Сукупний попит і сукупна пропозиція

1.Сукупний попит. Фактори сукупного попиту

2. Сукупна пропозиція. Фактори сукупної пропозиції

 

1.Сукупний попит. Фактори сукупного попиту

Сукупний попит – це шкала, що графічно представлена у вигляді кривої, яка показує величину реального обсягу продукції – різні кількості товарів і послуг, що їх покупці бажають придбати за кожного можливого рівня цін (інші умови залишаються незмінними) (рис.1.)

ціна

 

                                АД

                                               

                                      Реальний ВВП

Рис.1. Крива сукупного попиту

Крива сукупного попиту має відємний нахил. Це обумовлено двома такими чинниками –

1)ефект майна. Із зростанням цін зменшується купівельна спроможність фінансових активів. Відповідно сукупний попит зменшується. Із зниженням рівня цін споживачі немовби відчувають себе багатшими, що відповідно стимулює їх збільшувати видатки. Відповідно сукупний попит зростає.

2)процентна ставка. Нижчий рівень цін знижує процентні ставки, стимулює збільшення видатків на інвестиційні блага і розширює сукупний попит. І навпаки.

3)ефект обмінного курсу. Він означає, що із зниженням цін у країні знижується і процентна ставка. Це веде до знецінення національної грошової одиниці щодо інших валют, внаслідок чого іноземні товари дорожчають порівняно з вітчизняними. Знецінення національної валюти стимулює експорт і стримує імпорт, що розширює чистий експорт, а отже, і сукупний попит.

4)ефект пропозиції грошей. Зростання цін за сталої номінальної кількості грошей супроводжується зменшенням реального попиту на товари і послуги. ”Дорогі гроші” ведуть до зменшення обсягів інвестицій, чистого експорту і споживання, а отже, і сукупного попиту.

Нецінові фактори, що спричиняють зміни в сукупному по­питі, можна поділити на три групи.

Перша — основні політико-економічні фактори, або змінні, що пере­бувають під контролем уряду: це передовсім монетарна і фіскальна політика. До другої групи належать зовнішні фактори: обсяг вироб­ництва в зарубіжних країнах, динаміка вартості активів та цінна ре­сурси тощо. Третю групу становлять сподівання споживачів та під­приємців.

Ці три групи факторів позначаються на поведінці основних по­купців, а отже й на сукупному попиті.

Монетарна політика буває стримувальною і стимулювальною. Остання сприяє збільшенню пропозиції грошей, зниженню процентних ставок та полегшенню доступу до кредитних ресурсів. За стимулювальної монетарної політики зростають обся­ги інвестицій та споживання товарів тривалого користування, що збільшує сукупний попит і перемішує криву АД вправо. Стримувальна монетарна політика зменшує сукупний попит, і крива АД пере­міщується вліво(рис.2).

 

Ціна

 

                                           АД1

                                           АД

                                       АД2

                                           Реальний ВВП

  Рис.2. Переміщення кривої сукупного попиту

 

Фіскальна політика пов'язана з державним бюдже­том. Збільшення державних видатків на товари і послуги прямо розширює сукупний попит, і крива АД переміщується вправо. Змен­шення ставок прибуткового податку з громадян збільшує їхній ви­користовуваний дохід і обсяг закупівель за даного рівня цін. Це оз­начає, що зниження податків переміщуватиме криву сукупного попиту вправо. Водночас підвищення прибуткового податку з гро­мадян зменшить видатки на споживання і переміщуватиме криву сукупного попиту вліво.

Підвищення податків з прибутку підприємств зменшуватиме їхній нерозподілений прибуток, а отже, зменшуватимуться обсяг інвестицій і сукупний попит. Навпаки, зниження податків збільшу­ватиме нерозподілений прибуток та видатки на інвестиції, що пе­реміщуватиме криву сукупного попиту вправо.

Вагомий вплив на сукупний попит справляють зовнішні фактори. Серед них важливе місце належить величині національного доходу інших країн. Крива сукупного попиту країни переміщуватиметься, якщозмінюватиметься обсяг товарів і послуг країни, який купуватимуть іноземні фізичні та юридичні особи незалежно від рівня цін в ос­танній.

Експорт країни збільшується з поліпшенням стану ділової активності її тор­говельних партнерів. Уповільнення темпів економічного зростання зовнішньоторговельних партнерів країни зменшує її чистий екс­порт, і крива сукупного попиту переміщується вліво.

2.Сукупна пропозиція. Фактори сукупної пропозиції

Сукупна пропозиція – це шкала, графічно представлена у вигляді кривої, що показує рівень реального національного продукту, який буде вироблено за кожного можливого рівня цін (інші обставини залишаються незмінними).Національна економіка може відреагувати на зміну в сукупному попиті як збільшенням обсягу реального продукту, так і зміною рівня цін.

Крива довгострокової пропозиції показує обсяг виробництва, який називають природним рівнем виробництва(рис.3.). Цей рівень досягається за повної зайнятості. Тому всі фактори, які змінюють природний рівень виробництва, переміщуватимуть криву довгострокової сукупної пропозиції вправо або вліво.

Ці фактори можна поділити на дві групи:

1)процеси або заходи економічної політики, які змінюють обсяг виробництва за тієї самої природної норми безробіття;

2)економічні процеси або заходи державної політики, що змінюють природну норму безробіття.

В короткостроковому періоді фактори формування сукупної пропозиції поділяють на дві групи: 1)цінові; 2)нецінові.

Ціна                           АS

 

 

                             

 

                                                         Реальний обсяг виробництва

Рис. 3. Крива довгострокової сукупної пропозиції

 

До цінових факторів належать змінні, які із збільшенням обсягу виробництва сприяють або протидіють зростанню витрат на одиницю продукції та підвищенню рівня цін. Коли із збільшенням обсягу виробництва витрати на одиницю продукції і рівень цін починають швидко зростати, крива короткострокової су­купної пропозиції стає крутою. Крутіша крива АSозначає, що збільшення сукупного попиту в основному транс­формується у зростання цін і слабо впливає на обсяг виробництва.

Основними ціновими факторами короткострокової сукупної пропозиції є такі. По-перше, це змінні, що починають діяти, коли національна економіка виходить за межі природного рівня виробництва (використання резервного устаткування з нижчою продуктивністю; залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації; виникнення слабин у виробництві — проблеми із забезпеченням си­ровиною, транспортом тощо).

По-друге, це структурні та природні умови (неодночасне досяг­нення повної зайнятості в окремих галузях; використання дорогих природних ресурсів, які звичайно не використовуються; збільшення обсягу виробництва на менш ефективних підприємствах та Ін.).

Ціна                                                  АS

                                                       Класичний

    кейнсіанський

       відрізок                         

                                         

                                          проміжний

                                          Природний обсяг виробництва

                              Реальний обсяг виробництва

Рис.4.Крива короткострокової сукупної пропозиції

 

По-третє, це зовнішньоекономічні чинники (запровадження мита і квот на товари, що є ресурсами виробництва; розширення збуту на дорогих ринках — віддалених, захищених митом, корумпованих то­що).

По-четверте, це інституційні чинники (екологічні нормативи та санкції; прогресивні тарифи за понаднормове споживання палива та електроенергії; ставки непрямих податків та ін.).

Зі збільшенням обсягу національного виробництва дія всіх цих чинників веде до зростання витрат виробництва на одиницю про­дукції.

До нецінових факторів короткострокової сукупної пропозиції нале­жать ті змінні, які підвищують або знижують витрати на одиницю продукції незалежно від змін обсягу національного виробництва. Економісти поділяють нецінові чинники короткострокової пропозиції на два види — реальні і номінальні. Реальні змінні впливають на сукупну пропозицію як у коротко­строковому, так і довгостроковому періодах. Основними реальними факторами сукупної пропозиції є:

по-перше, обсяг ресурсів — природні й трудові ресурси, капітал і технологія та ефективність їх застосування — продуктивність праці, енерго- та матеріаломісткість продукції. Збільшення обсягу ресурсів і підвищення ефективності їх використання перемішує коротко­строкову (і довгострокову) криву АS вправо;

по-друге, інтеграція країни у світову економіку - участь країни в міжнародному поділі праці; рівень протекціонізму тощо. Зростання рівня відкритості національної економіки забезпечує ефективніше використання ресурсів, і крива АS переміщується вправо і навпаки;

по-третє, додаткові витрати на підприємницьку діяльність (над­мірні витрати коштів на реєстрацію, ліцензування,тощо) зменшують її масштаби. В резуль­таті і короткострокова, і довгострокова криві АS переміщуються вліво.

Номінальні змінні впливають лише на криву короткострокової сукупної пропозиції, переміщуючи її вліво або вправо, а природний рівень виробництва і довгострокова крива АS не змінюються. Ос­новними номінальними змінними є, по-перше, рівень цін на ресурси — рівень зарплати, %, рента за землю та ін. Зростання цін на ресурси переміщує криву коротко­строкової сукупної пропозиції вліво і навпаки.

По-друге, інституційні фактори, які творять макроекономічне середовище, в якому функ­ціонують ділові одиниці національної економіки. Так, несприятли­ве макросередовище, яке складається, наприклад, в умовах підви­щення непрямих податків (ПДВ, податку на майно підприємств, соціальних податків) або плати за використан­ня природних ресурсів, переміщуватиме криву короткострокової су­купної пропозиції вліво. І навпаки, сприятливе макроекономічне середовище стимулює інвестиційний процес, що підтримує ста­більні темпи економічного зростання.