Відтворення грунтової родючості

 

Родючість, так само як і грунтоутворення, тісно пов'язано з процесами перетворення, акумуляції і передачі речовини, що є причиною кількісних і якісних змін чинників і умов родючості. Ці зміни можуть протікати в сприятливому напрямку для розвитку родючості і призводити до його підвищення (накопичення елементів харчування, перехід їх у більш доступні форми, поліпшення структури і т.д.) або в несприятливому, приводячи до зниження родючості (винос елементів харчування, закріплення їх у важкодоступних формах, руйнація структури і т.д.). зміни властивостей грунту протягом якогось періоду можуть призвести також і до щодо вихідному рівню родючості.

Отже, за визначений період часу (вегетаційний період і т.д.) зміна родючості може виявлятися у виді неповного, простого і розширеного його відтворення.

Формування родючості грунту нижче початкового рівня означає неповне відтворення грунтової родючості. Повернення грунтової родючості до вихідного рівня означає просте відтворення родючості. Створення грунтової родючості вище вихідного рівня являє собою розширене відтворення родючості. Відтворення грунтової родючості є об'єктивний закон грунтоутворення, властивим усім формам його прояви. При розвитку природного процесу грунтоутворення відтворення родючості по неповному, простому або розширеному типі визначається розвитком конкретних грунтоутворюючих процесів або їхнього сполучення.

Під впливом природних і антропогенних чинників розвивається культурний грунтоутворюючий процес. При розвитку культурного грунтоутвоюючого процесу змінюються ємність, інтенсивність і характер біологічного круговороту речовин і в цілому обмін речовин і енергії. Найважливіша особливість круговороту речовин при розвитку культурного процесу грунтоутворення - відчуженість із врожаєм частини створеного рослинами органічної речовини і заключних у ньому живильних елементів.

 

 

Контрольні питання

 

1. Що така родючість грунту? Дайте поняття про основні види родючості.

2. Назвіть групи властивостей грунтів, що визначають формування родючості.

3. Родючість як результат складної взаємодії і взаємовпливи складу, властивостей і режимів грунтів.

4. Що таке відтворення родючості?

5. Що таке культурний грунтоутворюючий процес?

 

 

Література

 

10. Дюшофур Ф. Основы почвоведения. – М.: Прогресс, 1970.

11. Почвоведение. Под ред. И.С. Кауричева. – М.: Агропромиздат, 1989.

12. Почвоведение. Под ред. А.С.Фатьянова и С.Н.Тайчинова. – М.: Колос, 1972.

4. Роде А.А., Смирнов В.Н. Почвоведение. – М.: Высшая школа, 1972

 

 

Тема 12 Генезис, класифікація та географія ґрунтів України

 

Ґрунти України як природні тіла та об’єкт людськоїї діяльності доситьт різноманітні. Це зумовлено явищами ґрунтоутворювального процесу і різних за інтенсивністю антропогенних впливів на нього. В Україні виділяється понад 1200 ґрунтових видів. Внаслідок господарської діяльності властивості ґрунтів і напрям ґрунтоутворювального процесу змінюються – утворюються відмінні від природних аналогів ґрунти (окультурені абож вторинно засолені, вторинно лучні, вторинно солонцюваті та інші). В Україні серед ґрунтових зон виділяють: Полісся, Лісостеп, Сухий степ, а також Карпатську і Кримську гірські області, з властивими для кожної з них типами структури ґрунтового покриву.

 

Зона Полісся

Займає близько 11,3 млн. га (19% території України). Ґрунтовий покрив досить строкатий. В структурі ґрунтового покриву є такі групи ґрунтів (у % від загальної площі ріллі цієї зони): дерново-підзолисті – 50, дерново-підзолисті оглеєні – 17, сірі лісові – 9, темно-сірі лісові й чорноземи опідзолені – 12, дерново-карбонатні – 2, дерново-оглеєні, лучні – 9, болотні – 1. Дерново-підзолисті ґрунти за механічниим складом переважно піщані, глинисто—піщані та піщано-суглинисті, характеризуються підвищеною щільністю, низькою вологоємністю, слабкою вологоутримуючою здатністю, високою водопроникністю, досить низькими гігроскопічністю та ємністю поглинання, бідністю на увібрані основи і поживні речовини. На лесових островах на Поліссі трапляються сірі і темно-сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. Це найродючіші ґрунти даної зони. До таких належать дерново-карбонатні ґрунти на крейді. Дерново-оглеєні ґрунти поширені у знижених елементах рельєфу вододілів і терас річок, де неглибоко залягають ґрунтові води. Вони перезволожені і при сільськогосподарському використанні потребують осушення земель з наступним застосуванням агротехнічних заходів. Болотні ґрунти поширені в усіх зонах України, але найбільше їх на Поліссі. Агроналічні якості цих ґрунтів визначаються насамперед відсутністю або наявністю органогенного шару і тим, яка потужність останнього. Вони поділяються на: болотні, мінеральні, муловато-глейові, торф’яно-глейові (потужність органогенного шару до 30 см), торфові неглибокі (50-100 см), торфові середньоглибокі (100-200 см), торфові глибокі (200-400) і тофові надглибокі (> 400 см). Серед них трапляються карбонатні, засолені, солонцюваті види.

В Україні Полісся є основним районом виробництва товарної картоплі, льону-довгунця; ґрунтово-кліматичні умови сприятливі й для вирощування цукрових буряків, хмелю, а також зернових культур, люпину, гречки та ін.

 

Зона Лісостепу

 

Займає 20,2 млн. га (34% від площі країни). Ґрунтовий покрив досить різноманітний. Це зумовлено неоднорідністю природних умов ґрунтоутворення. В структурі ґрунтового покриву (у % від загальної площі орних угідь зони) сірі лісові ґрунти займають – 10, темно-сірі лісові і чорноземи опідзолені – 21, реградовані ґрунти (сірі і темно-сірі, чорноземи) – 10, чорноземи типові – 51, чорноземи солонцюваті і лучно-чорноземні солонцюваті – 2, чорноземи на щільних пордах і глинах – 3.

 

Сірі лісові ґрунти