Міністерство освіти і науки україни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет "Львівська політехніка"

Інститут економіки і менеджменту

Інститут дистанційної освіти

Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва

 

 

А.О.Босак, О.Ю.Григор’єв, О.С.Скибінський, Л.І.Чернобай

 

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів Інституту економіки і менеджменту

напряму 6.030503 «Міжнародна економіка»

 

 

Затверджено

на засіданні кафедри менеджменту

і міжнародного підприємництва

Протокол №7 від 26.12.20 11 р.

 

Львів 20 12

Босак А.О., Григор’єв О.Ю., Скибінський О.С., Чернобай Л.І. Міжнародна економіка: Конспект лекцій для студентів Інституту економіки і менеджменту. – Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2012. – 200 с.

 

 

Висвітлено основні положення міжнародної економіки. Структура конспекту відображає основні питання, що стосуються міжнародних економічних процесів, засад та тенденцій міжнародних економічних відносин. До кожної з тем подано контрольні запитання, що можуть бути використані при проведенні модульного та семестрового контролю.

 

Відповідальний за випуск: Князь С.В., канд.екон.наук, доц.

 

Рецензенти:   Крикавський Є.В., д.е.н., проф., зав. кафедрою маркетингу і логістики Національного університету "Львівська політехніка"

Панкова Л.А., к.е.н, доц. кафедри маркетингу Львівського інституту менеджменту

 

 

ЗМІСТ

 

 

ПЕРЕДМОВА

Зростаюче значення міжнародних економічних відносин в період глобалізації зумовило виникнення потреби підготовки фахівців, здатних розв’язувати завдання економічної діяльності окремих підприємств, галузей та держави з урахуванням їх позиції на міжнародному ринку. Багатолітній досвід викладання міжнародної економіки свідчить про те, що теоретичні викладки повинні бути системними, тобто враховувати мікро- та макросередовище, яке склалося у певній країні та базуватися на конкретних розрахунках на базі реальних значень показників, які характеризують розвиток та динаміку економіки окремих країн та їх груп.

Пропонований курс лекцій призначений для студентів напряму 6.0501 "Економіка і підприємництво", які вивчають курс „Міжнародна економіка” у межах відповідного фахового спрямування. Його структура відображає основні питання, що стосуються міжнародних економічних процесів, засад та тенденцій міжнародних економічних відносин.

Загалом до розгляду протягом семестру пропонується сімнадцять тем (п’ятнадцять основних і дві факультативні), кожна з яких присвячена окремим аспектам міжнародної економіки. У конспекті до кожної з тем подано контрольні запитання, які можуть бути використані як при усному опитуванні студентів з метою перевірки якості засвоєння лекційного матеріалу, так і при проведенні контрольних робіт чи модулів. Слід відзначити, що контрольні запитання зустрічаються двох типів: для перевірки володіння термінологією та розуміння основних понять міжнародної економіки, а також для формування навичок будувати логічні взаємозв’язки між різними явищами та процесами міжнародних економічних відносин.

При підготовці даного курсу лекцій використані матеріали з джерел, зазначених у списку літератури та офіційних урядових сайтів. Автори сподіваються, що конспект лекцій знадобиться студентам та викладачам вищих навчальних закладів, а також всім, хто цікавиться проблемами міжнародної економіки.

 

Тема 1. Предмет та структура міжнародної економіки

Тема 2. Функціональні зв’язки у міжнародній економіці

Структура економіки

Будь-яка національна, а також міжнародна економіка розділяється на чотири сектори:

1. Реальний сектор (real sector) – називається також приватним нефінансовим сектором і включає домашні господарства і недержавні нефінансові підприємства. Цей сектор забезпечує виробництво і пропозицію товарів країни на її внутрішній і світовий ринок. Він же висуває попит на товари з метою як особистого, так і виробничого споживання.

2. Бюджетний сектор (fiscal sector) – називається також урядовим державним, або фіскальним, сектором, звужено представлений державним бюджетом, служить, перед усім, для перерозподілу доходів. Витрати державного бюджету є складовою частиною агрегованого попиту.

3. Грошовий сектор (monetary sector) – називається також фінансовим, або банківським, сектором, представлений грошовими потоками, які проходять через центральний і комерційні банки.

4. Зовнішній сектор (external sector) – включає операції з зарубіжними країнами кожного з секторів і відображається в платіжному балансі.

В ідеалі баланс між угодами з передачі власності на матеріальні активи і фінансовими угодами по оплаті цих активів мав би дорівнювати нулю.

Якщо доходи одного з секторів перевищують його витрати, то маємо позитивний баланс і як наслідок заощадження. Якщо, навпаки, - то баланс негативний, який приводить до втрати заощаджень. У такому випадку автоматично включаються інші сектори національної економіки. Якщо сумарні доходи всіх секторів менші від сумарних затрат, країна змушена вдаватися до зовнішніх запозичень або іноземного інвестування.

Зовнішній сектор економіки є дзеркалом внутрішньоекономічних тенденцій у країні.

Меркантилістська теорія

Перша теорія міжнародної торгівлі (ТМТ) - теорія меркантилізму (mercantilism) - була розроблена європейськими вченими Томасом Маном (Tomas Mun) (1571-1641), Чарльзом Дейвіантом (Сharles Davenant) (1656-1714), Жаном Батістом Колбертом (Jaen Baptiste Colbert) (1619-1683), сером Вільямом Петті (Sir William Petty) (1623-1687). Ця економічна теорія виникла та пояснювала зовнішню торгівлю у період розвитку та занепаду середньовічного феодалізму у Європі (1500-1800 рр.) коли виникали та зміцнювались європейські держави, найсильніші з них захоплювали колонії і боролись за поділ сфер впливу, а міста ставали економічними центрами. У цих умовах виникла потреба в економічній теорії, яка б обгрунтувала роль товару та необхідність економічного виходу національних держав на зовнішні ринки. Ці функції чудово виконав меркантилізм.

Меркантилізм - це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди феодалізму та становлення капіталізму.

Теорія неомеркантилізму

Останнім часом застосовується термін неомеркантилізм (neomercantilism). Його використовують стосовно тих країн, які намагаються мати активне сальдо торгового балансу для досягнення якої-небудь соціальної або політичної мети. Країна може, наприклад, намагатися досягти повної зайнятості, збільшуючи масштаби виробництва понад те, що диктує попит у країні, та експортуючи надлишок за кордон. Або, наприклад, країна прагне зберегти політичний вплив у якій-небудь країні, експортуючи туди більше товарів, ніж імпортуючи звітам.

Частина термінології меркантилізму використовується у наш час: термін активний торговий баланс (favorable balance of trade) - для зазначення того, що у країні експорт перебільшує імпорт; термін пасивний торговий баланс (unfavorable balance of trade) вказує на дефіцит торгового балансу. Ці терміни часто вживаються неправильно: "активний" (сприятливий) - коли йдеться про вигоду, а "пасивний" (несприятливий) вказує на збиток. Проте, не обов’язково є збитковим дефіцит торгового балансу, а активний торговий баланс може бути невигідним для країни. Наприклад, якщо країна має активне сальдо, тобто імпортує товари та послуги на меншу суму, ніж експортує, то, якщо у часи панування меркантилізму різниця між експортом та імпортом відшкодовувалась за рахунок золота, то у наш час вона компенсується наданням кредиту країні з дефіцитним балансом. Якщо кредит не погашається повністю, то активний торговий баланс буде невигідним для країни-кредитора.

Теорія абсолютних переваг

Адам Сміт (Adam Smith, 1723-1790) у своїй книзі "Дослідження про природу та причини багатства народів" (Aninquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations), що вийшла у 1776 р. піддав критиці твердження меркантилістів про те, що багатство країни залежить від володіння скарбами у вигляді золота або дорогоцінних каменів, які надходять до країни внаслідок перевищення експорту над імпортом. Для визначання того, на виробництві якої продукції слід спеціалізуватися країні, А.Сміт пропонував враховувати природні переваги (nature advantage) та придбані переваги (acquired advantage) країни. Природні переваги країна може мати завдяки своїм кліматичним особливостям або через володіння деякими природними ресурсами.

Суть теорії зовнішньої торгівлі А.Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, які продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їх торговим партнерам).

Теорія абсолютних переваг базується на таких припущеннях:

1) єдиним фактором виробництва є праця;

2) має місце повна зайнятість, тобто усі наявні трудові ресурси використовуються у виробництві товарів;

3) всесвітнє господарство складається із двох країн, тому у міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які продукують та торгують одна з одною тільки двома товарами;

4) витрати виробництва постійні, а їх зниження збільшує попит на товар;

5) ціна одного товару виражена у кількості праці, затраченої на виробництво іншого;

6) транспортні витрати за перевезення товару з однієї країни до іншої дорівнюють нулю;

7) зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.

Теорія порівняльних переваг

Давід Рікардо (David Ricardo, 1772-1823 рр.), довів, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів.

Теорія порівняльних переваг виходить із тих самих припущень, що і теорія абсолютних переваг, використовуючи додатково поняття альтернативних витрат (opportunity costs). Вони являють собою просте порівняння цін одиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.

Альтернативна ціна - це робочий час, необхідний для виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару.

Суть теорії порівняльних переваг (comparative advantage theory): якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в іншій.

Теорія розміру країни

Теорія абсолютних переваг не враховує відмінностей країн за їх виробничою спеціалізацією. Сучасні дослідження, які враховують фактор розміру країн, допомагають пояснити, у якому обсягу та якого типу продукція буде залучена у міжнародну торгівлю.

Теорія розміру країни (Theory of Country Size) - через те, що країни з більшою територією зазвичай мають більш різноманітні кліматичні умови та природні ресурси, вони у загальному ближче до економічної самодостатності, ніж малі за розміром країни.

Більшість великих країн, наприклад, США, Росія, Китай, Індія, Бразилія, імпортують значно менше товарів та експортують значно менше своєї продукції, ніж невеликі країни, наприклад, Нідерланди, Південна Корея, Ірландія, Бельгія. Проте, є і винятки: Північна Корея, Куба - невеликі країни, у яких торгівля забезпечує дуже малу частку національного доходу через жорсткі торгові обмеження.

Теорія конкурентних переваг

Для того, щоб з‘ясувати, чому країни добиваються конкурентної переваги у тих чи інших галузях, а також зрозуміти вихідні точки для політики фірм та національної економіки, професор Гарвардської школи бізнесу, радник ряду провідних компаній та член Президентської комісії з промислової конкуренції Майкл Портер (Michael E. Porter) наприкінці 80-х років здійснив чотирирічне дослідження десяти країн, які займають важливе місце у світовій торгівлі: Великобританії, Німеччини, Данії, Італії, Кореї, Сінгапуру, США, Швейцарії, Швеції та Японії.

У центр уваги проведеного дослідження М.Портер поставив процес отримання та збереження конкурентної переваги у більш ніж 100 відносно складних галузях економіки та індустріальних сегментах. На його думку, саме вони складають ключ до високої та зростаючої продуктивності у країні і найменш усього можуть бути проаналізовані з використанням традиційних та новітніх теорій міжнародної торгівлі. Для дослідження, як видно із переліку, були відібрані країни, які відрізняються за економічним розвитком (ПРК та НІК), розміром, державною політикою відносно промисловості, за суспільною філософією, географічними умовами та місцем розташування, але у той самий час усіх їх об‘єднує одна спільна риса - усі вони вже успішно конкурують у ряді проаналізованих галузей або показують себе усе більш здатними успішно конкурувати. Аналіз конкурентоспроможності галузей проводився на трьох часових межах: у 1971, 1978 та 1985 роках.

Розроблена в результаті проведеного дослідження всеохоплююча теорія конкурентної переваги країн, яка підтверджується достатньою кількістю фактів, - представлена у фундаментальній праці Майкла Портера “Конкурентна перевага країн” (The Competitive Advantage of Nations), опублікованій у 1991 році Нью-йоркським видавництвом Free Press.

Згідно цієї теорії відповідь на запитання: “Чому країна добивається міжнародного успіху у тій чи іншій галузі?” полягає у чотирьох властивостях країни, які носять загальний характер та формують середовище, у якому конкурують місцеві фірми. Це середовище може сприяти утворенню конкурентної переваги, а може і перешкоджати цьому. Ось ці чотири властивості:

1) Факторні умови, тобто ті конкретні фактори (наприклад, кваліфікована робоча сила певного профілю або інфраструктура), які необхідні для успішної конкуренції у даній галузі.

2) Умови попиту, тобто який на внутрішньому ринку попит на продукцію чи послуги, що пропонуються даною галуззю.

3) Споріднені (related) та підтримуючі галузі, тобто наявність чи відсутність у країні споріднених чи підтримуючих галузей, конкурентоспроможних на міжнародному ринку.

4) Стратегія фірми, її структура та конкуренти, тобто які умови у країні, які визначають те, як утворюються та управляються фірми, та який характер конкуренції на внутрішньому ринку.

Приховані

Вимога про вміст місцевих компонентів (local content requirement) – прихований метод торгової політики держав, яким законодавчо встановлює частку кінцевого продукту, котра повинна бути продукована національними виробниками, якщо такий продукт призначається для продажу на внутрішньому ринку.

Внутрішні податки та збори (domestic taxes and charges) – приховані методи торгової політики, направлені на збільшення внутрішньої ціни імпортного товару і скорочення тим самим його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку.

Державні закупки – прихований метод торгової політики, який вимагає від державних органів і підприємств купувати певні товари тільки у національних фірм, навіть не дивлячись на те, що ці товари можуть бути дорожче імпортних.

Технічні бар’єри – приховані методи торгової політики, які виникають в силу того, що національні технічні, адміністративні і інші норми і правила побудовані так, щоб перешкоджати ввозу товарів з-за кордону.

Фінансові

Субсидії (subsidy) – грошова виплата, направлена на підтримку національних виробників і непряму дискримінацію імпорту.

- внутрішні (domestic subsidy) – найбільш прихований фінансовий метод торгової політики і дискримінація проти імпорту, яка передбачає бюджетне фінансування виробництва всередині країни товарів, які конкурують з імпортом.

- експортні (export subsidy) – фінансовий нетарифний метод торгової політики, який передбачає бюджетні виплати національним експортерам, що дозволяє продавати товар іноземним покупцям за більш низькою ціною, ніж на внутрішньому ринку, і збільшувати тим самим експорт.

- непрямі – приховане дотування експортерів через надання пільг зі сплати податків, пільгові умови страхування, позики за заниженою ставкою, повернення імпортних мит тощо.

- прямі – безпосередні виплати експортеру після здійснення ним експортної операції на суму різниці його витрат і отриманого ним доходу.

Експортне кредитування (export credit) – метод фінансової нетарифної зовнішньоторгової політики, який передбачає фінансове стимулювання державою розвитку експорту національними фірмам.

Демпінг (dumping) – просування товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, що існують у цих країнах.

- взаємний (reciprocal dumping) – зустрічна торгівля двох країн одним і тим же товаром за заниженими цінами.

- зворотній (reverse dumping) – завищення цін на експорт в порівнянні з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку.

- навмисний (predatory dumping) – тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і наступного встановлення монопольних цін.

- постійний (persistent dumping) – постійний експорт товарів за ціною нижче справедливої.

- спорадичний (sporadic dumping) – епізодичний продаж надлишкових запасів товарів на зовнішній ринок за заниженими цінами.

Правові (неекономічні)

Торговий договір (trade agreement) – вид міждержавних угод, який встановлює принципи і режими двосторонньої торгівлі.

Правові режими та принципи (див п.4.1).

Контрольні запитання

1. Які форми державного регулювання міжнародної торгівлі Вам відомі?

2. В чому відмінність політики лібералізації зовнішньої торгівлі і протекціонізму?

3. Перерахуйте основні інструменти торгової політики.

4. В чому відмінність понять надлишків споживача та надлишків виробника?

5. Що таке митний тариф?

6. Як класифікуються мита?

7. Як обчислюється рівень номінального, змінного та ефективного тарифу?

8. Дайте оцінку обґрунтованості державної політики по розширенню або обмеженню торгівлі.

9. Як впливають групи тиску на торгову політику і які існують компроміси між цими групами?

10.У чому полягають складності вимірювання нетарифних методів і які інструменти існують для цього?

11.Які методи кількісних обмежень Вам відомі?

12.Який економічний зміст квотування, і які види квот Ви знаєте?

13.Що спільного і в чому відмінність між імпортним тарифом і імпортною квотою?

14.Що таке ліцензії і які методи розподілу ліцензій є кращими?

15.Чому "добровільне" обмеження експорту не може вважатися дійсно добровільним?

16.Які приховані методи торгової політики Ви знаєте, і в чому їх економічний зміст?

17.Чим відрізняється внутрішня субсидія від експортної?

18.Чи аналогічно впливають імпортний тариф і експортна субсидія на зовнішню торгівлю?

19.За яких умов виникає парадокс Метцлера?

20.Чи може експортне кредитування вважатися прихованим субсидуванням експорту? Чому так/ні?

21.За яких економічних умов демпінг може бути найбільш ефективним?

22.Які методи торгової політики дозволені міжнародними договорами, а які - заборонені?

23.У чому полягає відмінність між режимом найбільшого сприяння і національним режимом?

 

Імпортна квота

Припустимо, що внутрішня пропозиція товару в країні складає S_d, а попит – D_d. Пропозиція цього ж товару з-за кордону необмежена і складає S_w за ціною P_w. У цій ситуації внутрішнє виробництво товару складе Q₁=1, споживання Q₄=7, а імпорт Q₄-Q₁=7-1=6. Країна вирішила обмежити імпорт товару, ввівши імпортну квоту у розмірі 2.

При побудові графіка горизонтальний відрізок довжиною 2 піднімається до максимального рівня між кривими S_d та D_d. Отримаємо ціну з квотою P_q, обсяг виробництва Q₂=3, споживання Q₃=5, імпорт в межах встановленої квоти Q₃-Q₂=5-3=2.

Як і у випадку імпортного тарифу скорочення надлишку споживання складе суму сегментів a+b+c+d. Сегмент а – ефект переділу, b – ефект захисту, с – ефект доходів, d – ефект споживання. Сукупні економічні втрати складуть b+d.

Основна відмінність полягає в інтерпретації ефекту доходів с. У випадку імпортного тарифу ефект доходу полягає в перерозподілі доходів від споживачів до державного бюджету за рахунок стягнення мита. У випадку квоти мито не стягується, тому державний бюджет нічого не отримує, а втрати споживачів через підвищення ціни перетворюються у доходи імпортерів, яким пощастило ввезти товар в межах квоти (купується товар за світовою ціною P_w і перепродується за ціною P_q). Для того, щоб забрати частину цих доходів до державного бюджету держава влаштовує аукціони з конкурсного продажу ліцензій, які дають право імпортувати (чи експортувати) товар в межах квоти.

 

Контрольні запитання

1. Порівняйте доводи на користь протекціонізму у промислово розвинутих країнах та країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою.

2. Дослідіть потенціальний та фактичний вплив державного втручання на вільний торговий обмін.

3. Чому, на Вашу думку, незважаючи на потенційні вигоди вільної торгівлі, жодна з країн не допускає неконтрольованого потоку товарів та послуг?

4. Що відноситься до заходів регулювання торгівлі, які прямо впливають на ціни та непрямо - на кількість товарів?

5. Що відноситься до заходів регулювання торгівлі, які прямо впливають на кількість і непрямо - на ціни товарів?

 

 

Міжнародні поїздки

Міжнародні поїздки (international travel) – товари і послуги, які купують мандрівники за кордоном, якщо вони знаходяться там менше року і вважаються нерезидентами.

Мандрівник (traveler, visitor) – людина, яка перебуває менше року в країні, де вона не є резидентом, якщо вона не є співробітником урядової установи (посольства, військової бази) іншої країни або членом його сім’ї і не працює на резидента.

Турист (tourist) – мандрівник, який провів хоча б одну ніч в країні відвідування.

Екскурсант – особлива категорія мандрівників, які провели за кордоном менше 24 годин.

Міжнародні інвестиції

Правило Вальраса (Walras’ Law) – вартість імпорту країни дорівнює сумі вартості експорту і чистих зарубіжних продаж активів і відсотків за ними.

 

ІМ = Х + NA + NR,

де IM – імпорт;

X – експорт;

NA (net assets) – чисті продажі активів (різниця вартості активів, проданих іноземцям та куплених у них);

NR (net interest) – чисті процентні платежі (різниця вартості процентів на вкладений капітал, отриманих з-за кордону та виплачених іноземцям).

Чим більший продаж активів сьогодні, тим менший розмір отримуваних чистих процентів в майбутньому. Це стається тому, що продаючи активи (права власності, цінні папери, золото), ми ввозимо у країну капітал сьогодні, однак будемо платити вищі відсотки по майбутніх запозиченнях, не забезпечених ліквідними активами.

Таким чином, згідно правила Вальраса баланс торгівлі товарами і послугами повинен дорівнювати з протилежним знаком балансу руху капіталу.

Основними формами руху капіталу є:

1. За джерелами походження капіталу:

офіційний (державний) (official capital) – кошти з держбюджету, які переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням уряду, а також за рішенням міжурядових організацій (державні позики, гранти, допомога);

приватний (недержавний) (private capital) - це засоби приватних фірм чи організацій, які направляються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням їх керівних органів; це інвестиції капіталу, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування тощо.

2. За характером використання капіталу:

підприємницький (private capital) - це засоби, які вкладаються у виробництво з метою отримання доходу. Вивезення підприємницького капіталу означає створення власниками капіталу підприємств на території іншої країни;

кредитний (позичковий) – засоби, які надаються в кредит з метою отримання відсотків.

3. За терміном вкладання капіталу:

короткостроковий (short-term capital) – вкладення капіталу на термін до 1 року;

середньостроковий (mid-term capital) – вкладення капіталу на термін від 1 року до 5 років;

довгостроковий (long-term capital) – вкладення капіталу на термін понад 5 років.

4. За метою вкладання капіталу:

портфельні інвестиції (portfolio investments) – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, які не надають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування;

прямі інвестиції (direct investments) – вкладення капіталу з метою отримання довгострокового економічного інтересу в країні вкладення капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об’єктом розміщення капіталу.

Інвестиційна позиція (investment position) – співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, та активів, якими володіють іноземці в даній країні.

Екстериторіальність – застосування урядами свого національного законодавства до закордонних операцій компаній своєї країни.

Прямі закордонні інвестиції

Прямі закордонні інвестиції (foreign direct investments) – придбання тривалого інтересу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємстві – резиденті іншої країни (підприємстві з прямими інвестиціями)

До складу прямих інвестицій входять:

- вкладання компаніями за кордон власного капіталу – капітал філій та частка акцій в дочірніх та асоційованих компаніях;

- реінвестування прибутку – частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями, не розподілена в якості дивідендів і не переведена прямому інвестору;

- внутрішньо корпоративні перекази капіталу у формі кредитів та позик між прямим інвестором та дочірніми або асоційованими компаніями і філіями.

Підприємство з іноземними інвестиціями (direct investment enterprice) – акціонерне або неакціонерне підприємство, в якому прямому інвестору-резиденту іншої країни належить більше 10% звичайних акцій і голосів (в акціонерному підприємстві) або їх еквівалент (в неакціонерному підприємстві).

Підприємств з іноземними інвестиціями може мати форму:

асоційованої компанії (associate) – підприємство, в якому прямий інвестор-нерезидент володіє часткою капіталу, яка менша 50%;

дочірньої компанії (subsidiary) - підприємство, в якому прямий інвестор-нерезидент володіє часткою капіталу, яка перевищує 50%;

філії (branch) – підприємство, яке повністю належить прямому інвестору.

Прямий інвестор (direct investor) – державні і приватні організації, фізичні і юридичні особи, а також їх об’єднання, які володіють підприємством з прямими інвестиціями за кордоном.

Економічні ефекти міграції

Економічні ефекти міграції продемонструємо на прикладі. Нехай Україна має 20 млн. працездатного населення з середньою заробітною платою 2400 $/рік. Якщо половина з них стане безробітними, зарплата зросте до 3000 $/рік. Для Польщі – 10 млн., 3000 $/рік та 4200 $/рік.

 

Таблиця 9.1.

Значення ефектів міграції, млрд.. дол.

	До міграції			Після міграції
	виробництво	дохід робітників	дохід власників інших факторів виробництва	виробництво	дохід робітників	дохід власників інших факторів виробництва
Україна	abcdef=60	af=48	bcde=12	abcd=54	abdefh=50,4	c=9,72
Польща	ijk=42	jk=30	i=12	efhgijk=47,52	k=25,2	ijg=17,28

Виграш світу g+h=0,48+0,12=0,6 млрд.дол.

g – за рахунок припливу робочої сили в Польщу.

h – за рахунок ефективності використанні української праці.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення понять міграції робочої сили, еміграції, імміграції, рееміграції, міграційного сальдо, "відпливу інтелекту".

2. В чому полягають економічні наслідки міграції для міжнародної економіки в цілому?

3. Сформулюйте визначення наступних вартісних показників міграції: а)трудовий дохід і виплата зайнятим; б)переміщення мігрантів; в)перекази робітників.

4. Які з вище наведених у п.3 статей платіжного балансу відносяться до приватних неоплачених переказів і чому?

5. В чому полягає вплив еміграції на економіку країни - експортера робочої сили?

6. В чому полягає вплив імміграції на економіку країни, яка приймає іноземну робочу силу?

7. Назвіть країни і регіони, які є особливо привабливими для мігрантів з-за кордону.

8. Назвіть основні категорії бажаних іммігрантів для більшості приймаючих країн.

9. Назвіть основні особливості державного регулювання імміграції

10.Які є способи державного стимулювання рееміграції?

11.Які існують в різних країнах обмежувальні заходи щодо стримування зростання чисельності іммігрантів?

12.Які Ви знаєте програми країни експортера робочої сили по стимулюванню економічного зростання? Які їх плюси та мінуси?

13.Які існують державні програми з використання мігрантів у власній країні?

14.Які існують програми матеріального стимулювання мігрантів до повернення їх на батьківщину? Чи вони реальні? В яких випадках?

15.Які організації займаються регулюванням міграції? Як вони це здійснюють?

16.Які проблеми стоять перед Україною у зв’язку з міграцією населення?

17.Які основні риси імміграційного законодавства приймаючих країн?

 

 

Валюта та її види

Валюта (currency) – у широкому сенсі – це будь-який товар, здатний виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародній арені, а у вузькому розумінні – це готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук у руки у формі грошових банкнот і монет.

Види валюти.

1. За приналежністю:

національна валюта (national currency) – законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

іноземна валюта (foreign currency) – платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території даної країни.

2. За рівнем використання у міжнародній валютній системі:

резервна валюту (reserve currency) – валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу;

валюта вільного використання (freely usable currency) – валюта, котра широко використовується для здійснення платежів по міжнародних угодах і активно продається і купується на головних валютних ринках.

3. За стабільністю обмінного курсу:

тверда валюта (hard currency) – валюта, котра характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно через фундаментальні макроекономічні закономірності;

нестійка валюта (unstable currency) – валюта, курс якої змінюється швидко і непрогнозовано.

4. За ступенем конвертованості: вільноконвертована, конвертована за поточними і капітальними операціями, внутрішньо і зовнішньо конвертована.

Еволюція валютної системи

Класифікація валютних систем засновується на тому, який актив визнавався резервним, тобто за допомогою якого активу можна врегулювати дисбаланси в міжнародних платежах. За цією ознакою стандарти валютних систем діляться на золотий, золотодевізний та девізний.

Золотий стандарт (gold standard) – міжнародна валютна система, яка заснована на офіційному закріпленні країнами золотого вмісту в одиниці національної валюти з зобов’язанням центральних банків купувати і продавати національну валюту в обмін на золото.

Золотий стандарт існував двічі – з 1880 до 1914 року і з 1925 до 1931 року.

Золотодевізний стандарт (gold exchange standard) – міжнародна валютна система, яка заснована на офіційно встановлених фіксованих паритетах валют до долара США, котрий, своєю чергою, був конвертованим в золото за фіксованим курсом.

З 1 до 22 червня 1944 року у курортному містечку Бреттон-Вудс (штат Нью-Гемпшир) відбулася Конференція ООН з валютних і фінансових питань. 730 представників з 44 країн (в т.ч. СРСР). Внаслідок цього було створено МВФ (27 грудня 1945 р.) та світовий банк. (СРСР та країни соціалістичного табору не ввійшли).

Сучасна валютна система (девіз ний стандарт) сформована на Ямайці (м.Кінгстон) у січні 1978 року. За своїм характером Ямайська валютна система е девізною системою з комбінацією фіксованих і плаваючих валютних курсів, яка регулюється як на двосторонній основі шляхом домовленостей між країнами, так і на багатосторонній через механізми МВФ.

Основні риси Ямайської валютної системи:

- країни можуть використовувати будь-яку систему валютного курсу за своїм вибором – фіксовану або плаваючу, встановлену в односторонньому порядку чи на основі багатосторонніх переговорів;

- МВФ отримав повноваження здійснювати жорсткий контроль за розвитком валютних курсів та домовленостями про їх встановлення;

- скасовано офіційну ціну золота і воно перестало відігравати роль офіційного засобу платежу між МВФ та його членами;

- створено спеціальні права запозичення (SDR) як додатковий резервний актив в міжнародній валютній системі.

Контрольні запитання

1. Що таке міжнародна валютна-фінансова система і які її ключові моменти?

2. Дайте визначення валюти і її різновидів з точки зору її належності.

3. Що робить валюту резервною. В яких основних валютах країни тримають свої валютні резерви?

4. Які валюти вважаються вільно використовуваними? У чому полягають основні передумови для широкого застосування валют у міжнародних платежах?

5. У чому схожість і різниця твердих і конвертованих валют?

6. У чому полягає конвертація за поточними операціями? Скільки країн має валюту, яка конвертується за такими операціями?

7. Чи достатня для повної конвертації валюти її конвертованість за поточними і капітальними операціями?

8. Які макроекономічні передумови переходу до конвертації національної валюти?

9. Чим відрізняється внутрішня і зовнішня конвертованість?

10.Чому виникає паралельний обіг валют і в чому його макроекономічний сенс?

11.Поясніть схожість і відмінність між поняттям доларизації і валютного заміщення?

12.В чому позитивні і негативні сторони паралельного обігу?

13.Дайте визначення золотого стандарту і коротко опишіть його історію?

14.Чим золотодевізний стандарт відрізняється від золотого?

15.Які ключові елементи Бреттон-Вудської угоди?

16.Дайте характеристику Ямайської валютної системи. Назвіть її основні елементи?

17.в чому полягає сенс європейської валютної системи (ЄВС) і які її основні параметри?

18.Охарактеризуйте механізм регулювання валютних курсів в рамках ЄВС?

19.Назвіть етапи руху країн ЄС до валютно-економічного союзу.

20.У чому полягає вимога конвергенції основних макроекономічних показників і які це показники?

21.В чому полягають функції Європейського валютного інституту в рамках переходу до валютно-економічного союзу?