Тема 1. Теоретичні засади державного управління

Тема 1. Теоретичні засади державного управління

1. Сутність, суб’єкти і об’єкти державного управління.

2. Цілі і принципи державного управління.

3. Теорії і школи управління.

4. Функції державного управління.

5. Методи державного управління.

Державне управління — цілеспрямований, організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження дер­жавної політики, виробленої політичною системою та законодавчо закріпленої, через діяльність органів державної влади, наділених необхідною компетенцією.

Специфіка державного управління як виду управління поля­гає в тому, що воно:

• опирається на владу, здатну до примусу;
• поширює свій впив на все суспільство;

• діє системно.

Основні специфічні риси державного управління:

• організовуюча діяльність;
• наявність суб'єкта управління;
• державно-владні відносини між суб'єктом і об'єктом;
• здійснюється у межах чинного законодавства;
• жоден орган державної влади не визначає самостійно основні цілі свого існування та діяльності;
• цілі та функції державного управління адекватні цілям фун­кціям держави;
• державні органи формуються на підставі законодавчих актів.

Мета державного управління — відображення потреб та інте­ресів суспільства. Ціль — визначення пріоритетів у державному управлінні.

Цілі державного управління мають відповідати таким вимогам і бути:

• об'єктивно зумовленими та обґрунтованими;
• соціально мотивованими;
• системно організованими;
• забезпеченими в ресурсному відношенні;
• науково обґрунтованими.

Основні види цілей:

• за джерелом виникнення та змістом (суспільно-політичні, соц­іальні, економічні, духовні);
• за конкретними діями (організаційні, виробничі, інфор­маційні, роз'яснюючі);
• за часом (стратегічні, тактичні, оперативні).

Принципи державного управління — це закономірності, відно­сини, взаємозв'язки, керівні засади, на яких ґрунтуються його організація та здійснення та які можуть бути сформульовані в певні правила.

Принципи державного управління:

1) загальносистемні принципи

• об'єктивності;
• демократизму;
• правової впорядкованості;
• публічності;
• поєднання централізації і децентралізації;

2) структурні принципи

• структурно-цільові;
• структурно-функціональні;
• структурно-організаційні;
• структурно-процесуальні;

3) спеціалізовані принципи

• державної служби;
• роботи з персоналом управління;
• інформаційного забезпечення;
• діяльності органу виконавчої влади;
• прийняття управлінських рішень.

За критерієм змісту, характером і обсягом впливу функції дер­жавного управління поділяються на:

• загальні (планування, організація, контроль, мотивація, аналіз, облік, робота з персоналом);
• спеціальні (економічні, соціальні, культурно-освітні, політико-адміністративні)

Залежно від спрямованості й місця впливу функції державного управління поділяються на:

• внутрішні
• зовнішні

Механізми державного управління — практичні заходи, за­соби, важелі, стимули, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь-яку соціальну систе­му з метою досягнення поставлених цілей.

Механізми державного управління:

• політичні;
• організаційні;
• економічні;
• соціальні;
• правові тощо.

Методи державного управління — способи владного впливу державних органів на процеси суспільного і державного розвитку, на діяльність державних структур і конкретних посадових осіб.

Методи державного управління:

• морально-етичні;
• соціально-політичні;
• економічні;
• адміністративні.

Методи державного управління виділяють прямого та непря­мого адміністративного впливу.

 

Судова влада в Україні

Судова влада – це діяльність всіх створених у державі судів, яка реалізується з допомогою притаманних їм і законодавчо засобів, з метою впливу на поведінку суб’єктів права, та суспільних відносин.

Головне призначення судової влади – це вирішення віднесених законодавством до її компетенції правових конфліктів, які виникли в суспільстві.

Судова влада функціонує на засадах:

ü незалежності

ü самостійності

ü відокремленості

ü виключності

ü під законності.

Судова система – це сукупність всіх судів, які об’єднані у відповідності з їх компетенцією, завданнями і цілями організації, та функціонування, побудована на принципі територіальності та спеціалізації і ґрунтується на конституційних засадах правосуддя.

Види судів:

• конституційний суд
• суди загальної юрисдикції.

Система судів загальної юрисдикції складається з загальних і спеціалізованих судів окремих юрисдикцій.

Загальні суди – це місцеві суди (району, району у місті, міські та міськрайонні суди, військові суди гарнізонів), апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд АРК, військові суди регіонів, апеляційний суд ВМС України, Апеляційний суд України.

Спеціалізованими судами є господарські та адміністративні суди. Ці суди окремо становлять підсистему, що входить до системи судів загальної юрисдикції.

Верхо́вний Суд Украї́ни — є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

 

Тема 1. Теоретичні засади державного управління

1. Сутність, суб’єкти і об’єкти державного управління.

2. Цілі і принципи державного управління.

3. Теорії і школи управління.

4. Функції державного управління.

5. Методи державного управління.

Державне управління — цілеспрямований, організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження дер­жавної політики, виробленої політичною системою та законодавчо закріпленої, через діяльність органів державної влади, наділених необхідною компетенцією.

Специфіка державного управління як виду управління поля­гає в тому, що воно:

• опирається на владу, здатну до примусу;
• поширює свій впив на все суспільство;

• діє системно.

Основні специфічні риси державного управління:

• організовуюча діяльність;
• наявність суб'єкта управління;
• державно-владні відносини між суб'єктом і об'єктом;
• здійснюється у межах чинного законодавства;
• жоден орган державної влади не визначає самостійно основні цілі свого існування та діяльності;
• цілі та функції державного управління адекватні цілям фун­кціям держави;
• державні органи формуються на підставі законодавчих актів.

Мета державного управління — відображення потреб та інте­ресів суспільства. Ціль — визначення пріоритетів у державному управлінні.

Цілі державного управління мають відповідати таким вимогам і бути:

• об'єктивно зумовленими та обґрунтованими;
• соціально мотивованими;
• системно організованими;
• забезпеченими в ресурсному відношенні;
• науково обґрунтованими.

Основні види цілей:

• за джерелом виникнення та змістом (суспільно-політичні, соц­іальні, економічні, духовні);
• за конкретними діями (організаційні, виробничі, інфор­маційні, роз'яснюючі);
• за часом (стратегічні, тактичні, оперативні).

Принципи державного управління — це закономірності, відно­сини, взаємозв'язки, керівні засади, на яких ґрунтуються його організація та здійснення та які можуть бути сформульовані в певні правила.

Принципи державного управління:

1) загальносистемні принципи

• об'єктивності;
• демократизму;
• правової впорядкованості;
• публічності;
• поєднання централізації і децентралізації;

2) структурні принципи

• структурно-цільові;
• структурно-функціональні;
• структурно-організаційні;
• структурно-процесуальні;

3) спеціалізовані принципи

• державної служби;
• роботи з персоналом управління;
• інформаційного забезпечення;
• діяльності органу виконавчої влади;
• прийняття управлінських рішень.

За критерієм змісту, характером і обсягом впливу функції дер­жавного управління поділяються на:

• загальні (планування, організація, контроль, мотивація, аналіз, облік, робота з персоналом);
• спеціальні (економічні, соціальні, культурно-освітні, політико-адміністративні)

Залежно від спрямованості й місця впливу функції державного управління поділяються на:

• внутрішні
• зовнішні

Механізми державного управління — практичні заходи, за­соби, важелі, стимули, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь-яку соціальну систе­му з метою досягнення поставлених цілей.

Механізми державного управління:

• політичні;
• організаційні;
• економічні;
• соціальні;
• правові тощо.

Методи державного управління — способи владного впливу державних органів на процеси суспільного і державного розвитку, на діяльність державних структур і конкретних посадових осіб.

Методи державного управління:

• морально-етичні;
• соціально-політичні;
• економічні;
• адміністративні.

Методи державного управління виділяють прямого та непря­мого адміністративного впливу.