Принципи міжнародної торгівлі

Принципи міжнародної торгівлі сформульовані в багатьох міжнародно-правових актах. Так, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), визначає основні напрямки міжнародного співробітництва у міжнародній торгівлі. Серед них можна виділити наступні:

1. Торгові відносини базуються на основі поваги до принципу суверенної рівності, самовизначення народів і невтручання у внутрішні справи інших держав.

2. Недопущення дискримінації, що може відбуватись через те, що держави належать до різних соціально-економічних систем.

3. Кожна країна має суверенне право на вільну торгівлю з іншими країнами.

4. Національна і міжнародна економічна політика повинна спрямовуватись на досягнення міжнародного поділу праці відповідно РР потреб та інтересів країн, що розвиваються, і світу в цілому.

5. Міжнародна торгівля має регулюватися правилами, які сприяють економічному і соціальному прогресу.

6 Розширення і всебічний розвиток міжнародної торгівлі залежать від вості доступу на ринки й вигідності цін на сировинні товари, що

експортуються.

7 Міжнародна торгівля має бути взаємовигідною і здійснюватись у жимі найбільшого сприяння, в її межах не повинні застосовуватися дії, і шкодять торговельним інтересам інших країн.

8 Державам, які не мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутріконтинентального положення на їх торгівлю тощо.

 

§3. Міжнародні торговельні договори, організації та уніфікація норм, які регулюють торгові зв'язки Міжнародні торговельні договори — це угоди між двома чи більшою кількістю суб'єктів міжнародного права, які встановлюють їх взаємні права та обов'язки у сфері торгівлі та питаннях, пов'язаних з нею.

Міжнародні торгові відносини, як і економічні відносини в цілому, характеризуються різноманіттям, що визначається економічною і політичною специфікою держав, а також їх взаємовідносин. Звідси першорядне значення двосторонніх угод у регулюванні торгових зв'язків. Багатобічні акти підкреслюють значення таких угод і рекомендують їхнє використання

Двосторонні торгові договори встановлюють загальний правовий режим торгівлі та можуть носити різне найменування: договір про дружбу, торгівлю і мореплавство, про торгівлю і навігацію й ін. Такі Договори мають і політичний аспект, визначений у назві "про дружбу". Вони укладаються при наявності досить стійких політичних відносин і сприяють їхньому зміцненню, та виступають основою для укладення більш конкретних міжурядових угод. Крім загального режиму торгівлі торгові договори містять митно-тарифні постанови, визначають стати фізичних і юридичних осіб, встановлюють загальний р_еЖи судноплавства й інших видів транспорту.

У розвиток торгових договорів, а іноді і замість них, укладаються міжурядові угоди про торгівлю й економічне співробітництво.

Угоди про товарообіг встановлюють контингенти товарів, щ₀ складають товарообіг, можуть визначати порядок розрахунків не тільки з товарообігу, але й з питань оплати пов'язаних з ними витрат, транспорту страхування, фрахту й ін.

Клірингові угоди визначають порядок взаємних розрахунків шляхом заліку зустрічних вимог і зобов'язань, що виникають у зовнішній торгівлі, без переказів іноземної валюти.

Крім перерахованих, відомі численні види інших угод, що мають відношення до торгівлі, наприклад, про взаємні постачання товарів, про економічне і науково-технічне співробітництво тощо.

Прикладами багатосторонніх угод, що регулюють торгові відносини між державами є: Генеральна угода з тарифів і торгівлі, Генеральна угода з торгівлі послугами, Угода про регулювання взаємовідносин країн СНД у сфері торговельно-економічного співробітництва (1992р.).

У межах ЄС були розроблені керівництва щодо міжнародних договорів зустрічної торгівлі, міжнародних компенсаційних договорів та правових засад зустрічної торгівлі.

Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГА ТТ) - основний акт прийнятий у 1947р. в галузі міжнародної торгівлі, який став основою багатобічного правового регулювання торгівлі.

Угода закріплювала положення про недискримінацію, ^ПР° національний режим, про обмеження митних тарифів, що залишалися на високому довоєнному рівні і служили перешкодою для розвитку торгівлі На раундах ГАТТ, були прийняті численні акти з питань торгівлі і тарифів. Завершальним етапом стали переговори учасників у ході так званого Уругвайського раунду (брали участь 118 держав), який продовжувався 7 років і завершився в 1994 р. підписанням Заключного акту, що становить своєрідний кодекс міжнародної торгівлі.

Акт містить великий комплекс угод, що стосуються багатьох галузей співпраці. Основними є угоди про створення Всесвітньої торгової організації (ВТО) замість ГАТТ, про митні тарифи, про торгівлю товарами, про торгівлю послугами, про стосовні до торгівлі права інтелектуальної власності.

Всесвітня торгова організація (ВТО) має широку сферу діяльності. Основні цілі ВТО — сприяння економічному співробітництву держав в інтересах підвищення життєвого рівня шляхом забезпечення повної зайнятості, зростання виробництва і торгового обміну товарами і послугами, оптимального використання джерел сировини з метою забезпечення довгострокового розвитку, захисту і збереження навколишнього середовища.

Завдання ВТО: досягти більшої погодженості політики в галузі торгівлі, сприяти економічному й політичному зближенню держав шляхом широкого контролю за торговою політикою, надання допомоги країнам, що розвиваються, і захисту навколишнього середовища.

Структура ВТО:

Конференція міністрів (вищий орган) - складається з представників усіх держав-членів, які приймають рішення з усіх питань, необхідних для здійснення функцій ВТО, та дають офіційне тлумачення Статуту і зв'язаних з ним угод.

Генеральна рада (виконавчий орган) - складається з пРедставників усіх держав-членів, працює сесійно в періоди між сесіями конференції і виконує в ці періоди її функції. До складу Генеральної Ради входять. Орган з вирішення спорів, Орган з торгової політики ^{(розгля}дає торгову політику держав на основі доповідей, що представляються ними, стежить за виконанням багатосторонніх торгових угод).

Секретаріат ВТО - систематизує інформацію про економічний стан, торгові взаємовідносини, представляє щорічний огляд розвитку "міжнародного торгового середовища", результати якого доповідають Конференції міністрів.

Головні напрямки діяльності ВТО:

Зниження тарифів.

Лібералізація торгівлі сільгосппродуктами (обмеження підтримки сільгоспвиробництва промислово розвинутими країнами і зниження експортних субсидій).

Правила щодо походження товару.

Угоди про запобіжні заходи (передбачають можливість договірних сторін тимчасово припиняти чи вносити зміни в зобов'язання, включаючи тарифні знижки, якщо національна промисловість суттєво страждає чи може постраждати від непередбаченого збільшення імпорту).

Антидемпінгові міри (передбачають необхідність захисту національної промисловості від більш могутнього іноземного конкурента а також від несумлінної торгової політики іноземних компаній і урядів Сторони мають право приймати антидемпінгові чи балансуючі мита якщо галузі національного господарства заподіяний чи може бути заподіяний збиток демпінгом чи субсидованим експортом).

Обмеження субсидій (субсидії здатні завдати серйозної шкоди інтересам сторони, можуть бути оскаржені у ВТО).

Регулювання торгівлі послугами (заборона дискримінаци іноземних послуг і тих, хто їх надає. Але різне відношення до послу допускається, якщо воно "не є результатом конкуренції)

Регулювання права інтелектуальної власності (установлен більш високі стандарти захисту у відношенні більшості прз інтелектуальної власності, учасники зобов'язалися прийняти необхідні міжнародні та внутрішньодержавні міри для реалізації встановлених стандартів (зміна законодавства тощо).

Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) заснована у 1964р Генеральною Асамблеєю ООН як автономний орган з орієнтацією на інтереси країн, що розвиваються, зробила свій внесок у розвиток міжнародного торгового права. ЮНКТАД брала участь у розробці угод з торгівлі сировинними товарами (пшениця, цукор, олово, маслинова олія, какао-боби, джут, каучук), підготовці Конвенції про транзитну торгівлю держав, що не мають виходу до моря 1965 р., Угоди про глобальну систему торгових преференцій між країнами, що розвиваються 1988р.

Організація країн експортерів нафти (ОПЕК) - її головне завдання в галузі міжнародної торгівлі - забезпечення стабільності цін на світовому нафтовому ринку, та запобігання їх коливань. Саме тому ОПЕК координує нафтову політику держав-членів, якими є Алжир, Венесуела, Габон, Індонезія, Іран, Ірак, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія. Незважаючи на протиріччя між її членами, ОПЄК у цілому впливає на міжнародну торгівлю нафтою.

Вивчення діяльності міжнародних торгових організацій показує, Що за їх допомогою створюються цілі комплекси норм, які регулюють торгові зв'язки, наприклад, так зване "право ВТО".

Уніфікація міжнародного торгового права – багатоплановий пр оцес створення за допомогою міжнародних договорів однакових норм, які підлягають сприйняттю правом держав і таким чином заб езпечують подолання розходжень у регулюванні міжнародних боргових зв'язків.

Уніфікація відбувається на універсальному і регіональному рівнях стосується норм загального і спеціального характеру. В цьому процесі беруть участь як держави, так і в зростаючій мірі організації. Сьогод_н універсальному рівні уніфікацією зайнято чимало як міждержавних неурядових органів і організацій.

Міжнародний інститут з уніфікації приватного _пр_а (УНІДРУА) 1926р. який займається уніфікацією різних галу_3е* матеріального приватного права, у тому числі і стосовного торгівлі м основі підготовлених УНІДРУА проектів на конференції в Гаазі в 1964 п були прийняті дві конвенції: Єдиний закон про міжнародну купівлю-продаж товарів; Єдиний закон з укладення договорів міжнародної купівлі-продажу товарів,

У 1983 р. була прийнята Женевська конвенція "Про представництво в міжнародній купівлі-продажу, а в 1988 р. на конференції в Оттаві схвалені дві конвенції — з міжнародного фінансового лізингу і з міжнародного факторингу.

Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) -заснована в 1996 р Генеральною Асамблеєю ООН і спеціально займається уніфікацією права міжнародної торгівлі. Завдання Комісії — гармонізація й уніфікація права міжнародної торгівлі, а також сприяння кодификації міжнародних торговельних порядків.

На основі її проектів були прийняті Нью-Йоркська конвенція "Про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів" 1974 р Гамбурзька конвенція "Про морське перевезення вантажів" 1978 р, Віденська конвенція "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р., Нью-Йоркська конвенція "Про міжнародні перекладні векселі' міжнародні прості векселі".

Міжнародна торговельна палата (1920р. місце знаходження -Париж) - неурядова міжнародна організація: здійснює узагальнен торговельних порядків на практиці; готує і публікує зводи застосовуваних у різних галузях міжнародної торгівлі, які не мають юридичної сили і підлягають обов'язковому застосуванню лише у падку прямої вказівки в контракті.

Дуже популярний прийнятий Палатою документ "Міжнародні правила тлумачення комерційних термінів" (ІНКОТЕРМС), які регулярно обновляються і містять правила тлумачення договорів міжнародної купівлі-продажу. Авторитет документа й активне використання його в практиці сприяють однаковості в регулюванні міжнародної торгівлі.