Основні принципи та методи теорії логістики

Принципи логістичного підходу вимагають інтеграції ма­теріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту, фінансів і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей в єдину систему, що має підвищити ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефек­тивність.

Основні принципи для підприємницької логістики можуть бути такі:

— погодження логістики з корпоративною стратегією;

— удосконалення організації руху матеріальних потоків;

— забезпечення надходження необхідної інформації та су­часної технології її обробки;

— прагнення до ефективного управління людськими ресур­сами;

— підтримка тісного зв'язку з іншими фірмами у вироблен­ні стратегії;

— облік прибутку від логістичної діяльності в системі фі­нансових показників;

— визначення оптимальних рівнів логістичного обслугову­вання з метою підвищення рентабельності виробництва;

— ретельна розробка логістичних операцій;

— прагнення до укрупнення партій товарів;

— сприйняття логістики як унікальної сфери творчості для стратегічної орієнтації фірми;

— оцінка ефективності діяльності логістичних підрозділів.

Методи дослідження. Методологія теорії логістики як на­вчання про комплекс методів і засобів вивчення її об'єкта і предмета дослідження має кілька рівнів — від методологічної бази логістики у формі парадигми — системи концепцій до спеціальних методів дослідження.

Логістика ґрунтується на таких методологічних дис­циплінах:

1) загальна теорія систем;

2) кібернетика;

3) дослідження операцій;

4) прогностика.

Загальнонаукові методи, що використовуються в логіс­тиці:

1) матеріалістична діалектика з її причинно-наслідковою логікою;

2) аналіз і синтез систем;

3) метод переходу від абстрактного до конкретного.

До конкретних логістичних підходів і методів нале­жать:

1) потоково-процесний метод, який полягає в тому, що будь-яка господарсько-економічна, підприємницька і комер­ційна діяльність спершу може бути представлена у формі потоку конгломерату процесів, різних за своєю природою і субстантною сутністю (інтелектуальної роботи: наукових до­сліджень, проектно-конструкторських робіт; організаційної роботи: документообігу, менеджменту; фізичної роботи: навантаження-розвантаження, складування, просторове перемі­щення), а потім на його основі синтезується система в межах досліджуваного циклу (або його періоду) змістовної цільової діяльності. Зважаючи на те, що будь-яка економічна діяль­ність — це слабко структуроване (або навіть поляризоване) се­редовище, цей логістичний метод (прийом) усе-таки дає змогу наближатися до адекватного моделювання досліджуваного об'єкта (у рамках реалістичної фактології) та до можливості кількісного виміру, аналізу й оцінки досліджуваних у такий спосіб процесів з метою їх удосконалювання;

2) методи статистико-економічного аналізу (балансовий, графічний методи, групування, порівняння, прийоми еліміну­вання);

3) математичні методи вирішення логістичних завдань:

— лінійне програмування;

— теорія черг;

— імітаційне моделювання;

— експертні оцінки;

— транспортні матриці;

— теорія керування запасами;

— мережні моделі;

— математична оптимізація;

— методи прогнозування попиту.

Види логістики

З метою формалізації наукових досліджень і практичних розробок логістика класифікується за такими ознаками:

1) характер зон управління:

— зовнішня;

— внутрішня.

Зовнішня логістика займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але пе­ребувають у сфері впливу суб'єкта господарювання.

Внутрішня логістика спрямована на координацію й удо­сконалення господарської діяльності, пов'язаної з управлін­ням потоковими процесами в межах підприємства або корпо­ративної групи підприємств;

2) характер господарської діяльності (функціональні об­ласті):

— закупівельна;

— виробнича;

— розподільча;

— транспортна;

— складська;

— запасів;

— інформаційна і т. ін.

Зазначені сфери застосування логістики будуть розглянуті нами докладніше в наступних темах;

3) масштаб розроблюваних проблем (рівні логістики):

— макрологістика;

— мікрологістика.

Сутність мікрологістики

У сферу досліджень макрологістики включаються проце­си, які протікають на регіональному, міжрегіональному, за­гальнонаціональному і міждержавному рівнях.

Мікрологістика займається комплексом питань з управ­ління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпо­ративної групи підприємств, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.

Мікрологістика є внутрішньовиробничою логістикою, що пов'язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми.

Усі ці види логістики обов'язково передбачають наявність логістичного інформаційного потоку, що включає надходжен­ня даних про матеріальний потік. Мікрологістика, на думку А.Г. Кальченко, в свою чергу поділяється на три види:

1) логістика, пов'язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика);

2) виробнича логістика;

3) логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика).

Сфери і функції мікрологістики полягають у таких проце­сах:

1) планування виробничих завдань із детальним розкладом випуску виробів;

2) розподіл плану випуску продукції за виробничими діль­ницями підприємства;

3) контроль за якістю праці;

4) переробка вантажів, що транспортуються;

5) управління запасами;

6) організація інформаційних потоків;

7) пакування виробів, їх зберігання;

8) складування;

9) вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;

10) маркетингові дослідження ринку — вивчення ринку, ор­ганізація служби постачання, фінансування та розрахунки, матеріальне заохочення;

11) проектування замовлень на постачання продукції, скла­дування запасів, постачання споживачів, фінансування замов­лень.

Мікрологістична система вирішує питання в межах окре­мих функціональних елементів логістичної системи (інтегру­ються процеси планування, виробництва, збуту, транспортно-складських та вантажно-розвантажувальних робіт, фінансу­вання, інформаційного забезпечення).