Оформлення посилань у тексті звіту

Посилання в тексті звіту на джерела інформації слід зазначати порядковим
номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «… у роботах [1; 2; 7] …». У такому разі перелік посилань є останнім розділом роботи, який не має номера та розташований безпосередньо перед додатками до роботи (дивись п. 1.12).

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: «… у розділі 4 …», «… дивись 2.1 …», «… за 3.3.4 …», «… відповідно до 2.3.4.1 …», «… на рис. 1.3 …», «… на рисунку 1.3 …», «… у таблиці 3.2 …», «… (див. табл. 3.2) …», «… за формулою (3.1) …», «… у рівняннях (1.23) – (1.25) …», «… у додатку Б …» й т. п.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Додатки

Додатки оформлюють на останніх сторінках звіту, після переліку посилань. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки.

Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок.

Вверху посередині рядка малими літерами з першої великої літери друкується слово «Додаток» та через пробіл – його літерне позначення. Позначення додатку виконується з використанням послідовно великих літер українського алфавіту, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як «Додаток А».

Нижче малими літерами з першої великої друкується назва додатку, наприклад:

Додаток А
Екранні форми результатів роботи програми

Між рядками з позначенням та назвою додатку обов’язково ставиться спеціальний символ «розрив рядка» («Manual Line Break») для того, щоб у змісті позначення додатку та його назва були наведені в одному рядку, наприклад:

Додаток А Екранні форми результатів роботи програми……………………………. 73

Якщо замість символу «розрив рядка» буде використаний символ «знак абзацу» («Paragraph»), в такому разі у змісті посилання на додаток буде розміщене у два рядки, що не є припустимим, наприклад:

Додаток А ……………………………………………………..……………………………. 73

Екранні форми результатів роботи програми…………………………………………. 74

Якщо додаток має розділи і підрозділи, то в нумерації додається велика літера додатку (А.1, А.2.1 і т. д.).

Правила складання бібліографічних описів у переліку посилань

Складання переліку посилань у звітах за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006

Перелік джерел, на які є посилання в основній частині звіту, наводять у кінці тексту звіту, після висновків, але перед додатками.

Перелік посилань, як і всі розділи звіту, починають з нової сторінки. Сама назва розділу, як і всіх інших розділів звіту, наводиться великими літерами по центру сторінки, з відступами 12 пунктів – перед назвою, та 6 пунктів – після назви, наприклад:

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

Бібліографічні описи зазначених джерел виконуються відповідно до національного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 [5], який є міждержавним стандартом для 11 країн СНД.

Бібліографічні описи в переліку посилань подають або в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті, або за алфавітом (спочатку – за українським алфавітом, потім – іншомовні джерела). Мова бібліографічного опису, як правило, відповідає мові вихідних відомостей документів, наприклад:

23. Баранова, Е. IEEE 802.15.4 и его программная надстройка ZigBee …

Порядкові номери джерел у переліку відповідають посиланням у тексті (номерні посилання у квадратних дужках) та виконуються арабськими цифрами як нумерований список текстового редактора (додаток М).

При складанні бібліографічного опису можна застосовувати скорочення слів і словосполучень, які мають відповідати вимогам ДСТУ 3582-97 [4]. Не скорочуються відомості, що відносяться до назви, якщо вони складаються з одного слова (наприклад: підручник, посібник, довідник, енциклопедія). Найбільш використовувані скорочення наведені у додатку Н.

Після відомостей про назву обов’язково розміщуються додаткові відомості про відповідальність, які відносяться до видання. Вони складаються з відомостей про одну, дві чи три особи або організації, які несуть інтелектуальну чи іншу відповідальність за документ.

Першим відомостям про відповідальність передує знак «коса межа»; подальші групи відомостей відокремлюють один від одного знаком «крапка з комою». Однорідні відомості усередині групи відокремлюють комами, наприклад:

14. Гуржій, А. М. Інформатика та інформаційні технології [Текст]: підручник / А. М. Гуржій, Н. І. Поворознюк, В. В. Самсонов. – Х.: Компанія СМІТ, 2003. – 352 с.

За необхідності скоротити кількість осіб або організацій, обмежуються зазначенням першої складової із кожної групи з доданням у квадратних дужках [та ін.], що є скороченням від «та інші»; наприклад:

23. Лабораторний практикум з електротехніки: навч. посіб. / В. Г. Кривуца [та ін.]; Держ. ун‑т інформ.-комунікац. технологій [та ін.] – К.: ДУІКТ [та ін.], 2003. – 80 с.

Області опису відокремлюють одну від одної крапкою і коротким тире, які розділяють знаком «нерозривний пробіл». Для відображення знака «коротке тире» на клавіатурі набирають сполучення «гарячих клавішів» , або на додатковій панелі клавіатури, або друкують цей символ в інший спосіб.

Необхідно звернути увагу, що після основної назви з великої літери у квадратних дужках наводять загальне позначення матеріалу (відеозапис, звукозапис, комплект, мікроформа, мультимедіа, предмет, рукопис, текст, шрифт Брайля, електронний ресурс тощо). Крім того, при описі електронних ресурсів обов’язково навести примітку про джерело основного заголовку («Загол. з екрану» для україномовного джерела або «Загл. с экрана» для російськомовного джерела) або про системні вимоги (для оптичних дисків, які додаються до друкованих видань), наприклад:

7. Бідюк, П. І. Комп’ютерні системи підтримки прийняття рішень [Електронний ресурс]: навч. посібник / П. І. Бідюк, О. П. Гожий, Л. О. Коршевнюк. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. – 381 с. – Режим доступу: URL: http://lib.chdu.edu.ua/index.php?m=2. – Загол. з екрану.

або для російського видання

44. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы [Электронный ресурс] / В. Г. Олифер, Н. А. Олифер. – СПб.: Питер, 2002. – 672 с. – Режим доступа: URL: http://www.zipsites.ru/. – Загл. с экрана.

Обов’язково також наводити міжнародні стандартні номера, привласнені об’єкту опису: Міжнародний стандартний номер книги (ISBN) або Міжнародний стандартний номер серіального видання (ISSN), або будь-який інший міжнародний номер, привласнений об’єкту опису в установленому порядку, наприклад:

49. Кондратенко, Ю. П. Verilog-HDL для моделирования и синтеза цифровых электронных схем: учебн. пособие / Ю. П. Кондратенко, В. В. Мохор, С. А. Сидоренко; под ред. Ю. П. Кондратенко. – Николаев: Изд-во НГГУ им. Петра Могилы, 2002. – 208 с. – ISBN 966‑7458-67-9.

У стандарті ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 вперше підкреслено, що до і після знака пунктуації, який використовується для розділення областей бібліографічного опису, застосовують пробіл в один друкований знак. Виняток – знаки «крапка» та «кома»: пробіли залишають тільки після них. Знаки «крапка з комою» та «три крапки» до винятку не відносяться.

Вигляд бібліографічного оформлення при включеному режимі «Show/Hide» ( рос. «Отобразить все знаки» – з відображенням недрукованих символів ) буде, наприклад, таким:

У такому разі необхідно забезпечити неможливість початку рядка зі спеціальних символів (двокрапки, крапки з комою, трьох крапок, тире й т. п.). Для реалізації цієї вимоги перед такими символами треба вживати недрукований символ «нерозривний пробіл», який набирається з клавіатури «гарячими клавішами»

Alt

, і має недрукований вигляд, схожий на позначку градуса – як у наведеному вище прикладі.

Зразок оформлення переліку посилань наведений у додатку М.