденцій у країні.