Тема 1. Лог істика в ринковій економіці

Опорний конспект лекцій

з дисципліни: «Логістика»

 

 

Черкаси

Тема 1. Лог істика в ринковій економіці

П лан лекції

1. Сутність, функції та завдання логістики

2. Логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності фірми

3. Етапи розвитку логістики (самостійно)

4. Універсальна концепція логістики (самостійно)

5. Сучасна логістична концепція

6. Основні принципи та методи теорії логістики (самостійно)

7. Види логістики.

8. Сутність мікрологістики

Етапи розвитку логістики

Логістика як наука перебуває у стані розвитку. В економіч­ній літературі можна зустріти кілька підходів до виділення етапів розвитку логістики. Основна відмінність полягає в різ­ному ступені деталізації періодів розвитку логістики. Розгля­немо етапи укрупнено.

Перший етап (60-ті роки) – характеризується використан­ням логістичного підходу для управління матеріальними по­токами у сфері обігу. У цей період формується два ключових положення:

— наявні ніби окремо потоки матеріалів у виробництві, збе­ріганні і транспортуванні можуть бути взаємопов'язані єдиною системою управління;

— інтеграція окремих функцій фізичного розподілу матері­алів може дати істотний економічний ефект.

Специфіка логістичного підходу полягає у спільному вирі­шенні завдань із управління матеріальними потоками, напри­клад спільне вирішення завдань з організації роботи склад­ського господарства і пов'язаного з ним транспорту.

Вони починають працювали на один економічний результат за єдиним графіком і єдиною узгодженою технологією. Тара, у якій відправляється вантаж, обирається з урахуванням специ­фіки транспорту, у свою чергу характеристики перевезеного вантажу визначають вибір транспорту.

Другий етап (80-ті роки) характеризується розширенням інтеграційної основи логістики. Логістика почала охоплювати виробничий процес. У цей період відбувається:

— швидке зростання вартості фізичного розподілу;

— зростання професіоналізму менеджерів, які здійснюють управління логістичними процесами;

— довгострокове планування у сфері логістики;

— широке використання комп'ютерів для збору інформації та контролю за логістичними процесами;

— централізація фізичного розподілу;

— різке скорочення запасів у матеріалопровідних лан­цюгах;

— чітке визначення дійсних витрат розподілу;

— визначення і здійснені заходів для зменшення вартості просування матеріального потоку до кінцевого споживача.

До взаємодії складуванні і транспортування починає під­ключатися планування виробництва, що дало змогу скоротити запаси, підвищити якість обслуговування покупців за рахунок своєчасного виконання замовлень, поліпшити використання устаткування.

Третій етап належить до сучасності й може бути охаракте­ризований так:

— з'являються фундаментальні зміни в організації та управ­лінні ринковими процесами у всій світовій економіці;

— сучасні комунікаційні технології, які забезпечують шви­дке проходження матеріальних та інформаційних потоків, да­ють змогу здійснити моніторинг усіх фаз переміщення продук­ту від первинного джерела до кінцевого споживача;

— розвиваються галузі, які надають послуги у сфері логіс­тики;

— концепція логістики, ключовим положенням якої є необ­хідність інтеграції, починає визнаватися більшістю учасників ланцюгів постачання, виробництва і розподілу;

— сукупність матеріалопровідних суб'єктів набуває ціліс­ного характеру.

 

Види логістики

З метою формалізації наукових досліджень і практичних розробок логістика класифікується за такими ознаками:

1) характер зон управління:

— зовнішня;

— внутрішня.

Зовнішня логістика займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але пе­ребувають у сфері впливу суб'єкта господарювання.

Внутрішня логістика спрямована на координацію й удо­сконалення господарської діяльності, пов'язаної з управлін­ням потоковими процесами в межах підприємства або корпо­ративної групи підприємств;

2) характер господарської діяльності (функціональні об­ласті):

— закупівельна;

— виробнича;

— розподільча;

— транспортна;

— складська;

— запасів;

— інформаційна і т. ін.

Зазначені сфери застосування логістики будуть розглянуті нами докладніше в наступних темах;

3) масштаб розроблюваних проблем (рівні логістики):

— макрологістика;

— мікрологістика.

Сутність мікрологістики

У сферу досліджень макрологістики включаються проце­си, які протікають на регіональному, міжрегіональному, за­гальнонаціональному і міждержавному рівнях.

Мікрологістика займається комплексом питань з управ­ління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпо­ративної групи підприємств, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.

Мікрологістика є внутрішньовиробничою логістикою, що пов'язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми.

Усі ці види логістики обов'язково передбачають наявність логістичного інформаційного потоку, що включає надходжен­ня даних про матеріальний потік. Мікрологістика, на думку А.Г. Кальченко, в свою чергу поділяється на три види:

1) логістика, пов'язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика);

2) виробнича логістика;

3) логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика).

Сфери і функції мікрологістики полягають у таких проце­сах:

1) планування виробничих завдань із детальним розкладом випуску виробів;

2) розподіл плану випуску продукції за виробничими діль­ницями підприємства;

3) контроль за якістю праці;

4) переробка вантажів, що транспортуються;

5) управління запасами;

6) організація інформаційних потоків;

7) пакування виробів, їх зберігання;

8) складування;

9) вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;

10) маркетингові дослідження ринку — вивчення ринку, ор­ганізація служби постачання, фінансування та розрахунки, матеріальне заохочення;

11) проектування замовлень на постачання продукції, скла­дування запасів, постачання споживачів, фінансування замов­лень.

Мікрологістична система вирішує питання в межах окре­мих функціональних елементів логістичної системи (інтегру­ються процеси планування, виробництва, збуту, транспортно-складських та вантажно-розвантажувальних робіт, фінансу­вання, інформаційного забезпечення).

 

План лекції

1. Логістичні ланцюги

2. Види логістичних ланцюгів розподілу

3. Основні інструменти управління логістикою

4. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах

Логістичні ланцюги

У вітчизняній і закордонній літературі широко використо­вуються поняття "логістичний ланцюг" і "логістичний канал". У багатьох випадках ці поняття не дуже чітко розмежовані, а іноді вживаються як синоніми.

В англо-американській літературі з логістики використо­вують поняття: логістичний канал, канал розподілу та ін.

У Німеччині дуже поширеним терміном є логістичний ланцюжок, що відображено в одному з національних стандар­тів.

Ґрунтуючись на визначенні А.Г. Кальченко, дещо розши­римо його (включивши інформаційні та фінансові потоки). Воно виглядатиме так:

Логістичний ланцюг — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів то­що), які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення матеріальних потоків від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача та оптимізацію супутніх їм інформаційних і фінансових потоків.

Логістичний канал — це частково впорядкована множина різних посередників, які реалізують доведення матеріального пото­ку від конкретного виробника до його споживачів.

Таким чином, основною відмінністю логістичного ланцюга від логістичного каналу (каналу розподілу) є те, що ланцюг включає і виробника, і посередників, і обслуговуючі структури (склади, транспортні організації), а канал — лише посередни­ків і виробника.

На рис. 2.1 наведено приклад простого логістичного ланцю­га прямого збуту, який включає такі ланки логістичної систе­ми (ЛЛС): фірму — виробника готової продукції (ГП), спожи­вача (покупця) і логістичного посередника, який доставляє товар покупцю.

Рис. 2.1. Приклад простого логістичного ланцюга: ЛЛС — лан­ки логістичної системи; ГП — готова продукція.

 

У цілому в логістичному ланцюзі виділяють такі головні ланки:

— постачання матеріалів, сировини і напівфабрикатів;

— зберігання продукції та сировини;

— виробництво товарів;

— розподіл, включаючи відправлення товарів зі складу готової продукції;

— споживання готової продукції;

— сервісне обслуговування споживачів чи замовників.

Організаційна побудова логістичних ланцюжків може бути різноманітною і залежить від:

1) розмірів підприємств;

2) масштабів їх діяльності;

3) концепції управління;

4) матеріаломісткості;

5) галузі економіки.

Логістичні мережі — це складні логістичні утворення взаємо­пов'язаних ланок, які поєднують кілька логістичних ланцюгів.

 

План лекції

1. Перелік та характеристика елементів логістики

2. Методологічне забезпечення ефективної взаємодії елементів логістики

2.1. Кібернетичний підхід (самостійно)

2.2. Теорія дослідження операцій (самосттійно)

2.3. Теорія ефективності та управління елементами логістичних витрат

3. Інформаційне забезпечення ефективної взаємодії елементів логістики

Кібернетичний підхід

Логістичні системи як цілеспрямовані динамічні системи належать до категорії кібернетичних систем.

Розглянемо основні кібернетичні поняття.

Кібернетика — наука про управління, зв'язок та обробку інформації.

Кібернетична система — цілеспрямована система щодо якої прийняте припущення про відносну ізольованість в інформаційному й абсолютну проникність у матеріально-енергетичному аспектах.

Об'єкт вивчення кібернетики — динамічні системи.

Предмет вивчення кібернетики — інформаційні процеси, пов'язані з управлінням динамічними системами.

Кібернетичне управління це — безперервна процедура в логістичній системі зі зворотним зв'язком. Інформація про хід процесу надходить до керуючого органу (група логістів). Тут здійснюються аналіз інформації, порівняння її з тим, що бажа­но було б мати, ухвалення рішення, оформлення розпоряджень та їх передача. Керований процес (операція) так чи інакше реа­гує на отримані розпорядження, при цьому на характер його функціонування впливають зовнішні умови. Інформація про зміну процесу (операції) як реакцію на розпорядження (управ­ління) знову надходить у систему управління, чим здійснюєть­ся зворотний зв'язок.

Найбільш складним у системі логістичного управління є процес вироблення рішення.

Прийняття будь-якого рішення відбувається за такою схе­мою:

— постановка завдання (суть проблеми, обмеження, необ­хідність рішення);

— з'ясування суті поставленого завдання (мета, засоби її до­сягнення);

— оцінка стану питання (умови рішення задачі);

— вибір математичної моделі;

— виконання розрахунків;

— якісна оцінка факторів, не врахованих математичною мо­деллю;

— аналіз і синтез результатів кількісної та якісної оцінок;

— ухвалення рішення.

Щоб процес вироблення логістичного (підприємницького) рішення йшов правильним шляхом, необхідно насамперед пра­вильно зрозуміти (усвідомити) суть поставленого завдання.

У процесі вироблення рішення беруть участь конкретні фор­ми мислення — аналіз і синтез, індукція, аналогія, абстракція і конкретизація.

У ході вироблення логістичного рішення дуже важливо встановити причинно-наслідкові зв'язки між елементами об­ставин і ходом процесу.

У ході останньої фази прийняття рішення — при остаточно­му ухваленні рішення — крім максимізації або мінімізації основного показника логістичного процесу необхідно врахову­вати ще багато різних обставин (юридичні, соціальні, еконо­мічні і т. ін.), тому ця фаза не може бути формалізована, а по­винна виконуватися (підприємцем, менеджером). Що ж сто­совно попередніх етапів прийняття рішень, то вони можуть бути вирішені математичними методами теорії дослідження операцій.

Теорія дослідження операцій

Суть дослідження операцій полягає в моделюванні майбут­ніх дій досліджуваної організації (системи) з використанням різноманітного математичного апарату: теорії ймовірностей, математичної статистики, теорії ігор, математичного програ­мування, теорії масового обслуговування та ін.

Дослідження операцій — методологія застосування математич­них кількісних методів для обґрунтування рішень та оцінки їх ефективності у всіх сферах цілеспрямованої людської діяльності.

У логістиці об'єктом дослідження операцій є оптимізація логістичних систем, у тому числі процесів прийняття логістичних рішень.

У логістиці предметом дослідження операцій є завдання прий­няття найкращих рішень у керованій логістичній системі на основі оцінки ефективності її функціонування.

Варто усвідомити, що дослідження операцій займається вивченням цілеспрямованої діяльності (якою є, зокрема, під­приємницька та логістична діяльність), тобто системи дій, що служать для досягнення цілком визначеної конкретної мети, яка має бути чітко сформульована словесно, настільки чітко, щоб її можна було перекласти на мову математики і написати математичний вираз, формулу, що показує ступінь досягнення поставленої мети (показник якості, критерій про­цесу).

Операція — закінчена дія, захід (система заходів), об'єднані єдиним задумом, спрямована на рішення певного завдання досягнення поставленої мети.

Так, у логістиці до досліджуваних операцій належать:

— організація потокового, виробничо-комерційного процесу;

— розробка проекту і створення логістичної системи;

— організація МТЗ конкретного комерційного підприємства.                                                                                     

Операція завжди має результат, тобто сукупність результатів, що виникають унаслідок її здійснення. Кожна операції має мету. Метою операції називають той результат, заради досягнення якого вона здійснюється.

План лекції

1. Логістика технологічних процесів

2. Поняття матеріального потоку, його параметри та характеристики

3. Класифікація матеріальних потоків

4. Поняття про управління матеріальними потоками

За призначенням:

а) вхідні — це зовнішні потоки, які надходять у логістичну систему із зовнішнього середовища;

б) вихідні — це потоки, які виходять із логістичної системи і надходять у зовнішнє для неї середовище.

За умови збереження на підприємстві запасів на одному рів­ні вхідний матеріальний потік буде дорівнювати вихідному.

За ритмічністю:

а) неперервні — на конвеєрних або автоматизованих лініях у процесі виробництва, транспортування матеріальних ресур­сів трубопроводом і т. ін.;

б)  дискретні — організація забезпечення потреб у формі складських і транзитних постачань, подача на робочі місця ма­теріальних ресурсів за умови дрібносерійного і середньосерійного виробництва, регулярне відвантаження готової продукції постійним контрагентам і т. ін.;

в) бліц-потоки — це разові постачання, подача на робочі місця рідковживаних предметів і засобів праці.

План лекції

1. Поняття про логістичні системи

2. Види логістичних систем

3. Порядок, підходи, принципи та фактори впливу на формування логістичних систем

 

За природою потоку:

а) логістичні операції з матеріальним потоком:

-складування;

-транспортування;

-комплектація;

-завантаження;

-розвантаження;

-внутрішні переміщення сировини та матеріалів під час 1 реалізації логістичних функцій виробництва;

-упаковування вантажу;                                                  

-укрупнення вантажних одиниць;

-зберігання;

б) логістичні операції з інформаційним потоком:

— збір інформації;

— зберігання інформації;

— обробка інформації;

— передача інформації.

Види логістичних систем

Логістичні системи класифікуються за такими ознаками:

1) за ознакою просторового обмеження — логістичні систе­ми поділяються на два типи:

— макрологістичні;

— мікрологістичні.

Макрологістична система є великою логістичною систе­мою управління потоковими процесами за участю декількох і більше незалежних суб'єктів господарювання, не обмежених у територіальному розташуванні. Виділяють такі макрологіс­тичні системи:

— регіональні;

— національні (міжрегіональні);

— міжнаціональні.

Створення макрологістичних систем обумовлене неоохідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні. Під час створення макрологістичних систем особливу увагу приділяють взаємному погодженню інтересів кожного учасни­ка незалежно від його ролі у створюваній системі.

Цілі створення макрологістичних систем значною мірою можуть відрізнятися від цілей і критеріїв синтезу мікрологістичних систем. У більшості випадків критерій мінімуму за­гальних логістичних витрат використовується і під час синтезу макрологістичних систем. Однак найчастіше критерії форму­вання макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, військовими, політичними та іншими цілями.

Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, об'єднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належать технологічно пов'язані виробництва, об'єд­нані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний еконо­мічний результат. Мікрологістичну систему підприємства мож­на подати у вигляді основних підсистем: закупівлі, виробництва і збуту (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Мікрологістична система

 

Закупівля — підсистема, яка забезпечує надходження ма­теріального потоку в логістичну систему.

Планування та управління виробництвом — це підсисте­ма, що приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель та управляє ним у процесі виконання різних технологічних операцій, які перетворюють предмет праці у продукт праці.

Збут — підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи;

2) залежно від виду логістичних ланцюгів — логістичні системи поділяються на:             

— логістичні системи з прямими зв'язками — це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача без посередників, на основі прямих господарських зв'язків;              

— ешелоновані (багаторівневі) логістичні системи — це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача за участю як мінімум одного посередника;                       

— гнучкі логістичні системи — системи, у яких доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв'язками, так і за участю посередників.

Щоб визначити найоптимальнішу логістичну систему, не­обхідно розробити її проект. Для цього слід виділити три ета­пи: виявлення проблем, планування шляхів їх вирішення і розробка пропозицій щодо створення проекту.

Процес планування логістичного проекту передбачає:

1) визначення мети та обмежень;

2) розробку стандартів оцінки результатів;

3) вибір техніки аналізу;

4) складання проектного завдання.

Аналізуючи проект логістичної системи, визначають: 1) достатні або недостатні резерви удосконалення логістики, які бвиправдали проведення детальних досліджень та аналізу; 2) створення концептуальних схем проекту потребує всебічноговивчення фактичних даних, що допомагає об'єктивно і критично поглянутина наявні методи роботи; 3) у процесі створення концептуальної схеми проекту слід чітко визначити можливі варіанти перебудови логістичної системи.

Після складання проекту логістичної системи переходять до її планування, основними складовими якого є планування технологічного процесу та оперативне планування.

При плануванні технологічного процесу аналізують техно­логії, які використовують конкуренти, зважаючи на обробку за­мовлень, планування потреб у матеріалах. Особливу увагу при­діляють технологіям вантажопереробки і транспортування.

В оперативних планах зусилля менеджменту зосереджу­ються вже на діях, наприклад на процесах збуту та розподілу. У логістиці перевага надається не галузі економіки, а регіону. Територіальна спеціалізація й раціоналізація мають особливе значення для малих і середніх підприємств із незначними ци­клічними потоками товарів широкої номенклатури.

План лекції

1. Поняття про управління матеріальними потоками в логістичних системах

2. Управління матеріально-технічним забезпеченням у логістичних системах

3. Управління запасами в логістичних системах

За концентрацією вартості:

— Група А — висока концентрація вартості;

— Група В — середня концентрація вартості;

— Група С — низька концентрація вартості.

Класифікація запасів підприємства за вищевказаними озна­ками досить умовна і призначена в основному для їх контролю та поповнення.

Управління запасами в логістичних системах зводиться до вирішення такого завдання, як підтримка розмірів матеріаль­них запасів на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне по­стачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресур­сами за умови дотримання мінімальних витрат.

Система управління запасами — сукупність правил і показ­ників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами:   

— система управління запасами з фіксованим розміром за­мовлення;

— система управління запасами з фіксованою періодичніс­тю замовлення;

— система зі встановленою періодичністю поповнення запа­сів до встановленого рівня;

— система "Мінімум-максимум";

— система оперативного управління.

Параметрами системи управління запасами є:

— точка замовлення — мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідне їх по­повнення;

— нормативний рівень запасів — розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі;

— обсяг окремої закупівлі;

— частота здійснення закупівель — тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодич­ність поповнення запасів продукції;

— поповнювана кількість продукції, за якої досягається мі­німум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витрата­ми на поповнення і заданими альтернативними витратами ін­вестованого капіталу.

Розглянемо сутність систем управління запасами.

Система з фіксованим розміром замовлення. Це класич­на система, у якій розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах логістичної системи запасу до встановленого мінімального критич­ного рівня, який називають точкою замовлення.

У процесі функціонування цієї технологічної системи інтер­вали постачання можуть бути різними залежно від інтенсив­ності витрат (споживання) матеріальних ресурсів у логістичній системі.

Регулюючими параметрами цієї системи є розмір замов­лення і точка замовлення.

За умови досягнення запасом нижньої критичної межі та організації чергового замовлення на постачання необхідних Матеріальних ресурсів рівень запасу на момент організації замовлення має бути достатнім для безперебійної роботи в періоді логістичного циклу. При цьому страховий запас повинен зали­шитися недоторканним.

Система з фіксованим розміром замовлення іноді ще називається двобункерною, оскільки в такому випадку передбачається, що запас зберігається ніби в двох бункерах. З першого бункера матеріальні ресурси витрачаються з моменту надходження чергової партії до моменту подачі замовлення, а з другого бункера — у період між подачею замовлення і його виконанням, тобто до моменту постачання.

На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках:

— великі втрати внаслідок відсутності запасу;

— високі витрати на зберігання запасів;                            

— висока вартість товару, який замовляється;

— високий ступінь невизначеності попиту;

— наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка мовляється;

— накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.

Перевага: передбачає захист підприємства від утворення дефіциту матеріальних ресурсів.

Недоліки системи з фіксованим розміром замовлення:

1) передбачає безперервний облік залишків матеріальних ресурсів на складах логістичної системи з тим, щоб не пропустити момент досягнення точки замовлення;

2) за наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту — для торгового підприємства) необхідною умовою застосування цієї системи є використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. Замовлення роблять у чітко визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад один раз на місяць, один раз на тиждень, один раз на 2 тижні і т. ін., а розмір запасу регулюється шляхом зміни обсягу партії.

Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів на основі цього визначається розмір партії постачання. Так чином, у системі з фіксованою періодичністю замовлення змінюється розмір замовлення (обсяг парти), який залежить від рівня витрат (споживання) матеріальних ресурсів у поперед­ньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якого відбувається поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замов­лення.

Регулюючими параметрами цієї системи є максимальний розмір запасу і фіксований період замовлення, тобто інтервал між двома замовленнями або черговими надходженнями пар­тій.

Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках:

— умови постачання дозволяють варіювати розмір замов­лення;

— витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

— втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

Перевага цієї системи: відсутність необхідності вести сис­тематичний облік запасів на складах логістичної системи.

Недолік: необхідність робити замовлення іноді на незначну кількість матеріальних ресурсів, а за умови прискорення ін­тенсивності споживання матеріалів (наприклад, внаслідок зростання попиту на готову продукцію) виникає небезпека ви­користання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є пе­ріод часу між замовленнями. Щоб запобігти завищенню обся­гів запасів, які знаходяться на складі, або їх дефіциту, замов­лення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Розглянута сис­тема містить елемент системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями (встановлену періодичність замовлення) та елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження граничного рівня запасів, тобто точки замовлення).

Таким чином, рівень матеріального запасу регулюється як зверху, так і знизу. У тому випадку, коли розмір запасу знижу­ється до мінімального рівня раніше настання терміну подачі чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення.

В інший час ця система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення.

Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються на дві категорії: планові та додаткові. Планові замовлення роб­лять через задані інтервали часу. Можливі додаткові замов­лення — якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня. Очевидно, що необхідність додаткових замовлень може з'явитися тільки за умови відхилення темпів споживання від запланованих.

Перевага цієї системи: повне виключення недостачі матері­альних ресурсів для потреб логістичної системи. Недолік: необ­хідність додаткових витрат на організацію постійного спосте­реження за станом величини запасів.

Система "Мінімум-максимум". Як і в системі з фіксова­ним інтервалом часу між замовленнями, тут використовується сталий інтервал часу між замовленнями. Система "Мінімум-максимум" зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними із втратами від дефіциту запасів. Тому в цій системі замовлення з'являються не через задані інтерва­ли часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими від установленого мінімаль­ного рівня. У разі видачі замовлення його розмір розраховуєть­ся так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, ця система працює лише з двома рівнями запасів — мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

Система оперативного управління. Під час використання цієї системи через певні проміжки часу приймається оператив­не рішення: "замовляти" або "не замовляти", а якщо замовля­ти, то яку кількість одиниць товару.

Найдієвішим інструментом управління запасами в логістичних системах є АВС і ХУ Z.

Залежно від концентрації вартості можна теж виділити певні групи матеріальних ресурсів. Цю залежність демонструє АВС-аналіз.

У загальному випадку АВС-аналіз є методом, за допомогою якого визначають ступінь розподілу конкретної характеристики (вартості) між окремими елементами якої-небудь множини. В основі методу АВС лежить так зване правило Парето. Відпо­відно до нього безліч керованих об'єктів поділяється на дві не­однакові частини (80/20). Дуже поширений у логістиці метод АВС пропонує глибший поділ — на три частини.

Щодо управління матеріальними запасами метод АВС — спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розбитті номенклатури N, реалізованих товарно-матеріальних цінностей на три нерівнопотужних підмножини А, В і С на основі деякого формального алгоритму.

План лекції

1. Сутність і завдання заготівельної логістики

2. Завдання "Зробити або купити"

3. Вибір постачальника

4. Визначення економічного розміру замовлення

5. Система постачань "Точно у термін" в заготівельній логістиці

Вибір постачальника

Однією із основних передумов успішного здійснення закупі­вель матеріальних ресурсів є вибір постачальника. Це поясню­ється не тільки функціонуванням їх великої кількості, а й необхідністю вибору надійних партнерів, співробітництво з якими не принесе додаткових витрат.

План лекції

1. Сутність і завдання розподільчої логістики

2. Управління каналами розподілу в логістиці

3. Розподільчі центри у логістичних ланцюгах

 

План лекції

1. Сутність виробничої логістики та концепцій її організації

2. "Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці

3. Логістична концепція "МRР"

4. Мікрологістична система КАNВАN

5. Мікрологістична концепція "Оптимізована виробнича технологія"

6. Мікрологістична концепція "Худе виробництво"

П лан лекції

1. Сутність логістики посередництва та її види

2. Види логістичних посередників

3. Поняття про логістичний сервіс та логістичні послуги

4. Організація логістики посередництва в підсистемі логістичного сервісу

5. САSЕ-технології у логістичному менеджменті

План лекції

1. Склади та їх функції

2. Класифікація складів

3. Складові логістичного процесу на складі

Склади та їх функції

Для зберігання запасів призначені відповідні склади. Під­приємство несе певні витрати, пов'язані з утриманням складів та здійсненням складських операцій. Вони є частиною логістичних витрат. Тому складські операції потрібно розглядати не ізольовано, а як інтегровану складову логістичного ланцю­га. Тільки такий підхід є запорукою успішного виконання основних функцій складу і досягнення високого рівня рента­бельності виробництва та продажу.

Склади — це будівлі, споруди та різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення і зберігання товарів, які надійшли на них, підготовки їх до споживання і відпускання споживачу.

Для складських операцій характерні певні особливості (здебільшого негативні):

1) на складах не створюється додаткова споживча вартість, тому складські операції як вид діяльності не приносять користі;

2) з плином часу якість запасів погіршується, можливі їх крадіжки;

3) здійснення складських операцій вимагає значних витрат;

4) тривале зберігання значної кількості запасів призводить до уповільнення обіговості оборотних коштів.

Але, незважаючи на негативні вияви складування, склади виконують і ряд корисних функцій, таких як:

— перетворення виробничого асортименту в споживчий відповідно до попиту і з метою виконання замовлень клієнтів;

— складування і зберігання продукції з метою вирівнювання тимчасового, кількісного та асортиментного розривів між виробництвом і споживанням продукції, що дає змогу здійснювати безперервне виробництво і постачання на базі створю­ваних товарних запасів, а також у зв'язку із сезонним спожи­ванням деяких видів продукції;

— консолідація і розукрупнення вантажів — склад може здійснювати функцію об'єднання (консолідації) невеликих партій вантажів для декількох клієнтів, до повного завантаження транспортного засобу, що сприяє зменшенню транспортних витрат. У той же час на склад можуть надходити вантажі від виробників, призначені кільком замовникам, які потім розділяються на більш дрібні партії за замовленнями і відправляються кожному споживачу;

— надання послуг. Очевидним аспектом цієї функції є на­дання клієнтам різних послуг, які забезпечують фірмі високий рівень обслуговування споживачів.

Метою створення складів у системах логістики є не збере­ження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів мате­ріальних потоків для їх найбільш ефективного використання.