Організація термінологічних систем на рівні парадигматики

Система термінів кожної науки становить певну множинність взаємопов'язаних елементів, які створюють стійку єдність і цілісність, наділену інтегральними властивостями і закономірностями. Основною змістовною, а водночас і концептуальною проблемою при дослідженні термінологічний систем є виявлення детермінантів, що приводять до організації термінів у систему, специфічних засад, зв'язків і відношень у кожній конкретній системі, її особливої якості, встановлення закономірностей структури, функціонування і розвитку цієї системи.

До найскладніших і найменш досліджених аспектів синхронного дослідження, термінів належить питання їх системної організації на рівні лексико-семантичної парадигматики, з'ясування яких передбачає контекстологічний, компонентний і кількісний прийоми аналізу.

Єдність семантичної організації термінолексики у межах семантичного поля ґрунтується на специфічних кореляціях — синонімічних, гіпонімічних, антонімічних, конверсивних і деяких інших, як ось: додатковості, агентивності, несумісності тощо. Природно сформовані термінологічні системи не поривають генетичних і синхронних зв'язків з лексикою загальнолітературної мови, що найбільш відчутно в обсязі, межах і структурі їхніх синонімічних рядів. А якщо так, то і парадигматичні зв'язки у термінологічних системах розглядаємо за принципом семантичного поля, яке об'єднуй лексеми за загальною ядерною домінуючою Інтегральною ознакою. У межах семантики поля виділяються лексико-семантичні групи, що є підсистемами в полі і об'єднуються ядерними підрядними семами, за якими вони видозмінюють основне значення поля.

Найсуттєвіші ознаки системної організації термінів на рівні парадигматичних відношень — одноструктурна антонімія і конверсивна як відображення протилежності пізнаваних явищ природного соціально-економічного, духовного, культурного, політичного життя суспільства. Зупинимося докладніше на питаннях термінологічної синонімії, антонімії, гіперо-гіпонімії, бо саме ці відношення між термінами є визначальні в їх системній організації, враховуючи динаміку названих системоформуючих категорій, зумовлену передусім входженням інновацій у термінологічні системи.

Синонімія

Наймотивованішим і найобгрунтованішим з позицій мовного розвитку є, на наш погляд, розуміння, синонімічного гнізда як історичного утворення для позначення одного поняття або ряду тотожних понять. Визнання одного поняття, що лежить в основі синонімічного гнізда, теоретично з'ясовує питання про межі останнього в рамках термінологічної системи, враховуючи і часткову синонімію, характерну для термінологічних систем української мови.

У загальнолітературній мові синоніми вважаються однією з найважливіших системоформуючих категорій. У термінологічних системах їх роль значно менша тому що в них реалізується переважно тільки різновид синонімії повного і часткового характеру.

Не можна не враховувати і специфіки кожної термінологічної системи щодо синонімії в її внутрішній сфері. Так, зокрема суспільствознавчій термінології, на відміну від термінології технічної, не можна відмовити в синонімічних відношеннях на рівні.конотаційних компонентів, частотності вживання, сполучуваності, сфері використання та ін. Зважаємо і на той факт, що, виникнувши у пізнавальному процесі як диференційний знак, термін у подальшому нерідко використовується як засіб пізнання, реалізуючи можливості набувати певних семантичних ознак, внаслідок чого збільшується чи зменшується ступінь його синонімічності з відповідними термінами.

Приймаючи за вихідне визначення синонімів Д. Шмельова, — «синоніми — це слова, неминучими семантичними ознаками яких є тільки такі ознаки, які можуть стійко нейтралізуватися у визначених позиціях», ми свідомі того, що поняття синоніма у термінології відрізняється від поняття синоніма в літературній мові. По-перше, у літературній мові синоніми — це, як правило, слова однієї частини мови. Синоніми у термінології — це терміни, що належать до одного й того ж денотата, але мають відмінності у понятійному плані, а також відрізняються семантикою словотворчих елементів, етимологією, ступенем сучасності та особливостями функціонування. По-друге, синонімами можуть бути термінологічні одиниці різних структурних рівнів та нерідко різних знакових виражень (Н₂О — вода). По-третє, це і фономорфологічні варіанти з відношенням тотожності на рівні сигніфіката, а також відношенням подібності на рівні плану вираження. Цим самим поділяємо думку Д. Шмельова про відсутність абсолютних меж для синонімів». Такий підхід до синонімії дає змогу виявити синонімічні ряди з урахуванням різної близькості значення їх компонентів, концептуальної сутності, стилістичних відтінків на рівні функціонування. I якщо у мові спеціалістів синонімія фактично не ускладнює спілкування у зв'язку з тим, що кожен з термінів безпосередньо зіставлений з позначуваним поняттям і посідає чільне місце у концептуальній системі знаків, то відображення її в словниках перекладного характеру без урахування повної мовної адекватності ускладнює проблему перекладу наукової літератури.

Уніфікація термінологічних систем вимагає відбору того терміна, який найбільше відповідає позначуваному поняттю. Однак в умовах єдиного інформаційного простору, під впливом рівнодіючих тенденцій — максимальної відповідності структурі національної мови і тенденції до інтернаціоналізації — це складний процес. Деякі синонімічні терміни (передусім дублетні пари) настільки увійшли в конкретні термінологічні системи, що говорити про впорядкованість останніх шляхом усунення одного з синонімічних термінів — означає ігнорувати закономірності розвитку мови. Не можна не враховувати і різних джерел формування термінів. Більшість з абсолютних синонімів у термінологічній лексиці — це пари слів, одне з яких інтернаціональне або запозичене, а інше автохтонне: вербальний — словесний, асиміляція — уподібнення, гідротерапія — водолікування. Можливі й обидва запозичення з різних мов: десинатор — сигніфікат або обидва автохтонні творення. Так, у системі суспільствознавчих термінів тривалий час фігурував як єдиний термін возз'єднання, хоч у 1918 р. акт з'єднання Наддніпрянщини й Галичини був зафіксований національним терміном злука. На сучасному рівні розвитку української мови обидва терміни функціонують паралельно.

Основний шлях зміни структури синонімічних рядів у термінологічних системах внаслідок входження у них номінацій полягає в конкретизації ядерної семантичної ознаки. Умови відбору і творення нового терміна в міру посилення інтеграційних зв'язків між елементами кожної термінологічної системи диктує сама система. У суспільствознавчій термінології ці умови, виступають дуже яскраво, що пояснюється її відкритим характером і концептуальним об'єднанням, зумовленим світоглядним характером суспільних наук, поняття яких вимагають нерідко класово-оцінних номінацій.

Синонімічні ряди із значенням оцінки становлять поняттєві і поняттєво-стилістичні синоніми. Наведемо окремі конгруентні ряди такого плану, які свідчать не тільки про взаємодію національних і міжнародних утворень, а й про взаємозв'язок і взаємоперехідність між термінами та за загальновживаними лексемами термінологічного характеру: зустріч, переговори, діалог, форум, брифінг — поняттєві синоніми; угода, зборище, зговір, змова, торг — поняттєво-пейоративні синоніми об'єднані значенням «переговори, зустрічі». Ці термінологічні ряди мають дещо розмиті кордони, однак їх поняттєво-оцінна синонімічність наявна. Аналогічне можна сказати і про синонімічний ряд, об'єднаний значенням «уряд»: уряд, влада, керівництво, режим, адміністрація — поняттєво-пейоративні синоніми з позитивною оцінкою. Аналогічно: голова — спікер, деспотія —- тиранія, хунта, кліка — терміни з яскраво вираженою пейорацією. Кількість синонімічних рядів зі соціальною оцінкою легко продовжити. Такі ряди здебільшого є поєднанням поняттєвих і поняттєво-стилістичних синонімів, тобто синонімічно-нейтральних термінів і тих, що мають у своєму змісті або на синтагматичному рівні виразну стильову експресію: ворожнеча, недовір'я «психологічна війна», «холодна війна», союзники, соратники, партнери, прихильники, товариші, компаньйони, друзі тощо.

Є підстави стверджувати, що зміна структури синонімічних рядів (як результат входження у них новостворених національних компонентів і запозичень) полягає в конкретизації ядерної ознаки диференціальними й аспектуальними семами (напр.: термін купон як номінація перехідної платіжної одиниці на шляху до відновлення української гривни).

Розгалужені родо-видові пучки лексем на зразок сателіти, маріонетки, приспівувачі, прихвосні, наймити, найманці, поплічники, слуги, лакеї, ставленики, пішаки, фішки, агенти, холопи; війна, агресія, експансія, інтервенція, втручання, конфронтація, конфлікт, напад, вторгнення, авантюра, загарбання, анекція, окупація, диверсія, прово кація, злодіяння, злочин — з дещо приглушеними синонімічними відношеннями й активними зв'язками між гіпонімами, частина з яких відноситься до термінологічної лексики, а не до термінології, свідчать і про спонтанний розвиток останньої, і про її залежність від загальномовних системоформуючих категорій лексичної семантики.

У природно сформованих термінологічних системах нерідко для найменування одного і того ж поняття є власний і запозичений терміни, що спостерігається в усіх терміносистемах. Здебільшого вони функціонують на рівні дублетів. У їх конкурентній взаємодії часто закладений певний імпульс для розвитку термінологічних систем.

Запозичення і калькування, пошук відповідних найменувань у загальновживаній мові для запозичуваних понять — це ті фактори розвитку мови, які передбачають неологізацію термінологічних систем. Вона не завершується входженням нових лексем у ту чи іншу термінологічну групу слів. Процес неологізації з цього тільки починається, оскільки інтравокабулярні зміни, що стосуються самої наявності одиниць у словнику певної галузі науки, тягнуть за собою різноманітні інтерлексемні зміни.      Ш. Баллі з цього приводу писав: «Слова ніколи не існують самостійно, і нове слово повинне буде зіткнутися з синонімами й антонімами; значення яких воно до певної міри змінить; водночас зміниться й ланцюг асоціацій». Будь-яка поява запозичень і новоутворень у кожній терміносистемі суттєво впливає на синонімічні відношення у її сфері.

Синонімія у термінології кваліфікується як явище негативне. Але вона є, і з нею доводиться рахуватися. Ми переважно розглядаємо її на функціональному рівні з урахуванням синтагматичних конотацій. На рівні ж парадигматики синонімія існує у вигляді дублетності. При наявності семантичних відмінностей між термінами в їх природній сфері здебільшого встановлюється не синонімія, а гіпонімія. Наведемо приклади дублетних пар, які нерідко супроводжуються і дублетністю національних відповідників до запозичених номінацій: ініціатива — почин, інспірація — підбурювання, антагонізм — суперечність, протиріччя, міксер — змішувач, клема — затискач, треншальтер — роз'єднувач, тестер — ампервольтомметрі дисперсність — розсіюваність тощо.

Паралельне вживання власного і запозиченого термінів розглядаємо як вияв взаємодії міжнаціонально-загального і національно-специфічного: антагонізм -— суперечність, інфляція — обезцінення, депозити — вклади. Деякі пари наведеного зразка Не можна назвати дублетами. Наприклад, термін податок має ширше значення, ніж інтернаціоналізм акциз, що знаходиться в гіпонімічній симетрії з терміном мито. Інтернаціональний термін інвестиція є гіпонімом стосовно терміна вкладення. На рівні ж функціонування наведені пари часто виступають як синонімічні. Аналогічно: інвертор — перетворювач, база — основа. Порівн.: термін перетворювач має значення «прилад, який сприймає зовнішню дію і безперервно перетворює її в сигнал, зручний для подальшої передачі», термін інвертор позначає пристрій, параметри якого протилежні вхідним. Він використовується в обчислювальній техніці, радіоелектроніці, причому в радіоелектроніці вказує на перетворення, які змінюють фазу або полярність електричного сигналу, що лише частково відповідає значенню терміна перетворювач. Термін база у радіотехніці має значення: 1) у біполярному транзисторі — «середня частина між емітерним та колекторним р-n-переходами»; 2) у напівпровідниковому діоді — «об'єм напівпровідникової пластинки між р-n-переходом і не випрямляючим контактом». Термін основа вживається у ширшому значенні.

Еквівалентами багатьох інтернаціональних слів-термінів виступають терміни-словосполучення, напр.: іпотека — позика під нерухомість, фритредерство — політика вільної (безмитної) торгівлі, криза — економічний спад(міжструктурний рівень).У таких випадках інтернаціональний термін характеризується більшою словотворчою гнучкістю, а у зв'язку з цим зростає його уживаність: імпорт — імпортер, імпортований, тезаврація — тезаврування, тезаврований, тезавруватися.

У неоднакових синонімічних відношеннях знаходяться запозичення різного походження, зокрема терміни денаціоналізація — реприватизація, боніфікація — рефакція, репарація — контрибуція збігаються усіма семами, тобто є дублетами. Терміни муніципалізація — націоналізація — синоніми, що відрізняються однією семою(муніци палізація — передача національного майна у відання місцевих органів влади, а не центральних). Однією семою (використання закономірностей соціально-економічних явищупродовж певного часу) відрізняються такожтерміни інтерполяція та екстраполяція. Своєрідний синонімічний ряд з гіпонімічними зв'язками становлять терміни расизм — реакційна соціальна доктрина і людиноненависницька практика, скерована на пригнічення народів, які нібито расово неповноцінні; дискримінація — обмеження, позбавлення прав певної частини людей на основі расової приналежності;сегрегація — вид расової дискримінації; апартеїд — принцип расової дискримінації; геноцид — винищування окремих груп людей за расовими, національними чи релігійними мотивами.

Органічно властиве термінології явище синонімії може виявлятися і на рівні синхронного існування двох    варіантів найменувань — повного і короткого: ПВЧ — підсилювач високої частоти, ПТК — перемикач телевізійних каналів, УПА — Українська Повстанська Армія; додаткова вартість — надвартість, тембр звуку — звучність, приймач дециметрових хвиль — дециприймач, сигнальний електрод — мішень. Така синонімія пояснюється прагненням конденсованості, короткості терміна як особливого виду мовного знака. Однак максимальна відповідність також зберігається хіба що на рівні «абревіатура — твірне словосполучення». В інших випадках можливе звуження або розширення значення синоніма, напр.: тембр звуку — якісна характеристика звуку, а звучність входить у звуковий спектр тембру, вказуючи на одну з його оцінок. На міжструктурному рівні «композит — аналітична конструкція» маємо синонімію запис звуку — звукозапис, телевізійна антена — телеантена, спінефект — поверхневий ефект, флікер-ефект — ефект блимання. Частина цих синонімів є, по суті, варіантами структури і пояснюються прагненням конденсації, тобто короткості терміна.

Синонімія у термінології на рівні варіантності — специфічне явище. Терміни-варіанти позначають, як правило, тотожні поняття (одне поняття), але мають певні видозміни на рівні афіксації: нагрів — нагрівання, перевід — переведення, розрив — розривання. Вони мають ідентичні й неідентичні значення (терміни з суфіксом о можуть позначати, крім значення процесу, ще й значення результату). Надпродукція — перепродукція, антигрипозний — протигрипозний, надгенератор — супергенератор. Ці терміни розрізняються префіксами, хоч поняття, яке вони позначають, лишається незмінним.

Явище синонімії може проявлятися і на рівні однієї словотвірної моделі: відтворення — відтворювання, заземлення — заземлювання, перетворення — перетворювання. Ці пари диференціюють характеристику позначуваного ними поняття (процесу) щодо тривалості.

На міжзнаковому рівні маємо синонімію у науках точного чи природничого циклу: О₂ — кисень, t— температура, км — кілометр, га— гектар тощо.

Таким чином, поява синонімії у термінології зумовлена лінгвістичними і екстралінгвістичними факторами. До них належать: 1) постійний розвиток наук, що супроводжується появою нових понять та бажанням дати кожному поняттю найточнішу номінацію; 2) неуніфікованість деяких термінологічних систем; 3) наявність застарілих назв, які функціонують паралельно з новими; 4) паралельне вживання запозиченого і автохтонного термінів; 5) надання переваги коротким формам, зручним для спілкування та ведення документації, що породжує синонімію різних структурних рівнів.

Антонімія

У кожній термінологічній системі антоніми творять елементарні
мікрополя, в межах яких реалізуються відношення протилежності як
однієї з суттєвих ознак системності термінології. Поняття завжди
виникають парами. Кожне з понять містить свою протилежність, що
ґрунтується на відмінності всередині одного йтого ж явища (властивості,
стану, якості тощо). Протилежність, контрастність понять, якими оперує
наука, знаходять в українській мові специфічне вираження в антонімії.
Терміни-антоніми характеризуються цілком визначеними парадигматичними властивостями: фронтальною протилежністю і розрізненням за диференційною ознакою, тісно пов'язаною з її основною дефінітивною функцією.

Антонімію у термінології трактують як особливу характеристику лексичного значення слова, особливе відображення протилежного в предметах і явищах об'єктивного світу.

Щодо питання наявності антонімів у термінологічних системах думки вчених розходяться. Так, Л. Новиков заперечує існування антонімічних відношень між термінами. В. Даниленко вважає, що явище антонімії у загальнолітературній мові та мові науки мають багато спільного і суттєво не відрізняються одне від одного. Вчений стверджує: «Явище антонімії, яке полягає в існуванні слів протилежного значення, в термінології репрезентоване чи не ширше, як у загальнолітературній мові». Додамо до цих думок погляд на бінарність наукових понять О. Деборина: «Поняття... народжуються парами... поняття внутрішнього народжуються одночасно з поняттям зовнішнього».

На наш погляд, антонімія є однією з найважливіших системоутворюючих категорій лексики взагалі і властива термінології зокрема. Звичайно, розглядати антонімію термінів без урахування її екстралінгвістичної мотивації неможливо, однак треба враховувати, по-перше, різне вираження понять у конкретних національних мовах; по-друге, живий зв'язок компонентів природно сформованих національних систем із загальною лексикою. Якщо «напруженість», «відносність семантики» (Л. Новиков) у загальному розумінні не характерні для антонімічних пар інтернаціонального характеру, то відсутність цих властивостей у національних номінаціях протилежних наукових понять доводиться далеко не завжди. Крім цього, у суспільствознавчих науках відносність семантики зумовлена й концептуально.

Ш. Баллі антонімічні протиставлення вважав виявом природного нахилу людського розуму: «В нашій свідомості абстрактні поняття закладені парами, причому кожне зі слів завжди так або інакше викликає уявлення про інше».

Антонімія як семасіологічна, категорія невід'ємна від термінологічних систем, що номінативно систематизують наукові поняття складну й багатопланову мережу протиставлень, суттєво впорядковуючи тим самим термінологічну сферу.

Антонімія у термінології має спільні і часткові форми реалізації, зумовлені якісно багатогранними відношеннями протилежності між науковими поняттями. Дотримуємося поглядів Д. Шмельова на зв'язок антонімії з «поляризацією певного семантичного простору», на появу в одиницях лексики «деяких ознак антонімічності», які не є «справжніми» антонімами, однак є ними за суттю відображення поляризації понять.

Осмислення антонімії у термінологічній сфері як одного із регулярних принципів найменування понять із протилежним змістом дає змогу точніше визначити місце терміна в конкретній термінологічній системі у його зв'язках і взаємозалежностях від інших її компонентів, включаючи і процес входження інновацій.

  Антонімічні пари у термінології можна розділити на дві групи — лексичні та словотвірні. Більшість антонімічних пар серед українських термінів мають мотивацію в загальнолексичних антонімах: прибуток — збиток, збагачення — зубожіння, життя — смерть, зліт — посадка, захворювання — одужання, виробництво — споживання тощо. Немало антонімічних пар ґрунтується на корекції префіксів. Основи і префікси є регулярними засобами вираження антонімічних відношень у системі термінів. Протилежні поняття в українській мові виражаються чергуванням префікса з його відсутністю, а також за допомогою використання префіксів полярного значення: перенаселення — недонаселення, недоросток — переросток, недозапилення — перезапилення, сурядність — підрядність. Найпродуктивнішим способом передачі протилежного поняття є приєднання до терміна стверджувальної семантики заперечної частки не: рентабельність — нерентабельність, платоспроможність — неплатоспроможність, шкідливість — нешкідливість тощо. Значну частину антонімічних пар становлять інтернаціоналізми, які прийшли на український мовний грунт готовими дериватами: позитив — негатив, імпорт — експорт, гіпербола — літота, гіпоксія — гіпероксія, гіпотаксис — паратаксис.
Протилежність понять у сфері інтернаціональних термінів найчастіше
виражається префіксами де-, анти-, екстра-, інтра-: концентрація —
деконцентрація, муніципалізація — демуніципалізація, ген — антиген, градація — деградація, частина — античастина, гармони —
антигормони, екстраполяція — інтерполяція, екстралінгвістика —
інтралінгвістика.

Окремі терміни мають антонімічну дублетність: валоризація — ревалоризація. Термін реприватизація лише останніми роками реалізував свою вихідну антонімічну пару — приватизація. Терміни демонетизація, деномінація, фактично лише передбачають свій антонімічний компонент — монетизація, номінація. Полісемічний термін оригінал вступає у дві антонімічні пари. У значенні «основа для відтворення, копіювання» його антонім — копія; у значенні «текст, з якого робиться переклад» — термін переклад; у значенні «малюнок для поліграфічного відтворення» — термін відбиток. Це засвідчує, що явище антонімії у терміносистемах навіть на рівні інтернаціоналізмів ускладнюється парадигматичними особливостями загальнолексичних систем.

Для медичної та біологічної термінології типовим є вираження протилежних понять через префікси, що вказують відповідно на надмірність, перебільшення та недостатність, пониження установленої норми: гіпервітаміноз — гіповітаміноз, гіпертонія — гіпотонія, гіперфункція — гіпофункція, гіпердинамія — гіподинамія, гіперплазія — гіпоплазія.

Крім однокореневої антонімії, яка ґрунтується на кореляції префіксів, у терміносистемах наявні й антонімічні пари змішаного зразка, де антонімічні відношення побудовані на протиставленні перших компонентів складних слів при однакових других. Так, усічені основи макро-, мікро- містять ознаки протилежності розміру, вираженого другим компонентом: мікроструктура — макроструктура, мікросистема — макросистема, мікромолекула — макромолекула, мікросвіт — макросвіт. Для вираження протилежності одиничності, чисельності, вираженої другим компонентом складного слова, вживаються усічені основи грецького походження: моно- (одно, єдино), полі- (чисельний, багато): моносемія — полісемія, моногамія — полігамія, монофонія — поліфонія, монотеїзм — політеїзм. Наявні в українських терміносистемах і відповідні власне українські структури: багатозначність — однозначність, багатоврожайність — маловрожайність, низьковрожайність; багатоплідність — малоплідність. У наведених прикладах антонімічність одного із компонентів складного терміна спричинює антонімію всього складного терміна.

Немало в термінологічних системах і антонімічних пар серед словосполучень: зовнішня торгівля — внутрішня торгівля, пряма мова — непряма мова, односторонній зв'язок — двосторонній зв'язок. Як
правило, номінації родових антонімічних термінів-словосполучень
виражають єдність протилежних понять, атрибути — протилежні їхні
ознаки, тобто значення атрибутів протиставляються за одним із
семантичних компонентів.

Приклади свідчать про регламентований, модельований характер вираження антонімічних відношень у системі української термінології. На рівні парадигматичних відношень спрацьовує принцип максимальної відповідності термінів; у полярних відношеннях знаходяться, як правило, національні або інтернаціональні терміни». Однак наявні й деякі винятки з цієї закономірності. Це, зокрема, використання для виразу відношень протилежності різноструктурних термінів на зразок: безробіття — працевлаштування, вільна конкуренція —  монополія.

Протилежність як єдність тотожності й відмінності у термінології не завжди виражається лексичними одиницями. Нерідко вона просто допускається. У таких випадках або передбачається лексична одиниця, яка знаходиться в опозиції до існуючих, або дві одиниці називають різні поняття, не усвідомлювані ними як протилежності, але передбачувані як певна єдність. Маємо на увазі терміни — антонімічні пари — на зразок партизація — департизація, ідеологізація — що тривалий час уживалися на рівні наявної лексичної одиниці й тієї, яка лише припускалася.

Не можна не враховувати і такого факту: у термінологічних системах дихотомія першого рівня «так», «ні» не завжди достатня. Антонімічні й конверсивні кореляції не вичерпують усіх різних видів протилежності. Так, у формуванні структури суспільствознавчої термінології велике значення має характерний для неї органічний зв'язок антонімії з синонімією і гіпонімією. Синонімічні відношення буквально пронизують антонімічні ряди суспільно-політичної лексики, створюють своєрідні пучки. Наведемо пучок найменувань із загальним значенням, протилежним значенню слову мир — війна, агресія, експансія, інтервен ція, втручання, конфронтація, конфлікт, напад, вторгнення, авантюра, анексія, окупація, застосування сили. Цей ряд можна продовжити лексемами з різних сфер літературної мови, причому нерідко не в прямому, а переносному значенні.

Однією зі системоформуючих категорій, корелюючих лексичну семантику, є конверсія. Вона тісно пов'язана з антонімією. Їх близькість проявляється в тому, що вони зіставлювані, хоч і по-різному, з вираженням ідеї зворотності, а відрізняються типами протилежності. На рівні мовної системи у антонімів є середній член протиставлення, що сприяє можливості переходу на рівні мовної діяльності логічних контрадикторних відношень у контрарні, чого позбавлені конверсиви. Вони повністю вичерпують об'єм поняття: попит — пропонування, продаж — купівля, кредит — борг, кредитор — боржник. Щодо власне мовних відмінностей конверсивів і антонімів, то тут відзначаємо характерний для антонімів збіг (частковий) сполучуваності, що не властиве конверсивам. Відношення передбачуваності один одного, взаємозумовленості і взаємоспрямування програмує утворення навколо термінів-конверсивів і мікросистем конверсивної кореляції: попит на товар — пропонування товару, експорт товару — імпорт товару, продаж: товару — купівля товару, сфера виробництва — сфера розподілу. Відношення конверсивності спостерігаємо і при побудові аналітичних термінів: закон попиту і пропозиції, відносини панування і підлеглості, принцип купівлі-продажу: у таких термінологічних сполуках конверсія спостерігається уже в плані простого перестановлення компонентів (перетворення товарів у гроші — перетворення грошей у товар), яка визначає сутність фіксованих понять у розумінні зворотного напряму відношень.

Гіпонімічні парадигми

Класифікація теоретичного матеріалу відбувається передусім через виявлення ієрархії наукових понять. Внаслідок абстракції, узагальнення, порівняння понять визначається їх місце у понятійній системі конкретної науки. Терміни як спеціально створені номінативні одиниці покликані не тільки виражати суть поняття, а й передавати зв'язки між ними - родо-видові, частини й цілого, суміжності у просторі або часі тощо.

Звідси наявність гіпонімічної, парадигми як однієї з найважливіших категорій, що формують термінологічні структури. Відношення між термінами-гіпонімами розглядаємо як багатогранну опозицію, що ґрунтується на спільності їх категоріальних ознак. Терміни, які виражають поняття видового плану, містять весь той комплекс ознак, що становить значення терміна-виразника родового поняття, плюс деякі додаткові значеннєві ознаки, що звужують об'єм їх значення. Ці додаткові змістові ознаки розрізняють родові й видові терміни, формуючи тим самим приватну опозицію або протиставляючи терміни на позначення видових понять, формують еквіполентну опозицію.

Гіпонімічні відношення тісно пов'язані з відношеннями
власне синонімічними, передусім у плані багатозначних
термінів. Так, термін авуари як гіпонім у пари вкладиавуари входить
до синонімічної пари авуари-інвестиція. Одночасно він виступає гіперонімом термінів чек, вексель, перевод, акредитив, якщо останні передбачають сему ви писаний у іноземній валюті.

3 парадигматичної точки зору гіпоніми характеризуються двома
видами протиставлення:1) протиставлення родового (гіперонімічного) і кожного видового (гіпонімічного) значення за відсутністю (наявністю) розрізнювального компонента; 2) протиставлення одне одному всіх видових значень за змістом розрізнювального компонента значень.

Гіпонімічні відношення пронизують кожну термінологічну систему. В суспільствознавчих терміносистемах вони, крім цього, мають свою специфіку: наявність широкої мережі розгалужених родо-видових лексем з дещо приглушеними синонімічними відношеннями й активними зв'язками між гіпонімами, частинам яких відноситься не до термінів, а до термінологічних лексем. Маємо на увазі відношення між такими термінами: беззаконня, утиск, переслідування, гніт, придушення, цькування, безправ'я, бешкет, злочинство, дискримінація, знущання, збиткування, геноцид, апартеїд, сегрегація, експлуатація, гноблення (пригноблювання, пригнічення), сваволя (свавілля, свавільність), грабіж (здирство), узурпація, мракобісся, «полювання на відьом», обскурантизм тощо, які знаходяться у гіпонімічних зв'язках між собою і об'єднані гіперонімом насилля. Визначення гіперо-гіпонімічних відношень знаходяться на початковій стадії. Домінує погляд, що гіпонімічні парадигми логічно угрунтовані взаємодією між родо-видовими поняттями та частиною і цілим, «ґрунтуються на імпліфікації чи виключенні понять». Узявши до уваги, що в логіці поняття імплікації, підпорядкування охоплює лише родо-видові відношення на зразок трикутник — прямокутний трикутник, наука — кібернетика, постулюємо: гіперо-гіпонімічні відношення між термінами конкретних систем виникають або внаслідок розвитку синтагмозначень гіперонімів (як у першому випадку), або шляхом актуалізації їх парадигматичних значень, як у другому випадку. Так, гіперонім арго має кілька співгіпонімів: арго жебраків, арго шкільне, арго спортивне; гіперонім — рід — жіночий рід, чоловічий рід, середній рід тощо. У цьому випадку співгіпоніми мають стійкий експліцитний характер, вони ілюструють з'єднання попередньо розчленованих образів сприйняття у певні семантичні сутності, що відтворюють зміст видового поняття; і тим самим формують семантику гіпоніма.

Гіперо-гіпонімічні відношення можуть розвиватися й імпліцитно — через актуалізацію парадигмо-значень гіперонімів, напр.: до терміна застарілі слова (гіперонім) гіпонімами є терміни історизми та архаїзми. В окремих випадках гіпоніми можуть стати гіперонімами стосовно інших термінів-гіпонімів уже через розвиток синтагмозначень: архаїзми лексичні, архаїзми лексико-словотвірні, архаїзми лексико-фонетичні, архаїзми фонетичні тощо.

У такому утвореному на матеріалі одного гіпероніма мікрополі термінів простежується ієрархічна взаємозалежність термінів, оскільки поділ понять на родові й видові може відбуватися за різними ознаками й у різній послідовності.

Спочатку маємо бінарну опозицію гіпонімів (як у попередньому випадку), далі лакуновий розвиток парадигмо- або синтагмозначень продовжує гіперо-гіпонімічні зв'язки термінів.

Гіперо-гіпонімічні відношення термінів переконливо ілюструє й класифікаційна, побудована шляхом описання інтенсіоналу поняття дефініція, типова й обов'язкова для передачі змісту поняття кожної системи. Пояснюючи особливості видового поняття через найближче родове, ця дефініція не тільки мінімально пояснює зміст поняття, а й відношення його з іншими.

Гіпероніми у таких випадках позначаються формою іменника у Н. в. однини або номінативним словосполученням:

Гіперо-гіпонімічні зв'язки між термінами окремої терміносистеми не є незалежним параметром її організації. Так, класифікація українських діалектів за територіальною ознакою передбачає поділ діалектних груп на поліську, південно-західну і південно-східну. Причому можливий подальший етап розвитку синтагмозначень: поліські діалекти — лівобережно-поліські діалекти, правобережно-поліські діалекти, західно-поліські діалекти тощо.

Гіперо-гіпонімічні відношення між термінами доповнюються синонімічними, синонімом до першого гіпоніма — термін східно-поліські говірки, до другого — середньо-поліські чи волинсько-поліські. Гіперо-гіпонімічні відношення і багатозначність терміна мають точки дотику. Так, реалізуючи значення «словниковий склад мови» і «сукупність слів певної сфери вживання», термін лексика включається у гіперо-гіпонімічні відношення лише в своєму другому значенні (виражаючи їх експліцитно): лексика активна, лексика пасивна, лексика термінологічна, лексика професійна. Чим більше співгіпонімів, тим ширше значення гіпероніма.

Отже, семантика гіперонімів формує своєрідну мікросистему, значення в якій перебувають у зв'язку з іншими.

Ланцюговий характер розвитку гіперо-гіпонімічних відношень відтворює звуження семантики у напрямі гіперонім — гіпонім, і навпаки — розширення значення від терміна-гіпоніма до гіпероніма. Розвиток цих відношень на основі синтагмо- і парадигм означень взаємозумовлений і пов'язаний. Як форма дієслова гіперонім дієприк метник має співгіпоніми — дієприкметники активні і дієприкметники пасивні (розвиток відношень на основі синтагмозначень).

Водночас гіпонім дієприкметник входить у мікросистему значення гіпероніма «частини мови». Оскільки зв'язок між термінами гіперонім-гіпонім відбиває взаємозалежність між родовим і видовим поняттями, що є вищою формою відображення в свідомості людини сутності явищ, понять і в яких акумульований увесь теоретичний досвід,