Рекреаційна діяльність за місцем проживання

Однією з основних форм рекреаційної діяльності є фізкультурно-спортивні клуби, які організовують у мікрорайонах на базі державних і гро­мадських закладів. Залежно від умов та можливостей, а також інтересів меш­канців мікрорайону можуть бути організовані фізкультурно-спортивні клуби, клуби для осіб похилого віку за окремими видами оздоровчої фізичної куль­тури, за видами спорту, туризму тощо. Фізкультурно-спортивні клуби за міс­цем проживання можуть бути державними, самодіяльними, індивідуально-кооперативної форми власності та здійснювати діяльність на комерційній основі, тобто надавати тільки платні послуги.

Крім фізкультурно-оздоровчих клубів нещодавно з'явилися оздоровчі комплекси (комбінати) і фітнес-клуби для надання платних послуг населен­ню. Фізкультурно-оздоровчі комплекси - це одна чи кілька будов і служб із загальним керівництвом та фінансуванням, які забезпечують надання різно­манітних фізкультурно-оздоровчих і реабілітаційних послуг.

Нині набуває популярності проведення дозвілля в місцях масового відпочинку. Це міські парки, пляжі, відкриті спортивні споруди, палаци куль­тури.

У зв'язку зі специфікою фізкультурно-оздоровчої роботи у заміських зонах для її проведення відводять спеціальні місця: теренкури (пішохідні дозовані траси), "доріжки здоров'я" (спеціально обладнані траси), "лісові стадіони" (обладнані галявини, дитячі майданчики, спортивні споруди для

ігор і розваг, пункти прокату спортивного інвентарю). На територіях міських зон масового відпочинку доцільно відкривати постійно діючі фізкультурно-оздоровчі групи і консультативно-методичні пункти для тих, хто бажає до­лучитися до самостійних фізкультурних занять, систематично проводити фізкультурно-оздоровчі заходи (змагання, конкурси, розваги). Проблеми організації фізкультурно-оздоровчої діяльності у місцях масового відпочин­ку потребують глибшого вивчення, особливо питання вдосконалення форм і змісту.

Заходи з оздоровчої фізичної культури проводять в оздоровчо-рекреаційних заходах, до яких належать табори:

• оздоровчі (бази відпочинку), що забезпечують відпочинок і зміцнення здоров'я;

• спортивні — для відпочинку спортсменів у перехідний період трену­вальних процесів (створюються ФСТ, спортивними школами);

• оздоровчо-спортивні — для відпочинку молоді у канікулярний час (ор­ганізовуються навчальними закладами);

• праці й відпочинку, у яких поєднуються суспільно-корисна праця з фізкультурно-оздоровчою діяльністю молоді;

• оборонно-спортивні — для підготовки молоді до військової служ­би у Збройних силах України. Табори такого типу можуть організовува­ти об'єднання "Сокіл", "Січ", "Пласт";

• дитячі літні на базі загальноосвітніх шкіл, закладів культури і охорони здоров'я;

• туристичні бази і табори;

• заміські бази рибалок і мисливців.

За тривалістю і характером роботи табори можуть бути одноденними, змінними, літніми, зимовими, постійними, стаціонарними і пересувними.

Організація роботи таборів усіх типів базується на основі спеціально розроблених "Положень про табори", у яких містяться такі розділи: загальні положення; питання організації табору і керівництво його діяльністю; зміст роботи табору, матеріальне, кадрове, фінансове забезпечення його діяль­ності; контроль і звітність.

У таборах проводять такі види і форми фізкультурно-оздоровчої ді­яльності: ранкова гімнастика, секційні заняття, плавання, спортивні зма­гання, туристичні походи, спортивні свята, ігри, забави, розваги на по­вітрі, гігієнічні та загартувальні процедури. Названі заходи повинні бути узгоджені з внутрішнім розпорядком табору та терміном перебування у них. Фізкультурно-оздоровча діяльність займає важливе місце у системі лікувально-профілактичних заходів. Вона забезпечує використання фіз­культурних занять і загартувальних факторів з метою зміцнення, збере­ження і відновлення здоров'я осіб різного віку. До них належать оздоровчо-реабілітаційні профілакторії промислових підприємств, будинки відпочинку, пансіонати, курорти, заклади санаторного типу, які розташовані у сприятли­вих кліматичних зонах.

Водночас із застосуванням засобів лікувальної фізичної культури, наз­вані заклади повинні використовувати доступні форми і види оздоровчої фі­зичної культури: групи здоров'я, групи з різних видів гімнастики, рекреаційного туризму, занять на тренажерах. Успіх організації фізкультурно-оздоровчої діяльності значною мірою залежить від наявності у штатному розписі фахів­ця з фізичної рекреації.

 

Типи і види дозвілля.

 

Можна виділити такі типи дозвілля:

• культурно-мистецький (знайомство з творами мистецтва, історичними пам'ятками та ін.);

• освітньо-розвиваючий (навчання у вільний від роботи час, участь в роботі гуртків, відвідування просвітницьких заходів та ін.);

• природно-рекреаційний (перебування на природі, спілкування з до­машніми тваринами, спостереження за дикими тваринами);

• санаторно-оздоровчий і туристичний (подорожі, відпочинок на курорті та ін.);

• спортивно-видовищний (безпосередні заняття спортом і спостережен­ня за спортивними змаганнями);

• самодіяльно-любительський (хобі, самодіяльне заняття художньою творчістю);

• розважальний та видовищний.

 

Виділені найбільш поширені і доступні типи, безумовно, не вичерпують змістовних різновидів дозвільних занять, але дозволяють утворити нові, змі­шані види і різновиди дозвілля. Наприклад:

• народні ігри, спортивні заняття та ігри на свіжому повітрі (різновиди: рухливі ігри, ігри з м'ячем, плавання у відкритому водоймищі та ін.);

• любительські заняття на природі (похід, рибалка, охота);

• культурно-мистецький туризм (історичний, музейний туризм, від­відування міжнародних кінофетивалів, театрально-видовищних за­ходів та ін.).

 

Дуже різноманітним і широко затребуваним є розважальний тип дозвіл­ля — досягнення рекреаційних цілей через сприйняття певних видів і жанрів мистецтва. У розважальному відпочинку задіяні багато різновидів і форм на­родного мистецтва (елементів сміхової культури, бурлеск, весела музика та ін.), а також професійного мистецтва (буфонада, гротеск, естрадно-видовищні форми). Базовими компонентами розваг стають сміх (гумор, висміювання), святковий настрій, легка музика (пісенно-опереткового типу). Прагнення ор­ганізаторів представити споживачам помпезну і масштабну розвагу породжує в сучасній індустрії дозвілля яскраве музичне видовище, що отримало назву шоу. Призначення культурної продукції і зміст дозвільних занять набуває тут яскраво вираженого рекреаційного характеру, що не вимагає від людей сер­йозних інтелектуальних зусиль, не породжує складних відчуттів, хоча гострі переживання, радісні емоції в цьому випадку не протипоказані. Розважальний тип дозвілля існує в таких видах і різновидах:

• карнавали, святкові гуляння і заходи (свято сміху, проводи зими, Мас­ниця та ін.);

• розважальні заходи в приміщеннях (циркові вистави, вечори гумору і сатири в концертних залах, "капусники", розважальні шоу, скетчі на театральних підмостках);

• розважальні жанри мистецтва, видовищні види художньої продукції (комедії, комікси, детективи, трилери, фільми жахів, відеопродукція з еротичним змістом та ін.);

• легка музика (оперета, мюзикл), масові пісні, жанрові композиції;

• розважальні заняття на міських вулицях, у парках, у заходах розва­жальних центрів (вистави і концерти, атракціони, кімнати сміху, вікто­рини, забави, ігри та змагання всіх учасників на відкритому повітрі, в напівзакритих і закритих приміщеннях);

• ігрова діяльність (включаючи азартні ігри): казино, ігрові автомати, то­талізатор та ін. (Аванесова, 2006).

Сучасна людина частіше розглядає дозвілля як особисте надбання, в рамках якого вона реалізує свободу дій. Звичайно, діяльність на дозвіллі актуальна для індивіда, оскільки дозволяє йому відновлювати працездат­ність (спорт, ігри на повітрі, оздоровчі заняття), розширювати самосвідомість (звернення до мистецтва, філософії), самореалізовуватися і знімати стре­си (любительські заняття, розваги). Дозвілля надає можливість осмислити індивідуальні особливості: природжені якості характеру, творчий потенціал, рівень інтелектуального розвитку. У заняттях улюбленою справою, у самоті людина здатна зосередитися на своїх продуктивно-вольових можливостях.

Але на вибір тих або інших занять у вільний час впливають соціальні моменти: мода, реклама, соціальний статус. Саме на ці часом приховані від самої людини аспекти вибору дозвілля розраховують організатори розва­жальних заходів (рис. 2).

Суспільна значущість дозвілля. Коли безліч людей вирішують у доз­віллі одні й ті самі завдання, пов'язані із збереженням здоров'я, розвитком особистості, придбанням різноманітних соціальних зв'язків, індивідуальні потреби перетворюються на масові, набуваючи тим самим суспільного ха­рактеру і резонансу. Крім того, у ході дозвільних занять кожна людина усві­домлює свою ідентичність з культурним середовищем, глибше інтегрується в життєвий простір всього суспільства. Тому особливо важливе звернення людини до етнонаціональних видів занять на дозвіллі, до рекреаційних тра­дицій (більшість яких має колективний характер), до масових і видовищних видів дозвілля, участі в святах, гуляннях. Суспільний потенціал дозвілля — це зворотний бік його індивідуальної значущості. їх не можна виділяти один від одного, вони виступають взаємнодоповнюючими аспектами одного і того ж процесу людської життєдіяльності.

 

Сучасне суспільство розглядає діяльність на дозвіллі як самостійну сфе­ру життєдіяльності, що тісно перетинається з такими важливими сферами, як спорт і подорожі, релігія і мистецтво, сімейні відносини і побут, система со­ціальних комунікацій і практика масових видовищ, індивідуальні пристрасті й захоплення. У міру розвитку культури вільний час і дозвілля також еволю­ціонували, інтегруючи технічні новинки, освоюючи ефективніші організаційні технології.

 

Мандрівки