Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Основні етапи процесу оптимізації структури капіталу підприємстваОптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу – це таке відношення використання власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість. Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами: 1. Аналіз капіталу підприємства. 2. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу. 3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. 4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. 5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. 6. Формування показника цільової структури капіталу. Аналіз капіталу підприємства. Основною метою цього аналізу є виявлення динаміки обсягу і складу капіталу у передплановому періоді та їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу (таблиця 5). Таблиця 5 Аналіз капіталу підприємства Стадії аналізу | |||
| Перша | Друга | Третя | ||
| 1 | 2 | 3 | ||
| · Розглядається динаміка загального обсягу та основних складових елементів капіталу у співвідно-шенні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції. · Визначається співвідношення власного і позиченого капіталу та його тенденції. · У складі позиченого капіталу вивчається співвідношення довго- і короткострокових фінансових зобов’язань. · Визначається розмір прострочених фінансових зобов’язань і з’ ясовуються причини прострочки | На даній стадії розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства: а) коефіцієнт автономії дозволяє визначити долю чистих активів підприємства в загальній їх сумі; б) коефіцієнт фінансово-го левериджу (коефіцієнт фінансування) дозволяє встановити, яка сума позичених засобів припадає на одиницю власного капіталу підприємства; в) коефіцієнт довгостро-кової фінансової неза-лежності характеризує відношення суми власного і довгостроко-вого позиченого капі-талу до загальної суми капіталу, що використо-вує підприємство і дозволяє вияснити фінансовий потенціал майбутнього розвитку підприємства; г) коефіцієнт відношення довго- і короткострокової заборгованості дозволяє визначити суму залучення довгостроко-вих фінансових кредитів у розрахунку на одиницю короткострокового позиченого капіталу, тобто характеризує політику фінансування активів підприємства за рахунок позичених засобів. Аналіз фінансової стійкості підприємства дозволяє оцінити ступінь стабільності його фінансового розвитку і рівень фінансових ризиків, що створюють загрозу банкрутства | На даній стадії аналізу оцінюється ефективність використання капіталу в цілому і окремих його елементів. У процесі такого аналізу розра-ховуються і розгля-даються в динаміці такі основні показники: а) період обороту капі-талу характеризує кількість днів, протягом яких здійснюється один оборот власних і позичених засобів, а також капіталу в цілому; б) коефіцієнт рентабельності всього капіталу, що використовується, характеризує рівень економічної рентабельності; в) коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує досягнутий рівень фінансової рентабельності підприємства і є одним із критеріїв формування оптимальної структури капіталу; г) капіталовіддача характеризує обсяг реалізації продукції, що припадає на одиницю капіталу; д) капіталомісткість реалізації продукції показує, який обсяг капіталу задіяний для забезпечення випуску одиниці продукції | ||
2. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу.
Практика доводить, що не існує єдиних рецептів ефективних відносин власного і позиченого капіталу не тільки для типових підприємств, але і для кожного окремого підприємства. Але основними факторами є:
1. Галузеві особливості операційної діяльності підприємства. Характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їх ліквідність. Підприємства з високим рівнем фондомісткості виробництва продукції, а також з великою частиною позаоборотних активів, мають більш низький кредитний рейтинг і змушені орієнтуватися у своїй діяльності на використання власного капіталу. Крім того, характер галузевих особливостей визначає різну тривалість операційного циклу. Чим менший період операційного циклу, тим більшою мірою (за інших рівних умов) може бути використаний підприємством позичений капітал.
2. Стадія життєвого циклу підприємства. Підприємства, що знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають конкурентноспроможну продукцію, можуть у своїй діяльності використовувати більшу частину позиченого капіталу. Рівень фінансових ризиків у цих підприємств високий, і це враховують їхні кредитори. Підприємства, що знаходяться на стадії зрілості, більшою мірою повинні використовувати власний капітал.
3. Кон’юнктура товарного ринку. Чим стабільніша кон’юнктура товарного ринку, тим більше і безпечніше можна використовувати позичений капітал. І навпаки – в умовах нестабільної кон’юнктури використання позиченого капіталу призводить до зниження рівня прибутковості та ризику втрати платоспроможності. У таких умовах необхідно оперативно знижувати коефіцієнт фінансового левериджу за рахунок зменшення обсягу використання позиченого капіталу.
4. Кон’юнктура фінансового ринку. Залежно від стану кон’юнктури фінансового ринку зростає або знижується вартість позиченого капіталу. При суттєвому зростанні вартості позиченого капіталу диференціал фінансового левериджу може досягнути від’ємного значення, що призведе до різкого зниження фінансової рентабельності, а в ряді випадків – до збиткової операційної діяльності.
Слід зазначити, що кон’юнктура фінансового ринку впливає на вартість власного капіталу, який залучається із зовнішніх джерел. При зростанні рівня процента позики підвищуються і вимоги інвесторів до норми прибутку на вкладений капітал.
5. Рівень рентабельності операційної діяльності. За рахунок високого значення даного показника кредитний рейтинг підприємства зростає, і таким чином, у нього є можливість розширити потенціал використання позиченого капіталу. Але у практичній діяльності цей потенціал часто не використовується у зв’язку з тим, що при високому рівні рентабельності підприємство має можливість задовольнити додаткову потребу в капіталі за рахунок високого рівня капіталізації отриманого прибутку. У таких випадках власники переважно інвестують отриманий прибуток у власне підприємство, що забезпечує високий рівень віддачі капіталу і тим самим знижує питому вагу використання позичених засобів.
6. Коефіцієнт операційного левериджу. Зростання підприємства забезпечується спільним виявом ефекту операційного і фінансового левериджу. Таким чином, підприємства, у яких зростає обсяг реалізації продукції, але за рахунок галузевих особливостей її виробництво має низький коефіцієнт операційного левериджу, можуть значно збільшити коефіцієнт фінансового левериджу, тобто використати більшу частину позичених засобів у загальній сумі капіталу.
7. Відношення кредиторів до підприємства. Як правило, кредитори, формуючи оцінку кредитного рейтингу підприємства, керуються своїми критеріями, які іноді не співпадають із критеріями оцінки власної кредитоспроможності підприємства. У деяких випадках, не дивлячись на високу фінансову стійкість підприємства, кредитори можуть формувати негативний імідж цього підприємства і, таким чином, знижувати його кредитний рейтинг. Це негативно впливає на можливість залучення підприємством позиченого капіталу, знижує його фінансову стійкість, тобто можливість оперативно формувати капітал за рахунок зовнішніх джерел.
8. Рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг на прибуток різниця у вартості власного і позиченого капіталу, що залучається із зовнішніх джерел, знижується. Це пов’язано з тим, що ефект податкового коректора під час використання позичених засобів зменшується. У таких умовах слід формувати капітал із зовнішніх джерел переважно за рахунок емісії акцій, тобто за рахунок залучення додаткового пайового капіталу. У той же час при високій ставці оподаткування прибутку суттєво підвищується ефективність залучення позикового капіталу.
9. Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства. Несприйняття власниками і менеджерами високих рівнів ризиків формує у них консервативний підхід щодо фінансування розвитку підприємства, основою якого є власний капітал. І навпаки, прагнення отримати великий прибуток на власний капітал, не звертаючи уваги на високий рівень ризиків, формує агресивний підхід до фінансування розвитку підприємства, де позичений капітал використовується в максимально можливих розмірах.
10. Рівень концентрації власного капіталу. Для того, щоб зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством (контрольний пакет акцій або контрольний обсяг пайового вкладу) власники підприємства не бажають залучати додатковий власний капітал із зовнішніх джерел, якщо навіть для цього є сприятливі умови. Завданням зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством є формування додаткового капіталу за рахунок позичених засобів.
З урахуванням цих факторів управління структурою капіталу зводиться до таких основних напрямів:
а) встановлення оптимальних для даного підприємства пропорцій використання власного та позикового капіталу;
б) забезпечити залучення на підприємство необхідних видів і обсягів капіталу для формування розрахункових показників його структури.
3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності.
Для проведення таких багатоваріантних розрахунків використовують механізм фінансового левериджу, що дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, яка забезпечує максимальний рівень фінансової рентабельності.
4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості
Даний процес базується на визначенні попередньої оцінки вартості власного і позиченого капіталу, за різними умовами його залучення, на основі багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.
5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.
Даний метод оптимізації структури капіталу пов’язаний із процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяються на такі три групи:
· позаоборотні активи;
· постійна частина оборотних активів;
· змінна частина оборотних активів.
У даній ситуації необхідно більше уваги звернути на дві останні групи.
Постійна частина оборотних активів. Вона є незмінною частиною сукупного розміру, який не залежить від сезонних та інших коливань обсягу операції діяльності, не пов’язана з формуванням запасів сезонного зберігання, дострокового завозу і цільового призначення. Отже, це такий незнижувальний мінімум оборотних активів, який необхідний підприємству для здійснення поточної операційної діяльності.
Змінна частина оборотних активів. Дана частина оборотних активів пов’язана з такими змінами: сезонним зростанням обсягу реалізації продукції, необхідністю у формуванні товарних запасів сезонного зберігання; дострокового завозу і цільового призначення. У складі цієї змінної частини оборотних активів виділяють максимальну і середню потребу в них.
Приклад. Мінімізувати структуру капіталу підприємства за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків за такими даними:
· планова середньорічна вартість позаоборотних активів – 140 тис. умовних грошових одиниць;
· із загальної вартості оборотних активів постійна їх частина – 100 тис. умовних грошових одиниць;
· максимальна додаткова потреба в оборотних активах у період сезонності виробництва (6 міс.) – 120 тис. умовних грошових одиниць.
Рішення:
Виходячи із цих даних визначаємо, що при консервативному підході до фінансування активів власний капітал повинен бути:
140 + 100 + = 300 тис. умовних грошових одиниць;
Позичений капітал повинен бути = 60 тис. умовних грошових одиниць.
Таким чином, структура капіталу, яка мінімізує рівень фінансових ризиків буде складати:
власний капітал: х 100% = 83 %;
позичений капітал: х 100% = 17 %.
6. Формування показника цільової структури капіталу.
Граничні рівні максимально рентабельної і мінімально ризикової структури капіталу дозволяють визначити поле вибору конкретних його значень на плановий період. У процесі даного вибору враховуються всі розглянуті фактори, що характеризують особливості діяльності кожного окремого підприємства.
Запитання та завдання для самостійної роботи
1. Розкрити економічну сутність капіталу.
2. Охарактеризувати види капіталу за найбільш важливими класифікаційними ознаками.
3. Розкрити особливості руху капіталу підприємства у процесі його кругообігу.
4. Розкрити сутність основних принципів формування капіталу підприємства.
5. Розкрити особливості власного капіталу підприємства.
6. Розкрити особливості позикового капіталу підприємства.
7. Розкрити сутність вартості капіталу, яка формує рівень операційних та інвестиційних витрат підприємства.
8. Розкрити сутність основних принципів оцінки вартості капіталу.
9. Розкрити сутність фінансового левериджу.
10. Охарактеризувати три стадії аналізу капіталу підприємства.
11. Охарактеризувати фактори, що визначають формування структури капіталу.
12. Записати у словник визначення таких термінів: фінансовий леверидж, основний капітал, пайовий капітал, працюючий капітал, мертвий капітал, накопичуваний капітал.
Тести
1. Економічна сутність капіталу полягає у його характеристиках:
1) капітал підприємства є основним фактором виробництва;
2) капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, які забезпечують дохід;
3) капітал є головним джерелом формування добробуту його власників;
4) капітал підприємства є головним виміром його ринкової вартості;
5) динаміка капіталу підприємства є важливим барометром рівня ефективності його господарської діяльності;
6) усі відповіді правильні.
2. Капітал, що характеризує фінансові ресурси підприємства забезпечує формування доходів у:
1) виробничій сфері;
2) інвестиційній сфері;
3) усі відповіді неправильні.
3. За належністю підприємству капітал поділяється на такі види:
1) позиковий;
2) власний;
3) капітал у матеріальній формі.
4. За цілями використання капітал поділяється на такі види:
1) позиковий;
2) спекулятивний;
3) виробничий;
4) власний.
5. За формами інвестування капітал поділяється на такі види:
1) капітал у фінансовій формі;
2) капітал у матеріальній формі;
3) власний капітал;
4) капітал у нематеріальній формі.
6. За об’єктом інвестування капітал поділяється на такі види:
1) основний;
2) приватний;
3) оборотний.
7. За формами знаходження у процесі кругообігу капітал поділяється на такі види:
1) капітал у грошовій формі;
2) капітал у виробничій формі;
3) капітал у нематеріальній формі;
4) капітал у товарній формі.
8. За формами знаходження у процесі кругообігу капітал поділяється на такі види:
1) приватний;
2) акціонерний;
3) державний.
9. За організаційно-правовими формами капітал поділяється на такі види:
1) пайовий;
2) індивідуальний;
3) акціонерний;
4) усі відповіді неправильні.
10. За характером використання в господарському процесі капітал поділяється на такі види:
1) працюючий;
2) накопичуваний;
3) “тіньовий”.
11. За джерелами залучення капітал поділяється на такі види:
1) національний;
2) легальний;
3) іноземний.
12. Відповідно до правових норм функціонування капітал поділяється на такі види:
1) легальний;
2) іноземний;
3)“тіньовий”.
13. До непрацюючого капіталу належать:
1) виробничі запаси для продукції, яка знята з виробництва;
2) готова продукція, на яку повністю відсутній попит;
3) частина капіталу, яка приймає участь у формуванні доходів.
14. У процесі кругообігу капітал підприємства проходить такі стадії:
1) грошовий капітал;
2) виробничий капітал;
3) товарний капітал;
4) усі відповіді неправильні.
15. Основні принципи формування капіталу підприємства:
1) урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;
2) забезпечення відповідності обсягу капіталу, який залучається, до обсягу активів підприємства;
3) забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного функціонування;
4) забезпечення мінімізації витрат щодо формування капіталу з різних джерел;
5) забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності;
6) усі відповіді неправильні.
16. Стартовий капітал призначений для:
1) формування активів нового підприємства;
2) разових витрат;
3) невеликих сум фінансових засобів.
17. Структура капіталу впливає на:
1) рівень рентабельності активів;
2) рівень рентабельності власного капіталу;
3) усі відповіді правильні.
18. Основні сфери використання показника вартості в діяльності підприємства:
1) показник вартості капіталу підприємства є мірою прибутковості операційної діяльності;
2) показник вартості капіталу використовується як критерій у процесі здійснення реального інвестування;
3) вартість капіталу підприємства є базовим показником формування ефективності фінансового інвестування;
4) показник вартості капіталу підприємства виступає критерієм прийняття управлінських рішень відносно використання оренди (лізингу) чи придбання у власність виробничих основних засобів;
5) показник вартості капіталу в розрізі окремих його елементів використовується у процесі управління структурою даного капіталу на основі механізму фінансового левериджу;
6) рівень вартості капіталу підприємства є важливим виміром рівня ринкової вартості даного підприємства;
7) усі відповіді правильні.
19. Основні принципи оцінки вартості капіталу:
1) принципи посередньої поелементарної оцінки вартості капіталу;
2) принципи узагальнюючої оцінки вартості капіталу;
3) принципи порівнянності оцінки вартості власного і позичкового капіталу;
4) принципи динамічної оцінки вартості капіталу;
5) принципи взаємозв’язку оцінки поточної і наступної середньовизначеної вартості капіталу підприємства;
6) принципи визначення кордону ефективного використання додаткового капіталу, який залучається;
7) вартість капіталу й межі ефективного його використання.
20. Середньозважена вартість капіталу:
1);
2) ЧА = А – ПК;
3) усі відповіді правильні.
21. Вартість чистих активів підприємства:
1) МОАв = ЧА – ВАО;
2) ЧА = А – ПК.
22. Гранична вартість капіталу:
1) МОАв = ЧА – ВАО;
2).
23. Гранична ефективність капіталу:
1) ЧА = А – ВАО;
2).
24. Показник середньозваженої вартості капіталу формується на підприємстві під впливом таких факторів:
1) середньої ставки процента, що склалася на фінансовому ринку;
2) різних джерел фінансування;
3) відношення обсягів операційної та інвестиційної діяльності;
4) життєвого циклу підприємства;
5) рівня ризику, що здійснюється за рахунок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
6) мінімізації рівня рентабельності власного капіталу.
25. Ефект фінансового маркетингу:
1);
2);
3) усі відповіді правильні.
26. Податковий коректор фінансового левериджу:
1);
2);
3);
4) усі відповіді неправильні.
27. Диференціал фінансового левериджу:
1);
2)
3) ЧА = А – ВАО.
28. Коефіцієнт фінансового левериджу:
1)
2)
3).
29. Диференціал податкового коректора може бути використаний у таких випадках:
1) якщо за різними випадами діяльності підприємствам установлені диференційовані ставки оподаткування прибутку;
2) якщо за окремими видами діяльності підприємство використовує податкові пільги на прибуток;
3) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподаткування на прибуток;
4) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у державах з більш низьким рівнем оподаткування на прибуток;
5) усі відповіді неправильні.
30. Етапи процесу оптимізації структури капіталу підприємства:
1) аналіз капіталу підприємства;
2) оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу;
3) оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності;
4) оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості;
5) оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків;
6) формування показників цільової структури капіталу;
7) період обороту капіталу.
31. Основною метою аналізу капіталу підприємства є:
1) виявлення динаміки обсягу й складу капіталу у передплановому періоді;
2) розгляд системи коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства;
3) оцінка ефективності використання капіталу;
4) усі відповіді правильні.
32. До системи коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства належать:
1) коефіцієнт автономії;
2) коефіцієнт фінансового левериджу;
3) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності;
4) коефіцієнт відношення довго- і короткострокової залежності;
5) капіталомісткість реалізації продукції.
33. До оцінки ефективності використання капіталу не належить такий показник:
1) період обороту капіталу;
2) коефіцієнт рентабельності капіталу;
3) коефіцієнт автономії;
4) капіталовіддача.
34. Ефективність використання капіталу оцінюється за такими показниками:
1) коефіцієнтом рентабельності всього капіталу;
2) періодом обороту капіталу;
3) коефіцієнтом рентабельності власного капіталу;
4) капіталовіддачею;
5) коефіцієнтом довгострокової фінансової незалежності.
35. Основними факторами, що визначають формування структури капіталу, є:
1) галузеві особливості операційної діяльності підприємства;
2) стадія життєвого циклу підприємства;
3) кон’юнктура товарного ринку;
4) кон’юнктура фінансового ринку;
5) рівень рентабельності операційної діяльності;
6) усі відповіді неправильні.
36. Управління структурою капіталу зводиться до таких основних напрямів:
1) установити оптимальні пропорції використання власного й позикового капіталу;
2) забезпечити залучення на підприємство необхідних видів і обсягів капіталу для формування розрахункових показників його структури;
3) рівень оподаткування прибутку.
37. Активи підприємства підрозділяються на такі групи:
1) позаоборотні активи;
2) постійна частина оборотних активів;
3) змінна частина оборотних активів;
4) усі відповіді неправильні.
38. Який вираз не належить до активів підприємства:
1) постійна частина оборотних активів;
2) позаоборотні активи;
3) рівень рентабельності операційної діяльності;
4) змінна частина оборотних активів.
39. Який показник не є оцінкою ефективності використання капіталу:
1) перехід обороту капіталу;
2) капіталовіддача;
3) накопичуваний капітал;
4) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності.
40. Який вираз не характеризує стадії кругообігу капіталу:
1) грошовий капітал;
2) іноземний капітал;
3) виробничий капітал;
4) товарний капітал.
