Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
І. Вступна частина (до 5-10 хв.)
• Привітання викладача зі студентами: Доброго дня шановні студенти! • Повідомлення теми лекції: «Алгоритми вироблення публічної політики», створення у студентів позитивної установки на її вивчення та налагодження зв’язку із пройденим навчальним матеріалом і новою інформацією, визначення її місця і ролі у системі навчальної дисципліни, прогноз подальшого її розгляду; • визначення основних питань лекції, повідомлення рекомендованої літератури; ІІ. Основна частина (60-65 хв.) Питання 1. Політичні рішення та їх особливості. Політичне рішення – це здійснюваний в колективній або індивідуальній формі процес визначення завдань політичної дії, етапів, способів їх, досягнення, зв'язок з реалізацією влади. Політичне рішення – це завжди процес, який починається з появи політичної проблеми і закінчується її вирішенням, вивченням. Політичне рішення – це і спосіб реалізації інтересів будь-яких учасників політичних подій. Політичне життя суспільства є взаємодією інтересів різних учасників політичних подій, які переслідують свої цілі. Їх реалізація можлива за допомогою проведення низки політичних заходів, дій і, зокрема, через політичні рішення. Політичне рішення – це акт здійснюваний суб’єктами політичного процесу, в якому на основі аналізу інформації, існуючих інтересів, проблем, потреб, можливостей їх задоволення формуються завдання, що є обов’язковими для членів даної соціальної спільноти. Політичне рішення представляє також засіб вирішення конфліктних політичних ситуацій. Конфлікт у політичному житті суспільства – явище неминуче. Вирішується конфлікт за допомогою не одного, а як правило, цілої серії політичних рішень, кожне з яких має стати кроком політичної мудрості, уважності, обережності, злагоди, бо мова йде про стикування інтересів протилежних, а найчастіше - антагоністичних. Особливості політичних рішень: · політичне рішення майже завжди являє собою не одноосібний і одномоментний акт керівника, а складний комплексний процес, в якому задіяні принаймні кілька людей, а в ряді випадків і цілі колективи. · політичне рішення дуже часто приймається або під безпосереднім або непрямим впливом «знизу», або коректується вже в процесі його реалізації саме через вплив керованих. Таким чином, це процес не тільки двонаправлений, а й характеризується складною комплексною взаємодією і взаємовпливом його суб`єктів.
· воно майже завжди зачіпає одну зі сфер життя суспільства в цілому або великих соціальних груп. · формулює загальні завдання і цінності соціальних груп і політичних акторів; · відтворює нормативні та інституційні параметри суспільно-політичного порядку; · врегульовує і розподілює суспільні ресурси. Функції політичних рішень: 1. Координація -оскільки в політичному процесі завжди бере участь безліч людей з високим ступенем відмінності в інтересах, рівні інформованості, готовності до того чи іншого виду політичної активності й існує постійна необхідність в узгодженні зусиль настільки різнорідної маси людей, що діють до того ж під чвс постійно змінюваних обставин. 2. Кореляція - внесення змін у тактику руху; необхідність в ній виникає у силу появи нових обставин, умов діяльності, що утруднюють або, навпаки, полегшують реалізацію поставленого завдання. 3. Програмування - здійснення вибору ефективного способу поєднання цілей і засобів у політичному процесі полягає в пошуку найбільш раціонального варіанту діяльності, а сенс програмування як раз в «компромісі між ресурсами і переконаннями». Завдяки їй цілі набувають якість реалістичності, здійснюється облік і оцінка можливостей, а ресурси не витрачаються даремно. Існує ряд умов, дотримання яких дозволяє забезпечити високий рівень об'єктивності і реалістичності політичного рішення. По-перше, слід мати на увазі те, що в історії постійно виявляється взаємозв'язок між непередбачуваністю політичної поведінки людей, зневагою до їх дійсних інтересів і свавілля, відсутністю гарантій політичних свобод. По-друге, велике значення має тут якість і обсяг інформації, прийнятої до уваги. Всякого роду обмеження інформації, її викривлення і вилучення обертаються в кінцевому рахунку прийняттям неправильного рішення, тобто не відповідного реальним потребам і проблемам. По-третє, оскільки політичне рішення завжди приймається в рамках певних обставин (політичних, економічних, соціальних), які взаємодіють між собою і утворюють певну цілісність, систему, що і називається політичною ситуацією, облік цієї ситуації, її найважливіших, провідних компонентів, основної ланки, здійснює «наддетермінацію», робить вирішальний вплив на успіх чи невдачу процесу прийняття рішення.
По-четверте, при цьому слід враховувати, що завжди існує значна небезпека спрощення ситуації, вона випливає з об'єктивної нездатності відобразити все різноманіття складових її елементів, тенденцій і суперечностей. Абсолютизація, перебільшення значення того чи іншого аспекту політичної ситуації веде до прийняття невірного політичного рішення, яке програмує дії, які не тільки не забезпечують досягнення поставленої мети, але й ще більше ускладнюють можливості та обставини її реалізації. По-п'яте, оскільки після ухвалення рішення і дій по його реалізації ситуація змінюється, виникають нові обставини і потрібна корекція, внесення необхідних змін як в саме рішення, так і в механізм його реалізації, що включає модифікацію мети, часу досягнення, засобів і способів реалізації стратегічних завдань. Процедура корекції рішення і тактики повинна існувати на постійній основі і здійснюватися інститутами політичної системи, що володіють для цього спеціальними повноваженнями. По-шосте, слід враховувати, що закритий характер прийняття політичних рішень істотно знижує рівень їх раціональності, їх обгрунтованість в такому випадку просто не може бути всебічною. Відмова від закритості, келійності в прийнятті політичних рішень відкриває вирішальну для визначення якості політичних процесів можливість участі в їх розробці, прийнятті та реалізації широкого кола людей, інтереси яких воно зачіпає, які будуть його виконувати. Якщо це відбувається і процес ухвалення рішення будується на демократичній основі, зростає кількість людей, які вважають його своїм власним, а не нав'язаним. Види рішень за Г. Саймоном: 1. Програмовані (традиційні) – характеризуються елементами відомого шаблону та повторення, що полегшує процес їх розробки, прийняття і меншою мірою потребує творчих елементів. 2. Непрограмовані (нетрадиційні) – характерний вибір оригінальнихпроблем, пов’язаних із новими явищами та постановка відомих раніше завдань. Є відповідною реакцією на виникнення унікальних, нечітко визначених і неструктурованих ситуацій, які мають для організації важливі наслідки. Багато незапрограмованих рішень включають стратегічне планування, оскільки невизначеність велика, а рішення складні. Процеси прийняття рішень: А) інтуїтивне рішення – це рішення, яке приймається тільки на основі того, що керівник має відчуття того, що воно правильне. Б) рішення, засновані на судженнях – часто здаються інтуїтивними так як їх логіка не очевидна. Це вибір обумовлений знаннями або накопиченим досвідом. В) раціональні рішення – це рішення, обґрунтовані за допомогою об’єктивного аналітичного процесу. Структура політичного рішення: - Це послідовний розвиток елементів політичного рішення в складній системі політичної влади від постановки проблем до її вирішення. - Схематична фіксація основних елементів механізму вироблення та прийняття рішень.
Структура: 1. Оцінка ситуації суб’єктом державної влади; 2. Виявлення проблем в об’єкті влади чи у структурі суб’єкта; 3. Постановка проблеми у законодавчому порядку; 4. Розробка проблеми експертами; 5. Обговорення та прийняття у законодавчому порядку. Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник може з точністю визначити результат кожного альтернативного рішення, можливого в даній ситуації. До рішень, що приймаються в умовах ризику відносяться такі рішення, результати яких не є визначеними, але ймовірність кожного можливого результату можна визначити. Ризик при прийняті рішень може бути різним. Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін "ризик" походить від латинського слова "resecum" - скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім. Невизначеність – рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів. Це має місце, коли фактори настільки нові й складні, що неможливо отримати досить релевантну інформацію, здатну допомогти об’єктивно визначити ймовірність або наявна ситуація не підкоряється відомим закономірностям. Підходи до розуміння процесу прийняття рішень: 1. Нормативна теорія: - Як процес раціонального вибору політичних цілей у складних ситуаціях; - У якості найважливіших засобів оптимізації такого вибору пропонуються різноманітні математичні моделі, дослідження операцій та їх інструментальні прийоми. 2. Біхевіористська теорія: - Розглядає даний процес як специфічну взаємодію людей, зорієнтованих на опис різноманітних факторів, які впливають на прийняття рішень у конкретній ситуацій.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 45; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.20.238.187 (0.009 с.) |