Резистентність до найпоширеніших методів терапії .

 В основі особливостей клінічних проявів спадкової патології лежать генетичні закономірності дії та взаємодії генів. Більшість мутантних генів,що викликають спадкові хвороби володіють плейотропним ефектом.

 

Плейотропна дія гена (плейотропія -  впливодного гена на формування декількох ознак) – універсальна генетична закономірність в результаті якої в процес втягується багато органів і систем.З клініко-генетичної точки зору необхідно розрізняти первинну і вторинну плейотропію.

 

Первинна плейотропія обум о вл е н а  біохімічними механізмами дії мутантного білка або фермента,тобто первинних продуктів мутантних алелей.Наприклад:при фенілкетонурії порушений синтез фенілаланіну,в результаті чого не синтезується тирозин.Наслідком є порушення утворення пігменту меланіну,що веде до гіпопігментації шкіри,волосся,райдужки.Продукти патологічного обміну викликають порушення процесів розвитку і функціювання нервової системи(тремор,судомні напади,розумова-відсталість.Здається,це дуже різнорідні симптоми.але в основі всіх проявів лежить первинний ефект - відсутсутність ферменту фенілаланінгідроксидази.

 

Вторинна плейотропія-обумовена ускладненнями первинних патологічних процесів. Наприклад: при таласемії потовщення кісток черепа ї гепатолієнальний синдром-результат вторинних процесів,які виникли в зв'язку з посиленим кровотворенням і гемосидерозом паренхіматозних органів.

Загальні принципи клінічної діагностики природженої та спадкової патології.

Особливості клінічної діагностики природженої та спадкової патології в тому, що нозологічний спектр спадкової патології дуже широкий(біля 3500 форм). Наприклад в групі нервових захворювань відомо понад 300 спадкових форм, в дерматології – більше 250, в офтальмології – більше 250. Деякі форми зустрічаються дуже рідко, і лікар в своїй практиці може і не зустрітися з ними. Тому важливим є знання основних принципів клінічної генетики, проведення параклінічних і лабораторно-генетичних обстежень. 

           Клінічна діагностика спадкових хвороб базується на даних клінічного, генеалогічного і параклінічного обстеження.  Лікар має пам’ятати, що спадкові хвороби можуть протікати під виглядом неспадкових. Інколи, спадкова патологія може бути супутня основному, не спадковому захворюванню. Тому постановка діагноза спадкового захворювання є двохетапною:

1. Загальне клінічне обстеження хворого.

2. При підозрінні на конкретну спадкову патологію необхідно проведення спеціалізованого генетичного обстеження.

 

Синдромологічний підхід у діагностиці природженої і спадкової патології. В спадковій патології не існує патогномонічних ознак, одна і та ж ознака зустрічається при декількох формах, наприклад, деформаціація грудної клітки у вигляді киля, або лійки, зустрічається не менше ніж в 30 спадкових синдромах. Викривлення хребта зустрічається більше ніж в 50 спадкових синдромах, аномалії нирок - при 30 синдромах, але при огляді хворого повністю, лікар може виявити ознаки, які допомагають в диференційній діагностиці.

Синдромологічний аналіз – це узагальнений аналіз усіх фонотипічних (клінічних) проявів з метою виявлення сталого поєднання ознак для встановлення діагнозу.  Наприклад у хворого з природженою вадою серця, необхідно уважно оглянути руки: вкорочення першого пальця кисті, або відсутність його, одразу говорить про наявність синдрому Холт-Орама, або синдрому «руки-серця». Гіпоплазія нігтів спостерігається при 25 різних спадкових захворюваннях, хворі з цими синдромами є частими пацієнтами відділу серцево-судинної хірургії. Викривлення нижніх кінцівок – результат не лише рахіта, це може бути наслідком порушення в кістках який спостерігається при 25 різних захворюваннях. Велику інформацію несуть зуби. У молодих людей відомо 25 синдромів в яких спостерігаються зміни: неправильна форма, раннє випадіння, множинний карієс, надкомплексність або зростання, врожена відсутність зубів. Розумова відсталість – є результатом патології більше 100 синдромів, серед яких багато хромосомних. Більшість спадкових хвороб зустрічається рідко (1 до 100 тис), але серед хворих певного профіля виявлення конкретного виду патології збільшується. Хворих з патологією Марфана можна зустріти в очних клініках, хворі з низьким зростом більше спостерігаються у ендокринолога.

 

Морфогенетичні варіанти розвитку. Поряд з виявленням вад розвитку і проведенням антропометрії необхідно звертати увагу на вроженні морфогенетичні варіанти (стигми дезембріогенезу) – це такі зміни органів, які виходять за межі нормальних варіацій але не ведуть до порушення функцій органів. Причиною стигм ембріогенезу є неспецифічні зміни дисембріогенезу внаслідок стохастичних відхилень в гомеостазі розвитку, або спадкової патології, або вливу тератогенних факторів. Вродженні морфогенетичні варіанти зустрічаються у людей без будь-якої вродженої або спадкової патології, але наявність більше 5 стигм вказує на необхідність більш уважного обстеження пацієнта на предмет вродженої або спадкової патології. Найбільш розповсюдженими ознаками дисморфогенезу є: ангіоми, пігментні плями, депігментація, гіпертрихоз, гірсутизм, сиве пасмо над чолом, аплазія м’язів, виступаючий лоб, деформовані відхилені відтопирені вушні раковини, антимоголоїдний розріз очей, гетерохромія райдужок, екзофтальм, голубі склери, сідловидне перенісся, відкриті вперед ніздрі, клювовидний ніс, прогенія, ретрогенія, діастема, арковидне піднебіння, сандалевидна щілина на стопі.

 

Природжені вади розвитку - це стійкі морфологічні зміни органу або систем організму які виникають внутрішньоутробно і ведуть до порушення функції органу чи системи організму.

Класифікація:

За розповсюдженістю

- Ізольовані (стеноз пілоруса)

- Системні (хондродисплазії)

- Множинні (локалізовані в декількох органах) можуть бути зв'язані однією причиною, або виникати випадково.

За локалізацією:

- ЦНС і органів чуття

- Обличчя та шиї

- Серцево-судинної системи

- Дихальної системи

- Органів травлення

- Кістково-м’язевої

- Сечо-статевих органів

- Ендокринних органів

- Шкіри та її придатків

За етіологічною ознакою:

- Спадково обумовлені

- Екзогенні

- Мультифакторні