Тема 4. Місцеве самоврядування та його роль в державному управлінні

1. Сутність і принципи місцевого самоврядування
2. Нормативно-правові засади місцевого самоврядування
3. Система місцевого самоврядування
4. Органи місцевого самоврядування: порядок формування, повноваження та відповідальність.

Місцеве самоврядування — політико-правовий інститут наро­довладдя, через який здійснюється управління місцевими справа­ми в низових адміністративно-територіальних одиницях шляхом самоорганізації жителів певної території за згодою та сприяння держави.

Автономія (із грец. — незалежність) — це право на самостійне вирішення проблем місцевого значення — здійснювати власний розвиток та управляти процесами суспільного життя,свобода на впровадження на відповідній території самоврядування в обсязі, визначеному державними структурами

Головним суб'єктом місцевого самоврядування є територіаль­на громада.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організацій­ної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених чинним законодавством; підзвітності та відповідаль­ності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відомі три основні теорії місцевого самоврядування: громадівська, державницька, муніципального дуалізму.

Виділяють чотири основні історичні періоди розвитку національного місцевого самоврядування:

· зародження, становлення й розвиток вітчизняних форм місцевого самоврядування;

· європеїзації;

· русифікації;

· українізації.

Основні засади місцевого самоврядування визначені в Консти­туції України, Законах України «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні» та «Про службу в органах місцевого самовря­дування».

До основних міжнародних документів, що регулюють розвиток місцевого самоврядування в різних країнах, належать Всесвітня Декларація місцевого самоврядування [17] та Європейська Хартія місцевого самоврядування [18]. Інститут місцевого самоврядуван­ня має бути врегульований у Конституції, відповідно до ратифіко­ваної Україною Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Статут територіальної громади — це нормативно-процедур­ний документ, який відображає характерні риси взаємовідносин всередині територіальної громади.

Виділяють, зокрема, такі функції статуту: легітимну, управ­лінську, регуляторну, правотворчу, інноваційну, реформаторську, правозахисну, етичну.

Статут територіальної громади має відповідати таким критер­іям: реальності, політичної нейтральності, системності підходів, креативності.

За структурою статути є: нормативні, декларативні, директивні.

Основною метою адміністративної реформи є створення такої системи, за якої громадяни сіл, міст, районів та областей змо­жуть вирішувати більшість справ самостійно, на місці, у межах їх власних можливостей та ресурсів, без зайвого залучення до вирі­шення цих питань центрального уряду.

Відповідно до «Програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні» розвиток місцевого самовря­дування на сучасному етапі є одним із найпріоритетніших напрямів державної політики України. Зазначена Програма спрямована на забезпечення дальшого розвитку місцевого самоврядування в Ук­раїні, зміцнення його організаційних, правових, матеріально-фінансових, інформаційних засад.

Система місцевого самоврядування в Україні охоплює такі елементи:

• територіальну громаду;
• сільську, селищну, міську раду;
• сільського селищного міського голову;
• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси
  територіальних громад сіл, селищ, міст;
• органи самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішенням територіальної гро­мади міста або міської ради можуть утворюватися районні в місті ради.

Територіальна громада — жителі, об'єднані постійним про­живанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адмін­істративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднан­ня жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Представницький орган місцевого самоврядування — вибор­ний орган, який складається з депутатів і, відповідно до закону, наділяється правом представляти інтереси територіальної грома­ди та приймати від її імені рішення

Органи самоорганізації — представницькі органи, що створю­ються жителями, які на законних підставах проживають на тери­торії села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, пе­редбачених Законом «Про органи самоорганізації населення».

Виконавчі органи місцевого самоврядування — органи, які, відповідно до Конституції України та Закону України «Про місце­ве самоврядування в Україні», створюються сільськими, селищни­ми, міськими, районними в містах (у випадку їх створення) рада­ми для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування, реалізації рішень, ухвалених територіальними громадами, відповідними радами у межах, визначених цими та іншими законами.

Посадова особа органів місцевого самоврядування — особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні по­садові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій та отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Асоціації місцевого самоврядування створюються з метою ефективнішого здійснення повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад. За територіально-функціональним рівнем ці організації можна умовно поділити на:

• муніципальні та регіональні організації місцевого самоврядування;
• національні організації та координаційні центри;

· міжнародні організації, інститути та консалтингові органі­зації.

Місцеві вибори, - безпосереднє волевиявлення територіальних громад з метою формування складу представницьких органів місцевого самоврядування шляхом голосування.

Вибори депутатів місцевих рад, а також їх голів відбувають­ся на основі загального рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Місцева рада — в Україні представницький орган системи місцевого самоврядування, наділений правом представляти інте­реси територіальної громади села, селища, міста і здійснювати від їх імені функції та повноваження місцевого самоврядування. Рішення про загальний склад місцевої ради, що має обиратись, приймається відповідною радою поточного скликання не пізніше, як за 90 днів до дня виборів. Місцеві ради визначають перелік, фун­кціональну спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій; в межах своїх повноважень приймають рішення, які є обо­в'язковими до виконання на підвідомчій їм території.

Особливості функціонування Київської та Севастопольської міських рад визначаються окремими законами, нормативно-правовими актами про ці міста.

Обласні та районні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Вони обираються на ос­нові загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таєм­ного голосування. Загальний склад обласної, районної рад визна­чається самостійно відповідною радою в межах чинного законодав­ства.

Органи самоорганізації населення обираються зборами (конференцією) жителів за місцем проживання на основі загального, рівного виборчого права шляхом таємного голосування жителів, які на законних підставах проживають на відповідній території. Орган самоорганізації населення обирається на термін повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішен­ням ради чи положенням про орган самоорганізації населення.

Виконавчі комітети сільських, селищних і міських рад:

• утворюються відповідними радами на термін їх повноважень;
• очолюються сільськими, селищними і міськими головами;

· кількісний склад визначається радою, а персональний — зат­верджується радою за пропозицією сільського, селищного,
міського голови.

 

 

Сільська, селищна, міська, районна (у місті) рада у межах зат­верджених нею структури та штатів із метою здійснення повнова­жень, що належать до їх відання, може створювати відділи, управ­ління та інші виконавчі органи, які є підзвітні, підконтрольні раді та підпорядковані її виконавчому комітету, голові.

Завдання органів місцевого самоврядування — це вирішення ними під свою відповідальність частини публічних справ у межах діючого законодавства України та в інтересах місцевого населення.

Компетенція органів місцевого самоврядування та їх поса­дових осіб встановлюється правовими актами, реалізація якої

забезпечується засобами примусу. Виділяють загальну та виключ­ну компетенцію рад.

Функції органів місцевого самоврядування та посадових осіб — це діяльність, пов'язана з отриманням чітко визначеного кінце­вого результату, який безпосередньо відображає досягнення зав­дань відповідного суб'єкта.

Повноваження місцевого самоврядування — це визначені Конституцією та законами України, іншими правовими актами права та обов'язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування із здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.

Власні повноваження або самоврядні — це ті, які виконавчі органи здійснюють самостійно і під свою відповідальність.

Делеговані повноваження — функції, повноваження, що їх набуває певний суб'єкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта, за власним рішенням ос­таннього, або на підставі норми закону.

Юридичні інструменти для вирішення компетенційних спорів:

· Конституція України;

· нормативно-правові;

· договірні;

· судові та інші.

Система гарантій — це сукупність економічних, політичних та правових умов і засобів, що забезпечують повну ефективну реа­лізацію територіальними громадами, органами місцевого самовря­дування завдань і функцій місцевого самоврядування.

До складу цієї системи належать:

· загальні гарантії (економічні, політичні, духовні);

· спеціальні гарантії (юридичні).

· У чинному законодавстві України закріплені гарантії:

· організаційної самостійності місцевого самоврядування;

· матеріально-фінансової самостійності;

· прав місцевого самоврядування.

Відповідальність органів та посадових осіб — один із прин­ципів місцевого самоврядування, органів державної влади та місце­вого самоврядування. Посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Консти­туцією та законами України. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед:

• територіальною громадою;
• державою;
• юридичними та фізичними особами.

Заходи впливу на органи місцевого самоврядування та їх поса­дових осіб:

• призупинення дії рішення ради;
• призупинення дії рішення голови ради;
• зупинення рішення ради;
• звільнення голови;
• звільнення з посади заступника голови;
• дотермінове припинення повноважень ради;

· дотермінове припинення повноважень органів територіальної

· самоорганізації громадян.